Рішення № 137446907, 16.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3091/26

н/п 2/953/2540/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 24 433,20 грн

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (далі Товариство) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101455654 від 25.12.2023, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, вказав, що проти винесення заочного рішення не заперечує.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу за кредитним договором № 101455654, зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суду м. Харкова ухвалою від 18.03.2026 відкрив спрощене позовне провадження, призначено судове засідання, встановлено учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав, за клопотанням позивача витребував інформацію.

19.05.2026 від АТ "Універсал Банк" надійшла витребовувана інформація.

Розгляд справи відкладався, зокрема, до 16.06.2026.

16.06.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судових засідань повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали та повісток до електронного кабінету сторін, що підтверджується довідками суду та згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд ухвалою від 16.06.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

25.12.2023 ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" уклали договір про споживчий кредит № 101455654 (далі кредитний договір) у електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримала 10 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. 1.7. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн; строк кредиту 105 днів з 25.12.2023; у споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту; комісія за надання кредиту 1 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту; проценти протягом пільгового періоду 1,7 %, поточного періоду 2,3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № № НОМЕР_1 (п. 2.1. договору).

Договір підписано одноразовим ідентифікатором 804493 25.12.2023 ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією, наданої АТ "Універсал Банк" 25.12.2023 здійснено трансакцію в сумі 10 000,00 на банківську картку № НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 грошові кошти були зараховані на рахунок власника.

26.04.2024 ТОВ "Селфі Кредит" і ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 101455654 від 25.12.2023 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" та відповідачем, що підтверджується копією відповідно договору і копією витягу з реєстру боржників до нього.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача така складається з 6 800,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 16 633,20 грн за процентами і 1 000,00 комісія.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором 804493, за яким він отримав кредит, тобто сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору (строку, процентів тощо).

Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Суд встановив, що первісний кредитор за кредитним договором надав відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн шляхом зарахування вказаної суми на його рахунок, тобто виконав свої зобов`язання з надання коштів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитними договором відповідно до договору факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 26.04.2026 ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" стало новим кредитором за вказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України.

отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідачка зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої перед позивачем утворилась заборгованість.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості 6 800,00 грн та 16 633,20 грн процентів.

Щодо комісії

Позивач крім заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування ними за договором також заявив до стягнення комісію.

Відповідно до частин першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (який відповідно до частини першої статті 11 цього ж Закону застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час застосування наведених норм права суд, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 31.29. постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20 дійшов висновку, що пунктом спірного кредитного договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". А тому Верховний Суд дійшов висновку, що положення пункту 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, оскільки боржнику було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно.

Крім того, суд також враховує положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України і статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, щодо таких засад цивільного законодавства, як справедливість і добросовісність стосовно того, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"), неприпустимості допущення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") і несправедливості таких умов договору, як встановлення жорстких обов`язків споживача, коли надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") та встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Так, положенням договору у цій справі передбачено, що комісія складає 10 % від суми кредиту. Водночас в чому полягає така послуга, за що саме нараховується у договорі не зазначено і за своїм змістом є процентами (визначено у %). А тому така плата не може вважатись такою, що відповідає чинному законодавству.

За таких обставин, суд, ураховуючи положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та усталену практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 і Верховного Суд від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20), дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості 10 % є нікчемним в силу закону, оскільки у договорі не визначено за яку послугу справляється відповідна комісія, наявний очевидний дисбаланс і несправедливість умови щодо сплати комісії. А тому заявлені на їх підставі вимоги щодо стягнення заборгованості не підлягають задоволенню. Відповідно, у позові в частині вимог про стягнення 1 000 грн комісії за договором слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до відповідача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 433,20 грн, у решті вимог (1 000,00 грн) слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000 грн та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладений між ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та АБ "Апологет"; додаток до договору № 0107 про надання правничої допомоги від 01.07.2025 (акт № Д/17510 наданих послуг) та детальний опис наданих послуг.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Водночас розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 24 433,20 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн, тобто більше ніж 30 % від суми позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції), позивач не вчиняв значних дій щодо витребування та надання додаткових доказів, не приймав участь у судових засіданнях, тощо. А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи є підставою для часткового задоволення заяви у розмірі 2 000 грн, в решті (6 000 грн) слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 133, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" суму заборгованості за кредитним договором № 101455654 від 25.12.2023в розмірі 23 433,20 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 553,43 гривень.

У решті позову відмовити

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривен.

У решті заяви відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено та підписано 16.06.2026.

Суддя Роман ВІТЮК