Ухвала суду № 137453655, 17.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"17" червня 2026 р. Справа № 363/1153/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Підопригори Х.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Петренко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15.04.2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Так, 06.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15.04.2024 року по цивільній справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якій просив: поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15.04.2024 року.

В обґрунтування заяви про скасування заочного рішення, ОСОБА_1 зазначав, що на момент винесення судового рішення від 15.04.2026 року він не був обізнаний щодо наявності відповідної судової справи в суді. Надіслані на його адресу конверти з відповідними процесуальними документами повертались на адресу суду за закінченням терміну зберігання. Тобто про існування судових справ в суді йому відомо не було. При цьому, він не був обізнаний про зберігання на пошті відповідних документів, оскільки не отримував жодних повідомлень, ані за номером телефону, ані за поштовою адресою, у зв?язку з чим був позбавлений права на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову, а також своєчасного оскарження судового рішення. Про існування судового рішення йому стало відомо лише у грудні 2025 року, у зв?язку з чим він і звернувся до адвоката за правовою допомогою. Оскільки він самостійно не міг звернутися до суду та ознайомитися з матеріалами справи, він був вимушений звернутися до адвоката, з метою ознайомлення зі справою в суді, про, що мається відповідна відмітка в матеріалах справи. Матеріали справи містять відомості про направлення на його адресу позовної заяви разом з додатками, однак жодного доказу отримання ним позовної заяви немає. Крім того, матеріали справи містять відомості про те, що судом йому направлено ухвалу від 30.04.2024 року про відкриття провадження по справі та призначення справи до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін. Однак в матеріалах справи також мається повідомлення АТ «Укрпошта» від 05.04.2024 року про повернення відправлення у зв?язку з закінченням терміну зберігання поштового відправлення. Крім того, заочне рішення було ухвалено без належного врахування несправедливості умов кредитного договору, які ставлять споживача у вкрай невигідне становище. Так, 24.12.2021 року між ОСОБА_1 (позичальник) та АТ «Альфа-Банк» (перейменовано на АТ «Сенс Банк») (банк) було укладено угоду про надання споживчого кредиту за №501412246 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов?язався надати позичальнику кредит, а позичальник повинен був у порядку та умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі та на умовах, передбачених договором. Сума отриманого кредиту складає 250 000 грн., строк кредитування: 60 місяців, дата повернення кредиту: 24.12.2026 рік, процентна ставка: 35% річних, графік платежів: 8 872,58 грн. до 24 числа кожного місяця з дати надання кредиту. Заочним рішенням суду з нього стягнуто на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за вказаним договором за №501412246 у загальному розмірі - 314 566,68 грн. з яких: 243 997,82 грн - заборгованість за тілом кредиту; 70 568,86 грн - заборгованість за відсотками. Відтак, сума процентів перевищує суму отриманого ним кредиту на 32 354,80 грн., тобто більш ніж на 113 % від тіла кредиту. Більша частина щомісячних платежів фактично покриває лише відсотки за кредитом та майже не зменшує заборгованість за основною сумою. Зазначені обставини вказують на економічно несправедливе кредитне навантаження, оскільки позичальник на мав реальної можливості істотно зменшити тіло кредиту, у зв?язку з чим він, як позичальник потрапив в ситуацію боргової залежності, під час якої боргові зобов?язання зростали швидше ніж зменшувався основний борг. Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що з 2020 року він хворіє на гострий гепатит та на кінець 2021 року потребував хірургічного втручання, що потягло необхідність витрачання ним значних коштів. Вказані обставини на думку відповідача є підставою для скасування зазначеного заочного рішення.

Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10.02.2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 15.04.2024 року по справі за №363/1153/24 та залишено вказану заяву без розгляду.

В той же час, постановою Київського апеляційного суду від 20.05.2026 року скасовано ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 10.02.2026 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали цивільної справи повернулись до Вишгородського районного суду Київської області 27.05.2026 року та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 року визначено головуючу суддю, заява про перегляд заочного рішення була призначена до розгляду на 15.06.2026 року.

15.06.2026 року представник АТ «Сенс Банк» (позивач) в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, поважності причин неявки не повідомив, правом надати пояснення/заперечення не скористався, жодних заяв та/або клопотань суду не спрямував.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Петренко Н.О. заяву про перегляд заочного рішення підтримали в повному обсязі та наполягали на її задоволенні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, випливає зі змісту ст. 123 ЦПК України.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення, передбачено ст. 127 ЦПК України.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України - заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди пріоритетність мають надавати дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України").

Отже, встановлений ч. 2 ст. 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, у постанові від 12.06.2024 року у справі за №756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09.11.2021 року у справі за №214/5505/16, зробила такі висновки щодо застосування ст. ст. 126, 127 ЦПК України в сукупності зі ст. ст. 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява.

Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі за №214/5505/16, констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом. При цьому, інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила. Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст. 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

При цьому, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 26.04.2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року).

