Рішення № 137439574, 12.06.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/530/26

Провадження 2/193/457/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 червня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

за участі секретаря судового засідання Оселедець О. І.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог: Софіївське відділення КП "Криворізьке районне БТІ" Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

08.04.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду через свого представника ОСОБА_2 з вказаним позовом до відповідача Девладівської сільської ради, в обґрунтування якого вказала, що 02.03.2015 вона за розпискою придбала у ОСОБА_3 житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Належні правовстановлюючі документи на будинок були відсутні.

Оселившись у будинку відразу після його придбання, вона за власний кошт та власними силами зробила у ньому ремонт, збудувала господарчі споруди. У подальшому завела власне підсобне господарство, зокрема розводила свиней та худобу, вирощувала городину на присадибній ділянці домоволодіння, тощо. Також сплачувала кошти за користування електроенергією.

Зазначила, що вказаний будинок до цього часу зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 , яка вже давно померла, але на випадок своєї смерті заповіла цей будинок своєму сину ОСОБА_5 , який до дня своєї смерті, яка настала у 2005 році, проживав у цьому будинку разом у подальшому зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 . ОСОБА_5 у свою чергу теж заповів все своє майно своїй співмешканці ОСОБА_3 , але так як ОСОБА_5 за життя спадщину на своє ім`я після смерті матері так і не оформив, не могла оформити спадкові справа після його смерті і ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_5 його співмешканка ОСОБА_3 прожила у цьому будинку до 2015 року, коли вона його продала за розпискою позивачці, а сама виїхала закордон до РФ.

Посилаючись на те, що позивачка ОСОБА_1 відкрито, добросовісно та безперервно з березня 2015 року володіє вищевказаним житловим будинком, представник позивача просив суд визнати за нею право власності на цей будинок за набувальною давністю.

ІІ. Заяви, клопотання сторін та процесуальні дії суду у справі.

13.04.2026 за ухвалою судді провадження у цивільній справі було відкрито та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Мудраченко В.М., посилаючись на обставини та доводи зазначені у позовній заяві, заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити у повному обсязі. Додатково позивачка пояснила, що донедавна їй нічого не заважало проживати у цьому будинку без належного реєстрації права власності на нього, оскільки на цей будинок більше ніхто не міг претендувати, до того ж оформлення правовстановлюючих документів вимагали чималих затрат, понесення яких є невиправданим з огляду на те, що село Мар`є-Костянтинівка, є неперспективним, малим, багато молоді повиїжджало і залишилися здебільшого пенсіонери. Увесь час проживання у цьому житловому будинку вона сплачувала послуги за спожиту електроенергію на особовий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_3 . Проте у 2026 році її змусили переукладати договір з надання послуг електропостачання, для укладення якого енергопостачальна компанія стала вимагати у неї правовстановлюючі документі на будинок, видані на її ім`я, а оскільки такі документи у неї відсутні, то енергопостачальник договір з нею укласти не зміг та відключив її будинок від електромереж. Тому наголосила, що вказане рішення їй необхідне здебільшого саме для можливості подальшого укладення договору з надання послуг з електропостачання. Також пояснила, що грошей ОСОБА_3 за придбання хати вона не передавала, вона дозволила проживати у цій хаті фактично за дарма.

Представник відповідача, Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, у судове засідання не з`явився, втім направив до суду клопотання про можливість розгляду справи за відсутності представника сільської ради. Заперечень (відзиву) проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не подав. Вирішення позову залишив на розсуд суду.

Третя особа без самостійних вимог, Софіївське відділення КП "Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації" ДОР, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Будь-яких заяв, у тому числі заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 , до суду не направляла.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до розписки (купчий запис) від 02 березня 2015 року ОСОБА_3 продала хату у с. Мар`є-Костянтинівка Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Вартість продажу будинку не зазначена (а.с.12-13).

На замовлення позивачки було виготовлено 30.11.2022 технічний паспорт та проведено оцінку майна станом на 04.02.2026 на вказаний будинок, зазначивши, що він розташований саме по АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 11,0 кв.м., із господарськими будівлями та спорудами: корівником, площею 358,2 кв. м., свинарником 90,3 кв. м. та складом площею 75,8 кв. м., загальною вартістю 230 300 гривень (а.с. 14-20, 22).

З довідки Софіївського відділення КП "Криворізьке районне БТІ" ДОР від 14.11.2022 № 21 вбачається, що станом на 31.12.2022 право власності на цей житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 27.01.1992, виданого на підставі рішення Софіївської районної ради Дніпропетровської області за № 220/1 від 26.11.1991, у підтвердження чого БТІ надало копію вказаного правовстановлюючого документу (а.с. 6,7).

Між тим, будь-які відомості щодо реєстрації цього будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів на час розгляду цієї справи у суді відсутні (а.с.8).

