Рішення № 137424874, 16.06.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16.06.2026 м. Турка

Справа № 458/400/26

Провадження №2/458/304/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.

Сторони в справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/ «ЮрКонсалт Груп Плюс» через підсистему «Eлектронний суд» подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 92/54114774 від 05.01.2021 у розмірі 33 200 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за сумою позики; 28 080 грн заборгованість за нарахованими процентами, 1 120 грн заборгованість за комісією, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Стислий зміст позовних вимог.

05.01.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 92/54114774 (далі договір позики), за умовами якого відповідач отримав позику в розмірі 4 000 грн строком на 365 днів зі сплатою відсотків за користування позикою у розмірі 2 % від суми позики за кожен день користування.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 28122023, відповідно до якого права вимоги за договором позики № 92/54114774 від 05.01.2021 перейшли до нового кредитора ТОВ «ФК Укрглобал-Фінанс».

17.04.2025 між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25, відповідно до якого права вимоги за договором позики № 92/54114774 від 05.01.2021 перейшли до нового кредитора ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».

25.08.2025 між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25, відповідно до якого права вимоги за договором позики № 92/54114774 від 05.01.2021 перейшли до позивача.

У зв`язку порушення строку повернення позики ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, яка становить 33 200 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за сумою позики; 28 080 грн заборгованість за нарахованими процентами, 1 120 грн заборгованість за комісією.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 04.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 27.05.2026 о 09:30 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 27.05.2026 у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 16.06.2026 о 12:50 год.

Представник позивача ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 27.05.2026 та 16.06.2026 повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (про виклик в судове засідання на 16.06.2026 о 12:50 год). Причин неявки не повідомив, відзиву не подав, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надав, свою позицію не виклав, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 16.06.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Водночас, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс», судом встановлено таке.

05.01.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 92/54114774.

Відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано позику у розмірі 4 000 грн (п. 1.2.); строк, на який надається позика 365 днів (п. 1.4.); комісія за видачу позики 28 % від суми позики, що становить 1 120 грн і підлягає сплаті у строк передбачений графіком платежів (п. 1.5.); проценти фіксована ставка 2 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів, що у загальному розмірі становить 28 080 грн (п. 2.1.).

Відповідно до п. 3.2 договору позики підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору.

Згідно з умовами вказаного договору відповідач зобов`язувався повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема графіком платежів (п. 1.1.).

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 28122023.

Згідно з п. 5.1. договору факторингу № 28122023 від 28.12.2023 права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умовами виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 від 28.12.2023, що є додатком № 1 до Договору факторингу № 28122023 від 28.12.2023, права вимоги за договором позики № 92/54114774 від 05.01.2021 (за порядковим номером 457) перейшли до нового кредитора - ТОВ «ФК Укрглобал-Фінанс» на загальну суму 33 200 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 530 від 05.01.2024 ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» ініціювало переказ грошових коштів за договором факторингу № 28122023 від 28.12.2023 шляхом безготівкового зарахування через платіжного провайдера у сумі 17 530 грн на рахунок ТОВ «Партнер Фінанс».

17.04.2025 між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25.

Згідно з п. 5.1. договору факторингу № 17-04/ФК-25 від 17.04.2025 права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання цього договору, за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 від 17.04.2024, що є додатком № 1 до договору факторингу № 17-04/ФК-25 від 17.04.2023, права вимоги за договором позики № 92/54114774 від 05.01.2021 (за порядковим номером 457) перейшли до нового кредитора - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на загальну суму 33 200 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 488 від 24.04.2025 ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» ініціювало переказ грошових коштів за договором факторингу 17-04/ФК-25 від 17.04.2023 шляхом безготівкового зарахування через платіжного провайдера у сумі 30 000 грн на рахунок ТОВ «ФК Укрглобал-Фінанс».

25.08.2025 між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25.

Згідно з п. 5.1. договору факторингу № 25-08/ФК-25 від 25.08.2025 права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання цього договору, за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 від 25.08.2025, що є додатком № 1 до договору факторингу № 25-08/ФК-25 від 25.08.2025, права вимоги за договором позики № 92/54114774 від 05.01.2021 (за порядковим номером 457) перейшли до нового кредитора - ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» на загальну суму 33 200 грн.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 11 від 12.11.2025 ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» ініціювало переказ грошових коштів за договором факторингу № 25-08/ФК-25 від 25.08.2025 шляхом безготівкового зарахування через платіжного провайдера у сумі 31 000 грн на рахунок ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».

Внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість за договором позики в розмірі 33 200 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за сумою позики; 28 080 грн заборгованість за нарахованими процентами, 1 120 грн заборгованість за комісією.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно приписів ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 05.01.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 92/54114774. Вказаний договір укладено у письмовій формі та підписано відповідачем власноручним підписом. Також 05.01.2021 підписано паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).

