Ухвала суду № 137429090, 15.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

15 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2774/26

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років періоду служби на посаді радіотелефоніста 25-ої самостійної державної пожежної частини м Новомиргорода Управління ДПО У МВС України з 13.08.1998 по 11.08.1999, а також не здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за п`ять календарних років служби;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок вислуги календарних років служби, зарахувавши до календарної вислуги років період служби на посаді радіотелефоніста 25-ої самостійної державної пожежної частини м Новомиргорода Управління ДПО У МВС України з 13.08.1998 по 11.08.1999;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із врахуванням до календарної вислуги років періоду служби на посаді радіотелефоніста 25-ої самостійної державної пожежної частини м Новомиргорода Управління ДПО У МВС України з 13.08.1998 по 11.08.1999, з урахуванням виплачених сум;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2130 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

До суду надійшло клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту з 03.02.2025. Також відповідач вказав, що 03.02.2025 позивач була ознайомлена з наказом про звільнення, розрахунком вислуги років, грошовим атестатом, повідомленням про нараховані суми, належні при звільненні, розрахунком вислуги років для призначення пенсії, а також отримала трудову книжку.

За доводами відповідача, саме з 03.02.2025 позивачу було відомо або повинно було бути відомо про неврахування до календарної вислуги років періоду служби з 13.08.1998 по 11.08.1999, а також про вплив такого неврахування на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків, у якій він посилається на положення статей 122, 123 КАС України, статті 233 КЗпП України, Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 та судову практику Верховного Суду щодо необхідності з`ясування дати, з якої особа набула документально підтвердженої інформації про склад та розмір виплат.

Представник позивача вказує, що позивач своєчасно не одержувала відомості про порядок нарахування і виплати грошового забезпечення, а тому вважає, що строк звернення до адміністративного суду не пропущено. У прохальній частині заяви представник позивача просить поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у справі.

Оцінивши доводи заяви та матеріали справи, суд дійшов висновку, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предмет спору у цій справі стосується незарахування позивачу до календарної вислуги років періоду служби на посаді радіотелефоніста 25-ої самостійної державної пожежної частини м. Новомиргорода Управління ДПО У МВС України з 13.08.1998 по 11.08.1999, а також перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, у частині вимог щодо визначення календарної вислуги років спір безпосередньо пов`язаний із проходженням та звільненням з публічної служби, а тому до таких вимог підлягає застосуванню спеціальний місячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас навіть у разі застосування до вимог про перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги при звільненні більш сприятливого для позивача тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України, такий строк також є пропущеним.

Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Застосування статті 233 КЗпП України у спорах про виплати при звільненні виходить з необхідності встановлення дати, коли особа одержала документ або інше повідомлення, з якого могла об`єктивно встановити склад, розмір та можливу неповноту належних їй виплат.

Разом з тим, наведена правова позиція не свідчить про відсутність строку звернення до суду та не звільняє позивача від обов`язку довести поважність причин його пропуску. Навпаки, така позиція вимагає встановлення конкретної дати отримання особою інформації про належні їй виплати.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач надав суду докази того, що 03.02.2025 позивач була ознайомлена з наказом про звільнення, розрахунком вислуги років, грошовим атестатом, повідомленням про нараховані суми, належні при звільненні, розрахунком вислуги років для призначення пенсії, а також отримала трудову книжку.

Саме з цієї дати позивач мала реальну можливість встановити, що спірний період служби з 13.08.1998 по 11.08.1999 не врахований до календарної вислуги років, а також оцінити вплив такого неврахування на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Доводи представника позивача про те, що позивач не набувала достовірної та документально підтвердженої інформації про склад і розмір виплат, є загальними та не спростовують наданих відповідачем доказів ознайомлення позивача 03.02.2025 з документами, які стосувалися звільнення, вислуги років і сум, належних при звільненні.

При цьому представником позивача не зазначено іншої конкретної дати, коли позивач фактично дізналася про порушення свого права, не наведено обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду у встановлений законом строк, та не надано доказів існування таких обставин.

Посилання представника позивача на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 не змінює висновків суду.

Вказаним Рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Натомість у цій справі спір виник після звільнення позивача зі служби, а відповідачем надано докази вручення позивачу 03.02.2025 документів, які стосувалися звільнення, вислуги років та сум, належних при звільненні. Отже, спірні правовідносини не є тотожними тим, щодо яких Конституційний Суд України сформулював висновок про неконституційність частини першої статті 233 КЗпП України.

Крім того, частина друга статті 233 КЗпП України, яка визначає строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася та продовжує регулювати відповідні правовідносини.

Суд також враховує, що тривала пасивна поведінка особи, яка мала можливість знати про стан своїх прав, не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду. З моменту ознайомлення позивача з документами при звільненні 03.02.2025 до звернення до суду у 2026 році минув значний проміжок часу, однак позивач не довела наявності об`єктивних, непереборних та незалежних від її волі перешкод, які унеможливлювали своєчасне звернення до адміністративного суду.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть визнаватися лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Подана представником позивача заява таких обставин не містить. Її доводи зводяться до незгоди із застосуванням строку звернення до суду та загального посилання на судову практику, яка за наявності в матеріалах справи доказів ознайомлення позивача з документами при звільненні не спростовує факту пропуску строку.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави, наведені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, є неповажними, а адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА