Рішення № 137450305, 17.06.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 740/492/26 2/729/556/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

17 червня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

при секретарі Романченко С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102640915, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, а також інших платежів, передбачених договором.

Вказаний кредитний договір було укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти були надані шляхом безготівкового перерахування на банківську картку відповідача.

Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі, визначеному договором. Водночас відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

29.08.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 17 856,24 грн., з яких: 4 749,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13 107,24 грн. заборгованість за відсотками.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із письмовою вимогою про погашення заборгованості, однак така залишилась без виконання.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі, а також судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 17.03.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представник позивача у поданій заяві просить провести розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, вважається належним чином та своєчасно повідомленим про дату, час і місце слухання справи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, проте у судове засідання не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, будь-яких заяв від нього не надходило, відзив на позов не подавав. Тому, за таких обставин, суд доходить висновку про можливість проведення судового засідання без участі відповідача та ухвалення заочного рішення в порядку передбаченому статтями 280, 281 ЦПК України.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №102640915, за яким кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000 грн. на умовах, визначених договором (а.с. 6-11).

Згідно умов кредитного договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у строк до 07.09.2023 та на умовах, визначених договором.

Кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, створення особистого кабінету, подання заявки на отримання кредиту та підтвердження умов договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Довідкою про ідентифікацію від 10.09.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про споживчий кредит №102640915, ідентифікований ТОВ «Мілоан», а договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором F41299 ( а с.13 зв.ст.).

З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору кредитні кошти були перераховані відповідачу у безготівковій формі на банківську картку, зазначену ним при реєстрації, що підтверджується платіжним дорученням №65377368 від 25.05.2023 (а.с. 15).

На виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2026 року у справі №740/492/26, до суду надійшла витребувана інформація від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352), відповідно до якої банком було проведено детальну перевірку та встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Крім того, згідно з наданою банком інформацією, за період з 25.05.2023 року по 30.05.2023 року на вказану платіжну картку було зараховано грошові кошти у сумі 5000,00 грн., що підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту, процентів та інших платежів згідно з графіком, однак свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування, ОСОБА_1 ТОВ «Мілоан» було надано кредитні кошти за кредитним договором №102640915 та здійснювалися нарахування відсотків (а.с. 16).

29.08.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 17 зв.ст.-21).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вказаного договору, заборгованість ОСОБА_1 перед новим кредитором станом на 29.08.2023 становила 16574,01 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4749 грн. та процентах у розмірі 11825,01 (а.с. 27).

Як видно із розрахунку заборгованості за кредитним договором №102640915, наданим позивачем, заборгованість відповідача станом на 06.09.2023 (останній день строку кредитування 07.09.2023) становить 17 713,77 грн., з яких: 4 749,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12 964,77 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У силу статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень ст.ст.1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом було встановлено, що у порушення вимог закону та договору, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, у встановлені строки заборговані суми не повернув, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, оскількизгідно дослідженої судом довідки про заборгованість відповідача станом на 06.09.2023 (останній день строку кредитування 07.09.2023) його борг становить 17 713,77 грн., з яких: 4 749,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12 964,77 грн. заборгованість за відсотками, при цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження підстав нарахування ним відсотків у сумі 13107,24 грн., які він просив до стягнення.

Що стосується судових витрат, то суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 17713,77 грн., то з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2641 грн. 15 коп.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Представником позивача було надано договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет», у якому сторони домовилися, що клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в тому числі по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Також надано Акт наданих послуг № Д/13343 від 05.01.2026, Детальний опис наданих послуг до Акту з яких вбачається, що вартість послуг Адвокатського об`єднання «Апологет» по наданню правничої допомоги при стягненні з ОСОБА_1 боргу становить 8000 гривень.

Дослідивши докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, застосовуючи критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи характер спірних правовідносин у справі, суд дійшов до висновку про те, що заявлені до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 207, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 1048-1052, 1054, 1077, 1079, 1080, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.141, 247, 264, 265, 274, 279, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102640915 від 25.05.2023 року у сумі 17713 (сімнадцять тисяч сімсот тринадцять) гривень 77 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» 2641 (дві тисячі шістсот сорок одну) гривню 15 копійок у рахунок відшкодування судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Бобровицьким районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», 79029, м.Львів вул. Смаль-Стоцького, буд.1 корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Бобровицького районного суду Н. О. Булига