Рішення № 137445263, 16.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4043/26

Справа №754/428/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», треті особи: Національний Банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», треті особи: Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів та просить:

-визнати протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» щодо списання 4200,00 грн = (4188,60 грн + 11,40 грн) з банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 ;

-стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 4200,00 грн = (4188,60 грн + 11,40 грн), безпідставно списаних коштів з банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 01 січня 2023 року відповідач АТ КБ «Приват Банк» списав з банківської картки позивача «Універсальна» № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 4188,60 грн. та 11,40 грн., мотивуючи ці дії «автоматичним погашенням заборгованості». У зв`язку з тим, що позивач не має заборгованості перед відповідачем, вважає такі дії відповідача нелегітимними. Вказує на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року (справа №754/10120/16-ц) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06.12.2017 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 25 травня 2018 року (справа №754/10120/16, провадження №61-26978ск18) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2018 року в справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

30.01.2026 від представника третьої особи Національного банку України - Донченка О.Г до суду надійшли пояснення, у відповідності до яких представник, посилаючись на вимоги ст. 53 ЦПК України зазначає, що оскільки рішення у цій справі не впливає на права або обов`язки Національного банку щодо однієї зі сторін спору, Національний банк помилково визначений у цій справі як третя особа. Також зазначено про те, що оскільки спір між позивачем та відповідачем не стосується прав та обов`язків Національного банку, а законодавством України не уповноважено Національний банк, як орган державної влади, за власним переконанням підтримувати або виступати проти будь-якої зі сторін цивільно-правового спору, керуючись статтями 43 та 181 Цивільного процесуального кодексу України, просить розглянути спір відповідно до законодавства України за відсутності представника Національного банку України.

02.02.2026 позивачем подано заперечення на пояснення третьої особи, аргументовані тим, що третьою особою при поданні до суду пояснень не надано довіреність на підтвердження представництва інтересів представника третьої особи у суді.

02.02.2026 від представника третьої особи Національного банку України - Бірюк І.В. надійшли пояснення, згідно з якими вказано, що Національний банк здійснює нагляд за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів надавачами фінансових послуг в порядку та у спосіб визначений Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність окремих надавачів фінансових послуг. При цьому, залучення Національного банку до участі у судових справах за позовами споживачів до надавачів фінансових послуг не передбачено та не вимагається нормами законодавства, що регулює діяльність Національного банку та діяльність надавачів фінансових послуг. Звертають увагу на те, що згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про Національний банк України» та ст. 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банки є економічно незалежними у своїй діяльності, тому Національний банк не має повноважень втручатися у відносини банку з клієнтами та іншими особами і приймати будь-які рішення, пов`язані з вирішенням спорів між ними. Водночас зауважують, що спір у справі № 754/428/26 стосується договірних правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо кредитування останнього. Враховуючи вищенаведене та виходячи із системного аналізу процесуальних норм та норм законодавства, що регулює діяльність Національного банку, рішення суду у даній справі не може вплинути на права та інтереси Національного банку України, як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

09.02.2026 від відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» надійшов відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що позивачем у даній справі не надано доказів про порушення його прав та інтересів з боку відповідача АТ КБ "ПриватБанк", а відсутність таких порушень не породжує для нього права на захист в обраний спосіб та з вказаних у позові підстав.

Позивачем ОСОБА_1 11.02.2026 подано відповідь на відзив, відповідно до якого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 27 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

29 січня 2026 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва постановлено виправити описку в ухвалі суду від 27.01.2026.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено наступні правовідносини.

В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 754/10120/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 25 травня 2018 року (справа №754/10120/16, провадження №61-26978ск18) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2018 року в справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, обґрунтованою тим, що відповідачем 01.01.2023 було неправомірно списано з карткового рахунку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 188,60 грн. та 11,40 грн. у зв`язку з «автоматичним погашенням заборгованості.

