Ухвала суду № 137437623, 11.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11102/25

Номер провадження 1-кп/711/260/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за № 62025000000001003 від 08.10.2025 стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Олександрівка Хустського району Закарпатської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Сміла Черкаської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с.Зелений Гай Новоселицького району Чернівецької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Черкаси, проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні до Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62025000000001003 від 08.10.2025 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, та стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України.

До початку судового засідання до суду надійшли клопотання ОСОБА_8 та ОСОБА_13 про скасування арешту на майно.

В судовому засіданні представник заявників ОСОБА_8 та ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_4 підтримав заявлені клопотання. Мотивує тим, що в рамках зазначеного кримінального провадження 26.09.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 задоволено клопотання слідчого подане в рамках кримінального провадження №l 62025000000000178 про накладення арешту на автомобіль Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , а також на автомобіль Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_13 , 1964 р.н. Згідно змісту зазначеної ували суду, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000178 від 17.02.2025 здійснюється стосовно ОСОБА_8 , 1990 р.н., за підозрою у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.340, ч.1 ст.366, ч.3 ст.371, ч.2 ст.372, ч.4 ст.190, та ч.4 ст.358 КК України, а також за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 та ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. Також, згідно вказаної ухвали, в рамках даного кримінального провадження прокурором пред`явлено цивільний позов про стягнення з підозрюваних збитків на суму 532 522,6 грн. Судом зазначено, що станом на 17.03.2025 підозрюваний ОСОБА_8 був власником двох автомобілів, зокрема Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 та Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 . Також судом вказано, що ОСОБА_8 , будучи прокурором Черкаської окружної прокуратури, який має стаж в галузі права понад 10 років, розуміючи на його майно може бути накладений арешт з метою стягнення заподіяних збитків державі через безпідставне отримання пенсійних виплат по інвалідності, уклав уявний договір продажу автомобіля Toyota Camry своєму рідному брату ОСОБА_8 (тобто йому), а також уявний договір дарування автомобіля Opel Zafira своєму батькові ОСОБА_13 , хоча протягом періоду з 01.01.2025 по теперішній час він продовжив користуватись зазначеними автомобілями, що підтверджується системою відеоспостереження «Безпечне місто». Також судом вказано, що вищезазначені автомобілі визнані речовими доказами у цьому провадженні. Вважає, що слідчим суддею не повною мірою досліджено порушене слідчим питання щодо необхідності накладення арешту на вказані транспортні засоби, а також мету та завдання арешту майна, які передбачені в ст.172 КПК України. Зауважив, що автомобілі Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 та Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 не мають жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні з наступних причин. Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Разом з тим, автомобіль Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 , був 19.03.2025 набутий ОСОБА_8 у право приватної власності в законний спосіб, шляхом укладення договору купівлі-продажу. Так само, як і автомобіль Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 , який був подарований 19.03.2025 ОСОБА_13 з нагоди його дня народження, і таким чином був ним набутий у власність в законний спосіб. У зв`язку із вказаними обставинами зазначені автомобілі ніяким чином не можуть вважатись ні знаряддям вчинення кримінального правопорушення, ні об`єктом кримінально протиправних дій чи речами, набутими кримінально протиправним шляхом. Твердження про те, що договори купівлі-продажу та дарування вказаних транспортних засобів є уявними безпідставні та не ґрунтуються на жодних доказах. На підставі уявних договорів неможливо набути право власності на майно. Крім того, згідно до ч.6 ст.172 КПК України у випадку необхідності відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Зауважив, що в разі доведення в суді винуватості всіх підозрюваних, зокрема ОСОБА_8 , а також ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд покладе особисто на них обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та стягне солідарно завдані кримінальними правопорушеннями збитки. Разом з тим, ОСОБА_8 наразі має повну цивільну дієздатність, у зв`язку з чим він сам несе всю матеріальну відповідальність за будь-яку шкоду, завдану своїми діями чи бездіяльністю. Тому його довірителі, як законні власники автомобілів Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 та Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 , не несуть жодної матеріальної відповідальності за дії підозрюваного та обвинуваченого в даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 . Крім того, варто зауважити, що заявники не є ні стороною ні учасником у кримінальному провадженні № 62025000000000178, не мають жодного стосунку до вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються в ньому, та не несуть цивільної відповідальності за дії жодного підозрюваного. Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчим суддею не здійснювався виклик в судове засідання законних власників зазначеного майна, та розглянуто дане питання без урахування їхньої думки, чим порушено їхні права на мирне володіння своїм майном, яке передбачено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Ніхто не може бути позбавлений його власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, що їх визначено законом і загальними принципами міжнародного права. Накладення арешту на автомобіль порушує його конституційні права, як власника. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, власник майна, який не був присутній під час розгляду питання про арешт, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, якщо відпала потреба в його застосуванні або арешт накладено безпідставно. На його глибоке переконання арешт його автомобілів є безпідставним, оскільки дані транспортні засоби не є речовими доказами у кримінальному провадженні; вони не набувалися злочинним шляхом і не мають жодного відношення до предмету розслідування; орган досудового розслідування не надав доказів того, що незастосування арешту може призвести до їх знищення, відчуження чи втрати (ч. 11 ст. 170 КПК України). Таким чином вважає, що арешт на автомобілі Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 , та ОСОБА_15 , 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 накладено безпідставно та необґрунтовано. Вказаний захід забезпечення кримінального провадженні обмежує право володіння, користування і розпорядження власним майном. Крім того, вважає, що слідчим та прокурором в даному кримінальному провадженні під час складення клопотання про накладення арешту на майно, не дотримано положень ч.8 ст.170 КПК України, якою визначено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Так, згідно до наявної інформації, в ході вказаного кримінального провадження прокурором пред`явлено цивільний позов на суму на суму 532 522,6 грн. Однак, вивченням інформації, яка міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за клопотаннями слідчого, які погоджені прокурором, в рамках даного ж кримінального провадження 26.09.2025 слідчим суддею також накладено арешти й на інше рухоме та нерухоме майно інших підозрюваних, зокрема : 1) ухвалою від 26.09.2025 по справі № 757/47211/25-к арештовано: 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_9 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що фактично перебуває у користуванні ОСОБА_16 ) ухвалою від 26.09.2025 по справі № 757/47236/25-к арештовано: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_7 ; 1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7; 1/2 автомобіля марки «VOLKSWAGEN ID.4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2022 р.в., номер кузова: НОМЕР_4 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7; 1/2 автомобіля марки «LAND ROVER DISCOVERY SPORT», д.н.з. НОМЕР_5 , 2020 р.в., номер кузова: НОМЕР_6 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7; 3) ухвалою від 26.09.2025 по справі № 757/47227/25-к арештовано: 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: 7110136400:03:014:0033, площею 0.0577 (га), що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_8; 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: 7110136400:03:014:0031, площею 0.0577 (га), що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_8; 1/2 автомобіля марки «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_3 , 2005 р.в., номер кузова: НОМЕР_4 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_8. 4) ухвалою від 26.09.2025 по справі № 757/47233/25-к арештовано: 1/2 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки «Suzuki Ignis» 2021 р. в., д. н. з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 ; 1/2 земельної ділянкою, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0276, площею 0.0886 га, що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6; 1/2 автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», д.н.з. НОМЕР_5 , 2021 р.в., номер кузова: НОМЕР_6 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6. Таким чином, загальна вартість арештованого майна у даному кримінальному провадженні значно перевищує розмір встановлених збитків та пред`явленого прокурором цивільного позову на суму на суму 532 522,6 грн. Оскільки вартість лише одного арештованого автомобіля, для прикладу «Suzuki Ignis» 2021 р.в., згідно до інформації, що міститься у загальнодоступних джерелах, становить більш ніж 600 тис. грн, що значно перевищує суму пред`явленого прокурором позову, не беручи до уваги навіть вартості арештованих об`єктів нерухомості. У зв`язку із вказаними обставинами у їхній сукупності вважає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 26.09.2025 по справі № 757/47229/25-к на автомобіль Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 , та автомобіль Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_8 та ОСОБА_13 є необґрунтованим та безпідставним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Ураховуючи викладене, просить суд скасувати арешт майна, накладений в рамках кримінального провадження № 62025000000000178 від 17.02.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2025 по справі № 757/47229/25-к на автомобілі Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 та Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 .

