Рішення № 137455454, 16.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2026 року Справа № 903/363/26

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., розглянувши без виклику сторін за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Департаменту патрульної поліції

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК ЗАХІД»

про стягнення 3282,19 грн,

Суть спору: 15.04.2026 через систему «Електронний суд» Департамент патрульної поліції звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК ЗАХІД» у якому просить суд стягнути суму штрафних у розмірі 3282,19 грн, з яких 381,81 грн пені та 2900,38 грн штрафу. Розгляд справи просить проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

При обґрунтуванні позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору №949 від 11.11.2025 про виконання робіт з технічного нагляду, в частині своєчасного направлення замовнику підписаного акту виконаних робіт.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін задоволено. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку ст. ст. 165, 178 ГПК України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «ІК ЗАХІД» зареєструвати Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

11.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просять суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача 8000 грн витрат на правову допомогу. Зокрема зазначають, що заявлені позовні вимоги є внутрішньо суперечливими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи (позивач просить стягнути штраф за надання неякісних послуг, хоча одночасно стверджує про їх ненадання), ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. Станом на 11.11.2025 року ТОВ ІК ЗАХІД не були відомі погодженні істотні умови договору, зокрема дата початку виконання зобов`язань на момент початку дії договору, тому не було вчинено жодних дій на виконання цього договору. Також звертають увагу на те, що згідно Календарного графіка додатку № 1 до договору № 949 від 11.11.2025 року, який є невід`ємною частиною договору, виконання робіт з технічного нагляду по об`єкту Капітальний ремонт покрівлі будівлі (літ. А-3) управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Залізнична, 15 розпочинається з першої декади листопада 2025 року та закінчується в третій декаді листопада 2025 року (не пізніше 30.11.2025 року). Натомість, початок виконання робіт з першої декади листопада 2025 року не узгоджується з датою укладення договору - 11.11.2025 року (початок другої декади 2025 року), що свідчить про внутрішню суперечність між основним текстом договору та його додатком. Суперечності між умовами договору свідчать про відсутність узгодженої волі сторін щодо істотних умов правочину, що ставить під сумнів факт належного укладення договору та не створює правових наслідків для його сторін. Вважають, що не має підстав для застосування до відповідача вказаних санкцій, оскільки строк договору, який є істотною умовою не був погоджений, до того ж наявність суперечностей між основним текстом договору та календарним графіком, який є невід`ємною частиною договору, ставить під сумнів факт належного укладення договору. Вище викладена сукупність наведених обставин свідчить про істотні недоліки у формуванні договірних відносин, відсутність погодження строку договору як істотної умови, не надання замовником необхідної інформації та документів для виконання зобов`язань, заявлені позовні вимоги не узгоджуються з правовою природою спірних правовідносин, адже відповідальність за надання неякісних послуг може наставати виключно у разі фактичного надання послуг з недоліками. Так як позивач посилається на повне ненадання послуг, тому виключається можливість застосування штрафних санкцій саме за неналежну якість послуг. Даний відзив на позовну заяву долучений до матеріалів справи.

11.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у якій просить суд задовольнити позовні вимоги. Зокрема зазначають, що укладаючи договір №949, виконавець погодив строки його виконання, що підтверджується підписом у додатку 1 до договору «Календарний графік виконання робіт по об`єкту» Виконавця ТОВ «ІК ЗАХІД» - Володимира Войтовича. Договір підписаний без зауважень та заперечень. Підписуючи договір з визначеними строками, виконавець враховував та усвідомлював його умови, об`єктивно оцінював можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. Також звертаємо увагу, що договір № 949 також був опублікований на сайті закупівель Prozorro 11.11.2025 о 17 годині 49 хвилин. При цьому, договір не був розірваний за ініціативи Відповідача, що свідчить про відсутність порушень умов договору з боку ДПП. Щодо витрат на правову допомогу, то предметом розгляду наведеної справи є стягнення суми штрафних санкцій за невиконання умов договору. Так, наведена справа не є складною та не потребує виконання адвокатом великого обсягу робіт та витрати великого обсягу часу. З огляду на зазначене, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, заявлений представником відповідача у відзиві на позовну заяву, у розмірі 8000, у даному випадку, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

22.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява у якій просить суд стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІК ЗАХІД 8000 грн витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу. Дана заява долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про розгляд справи, суд приходить до висновків про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

за результатами про проведення публічної закупівлі №UA-2025-11-11-016811-a, 11.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК ЗАХІД» (відповідач/виконавець) та Департаментом патрульної поліції (позивач/замовник) укладено договір № 949 про виконання робіт з технічного нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт покрівлі будівлі (літ. А-3) управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Залізнична, 15» (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець бере на себе зобов`язання за дорученням замовника здійснювати функції технічного нагляду у відповідності до умов договору (за ДК 021:2015-71520000-9 «Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт»), протягом усього періоду будівництва Об`єкта, у тому числі на стадіях забезпечення будівництва та виконання будівельно-монтажних робіт з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час реконструкції Об`єкта (далі - Роботи).

