Рішення № 137443956, 15.06.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2431/26

Провадження № 2-а/456/50/2026

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2026 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Коцур А.І.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-

в с т а н о в и в:

Підстава позову (позиція позивача). Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7025366 від 14.04.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.04.2026 інспектором Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Рокочій Андрієм Степановичем складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7025366 та притягнуто громадянина ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 14.04.2026 року об 19:23:51 по вулиці Богдана Хмельницького у місті Стрий водій керуючи ТЗ здійснив зупинку ТЗ в зоні дії дорожного знаку 3.34 «зупинку стоянку заборонено» чим порушив п. 8.4 ПДР порушення вимог дорожніх знаків у зв`язку з чим водій ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної постанови притягнутий до адміністративної відповідальності передбаченій ч. 1 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є противоправною, протирічить діючому законодавству, виходячи з наступного. Частиною першою статті 122КУпАП передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки. Разом з тим правила дорожнього руху передбачають і дії водія в разі вимушеної зупинки, на що пояснював позивач працівникам відповідача. Пунктом 1.10 ПДР визначено, що вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Так, пунктом 15.14 ПДР передбачено, що в разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил, зокрема у відповідності до вимог п. 9.9 ПДР увімкнути аварійну світлову сигналізацію, а у разі, якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар. автомобіля, Однак, позивач не увімкнув аварійну світлову сигналізацію після вимушеної зупинки оскільки після перевірки стану автомобіля останній почав працювати стабільно і він мав намір продовжити рух, однак саме в цей короткий відрізок часу до позивача під`їхав поліцейський автомобіль і позивач практично відразу усунув порушення, прибравши автомобіль. Як вбачається із матеріалів справи, позивач не заперечуючи факту зупинки, не визнає, що така зупинка вчинена із порушенням ПДР та пояснює, що зупинився вимушено у зв`язку з виникненням раптовою технічною несправністю двигуна. Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, вважаємо недоведеним факт вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, накладення адміністративне адміністративного правопорушення а стягнення у сфері тому постанову по справі забезпечення про про безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7025366 від 14 квітня 2026 року слід скасувати, а провадженні у справі закрити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що припаркувався в недозволеному місці, оскільки не було інших, вільних для паркування місць. Знак він не помітив. Вважає, що інспектор поліції повинен був застосувати відносно нього попередження.

Позиція відповідача. 12.05.2026 представником відповідача ГУ НП у Львівській області подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. 14.04.2026 інспектором відділу реагування патрульної поліції Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Андрієм Ракочиєм була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7025366 за ч. 1 ст. 122 КУпАП на гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , так як той час зазначеним інспектором було встановлено, що 14.04.2026 о 19 год. 23 хв. у м. Стрий, по вул. Богдана Хмельницького, водій керуючи т/з «VOLKWAGEN PASSAT» н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку тз в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п. 8.4 в) ПДР України. У своїй позивній заяві позивач ОСОБА_1 стверджує... « Як вбачається із матеріалів справи, позивач не заперечуючи факту зупинки, не визнає, що така зупинка вчинена із порушення ПДР та пояснює, що зупинився вимушено у зв`язку з виникненням раптовою технічною несправністю двигуна.». Однак жодні такі матеріали до даної позивної заяви позивачем не додано. Крім того, звертає увагу суду і на те, що фіксація даного скоєного правопорушення фіксувалася старшим лейтенантом поліції Андрієм Ракочиєм портативним відеореєстратором відповідно до пункту 9 частини першої статті 31, статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» та відповідного до вимог «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженого наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, відеофайл якого додає до матеріалів о заперечення. Оглядом даного відеофайлу вбачається, що жодних пояснень та дій, про які є зазначені позивачем у своїй позовній заяві не відображається. При цьому ним згаданого про те, що він зупинився вимушено, у зв язку з раптовою технічною несправністю двигуна не відображено. Відповідно до вказаного позивач умисно викривлює обставини та події, які передували винесенню постанови про накладення адміністративного стягнення з метою уникнення адміністративної відповідальності. Зважаючи на вище викладене, постанова ЕНА № 7025366 від 14.04.2026 про адміністративне правопорушення, яка винесена відносно ОСОБА_1 є абсолютно та повністю законною і не підлягає скасуванню, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, а тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Оглядом адміністративного позову про скасування постанови встановлено, що позивач заперечує законність винесеної постанови, однак не надає суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 251 КУпАП, ст. 72, 73 КАС України доказів, які б підтверджували неправомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньогоруху, зафіксоване не в автоматичному режимі. На підставі наведеного, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово належним чином був повідомленим про час і місце розгляду справи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з`ясуванні всіх обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7025366 від 14.04.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень, за те, що він 14.04.2026 о 19:23:51 по вулиці Богдана Хмельницького у місті Стрий, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку стоянку заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР.

З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. ст. 122 КУпАП, однак вважає, що інспектор поліції повинен був застосувати відносно нього попередження.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , судом підлягають застосуванню наступні норми законодавства.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 8.4 (в) ПДР України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до ПДР України, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За змістом пунктів 1 та 2 розділу III Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною першою статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.

Мотивована оцінка доказів, поданих стороною позивача.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7025366 від 14.04.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень, за те, що він 14.04.2026 о 19:23:51 по вулиці Богдана Хмельницького у місті Стрий, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку стоянку заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР.

З позовної заяви та пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що позивач не заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, однак вважає, що інспектор поліції повинен був застосувати відносно нього попередження.

При цьому в позовній заяві позивач повідомляє про технічні несправності автомобіля, в судовому засіданні вказує на те, що не помітив знаку, не було вільних місць для паркування, тому зупинився. З наведеного слідує, що пояснення позивача є суперечливими щодо причин зупинки транспортного засобу.

В той же час з оглянутого відеозапису вбачається, що позивач дійсно здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку стоянку заборонено», пояснив працівникам поліції, що у нього була потреба відлучитися, жодних пояснень про несправність автомобіля або про те, що він не помітив знаку, на місці події, позивач не надавав.

Дослідивши відеозапис з бодікамери поліцейського, суд встановив, що на такому зафіксовано місце та час вчинення адміністративного правопорушення, а також марку і реєстраційний номер належного позивачу автомобіля, та обставини виявлення правопорушення.

Отже, суд вважає, що долучені відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України, такими, що підтверджують вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП України.

Дослідивши докази у справі та з`ясувавши всі обставини справи, колегія суддів робить висновок що оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень наданих поліцейському, у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством України, за наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а відтак не підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про застосування відносно нього попередження, то суд звертає увагу, що санкція ч.1 ст.122 КУпАП передбачає накладення стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 229, 268-271, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справівідмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління національної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3;

Головуючий суддя В. Л. Бучківська