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотань. Зазначив, що під час досудового розслідування, 26.09.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 в рамках кримінального провадження №l 62025000000000178 накладено арешт на автомобіль Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_17 , який є рідним братом обвинуваченого ОСОБА_8 , а також на автомобіль Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_13 , який є братом того ж обвинуваченого. Згідно змісту зазначеної ували суду, встановлено, що станом на 17.03.2025 підозрюваний ОСОБА_8 був власником двох автомобілів, проте розуміючи, що на його майно може бути накладений арешт з метою стягнення заподіяних збитків державі через безпідставне отримання пенсійних виплат по інвалідності, уклав уявний договір продажу автомобіля Toyota Camry своєму рідному брату ОСОБА_8 , та уявний договір дарування автомобіля Opel Zafira своєму батькові ОСОБА_13 , хоча протягом періоду з 01.01.2025 по теперішній час він продовжив користуватись зазначеними автомобілями, що підтверджується системою відеоспостереження «Безпечне місто». Зазначене свідчить, що обвинувачений ОСОБА_8 , умисно, з метою уникнення відповідальності, уклав нікчемні договори з рідними та таким чином позбувся майна, з метою уникнення накладення на нього арешту. Не зважаючи на це, ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_18 по теперішній час користуються зазначеними автомобілями, що підтверджується системою відеоспостереження «Безпечне місто». Крім того, вказані транспортні засоби визнані речовими доказами у цьому провадженні, метою арешту яких, є саме забезпечення цивільного позову в даному провадженні. Крім того вони мають значення речового доказу. Оскільки наразі справа перебуває лише на стадії підготовчого судового засіданні, судом не були досліджені докази, тому вважає, що дані клопотання є передчасними та таким, що не підлягають задоволенню.

