Ухвала суду № 137433306, 15.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4475/26

Провадження №4-с/369/94/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі судового засідання Рожковій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою адвоката Самойленка Артема Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , де стягувач: Комунальне об`єднання Київської обласної ради «Київоблводоканал», заінтересована особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Самойленко Артема Володимировича, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. Скарга мотивована тим, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/22133/25 від 03.02.2026 скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність службових осіб Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 , накладеному постановою АА №300330 від 06.07.2006. Зобов`язано посадових осіб Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , який накладено постановою АА №300330 від 06.07.2006, а саме:- тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3459254, дата та час державної реєстрації: 13.07.2006 року 16:07:02, підстава обтяження: Постанова, АА № 300330, 06.07.2006, ДВС Києво-Святошинського р-ну Київської обл. Вищезазначена ухвала суду набрала законної сили негайно після її проголошення. Дану ухвалу було направлено всім учасникам справи (в.ч. через електронний кабінет в ЄСІТС), а також оприлюднено в ЄДРСР. Вишневий ВДВС у Бучанському районі Київської області Київського МУ МЮ отримав ухвалу 12.02.2026, що підтверджується карткою руху документу в ЄСІТС та не оскаржив її.

Станом на 05.03.2026 Вишневий ВДВС не повідомив ні суд, ні заявника ОСОБА_1 про виконання ухвали суду. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на 05.03.2026 ухвала суду не виконана, арешт з нерухомого майна не знято.

Таким чином, протиправна бездіяльність органу ДВС щодо не виконання судового рішення та не скасування обтяження з майна ОСОБА_1 перешкоджає йому у реалізації права власності, чим завдає додаткові збитки як майнового так і немайнового характеру.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у:- не виконанні ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/22133/25 від 03.02.2026, - не знятті арешту з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , який накладено постановою АА №300330 від 06.07.2006 (реєстраційний номер обтяження 3459254, дата та час державної реєстрації: 13.07.2006 року 16:07:02, підстава обтяження: Постанова, АА № 300330, 06.07.2006, ДВС Києво-Святошинського р-ну Київської обл.).- не поданні скаржнику ( ОСОБА_1 ) повідомлення (звіту) про виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/22133/25 від 03.02.2026.

Крім того, просить суд стягнути з Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПО 34903037 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2026 року в справі за скаргою ОСОБА_1 відкрито провадження та призначено до розгляду на 02.04.2026 о 11.00 год.

Крім того, у Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судом витребувано копії матеріалів виконавчого провадження АА № 300330.

У судове засідання 02.04.2026 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

При цьому, до суду не надійшли витребувані судом матеріали виконавчого провадженняАА №300330 від 06.07.2006, у зв`язку з чим, судом прийнято рішення про відкладення судового розгляду справи до 10:00 год 23.04.2026 року, з метою повторного витребування матеріалів виконавчого провадження.

У судове засідання 23.04.2026 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

При цьому, 23.04.2026 року за вх. 23119/26 від представника ОСОБА_1 адвоката Самойленка А.В. до суду надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності заявника та його представника.

Разом з тим, до суду знову не надійшли витребувані судом матеріали виконавчого провадження АА №300330 від 06.07.2006, у зв`язку з чим, судом прийнято рішення про відкладення судового розгляду справи до 12:40 год 20.05.2026 року, з метою повторного витребуванняматеріалів виконавчого провадження.

У судове засідання 20.05.2026 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Разом з тим, до суду знову не надійшли витребувані судом матеріали виконавчого провадження АА №300330 від 06.07.2006 та будь-яка інформація щодо виконання ухвали судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 03.02.2026, у справі № 369/22133/25, при цьому, лист про витребування даної інформації, уповноважені особи Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) отримали засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 04.05.2026 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи відстеженням рекомендованого листа з АТ «Укрпошта».

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Крім того, від представника скаржника надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності.

Отже справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вирішив справу на підставі наявних доказів з урахуванням розумного строку розгляду справи та без фіксування судового засідання технічними засобами.