В матеріалах справи містяться скріншоти застосунку «Приват 24», з яких вбачається здійснення 01.01.2023 операції «Автоматичне погашення заборгованості 88**73» із зазначенням статусу «Успішно» з картки НОМЕР_1 зі строком дії до 02/26 на суму 4 188,60 грн. та 11,40 грн. (а.с.3-4, 9-10)

Рахунок НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , що підтверджується скріншотом із застосунку «Приват 24». (а.с.11)

Відповідно до п. 6 ст. статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч. 1,2,5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 3 ст. 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Нормою ч. 1 ст. 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі статтею 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (частина двадцята статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок регулюють Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.38 статті 1 Закону визначено, що договірне списання - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку;

Відповідно до пункту 26.1 статті 26 Закону платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо) (пункт 26.2 статті 26 Закону).

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції).

Судом встановлено, що 01 січня 2023 року АТ КБ «Приват Банк» списано з банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 4 188,60 грн. та 11,40 грн., яка належить позивачу ОСОБА_1 .

У відповідності до наданого скріншоту застосунку «Приват 24» вбачається, що підставою списання грошових коштів з карти «Універсальна» № НОМЕР_1 «автоматичне погашення заборгованості».

Позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права, оскільки відсутні підстави для списання коштів, тому вважає такі дії банку незаконними.

Суд, перевіривши доводи сторін, зокрема позивача, приходить до висновку про їх обґрунтованість, оскільки в процесі розгляду справи доведено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 відмовлено.

При цьому, в ході розгляду справи не виявлено наявності інших спорів між сторонами, зокрема відповідачем при поданні до суду відзиву не надано належних доказів на противагу зазначеному.

Зокрема, слід зауважити, що АТ КБ «Приват Банк», подаючи до суду відзив, обґрунтував непогодження з позовними вимогами тим, що позивачем у даній справі не надано доказів про порушення його прав та інтересів з боку відповідача АТ КБ "ПриватБанк", а відсутність таких порушень не породжує для нього права на захист в обраний спосіб та з вказаних у позові підстав.

Водночас, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявних договірних відносин між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 , зокрема, враховуючи, що у ОСОБА_1 наявна картка «Універсальна», матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення умов використання банківської картки «Універсальна», наявності у позивача простроченої заборгованості, що могло би послугувати списанню коштів з рахунку позивача.

Відповідач не надав суду розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, який би містив інформацію про її розмір, складові, період виникнення, та з якого б суд міг встановити, що списані банком грошові кошти становили мінімальні платежі, які зобов`язаний був сплатити позивач за умовами користування банківською карткою «Універсальна».

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з викладеним, суд, встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» здійснило списання коштів з карткового рахунку позивача у зв`язку з «автоматичним погашенням заборгованості», при цьому в процесі судового розгляду відповідачем належними і допустими доказами не доведено правомірності таких дій, суд вважає такі дії незаконними, та відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо залучення до участі у справі Національного банку України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до п. 30 постанови від 30.11.2023 у справі № 990/222/23 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що зазначення у вступній частині позовної заяви прізвища особи яка, на думку позивача, має приймати участь в судовому розгляді в якості третьої особи не тягне за собою автоматичного залучення цієї особи в якості третьої особи при відкритті суддею провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про банки та банківську діяльність» та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України, визначено у частині 1 статті 6 Закону України «Про Національний банку України».

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що спір у справі № 754/428/26 стосується договірних правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват Банк».

Залучення Національного банку України до участі у судових справах за позовами споживачів до надавачів фінансових послуг не передбачено та не вимагається нормами законодавства, що регулює діяльність Національного банку та діяльність надавачів фінансових послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що рішення суду у зазначеній справі не впливає в подальшому на права та інтереси Національного банку України, як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тому суд вважає за необхідне виключити Національний банк України з кола учасників справи.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів - задовольнити.

Визнати протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» щодо списання 4200,00 грн. з банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 4 200 грн. безпідставно списаних коштів з банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Повний текст рішення складено 16.06.2026.

Суддя О.Б. Саламон