Рішення № 137435956, 16.06.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 570/895/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань Бєлявської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У поданій в системі «Електронний суд» позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22033000091823 від 23 жовтня 2018 року в розмірі 33713,95 грн. та судові витрати по справі, що складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що за укладеним кредитним договором з Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка у зв`язку з отриманням ТОВ «Цикл Фінанс» прав на грошову вимогу підлягає стягненню на користь останнього в судовому порядку.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов від 18.05.2026 та заяві від 25.05.2026 представник відповідача адвокат Данилюк Я.П. просила в задоволені позову відмовити, мотивуючи відсутністю доказів переходу права вимоги до позивача за кредитним договором. Вказала на неправомірність заявлених вимог позивача в частині стягнення заборгованості по комісії та відсотках за кредитним договором. Просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Поданеклопотання представника відповідача про витребування доказів не підлягає задоволенню за безпідставністю.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у передбаченому ЦПК України порядку, про причини неявки суд не повідомили.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд дійшов до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення. Також суд бере до уваги необхідність розгляду справи у розумні строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.10.2018 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22033000091823. Договір містить підписи сторін, у тому числі й відповідача.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірах і строках та виконати всі зобов`язання за даним договором у повному обсязі.

Положеннями п. 1.2 кредитного договору визначено, що банк надає клієнту грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 31 000 грн, строк кредитування - 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту - 23 жовтня 2023 року, цільове призначення - на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування редиту 1,99% від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0 % річних.

Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро», датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта. Якщо сума кредиту не зарахована на рахунок протягом 7 операційних днів з дати укладення договору, цей договір вважається неукладеним.

Платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтет них (рівних) платежів (п. 2.1 кредитного договору).

Згідно п. 2.2 кредитного договору дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в графіку платежів. Погашення заборгованості за цим договором клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі обов`язкового платежу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт укладення кредитного договору №22033000091823 від 23.10.2018 відповідачем не спростовано.

15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21, відповідно до п. 1.1. якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (положення п. 1.2 договору факторингу).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором №22033000091823, укладеним 23.10.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро`та ОСОБА_1 на загальну суму 33713,95 грн.

15.12.2021 АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено акт приймання-передачі прав вимоги за договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 про те, що клієнт передав, а фактор прийняв права грошових вимог станом на дату підписання сторонами договору згідно з реєстром боржників та додатком 1 до цього акту.

Згідно з копією платіжної інструкції від 15.12.2021 № 3251 ТОВ «Фінансова компанія «Цикл Фінанс» здійснило перерахування коштів АТ «Кредит Банк Дніпро» відповідно до договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбаченихстаттею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідностатті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що факт набуття ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги за кредитним договором №22033000091823, укладеним 23.10.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 підтверджується належними доказами.

05.06.2025 позивачем було повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь позивача, про наявність заборгованості та її розмір, з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором за реквізитами, наведеними у вимозі

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору №22033000091823, укладеному 23.10.2018, станом на 14.12.2021 загальна заборгованість складає 33713,95 грн, з яких: залишок простроченого кредиту - 23335,27 грн, залишок прострочених відсотків 4209,68 грн, залишок прострочених комісій 6169 грн.

Випискою по особовому рахунку за перiод з 23.10.2018 по 14.12.2021 підтверджується факт користування ОСОБА_1 кредитним лімітом (електронна форма) та часткове погашення заборгованості.

Доказів повернення відповідачем у повному обсязі кредитних коштів матеріали справи не містять. Власного розрахунку заборгованості відповідачем не надано.

Приходячи до переконання про часткове задоволення позовних вимог, суд бере до уваги таке.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії за користування кредитом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьомув кредитномудоговорі №22033000091823, укладеним 23.10.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 не зазначено переліку послуг з обслуговування кредиту, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Тобто, в чому саме полягає комісія за обслуговування кредитної заборгованості, за які саме банківські послуги призначена та принципу її нарахування кредитний договір також не містить.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 1.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави для задоволення позовних в частині стягнення з відповідачапростроченої заборгованості за комісією в розмірі 6169 грн.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21.

Окрім зазначеного суд зауважує, що з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку слідує, що на погашення нарахованої комісії згідно кредитного договору було зараховано 2467,60 грн. сплачених ОСОБА_1 коштів.

Оскільки умова договору щодо сплати комісії є нікчемною,сплачені на погашення нарахованої комісії кошти в сумі 2467,60 грн. не можуть вважатися належним виконанням зобов`язання зі сплати комісії та підлягають зарахуванню в рахунок погашення основного боргу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі 25 077,35 грн., з яких тіло кредиту 20 867,67 грн. (23335,27-2467,60) та нараховані відсотки в сумі 4209,68 грн.

Щодо застосування позовної давності.

Представник відповідача у поданій заяві зазначає, що позивачем було пропущено строки позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно статті 258 ЦК позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, згідно з ч. 5 цієї норми за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» (далі Закон № 540-ІХ), яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється.

Окрім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено, зокрема, Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 № 3564-ІХ, яким затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 № 49/2024 тощо. За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набрав чинності Закон України № 4434-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поновлення процесуальних строків та строків позовної давності». Цим законом скасовано зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану, а отже з цієї дати перебіг позовної давності поновлюється для всіх правовідносин, у яких він був зупинений.

Таким чином, із 04.09.2025 позовна давність почала обчислюватися далі, при цьому час, який минув до моменту її зупинення, враховується, а періоди дії карантину та воєнного стану - не включаються до загального трирічного строку, оскільки він був зупинений законом.

Як встановлено судом, кредитний договір було укладено 23.10.2018.

Відповідач ОСОБА_1 останній раз здійснювала внесення особистих грошових коштів на картковий рахунок 20.05.2019.

З даним позовом позивач звернувся до суду, сформувавши позовну заяву в системі «Електронний суд» 24.02.2026

Проте, враховуючи Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, а також введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, встановлений законом трирічний строк для звернення до суду з вказаним позовом, у силу вищевказаних обґрунтувань, позивачем пропущено не було.

Таким чином, на момент подання позову в лютому 2026 року строк позовної давності був чинний та не сплив.

Відтак заява представника відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог не підлягає задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог на 74,38% (25 077,35*100: 33713,95), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 980,29 грн. (2662,40*74,38%) покладаються на відповідача.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав копію договору про надання правничої допомоги від 25.08.2025 з додатковою угодою, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги та детальний опис виконаних робіт, загальний розмір яких складає 3500 грн.

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат. А тому, суд вважає співмірним стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Щодо стягнення судових витрат на користь відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. необхідно зазначити наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав копію договору про надання правничої допомоги від 22.01.2026, розрахунок витрат на правову допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордера №21 від 18.05.2026 на суму 7000 грн.

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат. А тому, суд вважає співмірним стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням взаємозаліку з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 980,29 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 83, 89, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити часково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»заборгованість по кредитному договору №22033000091823 від 23.10.2018 у розмірі 25 077(двадцять п`ять тисяч сімдесят сім) грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1 980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) грн. 29 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненскього апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місцезнаходження: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, Код ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 : місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: І.А. Чорний