Виконавець виконує роботи з технічного нагляду на об`єкті: «Капітальний ремонт покрівлі будівлі (літ. А-3) управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Залізнична, 15» (далі - Об`єкт) у відповідності з Календарним графіком (додаток № 1 до цього Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору (надалі за текстом - Календарний графік). Капітальний ремонт покрівлі будівлі (літ. А-3) управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Залізнична, 15 проводиться відповідно до умов укладеного договору між Замовником і особою, що здійснює роботи з реконструкції (п.1.1.1 договору).

Згідно пункту 1.3 договору у разі виявлення недоліків при використанні функцій, вказаних в цьому пункті, відхилень від проєктних рішень, допущених при будівництві об`єкта та відмови підрядника їх усунути, виконавець повідомляє про це Замовнику, та лишає за собою право у випадку істотних відхилень повідомити відповідний орган державної архітектурно-будівельної інспекції про такі істотні відхилення для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства України.

За змістом 2.1. договору, загальна вартість робіт з технічного нагляду за цим договором є твердою і становить: 14 501,59 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот одна грн 59 коп.), без ПДВ.

Оплату вартості робіт виконавця замовник здійснює із урахуванням положень календарного графіка. При цьому оплата вартості робіт проводиться замовником на користь виконавця тільки після прийняття ним проектних, будівельно-монтажних та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкту від підрядника на підставі перевірених (погоджених, підписаних) виконавцем та підписаних замовником і такими виконавцями проектних, будівельно-монтажних та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкту, актів виконаних робіт в тому числі, але не виключно актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3. Обсяг цих робіт і ресурсів (матеріалів, сировини, устаткування, тощо), використаних підрядником при виконанні робіт не повинен перевищувати та відрізнятись від переліку видів будівельно-монтажних робіт і виробників ресурсів (матеріалів, сировини, тощо) та устаткування, вказаних у проектно-кошторисній документації (п. 2.2. договору).

Згідно п. 2.3. договору, роботи повинні бути виконані в повному обсязі у строк, не пізніше 30.11.2025 року з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

Приймання та передача робіт від виконавця до замовника за цим договором оформлюється актом виконаних робіт (п.2.4. договору).

У пункті 3.2.3 договору зазначено, що виконавець зобов`язаний після фактичного виконання робіт (їх частини) підготувати, підписати акт виконаних робіт у двох примірниках та направити (передати) його замовнику згідно із цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2025 року (включно), а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного їх виконання (п. 4.1. договору).

У пункті 5 договору, сторони визначили відповідальність сторін.

Так, п. 5.7 договору, визначено, що при затримці надання послуг замовнику понад строк, передбачений умовами цього договору, виконавиць сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, від вартості непоставленого товару.

Пунктом 5.8. договору сторони встановили, що разі надання послуг неналежної якості замовник має право стягнути із виконавця штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості товару неналежної якості.

Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору (п. 7.3. договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Між сторонами також підписано календарний графік виконання робіт з технагляду на об`єкті: «Капітальний ремонт покрівлі будівлі (літ. А-3) управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Залізнична, 15», який є додатком №1 до договору, а також протокол узгодження договірної ціни по зазначеному об`єкту, що є додатком №2 до договору згідно якого ватрість технічного нагляду згідно кошторису становить: 14501,59 грн, без ПДВ.

Позивач зазначає, що зважаючи на те, що договір № 949 був підписаний 11.11.2025, кінцевим строком виконання робіт було 30.11.2025.

16.01.2026 позивачем на адресу відповідача надіслано лист про розірвання договору №433/41/3/05-2026 у якому зазначає, що станом на 31.12.2025 виконавцем не надіслано замовникові акт виконаних робіт згідно з цим договором. Згідно з частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України інформує відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагає здійснити сплату пені з 01.12.2025 до дати отримання цього повідомлення про розірвання договору, а також штраф на рахунок позивача за реквізитами, зазначеними в пункті 15 договору. Однак остання залишена без належного реагування відповідача.