Інші учасники провадження при вирішенні клопотання підтримали думку заявників.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові матеріали провадження, суд приходить до наступного.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, передбачено ч.1 ст.170 КПК України.

Зі змісту частини 2 вказаної статті слідує, що завданням арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення в тому числі і збереження речових доказів, зазначено в п.1 ч.2 вказаної статті. У цьому у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 цього кодексу.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч.2 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні до Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62025000000001003 від 08.10.2025 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, та стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України.

26.09.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 задоволено клопотання слідчого, подане в рамках кримінального провадження № 62025000000000178 про накладення арешту на автомобіль Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , а також на автомобіль Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_13 .

Підставою накладення арешту стала наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 та ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, та з метою забезпечення збереження речових доказів та цивільного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 , згідно договору купівлі-продажу від 19.03.2025 належить на праві приватної влдасності ОСОБА_8 . Крім того, автомобіль Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 , згідно договору дарування від 19.03.2025 належить на праві приватної власності ОСОБА_13 . Вказані договори не скасовані, а тому суд визнає їх як дійсними, а право власності набуте у належному законом порядку.

Враховуючи обставини встановлені в ході розгляду клопотання, суд приходить до висновку, що вказані транспортні засоби не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та не являються об`єктом кримінально протиправних дій чи речами, набутими кримінально протиправним шляхом.

Таким чином, автомобілі Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 та Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 не мають жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні.

Крім того, згідно до ч.6 ст.172 КПК України у випадку необхідності відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Тому в разі доведення в суді винуватості всіх підозрюваних, зокрема ОСОБА_8 , а також ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд покладе особисто на них обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та стягне солідарно завдані кримінальними правопорушеннями збитки.

ОСОБА_8 сам несе всю матеріальну відповідальність за будь-яку шкоду, завдану своїми діями чи бездіяльністю. Тому заявники ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які є власниками автомобілів Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 та Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 , не несуть жодної матеріальної відповідальності за дії обвинуваченого ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_13 не являються, а ні стороною, а ні учасниками у кримінальному провадженні № 62025000000000178, та не мають жодного стосунку до вчинення кримінальних правопорушень, тому не несу цивільної відповідальності за дії обвинувачених.

Крім того, суд приймає до уваги, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчим суддею не здійснювався виклик в судове засідання законних власників зазначеного майна, та розглянуто дане питання без урахування їхньої думки, чим порушено їхні права на мирне володіння своїм майном, яке передбачено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Ніхто не може бути позбавлений його власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, що їх визначено законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, власник майна, який не був присутній під час розгляду питання про арешт, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту, якщо відпала потреба в його застосуванні або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до практики ЄСПЛ, описаної в постанові Верховного суду від 27 березня 2025 року по справі № 157/1664/22, в рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, заяви № 23759/03, № 37943/06, ЄСПЛ зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

Говорячи про «закон», ст. 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. У свою чергу Суд зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

У кримінальному процесуальному аспекті втручання у право особи на мирне володіння майном здійснюється у формі вилучення та накладення арешту на майно як речовий доказ у кримінальному провадженні для належного розгляду кримінальної справи (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04), вилучення та накладення арешту для забезпечення цивільного позову (цивільних вимог потерпілого) у кримінальному провадженні (рішення у справі «Borzhonov v. Russia» від 22 січня 2009 року, заява № 18274/04).

У рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, ЄСПЛ зазначив, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

ЄСПЛ зауважує, що повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка мала бути досягнута будь-якими заходами, застосованими державою, включаючи заходи, розроблені для контролю використання власності. Ця вимога виражається поняттям «справедливого балансу», яке повинно існувати між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи (рішення у справі «Borzhonov v. Russia» від 22 січня 2009 року, заява № 18274/04, § 59).

Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на прогрес кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та прийняті владою рішення з цього питання (рішення у справах «Georgi Atanasov v. Bulgaria» від 07 жовтня 2010 року, № 5359/04, § 30; «Lachikhina v. Russia» від 10 жовтня 2017 року, № 38783/07, § 59; «Pendov v. Bulgaria» від 26 березня 2020 року, № 44229/11, § 44).

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.06.2026 цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні № 62025000000001003 заступника начальника Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку з масовими протестами у 2013-2014 роках Офісу Генерального прокурора ОСОБА_19 , поданий в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишено без розгляду.

Враховуючи викладене, арешт накладено на майно осіб, які не мають статусу підозрюваних, обвинувачених чи відповідачів за цивільним позовом, порушують право останніх на вільне володіння майном, яке належить їм на праві приватної власності.

З огляду на обставини встановлені в судовому засіданні суд приходить до висновку, що арешт на автомобілі Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 , та Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 , обмежує право володіння, користування і розпорядження власним майном, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 9, 22, 26, 131, 132, 170, 174, ч.2, 314, 315, ст.376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_8 та ОСОБА_13 про скасування арешту на майно - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений в рамках кримінального провадження № 62025000000000178 від 17.02.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2025 по справі № 757/47229/25-к на автомобілі Toyota CAMRY, 2001 р.в., д.н. НОМЕР_1 та Opel ZAFIRA, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1