Відповідно до п. 3.1. договору позики позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику.

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному розмірі у дату підписання цього договору (п. 3.2. договору позики).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч.ч.1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу, права вимоги за договором позики, укладеним між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Партнер Фінанс» до ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс».

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за договором позики, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач не повернув позику та не сплатив нараховані проценти, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем отриманої суми позики. За таких обставин позов у цій частині є обґрунтованим, а сума заборгованості за тілом позики в розмірі 4 000 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Що стосується вимоги про стягнення процентів за користування позикою, то суд зазначає таке.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування відповідачу процентів здійснено відповідно до умов договору позики за період з 19.01.2021 до 04.01.2022, тобто в межах строку кредитування. Нарахування проводилося за ставкою 2 % від суми позики за кожен день користування грошовими коштами в межах передбаченого договором строку, при цьому вказана плата нараховувалася починаючи з 15-го дня користування позикою.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У правовідносинах з приводу яких позивачем порушено цей спір, у порушення означених вимог ЦК України, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, у встановлені строки заборговані суми не повернув.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений ТОВ «Партнер Фінанс» розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до умов договору позики, ТОВ «Партнер Фінанс» обґрунтовано нараховувало проценти в межах строку дії договору, що відображено в розрахунку заборгованості.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування позикою, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений ТОВ «Партнер Фінанс» розрахунок заборгованості за вказаним договором відповідач суду не надав.

Крім того, суд звертає увагу, що паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення договору позику з метою його інформування про умови надання позики у відповідній установі. У разі непогодження позичальника з викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами є обґрунтованими. Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати вказаної суми ні на рахунок позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів, заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідача, а позов у цій частині задоволенню.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати, зокрема й у договорі позики, комісію пов`язану з наданням позики, оскільки зазначений закон також поширюється на вказані правовідносини.

Судом встановлено, комісія за видачу позики відображена і в тексті договору позики, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення такої комісії до загальних витрат за договором. Зокрема, в п. 1.5. договору позики сторони погодили комісію за видачу позику, у розмірі 28 % від суми позики, що становить 1 120 грн.

Тому, попередньо ознайомившись з умовами договору позики та підписавши за наведеними умовами такий договір, відповідач, як позичальник не лише погодив, а й прийняв до виконання, узгоджені ним з позикодавцем умови зобов`язання, зокрема, щодо утримання разової комісії.

Отже, за встановленими судом обставинами відсутні підстави вважати, що договір містить несправедливі умови, які створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача всупереч принципу добросовісності, в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту, в розмірі 1 120 грн, підлягають задоволенню.

Беручи до уваги те, що відповідач належним чином не виконав умови договору позики, у зв`язку з чим вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованості за договором позики № 92/54114774 від 05.01.2021 у розмірі 33 200,00 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за сумою позики; 28 080 грн заборгованість за нарахованими процентами, 1 120 грн заборгованість за комісією.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 6 000 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 10.12.2025 між ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» та адвокатом Горобей Р.Г. укладено Договір про надання правової допомоги № 45714110.

Відповідно до акта № 2856417039 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 12.12.2025, сторони підтвердили, що адвокат надав клієнту юридичні послуги загальною вартістю 6 000 грн, а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» тривалістю 1,5 год, вартістю 1 500 грн за годину, загальною вартістю 2 250 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач, тривалістю 3 год, вартістю 1 000 грн за годину, загальною вартістю 3 000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази), тривалістю 1 год, вартістю 750 грн за годину, загальною вартістю 750 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн позивачем надані такі докази: копія договору про надання правової допомоги № 45714110 від 10.12.2025; копія додаткової угоди № 2856417039 до договору № 45714110 про надання правової допомоги від 10.12.2025; копія акту № 2856417039 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 12.12.2025.

Відповідно до ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, суд не позбавлений об`єктивної можливості оцінити рівень адвокатських витрат, достовірно встановити несення таких витрат позивачем, а також обґрунтованість рівня їх вартості.

Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, однак в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн є завищеними та не достатньо обґрунтованими, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17 Б, оф. 503, м. Київ, 04052), заборгованість за договором позики № 92/54114774 від 05.01.2021 у розмірі 33 200 (тридцять три тисячі двісті) грн 00 коп., з яких: 4 000 (чотири тисячі) грн заборгованість за сумою позики, 28 080 (двадцять вісім тисяч вісімдесят) грн 00 коп. заборгованість за нарахованими процентами, 1 120 (одна тисяча сто двадцять) грн заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17 Б, оф. 503, м. Київ, 04052) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17 Б, оф. 503, м. Київ, 04052) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс», код ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17 Б, оф. 503, м. Київ, 04052.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