Рішення № 137429393, 16.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/22000/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/400113/2 від 14.10.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000939 від 14.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між ТОВ «Спандекс Плюс» (Покупець) (далі позивач) та SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD (Продавець) був укладений Контракт № 1-22 від 04.01.2022, предметом якого є те, що Продавець продає, а Покупець купує наступні товари: пряжа, шкарпетки, зразки. Митну вартість товару визначено позивачем за першим методом (за ціною договору). Документи, долучені до митної декларації, на переконання позивача, повністю підтверджували заявлену митну вартість товарів, не містили розбіжностей чи ознак підробки. Натомість, на думку позивача, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом, базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, митним органом прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару та виписано картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів. На переконання позивача, відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати митних платежів у більшому розмірі.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих до митного оформлення документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваному рішенні.

Представником позивача в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не спростував неправомірність застосування резервного методу визначення митної вартості, а доводи Львівської митниці є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Ухвалою судді від 10.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між ТОВ «Спандекс Плюс» (Покупець) та SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD (Продавець) був укладений Контракт № 1-22 від 04.01.2022 (далі Контракт).

Відповідно до п. 1 Контракту Продавець продає, а Покупець купує наступні товари: пряжа, шкарпетки, зразки. Відповідно до п.п. 2.1-2.2 Контракту товар поставляється партіями. Для кожної партії товару Продавець оформляє рахунок фактуру, який є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до комерційного рахунку-фактури № 2025-SF-JUL37 від 18.08.2025 позивач придбав у SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD наступні товари:

1. Комплексна поліестерова текстурована нитка, не розфасована для роздрібного продажу, склад: DTY75D/36F+spandex 20D (колір чорний та білий) та склад: DTY 150D/36F + spandex 20D (колір чорний). Загальна вартість (ціна) 24 204,44 доларів США.

2. Дві поліефірні текстуровані нитки з лінійною щільністю 100D, отримані шляхом з`єднання 36-ти монониток з лінійною щільністю 2,78D, змішаною з еластомірною ниткою ізопренового латекса з лінійною щільністю 90D, не розфасована для роздрібного продажу, колір білий. Склад: поліестер DTY100D/36F+ізопреновий латекс 90D. Загальна вартість (ціна) 6 948,99 доларів США.

Зазначені товари позивач імпортував в Україну.

14.10.2025 з метою митного оформлення вказаного товару декларант подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209140026572U4.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи:

Пакувальний лист до інвойсу № 2025-SF-JUL37 від 18.08.2025;

Рахунок-проформа № 2025-SF-JUL37 від 14.07.2025 з перекладом;

Рахунок-фактура (інвойс) № 2025-SF-JUL37 від 18.08.2025 з перекладом;

Коносамент № 143553523971 від 21.08.2025;

Автотранспортна накладна № 5133 від 09.10.2025;

Супровідний документ Т1 № 25PL322080NSV0L1M8 від 09.10.2025;

Сертифікат про походження товару № 25С379120058/00188 від 09.09.2025;

Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжна інструкція) № 81JBKLP9 від 03.09.2025;

Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжна інструкція) № 82JBKLP9 від 16.09.2025;

Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжна інструкція) № 87JBKLPA від 01.10.2025;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2510194 від 14.10.2025;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару (Довідка) № 1883 від 14.10.2025;

Страховий поліс № ВС168135012400154233 від 19.08.2025;

Додаткова угода № 1 від 29.11.2023 до Зовнішньоекономічного договору (Контракту) № 1-22 від 04.01.2022;

Зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 1-22 від 04.01.2022;

Договір про надання послуг митного брокера № 2348-1 від 21.05.2024;

Договір (контракт) про перевезення № 2904/22-03 від 29.04.2022;

Заявка № 31 від 08.10.2025 до Договору на перевезення № 2904/22-03 від 29.04.2022;

Копія митної декларації країни відправлення № 310120250516304723 від 18.08.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: видаткові накладні; податкові накладні; прайс-лист. Інших документів згідно вимоги не надано.

Однак, 14.10.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400113/2 від 14.10.2025, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

«-відповідно до рахунку № 2510194 від 14.10.2025 були надані транспортно-експедиційні послуги на суму 1733,76 грн. У рахунку зазначено, що вказані послуги надавались виключно на території України, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару.

-у договорі про надання транспортно-експедиційних послуг №2904/22-03 від 29.04.22 п.3.1 Розділ 3 «порядок розрахунків», зазначено, що послуги експедитора оплачуються Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати, умови договору передбачають виставлення додаткових Рахунків. Документи на оплату послуг до митного оформлення не надано, відомості щодо наявності додаткових рахунків відсутні. У Заявці на здійснення перевезення вартість послуг наведена у іноземній валюті, проте, не зазначено, станом на яку дату застосовувається курс для розрахунку витрат;

-у п.3.2 Контракту зазначено, що для кожної партії товару у попередньому рахункуфактурі вказується орієнтовна кількість товарів, остаточна у комерційному інвойсі, водночас, посилання на попередню фактуру міститься у п.5.1 Контракту «умови розрахунків», де зазначено, що попередня оплата складає 30%-90% вартості партії товарів, яка вказана у попередній фактурі, проте, фактично до митного оформлення для підтвердження оплати за товар декларантом надано 3 платіжні інструкції, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки надано документи, які засвідчують факт переведення коштів на транзитний рахунок. Також, необхідно зазначити, що відповідно до інформації, що міститься у bill of Lading товар завантажено на борт судна 21.08.2025, тоді як платіжні інструкції датовані 03.09.2025, 16.09.2025, 01.10.2025.

