Рішення № 137445098, 15.06.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/5814/25

провадження № 2/362/964/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження місті Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Суд установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №122654 від 04 квітня 2018 року у загальному розмірі 20 737,09 грн., яка складається з: суми заборгованості 15 845,00 грн., суми інфляційних втрат 3 464,74 грн., суми 3% річних 1 427,35 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованим місцем проживання й у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади», не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, та клопотань до суду не направляв, тому в силу частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем (позичальник) укладено Договір №122654 про надання фінансового кредиту.

Відповідно до п.1.1 Договору Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн. (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 1.2.1. 1,71 % (один кома сім один процентів) від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту (п. 1.2 Договору).

Сукупна вартість кредиту складає 151,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 5 295,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: 1.3.1. проценти (відсотки) за користування кредитом 51,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 1 795,50 грн. (у грошовому виразі) (п. 1.3 Договору).

Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів (п. 1.4 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Авентус Україна» перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3 500,00 грн.

Від відповідача не надходило заперечень щодо факту укладення договору та користування кредитними коштами.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (в подальшому перейменоване у ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №122654 про надання фінансового кредиту.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 15 845,00 грн., яка складається з суми основного боргу 3 500,00 грн., суми боргу за процентами 1 890,00 грн., суми боргу за пенею та штрафами 10 455,00 грн.

Окрім того, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 3 464,74 грн. та суми 3% річних у розмірі 1 427,35 грн.

Отже, по справі існує спір щодо виконання договірних зобов`язань сторонами за договором, у якому відбулась заміна кредитора шляхом відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника у розмірі невиконаних позичальником зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Первісний кредитор належно виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, своєчасно не повернув кредит, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.

Доказів оспорювання в судовому порядку укладеного договору відповідачем не надано. Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе за договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов такого договору.

Враховуючи, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу та процентів відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором у розмірі 5 390,00 грн. належить задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафів у загальному розмірі 10 455,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, п. 4.4 Договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству: 4.4.1. пеню в розмірі 3% (три процента) від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 (дев`яносто) днів. 4.4.2. на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.; 4.4.3. на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.; 4.4.4. на 90 (дев`яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицію, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) ТОВ «Авентус Україна» нараховано відповідачу пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 9 555,00 грн. Згідно розрахунку заборгованості нараховано штраф за прострочення повернення кредиту у розмірі 900,00 грн.

Загальна сума санкцій за прострочення повернення кредиту становить 10 455,00 грн., що перевищує в два рази суму невиконаного зобов`язання за кредитом.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення пені та штрафів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, зменшити розмір пені та штрафів до розміру заборгованості по тілу кредиту 3 500,00 грн.

Відповідно до частини другої статі 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідачем підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування інфляційної складової та 3% річних здійснювалося позивачем на суму боргу 15 845,00 грн. Зважаючи на те, що судом у частині стягнення основної суми боргу позовні вимоги задоволені у розмірі 5 390,00 грн., сума 3% річних та інфляційної складової підлягає перерахунку, відповідно до суми розміру заборгованості, задоволеної судом.

Суд, здійснивши розрахунок у межах заявленого позивачем періоду прострочення з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, встановив, що інфляційні втрати складають 1 178,60 грн., а 3 % річних 485,54 грн., що разом становить 1 664,14 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові втирати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути суму сплаченого судового збору 1 232,88 грн., а також витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2 544,75 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість у розмірі 10 554 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 14 копійок.

3. В іншій частині залишити позов без задоволення.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати у розмірі 3 777 (три тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 63 копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ідентифікаційний код 38750239);

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дата складення повного судового рішення: 15 червня 2025 року.

Суддя О.В. Попович