За правилами ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши подані учасниками справи документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

За нормою ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як убачається з матеріалів скарги, ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 03.02.2026, у справі № 369/22133/25, скаргу ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправною бездіяльність службових осіб Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 , накладеному постановою у рамках ВП серії АА №300330 від 06.07.2006 та зобов`язано посадових осіб Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , який накладено постановою АА №300330 від 06.07.2006, а саме:- тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3459254, дата та час державної реєстрації: 13.07.2006 року 16:07:02, підстава обтяження: Постанова, АА № 300330, 06.07.2006, ДВС Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

Відповідно до інформації, що міститься в картці руху документу вищезазначена ухвала суду набрала законної сили 03.02.2026 року та була отримана Вишневим ВДВС у Бучанському районі Київської області Київського МУ МЮ - 12.02.2026.

Відповідно до ст. 453 ЦПК України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Разом з тим, інформація про виконання ухвали суду від 03.02.2026, у справі № 369/22133/25, за скаргою ОСОБА_1 , заявнику, його представнику та до суду уповноваженими особами Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надана не була.

Більше того, як вбачається з наявної у матеріалах справи Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 466860321 від 05.03.2026, на нерухомому майні (будинку), що на праві власності належить ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладений арешт, реєстраційний номер обтяження 3459254, дата державної реєстрації обтяження 13.07.2006р. 16:02:02, підстава обтяження: постанова ДВС Києво-Святошинського району Київської області серії АА №300330 від 06.07.2006.

Тобто, ухвала судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 03.02.2026, у справі № 369/22133/25, за скаргою ОСОБА_1 , залишається не виконаною, арешт з майна, що належить останньому не знятий.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.ст. 316,317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 по справі №441/243/21.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При цьому, належним способом захисту прав сторони виконавчого провадження є оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а не зобов`язання виконавця виконати рішення суду, оскільки такий обов`язок уже покладений на нього законом. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові КЦС ВС від 1 квітня 2026 року у справі № 2-40/11 (провадження № 61-3359св25)

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином з огляну на наведене вище, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, 29.09.2025 між божником та Адвокатським об`єднанням «Агенція правового захисту», в особі старшого партнера Ковальова В.М. був укладений договір б/н про надання правничої допомоги, в якому визначено винагороду адвоката за оскарження дій/бездіяльності та постанов державного (приватного) виконавця у фіксованому розмірі 7 000,00 грн (за кожну скаргу/позовну заяву) (п. 4.1 Договору).

На підтвердження сплати гонорару клієнтом адвокат надав до матеріалів справи рахунок від 05.03.2026 року за договором про надання правничої допомоги від 29.09.2025 на суму 7 000,00 грн., в якому міститься перелік виконаних адвокатом робіт та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 05.03.2026 року про сплату ОСОБА_1 послуг наданих за договором.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із принципів цивільного судочинства. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20 листопада 2020р. у справі №910/13071/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За таких обставин, вимога про компенсацію заявнику витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі за рахунок відділу державної виконавчої служби є законною, обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 5, 13, 141, 143, 247 447, 451, 452 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката Самойленка Артема Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , де стягувач: Комунальне об`єднання Київської обласної ради «Київоблводоканал», заінтересована особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на бездіяльність державного виконавця задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у:- не виконанні ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/22133/25 від 03.02.2026, - не знятті арешту з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , який накладено постановою АА №300330 від 06.07.2006 (реєстраційний номер обтяження 3459254, дата та час державної реєстрації: 13.07.2006 року 16:07:02, підстава обтяження: Постанова, АА № 300330, 06.07.2006, ДВС Києво-Святошинського р-ну Київської обл.).- не поданні скаржнику ( ОСОБА_1 ) повідомлення (звіту) про виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/22133/25 від 03.02.2026.

Стягнути з Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПО 34903037) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення та не зупиняє її дії.

Суддя Тетяна ДУБАС