-експортна декларація країни відправлення не містить унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) для верифікації змісту мд, також, відсутня дата експорту товарів, отже, вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- згідно п. 2,2 та 3.2 Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару визначається Сторонами на кожну партією та зазначається у інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту та у попередніх інвойсах, які, теж є невід`ємною частиною Контракту, враховуючи, що такі рахунки є невід`ємною частиною контракту, то розуміється, що вони погоджуються сторонами шляхом їх безпосереднього підписання. Надані до митного оформлення проформа інвойс та інвойс підписані стороною Продавця (шляхом проставляння відбитку кліше) та не містить підпису Покупця. За даних обставин така не вважається узгодженою, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну, що в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У прайс-листі некоректно зазначено умови поставки (Вказано-CIF без зазначення конкретного географічного пункту)».

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу в та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості у митного органу . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:

-товару №2 слугувала мд №25UA209160008562U9 від 04.08.2025 де вартість такого товару (Гумова нитка "DTY 100D/36F/2 +SPANDEX 90D" на основі поліізопрену (однониткова стренга), яка має текстильне покриття (обплетення синтетичними комплексними текстурованими нитками поліефіру).Не розфасовані для роздрібної торгівлі) становить 4.75 дол. США за кг (даного виду товару).

Коригування на розмір партії, комерційні рівні та умови поставки не здійснювалося, оскільки однакові для оцінюваного товару та обраної як джерело інформації партії товарів».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000939 від 14.10.2025.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 25UA209140026572U4 від 14.10.2025.

До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт), додаткову угоду до контракту, рахунок-проформу з перекладом, рахунок-фактуру (інвойс) з перекладом, пакувальний лист, банківські платіжні документи, що стосуються товару, договір про перевезення, заяву до договору про перевезення, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, довідку про перевезення, коносамент, автотранспортну накладну, митну декларацію країни відправлення, супровідний документ Т1, сертифікат про походження товару, страховий поліс.

Митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення.

На вимогу митного органу представник позивача подав додаткові документи та просив завершити митне оформлення товару.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку, зокрема:

1) відповідно до рахунку № 2510194 від 14.10.2025 були надані транспортно-експедиційні послуги на суму 1733,76 грн. У рахунку зазначено, що вказані послуги надавались виключно на території України, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару.

2) у договорі про надання транспортно-експедиційних послуг №2904/22-03 від 29.04.22 п.3.1 Розділ 3 «порядок розрахунків», зазначено, що послуги експедитора оплачуються Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати, умови договору передбачають виставлення додаткових Рахунків. Документи на оплату послуг до митного оформлення не надано, відомості щодо наявності додаткових рахунків відсутні. У Заявці на здійснення перевезення вартість послуг наведена у іноземній валюті, проте, не зазначено, станом на яку дату застосовується курс для розрахунку витрат;

3) у п.3.2 Контракту зазначено, що для кожної партії товару у попередньому рахункуфактурі вказується орієнтовна кількість товарів, остаточна у комерційному інвойсі, водночас, посилання на попередню фактуру міститься у п.5.1 Контракту «умови розрахунків», де зазначено, що попередня оплата складає 30%-90% вартості партії товарів, яка вказана у попередній фактурі, проте, фактично до митного оформлення для підтвердження оплати за товар декларантом надано 3 платіжні інструкції, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки надано документи, які засвідчують факт переведення коштів на транзитний рахунок. Також, необхідно зазначити, що відповідно до інформації, що міститься у bill of Lading товар завантажено на борт судна 21.08.2025, тоді як платіжні інструкції датовані 03.09.2025, 16.09.2025, 01.10.2025.

4) експортна декларація країни відправлення не містить унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) для верифікації змісту мд, також, відсутня дата експорту товарів, отже, вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

5) згідно п. 2,2 та 3.2 Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару визначається Сторонами на кожну партією та зазначається визначається у інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту та у попередніх інвойсах, які, теж є невід`ємною частиною Контракту, враховуючи, що такі рахунки є невід`ємною частиною контракту, то розуміється, що вони погоджуються сторонами шляхом їх безпосереднього підписання. Надані до митного оформлення проформа інвойс та інвойс підписані стороною Продавця (шляхом проставляння відбитку кліше) та не містить підпису Покупця. За даних обставин така не вважається узгодженою, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну, що в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

6) У прайс-листі некоректно зазначено умови поставки (Вказано-CIF без зазначення конкретного географічного пункту)».

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу, наведеним у спірному рішенні суд виходить з такого.