Отже звертаючись до суду із позовом, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору №949 від 11.11.2025 про виконання робіт з технічного нагляду, в частині своєчасного направлення замовнику підписаного акту виконаних робіт, а відтак просить стягнути 381,81 грн пені та 2900,38 грн штрафу.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

За змістом оголошення (звіт про укладення договору UA-2025-11-11-016811-a) встановлено, що видом предмету закупівлі є: роботи; назва предмета закупівлі: роботи з технічного нагляду на об`єкті: «Капітальний ремонт покрівлі будівлі (літ. А-3) управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Залізнична, 15»; кількість товарів або обсяг виконання робіт чи надання послуг: 1 робота.

Суд встановив, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України штраф та пеня є різновидами неустойки.

Водночас суд враховує, що їх застосування можливе лише за наявності належного та однозначного погодження сторонами умов щодо виду відповідальності, підстав її настання, розміру та порядку обчислення.

За приписами статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України саме сторони визначають зміст своїх договірних прав та обов`язків, у тому числі погоджують умови щодо застосування штрафних санкцій.

Отже, обсяг відповідальності учасника господарських правовідносин не може визначатися/встановлюватись умовами договору, які допускають неоднозначне тлумачення.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, зокрема в частині відповідальності сторін, суд дійшов висновку, що положення на які посилається позивач як на підставу для стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу), не містять чіткого та однозначного визначення механізму їх застосування.

Як вже зазначено вище, у п. 5.7. договору, визначено, що при затримці надання послуг замовнику понад строк, передбачений умовами цього договору, виконавиць сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, від вартості непоставленого товару.

Пунктом 5.8. договору сторони встановили, що разі надання послуг неналежної якості замовник має право стягнути із виконавця штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості товару неналежної якості.

Судом встановлено, що сторонами у п.5.7 договору погоджено базу нарахування пені виходячи з вартості непоставленого товару та у п.5.8 договору базу нарахування штрафу з вартості товару неналежної якості.

Враховуючи наведене, зі змісту договору, який за правовою природою є підрядом, за яким відповідачем повинні виконуватися роботи, відсутня встановлена та погоджена сторонами база нарахування санкцій за затримку надання послуг чи надання послуг неналежної якості, та відповідно обсяг відповідальності, який сторони погодили при укладенні договору (фактично як за договором поставки або ж купівлі-продажу).

Крім того, п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов`язання за дорученням замовника здійснювати функції технічного нагляду у відповідності до умов договору (за ДК 021:2015-71520000-9 «Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт»), а саме далі по тексту роботи.

Як вбачається із умов спірного договору, товар не був безпосереднім предметом останнього, а відтак суд позбавлений можливості дійти висновку про однозначне погодження сторонами умов щодо порядку обчислення штрафних санкцій, а саме бази нарахування по відношенню до вартості робіт з технічного нагляду за спірним договором.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (п. 6.31).

Проте, як встановлено судом, сторонами у договорі не визначено бази нарахування пені по відношенню до вартості робіт з технічного нагляду за спірним договором, а законодавчими актами не встановлено її обов`язкової сплати у спірних відносинах.

Відтак, правові підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу у заявленому розмірі, відсутні.

Суд також враховує принцип щодо тлумачення неясних умов договору за правилом contra proferentem Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Згідно зазначеного принципу, особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах саме позивач (замовник (особа), яка складала договір) обґрунтовує позовні вимоги відповідними положеннями договору щодо застосування штрафних санкцій, а відтак ризик неясного формулювання останніх несе сам позивач.

Крім того, суд враховує, що спірний договір укладений за результатами процедури публічної закупівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються, зокрема, за принципами добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Суд зазначає, що наведені принципи нерозривно пов`язані з принципом правової визначеності, який вимагає чіткого та зрозумілого формулювання договірних умов, особливо тих, що встановлюють негативні майнові наслідки для сторони договору.

У випадку, коли умова договору щодо застосування штрафних санкцій не дозволяє однозначно встановити зміст погодженої сторонами відповідальності, така неясність не може усуватися шляхом довільного (власного) тлумачення на користь сторони, яка заявляє вимогу про стягнення відповідної санкції.