В той же час, безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 29.10.2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Так, судом встановлено, що на запит суду 07.03.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь за №483741, згідно з якою за вказаними параметрами наявна інформація щодо відповідача ОСОБА_1 , який має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15.04.2024 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено та суд направив відповідачу копію заочного рішення за адресою зареєстрованого місця проживання, однак конверт повернувся до суду без відмітки поштового відділення про причини невручення.

Із заявою про перегляд заочного рішення суду від 15.04.2024 року у справі за №363/1153/24 ОСОБА_1 звернувся 06.02.2026 року та у вказаній заяві зазначав, що про існування заочного рішення дізнався лише у грудні 2025 року, а зі змістом рішення ознайомився 16.01.2026 року після ознайомлення адвоката з матеріалами справи. Отже, заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення направлена ним до суду в межах строку, з дня ознайомлення з повним текстом заочного рішення суду, а відтак, суд приходить до висновку, що відповідач з поважних причин пропустив строк на пред`явлення заяви про перегляд даного заочного рішення, а тому є підстави для його поновлення.

Дослідивши надані до суду документи та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

З матеріалів справи убачається наступне:

Так, згідно відповіді від 07.03.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру за №483741 - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

14.03.2024 року відповідачу направлено за адресою зареєстрованого місця проживання копію ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 08.03.2024 року про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, однак конверт з вказаними документами повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15.04.2024 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено та стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором за №501412246 у загальному розмірі 314 566,68 грн., а також витрати з оплати судового збору.

Копію заочного рішення судом було направлено відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, однак конверт повернувся до суду без відмітки поштового відділення про причини невручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено:

- що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин,

- докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна стверджувати про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання 15.04.2024 року не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, письмових заперечень (відзиву) проти позову не подав.

Належне повідомлення відповідача підтверджується рекомендованим зворотнім поштовим повідомленням, яке повернулося до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Судом встановлено, що судова повістка-повідомлення про судове засідання, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками були надіслані ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця його проживання: АДРЕСА_1 .

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі за №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду. Такий підхід унеможливлює зловживання процесуальними правами (наприклад, умисне ухилення від отримання судових повісток чи повідомлень) для затягування розгляду справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі за №496/4633/18 - листи, що повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

У справі «Гарячий проти України» (заява за №43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому про зміну місця проживання відповідач суд не повідомляв, крім того в заяві про перегляд судового рішення, відповідач сам вказує адресу свого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , куди судом і направлялись відповідачу всі документи та виклик.

Наведене свідчить про те, що суд вжив усі визначені законом заходи для виклику відповідача у судове засідання та, відповідно до вимог ЦПК України відповідач вважається таким, що був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Стаття 280 ЦПК України зазначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Небажання відповідача реалізувати свої процесуальні права та приймати участь у судовому засіданні, дало суду право при заочному розгляді справи, обмежитися доказами, які знаходилися в матеріалах справи та наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. У зв`язку з цим, 15.04.2024 року в справі ухвалено заочне рішення, яким позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за №501412246 у загальному розмірі - 314 566, 68 грн., а також витрати з оплати судового збору - 4 718,50 грн. Вказане заочне рішення було судом надіслано відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

18.10.2024 року Вишгородським районним судом Київської області, на підставі вказаного рішення, за заявою представника позивача, видано два виконавчих листа.

Відтак, доводи представника та самого відповідача про відсутність його належного повідомлення не заслуговують на увагу та є безпідставними.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи заявника про те, що рішення було ухвалено без належного врахування несправедливих умов кредитного договору, які нібито ставлять його як споживача у вкрай невигідне становище та те, що відповідач має певні захворювання, потребував хірургічного втручання, що потягло витрачання ним значних грошових коштів, оскільки посилання заявника на несправедливість умов кредитного договору та того, що на момент укладання угоди він вже мав певні захворювання, фактично є запереченнями проти позовних вимог та оцінкою правильності вирішення спору по суті, а не доказами що, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд не здійснює повторного розгляду справи по суті та не вирішує питання щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог, а лише перевіряє наявність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення.

Заявником не наведено конкретних обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про те, що умови кредитного договору не були предметом дослідження суду або що такі обставини могли істотно вплинути на правильність ухваленого рішення. Саме по собі посилання на можливу несправедливість умов договору без належного підтвердження не може бути підставою для скасування заочного рішення.

Таким чином, зазначені доводи заявника суд оцінює як незгоду з висновками суду при вирішенні спору по суті, а не як обставини, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України можуть бути підставою для перегляду та скасування заочного рішення. При цьому доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, та які б суд мав дослідити в судовому засіданні і це могло б призвести до ухвалення іншого (протилежного) рішення, суду не подано.

Оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 260, 287-288, 353 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області 15.04.2024 року по цивільній справі за №363/1153/24 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15.04.2024 року по цивільній справі за №363/1153/24 за позовною заявою АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Головуюча суддя О.П. Дьоміна