Щодо зауваження митного органу до відсутності вартості транспортно-експедиційних послуг за межами території України, то таке є припущенням митного органу, яке не підтверджено жодними доказами.

Сума транспортних витрат належним чином підтверджена рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг № 2510194 від 14.10.2025; довідкою про транспортні витрати № 1883 від 14.10.2025, які містять відповідні числові значення, та які були подані декларантом до митного контролю разом з митною декларацією.

Відповідно до вказаних документів загальна вартість транспортних витрат становить 131 242,95 гривень, що включає:

- надбавку до фрахту у розмірі 37 620,00 гривень;

- автоперевезення за межами митної території України: п. Гданськ, Польща пункт пропуску, Україна у розмірі 77 811,07 гривень,

- автоперевезення на митній території України: пункт пропуску, Україна м. Львів, Україна у розмірі 13 731,37 гривень,

- транспортно-експедиційне обслуговування на території України у розмірі 1733,76 гривень.

Верховний Суд в постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Щодо відсутності банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, то виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. В свою чергу митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року № 815/137/17.

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Більше того, як зазначено вище, подані позивачем під час митного оформлення рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2510194 від 14.10.2025 та довідка про транспортні витрати № 1883 від 14.10.2025, є належними доказами підтвердження розміру транспортних витрат.

З приводу зауваження відповідача до відсутності у заявці на перевезення інформації, станом на яку дату застосовувається курс валют для розрахунку витрат, то суд зазначає наступне.

Заявка на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що « … серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».

З приводу зауваження відповідача, що подані до митного оформлення платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги, оскільки надано документи, які засвідчують факт переведення коштів на транзитний рахунок, то у митного органу була можливість перевірити числові значення щодо фактурної вартості товару зважаючи на наступне.

Деклараном до митного оформлення надано рахунок-фактуру (інвойс) № 2025-SF-JUL37 від 18.08.2025 на суму 31 153,43 дол. США.

В той же час до митного оформлення також надано три платіжні інструкції:

1. № 81JBKLP9 від 03.09.2025 на суму 11 153,43 дол. США;

2. № 82JBKLP9 від 16.09.2025 на суму 15 000 дол. США;

3. № 87JBKLPA від 01.10.2025 на суму 5 000 дол. США.

З аналізу наданих до митного оформлення вищенаведених документів вбачається, що сума коштів, зазначена в платіжних інструкціях повністю узгоджується із сумою, зазначеною в інвойсі і становить 31 153,43 дол. США.

Більше того, платіжні інструкції № 81JBKLP9 від 03.09.2025, № 82JBKLP9 від 16.09.2025, № 87JBKLPA від 01.10.2025 у графі «Призначення платежу» містять посилання на контракт № 1-22 від 04.01.2022 та рахунок-фактуру (інвойс) № 2025-SF-JUL37 від 18.08.2025, на підставі яких здійснювалася поставка товару, що дає повною мірою можливість ідентифікувати та співставити надані до митного оформлення документи.

Щодо зауваження митного органу до недотримання умов оплати, що визначені контрактом, то в постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

З приводу зауваження відповідача до наданої до митного оформлення експортної декларації країни відправлення, то варто зазначити, що саме продавець був відповідальним за її оформлення. Експортна митна декларація складається експортером відповідно до вимог законодавства, чинного в країні експортера. Відтак покупець (позивач) товару не може відповідати за заповнення митної декларації країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Більше того, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Щодо відсутності підпису покупця у наданих до митного оформлення рахунку-проформі № 2025-SF-JUL37 від 14.07.2025 та інвойсі № 2025-SF-JUL37 від 18.08.2025, то чинне законодавство України не передбачає специфічного регулювання по відношенню до зазначених документів, в тому числі і стосовно їх обов`язкових реквізитів.

Проформа-інвойс це попередній рахунок, який виставляється покупцеві, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія може надати клієнту. Інвойс це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги чи товари надаються клієнту, та яку оплату він зобов`язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.

У постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Суд враховує, що декларантом було надано рахунок-проформу та інвойс, що містили всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність підпису покупця на рахунку-проформі та інвойсі як на підставу для коригування митної вартості суд вважає необґрунтованим.

Щодо зауваження митного органу до прайс-листа, а саме, що в такому некоректно зазначено умови поставки (вказано CIF без зазначення конкретного географічного пункту), то прайс-лист є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи термінів видачі прайс-листів, отже митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року у справі №826/2277/16 та у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17.

Обов`язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 МК України не передбачено. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №804/6217/15 та постанові від 25 червня 2020 року у справі №П/811/687/16.

Більше того, таке зауваження жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, адже не стосується відповідних числових показників.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є неконкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, в оскаржуваному рішенні, крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митній декларації, на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400113/2 від 14.10.2025.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що картка відмови №UA209140/2025/000939 від 14.10.2025 прийнята на основі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та є похідною від нього, таку теж необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судовичнства України (далі КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та картки відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» (79032, Львівська обл., місто Львів, вул. Лисеницька, будинок 9, квартира 52; код ЄДРПОУ: 44255885) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400113/2 від 14.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000939 від 14.10.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяСидор Н.Т.