Рішення № 137451889, 15.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/196/26

2/212/3245/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу, у складі: головуючого судді Феняка О.Р., за участі секретаря судового засідання Луценко А.С., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року до суду, через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 23.03.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1527-0746, який разом з Правилами відкриття кредитної лінії, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов Договору, відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 11 500,00 грн., строк кредитування - 365 днів, базовий період становить 21 день, зі зниженою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 1,00% в день, комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту, стандартна % ставка 1,00% в день. На підставі додаткової угоди до Договору, відповідачу було збільшено суму кредиту шляхом надання додаткових коштів, а саме: 23.04.2025 у сумі 800,00 грн. Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1527-0746 від 23.03.2025, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та відсотків, а тому станом на 22.10.2025 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитом у загальному розмірі 35 355,02 грн., яка складається з: 11 150,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 20 235,02 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 3 850,00 грн. заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 120,00 грн. заборгованість по комісії.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним Кредитним договором у загальному розмірі 35 355,02 грн., а також судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.01.2025 матеріали позову направлені до Покровського районного суду міста Кривого Рогу за підсудністю.

24.02.2025 матеріали позову надійшли в провадження судді Феняк О.Р.

Ухвалою суду від 04.03.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від представника відповідача Безсметрного С.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позову, з наступних підстав:

-Позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом;

-розрахунок заборгованості не містить даних про осіб, повноважних на його видання із зазначенням прізвища та посади, відповідальних за здійснення бухгалтерської операції і правильність її оформлення. Такий розрахунок заборгованості є текстовою роздруківкою даних у виді таблиці, повинен бути оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства;

-в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору;

-проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики;

-положення договорів про споживчий кредит про сплату комісії за надання кредиту - є нікчемним;

-стягнення заборгованості у визначеному розмірі не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Представник позивача у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник до суду не з`явилися були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вищевказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи те, що кожна із сторін справи була забезпечена можливістю надати усі наявні докази у справі, подати усі необхідні заяви по суті справи, навести власні аргументи та заперечення, тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи та вирішення спірних правовідносин за наявними у справі доказами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 23.03.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1527-0746, відповідач був ознайомлений з даним договором та підписав його електронним підписом, а саме одноразовим ідентифікатором А0854. Також, відповідач був ознайомлений з Правилами відкриття кредитної лінії, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором, які складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови.

Наданий позивачем лист від 29.10.2025 №7/17228 від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про успішність операцій здійснених згідно договору №02/06/2020 від 01.06.2020, щодо надання кредитних коштів, не містить в собі інформації про перерахування коштів відповідачу.

Також ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надано довідку про перерахування відповідачу за кредитним договором №1527-0746 від 23.03.2025 коштів 23.03.2025 в розмірі 11500,00 грн., та 23.04.2025 коштів (добор по кредиту) в розмірі 800,00 грн.

Відповідачу направлялась вимога про дострокове повернення кредиту.

Також надано додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1527-0746 від 23.03.2025 року та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача.

До матеріалів справи надано розрахунок заборгованості за договором 1527-0746 від 23.03.2025, станом на 22.10.2025 рік загальна заборгованість становить 35355,02 грн., що складається з 11150,00 грн. основний борг, 20235,02 грн. залишок відсотків, 3850,00 грн. залишок відсотків за ст. 625 УК України, 120,00 грн. залишок комісій.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 зазначеного Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач в позовній заяві зазначає, що перерахування кредитних коштів відповідачеві є підтвердженням укладення між позивачем та відповідачем електронного кредитного договору №1527-0746 від 23.03.2025 року, що прирівнюється до договору у письмовій формі та прийняття відповідачем на себе відповідних зобов`язань.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Разом із тим, позивачем, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені за кредитним договором № 1527-0746 від 23.03.2025, а відповідач ці кошти отримав.

Зі змісту наданого до суду кредитного договору № 1527-0746 від 23.03.2025 та інших доданих до позовної заяви документів неможливо встановити, чи здійснювалося перерахування коштів відповідачу, відсутня інформація про рахунок, на який таке перерахування коштів було здійснено та фінансову установу, в якій такий рахунок було відкрито. Твердження позивача про перерахування коштів на картковий рахунок, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Виписки з рахунку, платіжної інструкції, інформації про перерахування коштів за допомогою електронних платіжних систем, сервісів он-лайн платежів, тощо, які б підтверджували перерахування, як це зазначено в позовній заяві, через ТОВ «ФК «Контрактний дім», за умовами укладеного з позивачем договору №02/06/2020, відповідачу ОСОБА_1 коштів у розмірі 11500 гривень та 800 гривень за кредитним договором № 1527-0746 від 23.03.2025 також позивачем не надано.

Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачу карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Додані до позовної заяви Розрахунок заборгованості за договором 1527-0746 від 21.03.2025 станом на 22.10.2025, а також довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування коштів ОСОБА_1 , не є належними доказами надання відповідачеві коштів та наявності заборгованості, оскільки вказані документи є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

За вказаних обставин, у зв`язку з недоведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо передачі у власність позичальника (переказу коштів) відповідачу на його банківський рахунок, або іншим способом, а також фактичного користування відповідачем коштами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів та комісії.

Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені Постановою Правління Національного банку України 08.06.2017 № 49 (далі Правила) встановлюють для банків України методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит. Пунктами 7, 8 Правил Банк обчислює реальну річну процентну ставку, базуючись на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом строку дії, передбаченого умовами договору про споживчий кредит, та що банк і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення 20235,02 грн. - заборгованості по процентам, 3850,00 грн. заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 120,0 заборгованості по комісії, є похідними від стягнення основного боргу, в задоволенні якого відмовлено, а відповідно суд не вбачає підстав для задоволення і цієї частини позовних вимог.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

За подання позовної заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

У разі відмови в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позову ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1527-0746 від 23.03.2025 року в розмірі 35355,02 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС, місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення було складено і підписано без його проголошення 15.06.2026.

Суддя: О. Р. Феняк