Ухвала суду № 137430095, 26.05.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 521/21727/25

н/п 2/766/7349/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про зупинення провадження

26.05.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Майдан С.І.,

при секретарі Кирпиченко І.А.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 16.01.2026 року відкрито провадження, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.03.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про зупинення провадження по справі до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ. До заяви додала довідку в/ч НОМЕР_1 (форма 5); копію військового квитка НОМЕР_2 ; копію витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі представника.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чино, надала до суду заяву, в якій просила розглянути клопотання про зупинення провадження по справі у її відсутність

Суд дослідивши письмові матеріали справи, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Разом з тим системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Зазначені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 12.11.2025 р. (справа №754/947/22).

Відповідно до довідки форми 5 військової частини НОМЕР_1 № 1073 від 07.02.2026 року молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_1 .

Крім того, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 наказом командира в/ч №99 від 03.04.2025 року. Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 03.04.2025 року солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу за мобілізацією та призначено з 03.04.2025 року фельдшером медичного пункту батальйону берегової оборони в/ НОМЕР_3 . Згідно довідки №1592 від 06.03.2026 року ОСОБА_1 бере участь в антитерористичній операції, забезпечення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 на теперішній час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні з 24 лютого 2022 року, після оприлюднення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та неодноразово був продовжений. Станом на момент прийняття цієї ухвали воєнний стан не скасований та проводиться загальна мобілізація.

Оскільки відповідачка ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації, у зв`язку з цим не може брати участь у судових засіданнях, знайомитися з матеріалами справи, надавати суду пояснення, у т.ч. письмові, суд дійшов висновку, що існують обставини відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, що унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи - що є підставою для зупинення провадження у справі, а тому провадження у цій справі підлягає зупиненню до припинення перебування відповідачки ОСОБА_1 у складі ЗСУ або на час дії воєнного стану.

Керуючись ст.ст.251, 259-261 ЦПК України, суддя,

постановив:

Клопотання відповідачки ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі № 521/21727/25 - задовольнити.

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, до припинення перебування відповідачки ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, або до припинення воєнного стану в Україні.

Зобов`язатиОСОБА_1 повідомити суд про звільнення його з військової служби протягом п`яти днів з моменту такого звільнення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

СуддяС. І. Майдан