У матеріалах справи також мається заповіт, посвідчений 26.12.2005 секретарем Ордо-Всилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області за яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповів усе своє майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер у с. Мар`є-Костянтинівка (а.с.9).

Як видно із акту обстеження депутата Девладівської сільської ради від 09.03.2026 та довідки вказаної сільської ради від 10.03.2026, у житловому будинку по АДРЕСА_1 з 2015 року проживає без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 62,63).

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,24 га, яка перебуває у комунальній власності сільської ради.

Також з матеріалів справи видно, що позивачка, проживаючи у цьому будинку з 2015 року, завжди користувалася послугами електропостачання, які сплачувала на особовий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_3 , про що свідчать відповідні абонентські та розрахункові книжки за електроенергію (а.с.64-89).

Під час судового розгляду справи було також допитано свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , теперішню та відповідно колишню жительок с. Мар`є-Костянтинівка. Які суду повідомили, що вказаний будинок з самого початку належав місцевій мешканці ОСОБА_4 , яка вже давно померла. Після її смерті у цьому будинку продовжив проживати її син ОСОБА_5 . Останній, до дня своєї смерті, яка настала у 2006 році, проживав у цьому будинку разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 . ОСОБА_5 заповів цей будинок саме співмешканці ОСОБА_3 у якому вона прожила після його смерті одиноко до 2015 року, коли виїхала до своїх родичів РФ. Перед виїздом закордон ОСОБА_3 продала цей будинок за розпискою позивачці ОСОБА_1 . Відразу після придбання будинку, який являв собою невеличку хатинку, ОСОБА_1 стала у ній господарювати, завела корів, свиней, збудувала господарчі будівлі і проживає у цьому будинку до цього часу. Постійно сплачувала на місцевому поштовому відділенні за послуги з використання електроенергії. ОСОБА_1 проживає у цьому будинку вже понад 10 років. У них ніколи не виникало сумнів у добросовісності набуття та подальшого проживання позивачки у цьому будинку, ніхто до цього часу на цей будинок не претендував та претензії щодо використання ним ОСОБА_1 не висловлював. Також їм стало відомо, що на початку 2026 року вказаний будинок відключено від мереж електропостачання, начебто через відсутність документів на будинок.

IV. Норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України, серед яких є визнання права. Спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, тобто у повній мірі відновити порушене право особи, а тому в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту відновить його порушене право на майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321, 328 ЦК України, право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 4, 3 та ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18) роз`яснила, що набуття права власності на річ за набувальною давністю- це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ч. 1ст. 344 ЦК можливе лише за наявності усіх вказаних нижче умов у сукупності, а саме:

- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

- законність об`єкта володіння;

- добросовісність заволодіння чужим майном;

- відкритість володіння; безперервність володіння;

- сплив установлених строків володіння;

- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Таким чином, Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Окрім того, викладена у ч.3 ст.397 ЦК України презумпція добросовісності та правомірності фактичного володіння майном у комплексі з тими фактами, та протягом тривалого часу до позивача не пред`являлось будь-яких вимог про витребування вказаної будівлі та про оспорення правомірності і добросовісності володіння нею, з урахуванням не заперечення проти позовних вимог органом місцевого самоврядування (що вказує на те, що така нерухомість не набувала статусу безхазяйної речі згідно вимог ст. 335 ЦК України) - свідчить про добросовісність набуття позивачем чужого нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_1 .

З наведених обставин суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 з 2015 року і до цього часу добросовісно, відкрито і безперервно, без будь-яких на то правових підстав володіє та користується вищевказаним житловим будинком, а тому поданий представником позивача позов про визнання за позивачкою права власності на цей будинок за набувальною давністю, ґрунтується на законі і підлягає задоволенню.

Вимогу про стягнення з відповідача судового збору, який позивачка понесла при зверненні до суду з цим позовом, остання не заявляла, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст.259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог: Софіївське відділення КП "Криворізьке районне БТІ" Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності за набувальною давністю, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок за АДРЕСА_1 , що позначений у технічному паспорті за літерою "А", загальною площею 54,6 кв.м., житловою площею 11,0 кв.м., з господарськими будівлями -"В", а саме: за №І - коровником, площею 358,2 кв.м.; за № ІІ - свинарником, площею 90,3 кв.м. та за № ІІІ - складом, площею 75,8 кв.м., загальною вартістю 230 300 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Девладівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ: 41848295, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Девладове, вул. Привокзальна, буд. 10, індекс: 53132.

Третя особа, без самостійних вимог: Софіївське відділення КП «Криворізьке районне БТІ» Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ 03341799, вул. Лікарняна (Больнична), 78/8 сел. Софіївка, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53100.

Повний текст рішення складений 16.06.2026.

Суддя О. В. Томинець