Рішення № 137447115, 28.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47147/25-ц

пр. № 2-5158/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТДВ «СК «Київ Ре» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовами до суду, у яких ОСОБА_1 просив стягнути з ТДВ «СК «Київ Ре» на його користь: матеріальну шкоду в розмірі 85 539, 73 грн; моральну шкоду в розмірі 2 090, 31 грн; з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 63 185, 00 грн, моральну шкоду у розмірі 146 634, 42 грн, витрати на оплату правової допомоги у розмірі 25 000, 00 грн., а ОСОБА_2 просила стягнути з ТДВ «СК «Київ Ре» на її користь матеріальну шкоду в розмірі 1789,00 грн; моральну шкоду в розмірі 89,45 грн; з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 47 140,55 грн, витрати на оплату правової допомоги у розмірі 15 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 червня 2019 року близько 15:00 години на Дніпровському узвозі в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль «Ford Sierra» (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 зіткнувся з автомобілем «Lexus LS 460» (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_3 .

В подальшому до Печерського районного суду м. Києва був направлений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1201910000000701 від 16 червня 2019 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки останній порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тілесні ушкодження. У зв`язку з цим позивачі зазнали як матеріальної, так і моральної шкоди, яка підлягає повному відшкодуванню.

Зокрема, матеріальна шкода ОСОБА_1 складається з витрат на лікування, медикаменти, проведену операцію, майбутні витрати на відновлення здоров`я, а також майнової шкоди у зв`язку з повним знищенням (технічно-економічною недоцільністю відновлення) автомобіля «Ford Sierra», витратами на евакуацію, зберігання на штрафмайданчику та іншими пов`язаними. Матеріальна шкода ОСОБА_2 складається з витрат на лікування.

Крім того, внаслідок ДТП позивачі зазнали значної моральної шкоди, яка виразилася у фізичних стражданнях (переломи ребер, забої, ушкодження внутрішніх органів, необхідність оперативного втручання), тривалому лікуванні, психологічному стресі, страху за життя та здоров`я, порушенні звичного способу життя, тимчасовій втраті працездатності та необхідності взаємного догляду, а також догляду за хворою дитиною.

Разом з тим, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 як власника наземного транспортного засобу була застрахована ТДВ «СК «Київ Ре», то останній несе субсидіарну відповідальність в межах страхових виплат за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин позивачі звернулися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів на позов.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

25 серпня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 10 жовтня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

10 жовтня 2025 року ухвалою суду залишено позовну заяву без руху.

10 листопада 2025 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків.

11 листопада 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду у загальному позовному провадженні.

25 листопада 2025 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року забезпечено позов, шляхом накладення арешту на транспортний засіб ОСОБА_3

18 лютого 2026 року ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача про витребування матеріалів кримінальної справи № 757/28404/20-к.

07 квітня 2026 року ухвалою суду виправлено помилку (описку) в ухвалі суду від 11 листопада 2025 року про відкриття провадження у справі, в ухвалі суду від 25 листопада 2025 року про забезпечення позову та в ухвалі суду від 18 лютого 2026 року про закриття підготовчого провадження та зазначено, що до суду звернулися два позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 757/47147/25-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТДВ «СК «Київ Ре» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, в якій просила позов задовольнити.

Відповідачі не з`явилися у судове засідання, повідомлялися належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві. Заяви по суті або з процесуальних питань не надходили до суду.

За пунктом 2 частини сьомої ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Таким чином, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд даної справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися в судове засідання без повідомлення причин, відзиви не подали.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивачі послалися як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідачів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

III. Фактичні обставини справи.

15 червня 2019 року, приблизно о 15 год. 40 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем марки «Lexus LS 460» н. з. НОМЕР_3 , рухався по проїзній частині Дніпровського узвозу у м. Києві зі сторони Набережного шосе у напрямку вул. Героїв Крут.