Додатково, суд зазначає, що сторони у відповідності до п. 7.3. договору не були позбавлені можливості здійснити зміни та доповнення до останнього за взаємною згодою шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору з метою встановлення чіткої бази погодженої сторонами відповідальності.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що матеріали справи не підтверджують належного погодження сторонами умов відповідальності за невиконання(неналежне виконання) робіт, а саме бази нарахування пені та штрафу по відношенню до вартості робіт, а відтак правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3282,19 грн, з яких 381,81 грн пені та 2900,38 грн штрафу відсутні.

Щодо заявлених до стягнення з позивача 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Водночас, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК ЗАХІД» надано копію укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ІК ЗАХІД та адвокатським об`єднанням GLG договору про надання правової допомоги № 09-02/01 від 09.02.2026.

За змістом п. 1.1. договору адвокатське об`єднання приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому правничої допомоги в обсязі та на умовах передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвокатського об`єднання по наданню правничої допомоги і фактичні витрати адвокатського об`єднання, понесені ним у зв`язку з виконанням цього договору.

Згідно п.1.4 договору, правова допомога надається шляхом: надання письмових та усних консультацій, роз`яснень; складання процесуальних документів; збору інформації, документів та їх аналітична обробка; отримання від третіх осіб будь-яких відомостей, що необхідні для надання правничої допомоги за даним договором, на що клієнт підписанням цього договору дає згоду; здійснення представництва інтересів клієнта (в державних, громадських, господарських та будь-яких підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в органах нотаріату, в житлово-експлуатаційних організаціях, у відповідному бюро технічної інвентаризації, в органах державної податкової адміністрації, податкової міліції, державної статистики, в державній виконавчій службі, в державній казначейській службі, в правоохоронних органах, слідчих органах, прокуратурі та органах національної поліції, банківських та кредитних установах, органах центру зайнятості, Пенсійному фонді України та інших фондах, підприємствах і організаціях та їх відділеннях, а також у судах загальної юрисдикції, господарських судах, адміністративних судах, що пов`язані із захистом прав та інтересів клієнта.

Згідно п. 5.1.- 5.2. договору, за надану правову допомогу, клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до даного договору. Оплата за надані послуги здійснюється клієнтом за домовленістю між сторонами, шляхом внесення на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання авансового платежу в розмірі визначеному додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 5.6. договору, адвокатське об`єднання зобов`язується, у випадку підписанням із клієнтом відповідної додаткової угоди вжити заходів по компенсації понесених клієнтом витрат на правову допомогу шляхом зазначення в позовній заяві вимоги про стягнення таких витрат, а також обґрунтування та підтримання такої вимоги в суді (за винятком випадків, коли справа пов`язана з апеляційним чи касаційним оскарженнями).

У п. 6.4. сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором, про що, після повного виконання зобов`язань сторонами складається акт, у випадку, якщо хоча б одна із сторін наполягає на цьому.

За змістом п. 6.6. договору, зміни та доповнення до цього договору можуть вноситись тільки за письмовою згодою сторін та шляхом укладення сторонами додаткових угод, що підписуються сторонами.

У подальшому 20.03.2026 між сторонами підписано додаткову угоду (замовлення) №1 до договору про надання правової допомоги № 09-02/01 від 09.02.2026 у відповідності до п.2 якої для виконання замовлення адвокатське об`єднання, зокрема але не обмежуючись має здійснити такі заходи та дії: проконсультувати клієнта, підготувати адвокатський запит та письмову відповідь на претензію (досудову вимогу). У п.3 додаткової угоди №1 сторони погодили, що вартість виконаних робіт, обумовлених в даній додатковій угоді становить 4000 грн.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №20/03-26 від 20.03.2026 клієнт прийняв, а адвокатське об`єднання надало роботи (послуги) на суму 4000 грн (підготували адвокатський запит та письмову відповідь на претензію (досудову вимогу)).

Також між сторонами 08.05.2026 підписано додаткову угоду (замовлення) №2 до договору про надання правової допомоги № 09-02/01 від 09.02.2026 у відповідності до п. 2 якої для виконання замовлення адвокатське об`єднання, зокрема але не обмежуючись має здійснити такі заходи та дії: надати юридичну консультацію щодо обставин справи, підготувати відзив на позовну заяву, заяву про стягнення витрат на правову допомогу та інші документи, необхідність у яких виникне в процесі судового розгляду в суді першої інстанції. У п.3 додаткової угоди №2 сторони погодили, що вартість виконаних робіт, обумовлених в даній додатковій угоді становить 4000 грн.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №20/05-26 від 20.05.2026 клієнт прийняв, а адвокатське об`єднання надало роботи (послуги) на суму 4000 грн (надали юридичну консультацію щодо обставин справи, підготували відзив на позовну заяву, заяву про стягнення витрат на правову допомогу).

