Рішення № 137425150, 16.06.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/316/26

Провадження № 2/602/322/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"16" червня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовомАкціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «А-БАНК» або Банк або позивач) через свого представника Шкапенко О.В. звернулося за допомогою підсистеми «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 16.09.2020 між Банком та позичальником укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим станом на 24.03.2026 утворилась заборгованість у розмірі 33876,45 грн, що складається з заборгованості за кредитом 19982,24 грн та заборгованості за відсотками 13894,21 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю за кредитним договором позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у виді сплаченого судового збору.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 07.05.2026 розгляд цивільної справи відкладено на 16.06.2026.

Представник позивача судове засідання не прибув, однак у позовній заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення суду, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив.

Ураховуючи наведені вище обставини, суд, керуючись ст. 280, 281 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові пояснення позивача у позовній заяві, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

16 вересня 2020 року ОСОБА_1 власноруч підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (далі Анкета-заява), копія якої міститься у матеріалах справи (а.с. 9 зворот).

Згідно зі змістом цієї Анкети-заяви відповідач погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, про що свідчить його підпис під Анкетою-заявою.

Того ж дня, 16.09.2020, відповідач підписав простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (далі у тексті Паспорт споживчого кредиту), в якому зазначені, зокрема, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, процентна ставка тощо (а.с. 10).

Станом на 16.09.2020 позивач був, і наразі є, банком юридичною особою, яка здійснює банківську діяльність, що підтверджується Статутом АТ «А-БАНК», нова редакція якого затверджена загальними зборами АТ «А-БАНК», протокол № 1/2022 від 30.09.2022, та погоджена Національним банком України 22.11.2022, а також Витягом з Державного реєстру банків від 16.08.2021 №ДРБ-000007 (а.с. 19-21).

За частиною другою статті 628 ЦК України (тут і надалі норми права застосовуються у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Нормою частини першої статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Таким чином сторони, у порядку визначеному законодавством, уклали кредитний договір б/н від 16.09.2020 (далі у тексті Кредитний договір), на підставі якого між сторонами виникли кредитні правовідносини, а саме відносини щодо споживчого кредитування, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі у тексті ЦК України), Закону України «Про споживче кредитування», інших актів законодавства.

Зі змісту Паспорта споживчого кредиту, з яким ознайомився та який підписав відповідач, а також зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (далі Умови та Правила), які згідно з підписаною відповідачем Анкетою-заявою є складовою Кредитного договору, і витяг з яких долучено до позовної заяви (а.с. 14-17), убачається, що Банкзобов`язався відкрити клієнту ОСОБА_1 рахунок, видати йому кредитну картку та надати кредитні кошти у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунку, а відповідач - повернути кредит та сплатити проценти на визначених умовах. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту поновлювана кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума/ліміт кредиту до 100000 грн для картки «Універсальна GOLD» та до 200000,00 грн для картки «Зелена»; строк кредитування 240 місяців; мета кредиту - на споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту - у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, строк надання кредиту протягом одного дня; пільгова процентна ставка 0,000001 % на місяць; базова процентна ставка 3,7% в місяць або 44,4% річних (для карток «Універсальна GOLD» ,«Зелена»); порядок повернення кредиту - щомісяця до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі 5% від заборгованості на останній день минулого місяця, не менше 100 грн, не менше суми нарахованих процентів, пені, штрафу, якщо він виник, але не більше залишку заборгованості.

У пункті 2.1.1.4.2 Умов та Правил зазначено, що у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов цього договору та/або у разі виникнення овердрафта чи перевитрати платіжного ліміту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по картці (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокове виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній Банком частці у разі невиконання власником та/або довіреною особою власника своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим договором.

Також пунктом 2.1.1.12.10 Умов та Правил передбачено, що Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або в певній Банком частки у разі невиконання клієнтом та/або довіреною особою клієнта своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються ті обставини, що Банк зі своєї сторони належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу банківську послугу з кредитування шляхом встановлення йому кредитної лінії зі встановленим кредитним лімітом на кредитну картку, натомість відповідач, який користувався наданими йому кредитними коштами, неналежним чином виконував свої зобов`язання, несвоєчасно та не у повній мірі вносив платежі за Кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Банком.

Так, згідно з довідкою за картами позичальнику ОСОБА_1 відкрито відповідний рахунок та видано наступні карти: № НОМЕР_1 , строком дії до червня 2027 року; № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2031 року (а.с. 13).

Зі змісту довідки за лімітами слідує, що 16.09.2020 відповідачу на підставі Кредитного договору було встановлено кредитний ліміт у розмірі 20000,00 грн, який у подальшому неодноразово змінювався (а.с. 12 зворот).

З наданих позивачем банківської виписки по картці та розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з вересня 2020 року користувався кредитними коштами за допомогою картки № НОМЕР_1 . Станом на 24.03.2026 борг відповідача за Кредитним договором склав 33876,45 грн, з яких: 19982,24 грн сума заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 13894,21 грн сума заборгованості за процентами (а.с. 8-9, 10 зворот - 12).