В цей час, у зустрічному напрямку, в межах своєї смуги, рухався автомобіль марки «Ford Sierra», н. з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а», 10.1, 11.3 та п. 1.1. додатку № 2 Правил дорожнього руху:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;

- п. 2.9: водієві забороняється: підпункт «а» керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин,

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 11.3: на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної ліні дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини B населених пунктах у дозволених випадках при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

- п. 1.1 додатку № 2: (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 виявились в тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочав керування технічно справним автомобілем марки «Lexus LS 460» н. з. НОМЕР_3 , під час якого, рухаючись по проїзній частині Дніпровського узвозу (яка призначена для руху у двох напрямках, розподілених між собою дорожньою розміткою 1.1), не зміг відповідно оцінити дорожню обстановку та застосувати безпечні прийоми керування, не переконався, що зміна напрямку руху буде безпечною і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ford Sierra», н. з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався назустріч, в межах своєї смути.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажири автомобіля «Ford Sierra», н. з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Так, у ОСОБА_1 , при зверненні за медичною допомогою 15 червня 2019 року о 15.41 год. мали місце такі тілесні ушкодження: забійна рана підборіддя; садна верхніх та нижніх кінцівок; закрита травма грудної клітки у вигляді забою нижньої частки правої легені, перелому рукоятки грудини без зміщення уламків; закрита травма лівого стегна у вигляді перелому верхньої третини діафізу стегнової кістки зі зміщенням уламків; закрита травма лівої стопи у вигляді косого перелому діафізу у верхній третині 3-ї плеснової кістки.

Таким чином, між подіями транспортної травми від 15 червня 2019 року та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_1 є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

У ОСОБА_2 , при зверненні за медичною допомогою 15 червня 2019 року, мала місце: закрита травма грудної клітки у вигляді перелому 3-го ребра справа.

Таким чином, між подіями транспортної травми від 15 червня 2019 року та отриманням тілесного ушкодження ОСОБА_2 є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Отже, ОСОБА_3 своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Вказані обставини встановлені під час розгляду Печерським районним судом м. Києва справи № 757/28040/20-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та не підлягають доказуванню у порядку ст. 82 ЦПК України.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Lexus LS 460» н. з. НОМЕР_3 на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів серії АО № 0125356 була застрахована в ТДВ «СК «Київ-Ре».

Як зазначено вище, до Печерського районного суду м. Києва був направлений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019100000000701 від 16 червня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Потерпілими у вказаному кримінальному провадженні подано цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_3 та юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого - ТДВ «СК «Київ-Ре».

10 травня 2023 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва обвинуваченого ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження № 12019100000000701 - закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України, а цивільні позови ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТДВ «СК «Київ Ре» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишено без розгляду й роз`яснено цивільним позивачам право звернутися із позовною заявою у порядку цивільного судочинства.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої і другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на вказані положення статті 509 Цивільного кодексу України та з урахуванням вимог статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 Цивільного кодексу України, факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди у повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

У відповідності до положень частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, при русі транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно зі статтею 999 Цивільного кодексу України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 вказаного Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За приписами ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Відповідно до пп. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пп. 1, 2 п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

Також положеннями ст. 24 вказаного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - недотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Згідно з ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Судом встановлено, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були завдані фізичні ушкодження.

Зокрема, у ОСОБА_1 діагностовано: перелом рукоятки грудини без зміщення; забій грудної клітини та легені; забійну рану м`яких тканин підборіддя; закритий субкапітальний перелом 3-ї плеснової кістки; закритий перелом 3-го ребра справа зі зміщенням уламків.

Внаслідок отриманих травм позивач був доставлений каретою швидкої медичної допомоги до Київської міської клінічної лікарні № 17, де проходив стаціонарне лікування, йому було проведено оперативне втручання. Після виписки він продовжував амбулаторне лікування, приймав знеболювальні препарати, потребував постійного спостереження травматолога та кардіолога, а також планує проведення повторного оперативного втручання з видалення металоконструкції та подальшої реабілітації.

Матеріальна шкода, завдана ОСОБА_1 , складається з витрат на лікування, медикаменти, медичні послуги, а також майнової шкоди у зв`язку зі знищенням автомобіля «Ford Sierra», витрат на евакуацію, зберігання на штрафмайданчику та інших пов`язаних збитків і становить 148 724,73 грн.

Також, у ОСОБА_2 було діагностовано забій грудної клітини, а також перелом 3-го ребра справа. При подальших медичних обстеженнях у ТОВ «Глобал Медик Груп» виявлено переломи передніх відрізків 3 і 4 ребер справа та задніх відрізків 9-11 ребер справа.