Як вбачається із платіжної інструкції №49 від 09.04.2026 ТОВ «ІК Захід» перерахувало адвокатському об`єднанню 4000 грн за надання первинної допомоги.

Крім того, суд враховує, що 09.02.2026 року між адвокатським об`єднанням GLG та адвокатом Лащук Ю. В. було укладено цивільно-правовий договір № 09-02/01 від 09.02.2026 року про залучення адвоката для надання правничої допомоги.

Надання адвокатом Лащук Юлією Валеріївною правничої допомоги відповідачу у справі №903/363/26 також підтверджується ордером серії АС№1188191 від 21.05.2026.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, довів надання йому послуг професійної правничої допомоги у справі №903/363/26 у Господарському суді Волинської області, проте не у заявленому розмірі.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Отже, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Водночас, відповідно до правових висновків Верховного суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 13.02.2025 у справі №918/822/23).

Суд враховує, що у поданій заяві відповідач просить суд стягнути з позивача у даній справі 8000 грн за надання правничої допомоги у даній справі(з яких 4000 грн фактично сплачено відповідачем).

Водночас, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву заперечує щодо зазначеного розміру витрат на правову допомогу та зазначає, що предметом розгляду справи є стягнення суми штрафних санкцій за невиконання умов договору. Так, наведене справа не є складною та не потребує виконання адвокатом великого обсягу робіт та витрати великого обсягу часу, а відтак такий розмір не відповідає принципам пропорційності до предмету спору та справедливості.

Суд звертає увагу, що у додатковій угоді №1 сторонами погоджено зокрема надання правничої допомоги, яка зокрема, полягала у консультуванні клієнта, підготовці адвокатського запиту та письмової відповіді на претензію (досудової вимоги).

Водночас, суд зазначає, що зазначені послуги не пов`язані безпосередньо з розглядом справи та не становлять витрат на професійну правничу допомогу у розумінні статей 123, 126 ГПК України, фактично стосувалися претензії позивача з метою досудового врегулювання спору.

Консультування клієнта, підготовка адвокатського запиту та відповіді на претензію здійснювалася на досудовій стадії врегулювання правовідносин (до відкриття судом провадженян у даній справі) та не були зумовлені необхідністю представництва інтересів сторони під час розгляду спору судом, а відтак суд відмовляє у стягненні 4000 грн витрат на правову допомогу за безпідставністю, оскільки останні не пов`язані з розглядом справи.

Крім того, суд зазначає, що додатковою угодою №2 передбачено, зокрема надання послуги з підготовки заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 року по cправі №910/9714/22.

Отже, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

При цьому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи наведене, надання послуги з підготовки заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не є витратами на правову допомогу, а відтак суд відмовляє у частині їх стягнення та зменшує суму понесених витрат на правничу допомогу(фактично у відповідності до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №20/05-26 від 20.05.2026 за надання юридичної консультації щодо обставин справи та підготовку відзиву на позовну заяву) до 2000 грн за результатом розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що вказане правове питання у даній справі не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки позовної заяви про стягнення штрафних санкцій; подані матеріали не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

Також, на переконання суду ціна позову становить малозначну суму, а саме 3282,19 грн, розмір судового збору за яку становить 2662 грн.

Враховуючи наведене, надавши оцінку доданим до матеріалів справи доказам, враховуючи заперечення позивача та такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для підготовки позовної заяви у цій справі, з урахуванням обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів доданих до матеріалів справи, кількості підготовлених представником відповідача документів, складності справи, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2000 грн. У решті вимог відповідача (6000 грн) щодо витрат на професійну правову суд відмовляє.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак до задоволення не підлягають.

В силу положень ст. 129 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору залишаються за ними.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК ЗАХІД» (45744, Волинська обл., Луцький р-н, село Широке, вул. Молодіжна, будинок 6, код ЄДРПОУ 45709671) 2000 грн (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення та підписання судового рішення 16.06.2026

Суддя А. С. Вороняк