Суд, перевіривши правильність нарахування суми процентів у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони здійснені позивачем відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства: у межах розміру, який передбачений Кредитним договором; проценти за користування кредитом нараховані у період строку кредитування.

Відповідач не подав свого контррозрахунку нарахованих процентів і не надав доказів на спростування факту наявності заборгованості перед Банком.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу припису ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується, зокрема, сплатити проценти.

З огляду на встановлені обставини та вищезгадані норми права, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором по нарахованим станом на 24.03.2026 процентам в сумі 13894,21 грнслід задовольнити.

Разом з тим, позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є, на переконання суду, необґрунтованими з наступних міркувань.

Так, відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьої статті 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються Законом України «Про споживче кредитування» від 16.11.2016 № 1734-VIII (далі у тексті Закон №1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Пунктом 5 частини першої статті 12 Закону №1734-VIII встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається, серед іншого, строк, на який надається кредит.

Частиною четвертою статті 16 Закону №1734-VIII передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, наведеного у постанові ВП ВС від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Також у згаданій постанові ВП ВС зазначила, що «звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.».

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року аналогічні положення передбачені нормою ч. 4 ст. 16 Закону №1734-VIII, то суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, є релевантною для встановлених у цій справі правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Отже, починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону №1734-VIII, якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Аналогічні висновки щодо застосування зазначеної норми права викладено у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №755/11307/17 (провадження №61-14700св21) та від 22 жовтня 2025 року у справі №766/2926/23 (провадження № 61-2757св25).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі встановлено, що строк кредитування за Кредитним договором становить 240 місяців, тобто 20 років, про що зазначено у Паспорті споживчого кредиту.

Відповідно, протягом цього строку позичальник вправі користуватися кредитними коштами і зобов`язаний повернути кредитні кошти на визначених Кредитним договором умовах, які, втім, не можуть суперечити положенням актів цивільного законодавства.

Суд установив, що сторони здійснювали свої права та виконували обов`язки, передбачені Кредитним договором у період часу, починаючи від дати його укладення. У цей період відповідач користувався кредитними коштами, частково вносячи платежі на виконання договору. Зі своєї сторони, у цей же період Банк приймав оплати за цим договором від відповідача та нараховував проценти за користування кредитом. Наведене підтверджується банківською випискою та розрахунком заборгованості за Кредитним договором.

Суд звертає увагу на те, що кредит надано Банком позичальнику на споживчі цілі, а умовами Кредитного договору (зокрема, п.2.1.1.4.2 та п.2.1.1.12.10 Умов та Правил) передбачено право Банка вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній Банком частці, у разі невиконання клієнтом своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором.

За оцінкою суду, наведені вище умови Кредитного договору, який є договором про споживчий кредит, лише вказують на випадки, які сторони визначили істотним і які можуть бути правовою підставою для реалізації права Банку вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом. Однак, ці умови договору не підміняють собою порядок, передбачений положеннями ч. 4 ст.16 Закону №1734-VIII, згідно з яким Банк зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача (відповідача) про відповідну затримку в оплаті із зазначенням дій, необхідних для усунення допущених ним порушень протягом 30 календарних днів з дня одержання такого повідомлення.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що Банком проводилося інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом повідомлення за допомогою дзвінків та SMS-повідомлень, однак письмово вимоги не направлялися.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача у письмовій формі щодо необхідності усунення порушень умов Кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

За відсутності у матеріалах справи доказів того, що Банк надсилав відповідачу повідомлення (вимогу) про дострокове погашення кредитної заборгованості, а відповідач її отримувала, відсутні підстави стверджувати, що позивач виконав вимоги ч. 4 ст. 16 Закону №1734-VIII щодо порядку дострокового погашення споживчого кредиту.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що станом на день звернення позивача до суду Кредитний договір є чинним і строк кредитування за ним не закінчився.

Таким чином, оскільки позивач не довів ті обставини, що строк виконання кредитного зобов`язання змінено у встановленому законом порядку і що у відповідача виник обов`язок достроково повернути кредитні кошти, то суд дійшов висновку про те, що права позивача в частині повернення тіла кредиту, строк сплати якого станом на дату подання позову не настав, не порушені, а позовні вимоги АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 в цій частині є передчасними, і тому задоволенню не підлягають.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн згідно з платіжним дорученням № 6005315569902 від 24.03.2026 (а.с. 23 зворот).

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 41% від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1091,58 грн (2662,40 грн х 41%).

На підставі наведеного вище, статей 6, 207, 525, 526, 530, 629, 631, 651, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, положеньЗакону України «Про споживче кредитування», та керуючись статтями 12, 13, 80, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-281, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 16.09.2020 по нарахованим процентам станом на 24.03.2026 у розмірі 13894,21 грн (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні 21 коп.).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1091,58 грн (одна тисяча дев`яносто одна гривня 58 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», місцезнаходження вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 14360080, рахунок № НОМЕР_3 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: В. НАУМЧУК