Внаслідок отриманих травм позивач тривалий час відчувала біль, проходила лікування у травматолога за місцем проживання, приймала знеболювальні препарати та виконувала лікувальні процедури. Вказані тілесні ушкодження підтверджуються медичними документами, виписками та іншими доказами, дослідженими судом.

Матеріальна шкода, завдана ОСОБА_2 , складається з витрат на лікування, медикаменти та медичні послуги і становить 1 789 грн. Вказана сума підтверджується товарними чеками, квитанціями та іншими доказами, доданими до матеріалів справи.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другою ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як передбачено частиною третьою ст. 23 Цивільного кодексу України, розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

На сьогодні положеннями Цивільного кодексу України не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, при визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Так, позивачі обґрунтовують вимоги про відшкодування моральної шкоди тим що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15 червня 2019 року, вони зазнали значних фізичних страждань, психологічного стресу та глибоких душевних переживань.

ОСОБА_1 зазнав серйозного фізичного болю, пов`язаного з переломами ребер, грудини, забоєм легені та іншими травмами, які вимагали госпіталізації, операції та тривалого лікування. Він пережив сильний нервовий стрес і страх за своє життя та життя рідних, які перебували в автомобілі. ДТП спричинила психологічну травму, порушення звичного способу життя, обмеження спілкування з близькими, родиною, колегами, тимчасову втрату працездатності та значні труднощі в повсякденній діяльності. Крім того, через знищення єдиного сімейного автомобіля «Ford Sierra» позивач був позбавлений можливості нормально пересуватися, зокрема перевозити сина-інваліда, що суттєво погіршило якість життя всієї сім`ї.

ОСОБА_2 також зазнала фізичного болю від отриманих переломів ребер, тривалого лікування та обмеження звичайної життєдіяльності.

Позивачі зазначають, що вказані страждання є прямим наслідком протиправних дій ОСОБА_3 , а тому підлягають компенсації на їх користь з відповідачів.

Враховуючи характер, тривалість та глибину переживань, ОСОБА_1 оцінює заподіяну йому моральну шкоду, яка підлягає стягненню з ТДВ «СК «Київ-Ре» у сумі 2 090, 31 грн як 5% від загальної витраченої суми на лікування, з ОСОБА_3 - 146 634, 42 грн., а ОСОБА_2 - 89,45 грн як 5% від загальної витраченої суми на лікування (з ТДВ «СК «Київ-Ре» та 47 140, 55 грн.

Позивачі вважають вказані суми співмірними понесеним фізичним та психологічним стражданням, оскільки наслідки вказаної дорожньо-транспортної пригоди знаходять своє вираження у їх морально-психологічному, емоційному та фізичному стані навіть через тривалий проміжок часу.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими судом, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до норми частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. у разі задоволення позову - на відповідача.

За частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини першої, шостої ст. 141 ЦПК України, судовий збір стягується в дохід Держави у розмірі 3 375, 13 грн солідарно з відповідачів.

Крім того, відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом позивачі просили покласти судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у сумі 25 000, 00 грн. та 15 000, 00 грн. на відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин та ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн та 15 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-23, 263-267, 509, 999, 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-6, 22-25, 26-1, 33, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-284, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТДВ «СК «Київ Ре» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ТДВ «СК «Київ Ре» (код ЄДРПОУ 33442139, вул. Анрі Барбюса, 13-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 85 539, 73 грн.

Стягнути з ТДВ «СК «Київ Ре» (код ЄДРПОУ 33442139, вул. Анрі Барбюса, 13-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 2 090, 31 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 63 185, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 146 634, 42 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) витрати на оплату правової допомоги у розмірі 25 000,00 грн.

Стягнути з ТДВ «СК «Київ Ре» (код ЄДРПОУ 33442139, вул. Анрі Барбюса, 13-Б) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 1789, 00 грн.

Стягнути з ТДВ «СК «Київ Ре» (код ЄДРПОУ 33442139, вул. Анрі Барбюса, 13-Б) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 89, 45 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 47 140, 55 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) витрати на оплату правової допомоги у розмірі 15 000,00 грн.

Стягнути в рівних частинах з ТДВ «СК «Київ Ре» (код ЄДРПОУ 33442139, вул. Анрі Барбюса, 13-Б), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) в дохід Держави судовий збір у розмірі 1687, 56 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова