Рішення № 137446444, 16.06.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1041/26

№ 2/207/1628/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Єрмакової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, треті особи: Кам`янська міська рада, Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «ОРДЕР» про визнання відмови неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, треті особи: Кам`янська міська рада, Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «ОРДЕР», в якому просить:

1. Визнати відмову Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради в приватизації квартири АДРЕСА_1 загальною площею 61,4 кв.м., житловою площею 35,1 кв.м. на ім`я ОСОБА_1 неправомірною;

2. зобов`язати, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради провести приватизацію трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61,4 кв.м. житловою площею 35,1 кв.м. на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 29.07.2025 року зареєстрований та фактично мешкає з липня 2017 року в квартирі АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі Комунального підприємства «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду». Територіальна громада міста Кам`янського в особі Кам`янської міської ради є власником об`єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . 02.12.1981 року матері позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як працівниці Державного підприємства «Придніпровський хімічний завод» та її сім`ї адміністрацією заводу за узгодженням з профспілковим комітетом була виділена для проживання трикімнатна квартира, загальною площею 61,4 кв.м. житловою площею 35,1 кв.м. Ордер на вселення в квартиру не зберігся за давністю років. В архівному фонді Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів та Виконавчого комітету Баглійської районної ради народних депутатів відомості про виділення житла за адресою АДРЕСА_3 не виявлені. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача померла. Після смерті матері в квартирі залишився проживати позивач. Право на проживання і користування квартирою підтверджено рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 17.06.2025 року №207/6572/24. З позивачем на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 24.09.2025 року №568 був 06.10.2025 року укладений договір найму квартири АДРЕСА_1 . 31.10.2025 року позивач звернувся до КП КМР «Ордер» із заявою на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . 26.11.2025 року листом №05-11/1460 Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради позивачу було відмовлено у приватизації житла з огляду на відсутність копії ордеру на жиле приміщення. Позивач вважає відмову у приватизації квартири неправомірною.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, надали заяву, в якій просили справу розглянути без їх участі, позовні вимоги просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив винести рішення у відповідності до норм чинного законодавства України.

Представники третіх осіб - Кам`янської міської ради, Комунального підприємства Кам`янської міської ради «ОРДЕР» в судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного:

Судом встановлено, що відповідно до копії довідки про склад сім`ї ТОВ «Абонент ХХІ» №001367932 від 21.02.2026, виданої уповноваженому квартиронаймачеві ОСОБА_1 , вбачається, що він один зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , інші зареєстровані особи за даною адресою відсутні (а.с.16).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.15).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14).

В матеріалах справи наявна копія рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 17.06.2025 року №207/6572/24, відповідно до якого, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про визнання права користування житловим приміщенням, визнання квартиронаймачем задоволено у повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 та визнано ОСОБА_1 квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . (а.с.17-19).

Також, в матеріалах справи наявна копія витягу з рішення «Про внесення змін до договору найму житлових приміщень» від 24.09.2025 №568, в якому вирішено дозволити КП КМР «Добробут» внести зміни до договорів найму житлових приміщень, які перебувають у комунальній власності Кам`янської міської територіальної громади, зокрема до договору найму квартири, житловою площею 35,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 на гр. ОСОБА_1 , 1983 року народження, у зв`язку зі смертю відповідального наймача (а.с.20).

Згідно з копією Договору №107-н/жкв найму житлового приміщення, яке перебуває у комунальній власності від 06.10.2025 року, наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 (а.с.22-24).

В матеріалах справи наявна копія особового рахунку № НОМЕР_3 , відповідно до якого, ОСОБА_1 є квартиронаймачем кв. АДРЕСА_1 (а.с.8).

З долученої копії технічного паспорту на квартиру вбачається, що загальна площа вказаної квартири становить 61,4 кв.м., житлова - 35,1 кв.м.; допоміжна - 26,3 кв.м. (а.с.9-12).

З копії листа №Л-4617 від 09.09.2024 щодо надання архівного витягу вбачається, що документами виробничого об`єднання «Придніпровський хімічний завод» архівне управління міської ради не комплектується, в архівному фонді №43 та №50 за період з 1980 по 1982 роки відомості щодо виділення житлової площі за адресою: АДРЕСА_3 не виявлені (а.с.13).

Відповідно до копії листа №05-11/1460 від 26.11.2025 року на звернення ОСОБА_1 відмовлено в розгляді питання щодо приватизації кватири, оскільки серед документів, наданих до заяви про приватизацію житла, відсутній ордер на зазначене житло. Зазначено, що відповідно до п.11 ст.8 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду вирішується судом (а.с.7).

Оцінюючи надані докази, суд виходить з положень таких правових норм:

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, з додержанням основних засадів (принципів) цивільного судочинства, передбачених статтею 2 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Керуючись приписами статті 89 ЦПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

Відповідно до ч.ч. 4 та 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

За змістом статті 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно з пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396, для приватизації житла громадянин в числі інших документів надає також ордер на квартиру.

Враховуючи те, що у позивача оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у нього виникли перешкоди у реалізації свого права на приватизацію житла.

Що стосується відсутності ордеру на квартиру, то у цьому випадку слід посилатися на пункт 72 Постанови про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, від 11 грудня 1984 року № 470, згідно якому при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

У Постанові Європейського Суду з прав людини від 6 грудня 2011 р. у справі "Гладишева проти Росії" [Gladysheva v. Russia] (скарга N 7097/10) (I Секція) підкреслюється: «Європейський Суд нагадує, що помилки чи прорахунки державних органів мають слугувати вигоді зацікавлених осіб, особливо за відсутності інших конфліктуючих інтересів. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести держава, і помилки не повинні усуватись за рахунок зацікавленої особи».

Тобто, відсутність ордеру, обов`язок зберігання якого було покладено на житлово-комунальну організацію, не може бути підставою для відмови у реалізації громадянином права на приватизацію квартири.

З моменту реєстрації позивача в квартирі його право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем, не оскаржувалось, відповідні докази не подавались.

При цьому, відсутність ордеру позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки, позивачем були надані всі необхідні документи для проведення приватизації житлового приміщення, крім ордеру, який він надати не має можливості через незалежні від нього обставини.

Враховуючи викладене, відмова в приватизації займаного ним житла з причин відсутності ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує його право на приватизацію.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази з дотриманням вимог вищенаведених правових норм, суд з урахуванням положень ст. 5 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради вчинити дії, направлені на приватизацію квартири квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61,4 кв.м. житловою площею 35,1 кв.м., для передачі у власність позивачу, без наявності ордеру на житлове приміщення. Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають, оскільки не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 258, 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 20268696, адреса: м. Кам`янське, просп. Василя Стуса, 10/12) вчинити дії, направлені на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61,4 кв.м. житловою площею 35,1 кв.м. на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), без наявності ордеру на житлове приміщення.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Є. Дубовик