Вирок № 137424536, 15.06.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/83/26Справа №447/1000/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві Львівської області в режимі відеоконференції об`єднане кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 42025142330000021 від 20.02.2025року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє 30.10.2025 вироком Галицького районного суду м.Львова за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі, непрацюючого, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ст.395 КК України

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 будучи особою, стосовно якої Шевченківським районним судом м.Львова 28.05.2024 винесено ухвалу про встановлення відносно нього адміністративного нагляду терміном на 1 рік 6 місяців, якому належним чином повідомлено про встановлення адміністративного нагляду та застосування відповідних обмежень, попереджено про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, перебуваючи з 08.07.2024року на обліку у ВПД №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області , відповідно до п.п.5.7- п.5.12 Інструкції « Про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі» затвердженої Наказом МВС України №1303/203 від 04.11.2003року, в порушення вимог ст.ст.1,2, п.(в) ч.1 ст.9 Закону України « Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» з липня 2024року самовільно залишив обране ним місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , та знаходився у невстановлених органом досудового розслідування місцях, аж до 08.08.2024року, тобто до моменту його затримання в порядку ст.208 КПК України працівниками поліції ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України у кримінальному провадженні №12024141380001175 від 09.08.2025року та поміщений до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19).

Вподальшому, ОСОБА_4 будучи з 18.12.2024 згідно ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 25.11.2024, у зв`язку із сплатою застави в розмірі 75700грн. звільнений з місця перебування ДУ « Львівська установа виконання покарань (№19), з метою ухилення від адміністративного нагляду та умисного переховування від працівників правоохоронних органів, самовільно залишив обране ним місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , та знаходився у невстановлених органом досудового розслідування місцях, аж до 26.03.2025, тобто моменту обрання стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ході досудового розслідування кримінального провадження №12025141380000361 від 18.03.2025року за ч.4 ст.185 КК України, здійснюваного СВ ВП №1Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області.

Таким чином, ОСОБА_4 самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, будучи особою щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст.395 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 03.08.2024 у період часу із 16:00год до 16:30год. повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.04.2022року воєнного стану, діючи таємно, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через відчинені водійські двері ( не замкнені на замок), проник в салон автомобіля марки « Меrcedes-BenzAtego» 1518L, р.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований неподалік магазину « Гуртові ціни.Алкоголь» по вулиці Героя України Степана Бандери, 3 в м.Новий Розділ, Стрийського району Львівської області, де з полиці між водійським і пасажирським сидіннями, повторно викрав мобільний телефон марки SamsungA31 SM-A515F|DSNPrimCrushBlack\128GB» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 вартістю 3700грн., який на праві власності належить ОСОБА_6 та мобільний телефон марки SamsungA31 SM-A315F/DSPrimCrushBlack\64GB» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , вартістю 3150грн., який на праві власності належить ОСОБА_7 , після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілим майнової шкоди на зазначені суми.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив повторно та в умовах воєнного стану, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В пред`явлених обвинуваченнях за ч.4 ст.185, ст.395 КК України обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, розкаявся у скоєному.

Суд, вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ст.395 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушеннях та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, зокрема 13.10.2025року Шевченківським районним судом м.Львова за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі, та 30.10.2025 вироком Галицького районного суду м.Львова за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі, за місцем проживання характеризується типово, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Обставини, які пом`якшують покарання та обставини, які обтяжують покарання - не встановлено, тому вважає, що покарання ОСОБА_4 слід обрати в межах санкцій статтей ч.4 ст.185, ст.395 КК України за якими він обвинувачується, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі. Крім цього,на підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднавши частину покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 30.10.2025року.

За таких обставин суд доходить висновку, що відсутні підстави для обрання покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, але обираючи таке, є всі підстави обрати його не в межах максимальної санкції закону, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що згідно із вироком Галицького районного суду м.Львова від 30.10.2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці.На підставі ч.4 ст. 70 КК України, до даного покарання частково приєднано покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 13.10.2025 року і остаточно визначено покарання у вигляді 5 років 4 місяців позбавлення волі.

Також судом встановлено, що кримінальні правопорушенні ст..395, ч.4 ст.185 КК України, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 вчинено ним липні-серпні 2024р, тобто до ухвалення вироку Галицького районного суду м. Львова від 30.10.2025.

Приписами статті 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами першої- третьої цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі положень частини 4 статті 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи частину 4 статті 70 КК України.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 серпня 2024 року ОСОБА_4 було фактично затримано 08 серпня 2024 року та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави строком на 60 днів до 06.10.2024 включно.

18.12.2024 року ОСОБА_4 звільнено із Львівської установи виконання покарань (№19) у зв`язку із внесенням застави матір`ю .

В подальшому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року ОСОБА_4 повторно обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Ухвалами Шевченківського районного суду м. Львова від 19.05.2025 року, 18.07.2025 року, 15.09.2025 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави.

Таким чином, початок строку відбування ОСОБА_4 призначеного покарання слід обчислювати з моменту його фактичного затримання 08 серпня 2024 року, зарахувавши у строк покарання термін попереднього ув`язнення обвинуваченого з 08 серпня 2024 року і до 18 грудня 2024 року та з 26 березня 2025 року по дату набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ст.395 КК України та призначити йому покарання

за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти ) років 2 (двох) місяців позбавлення волі,

за ст.395 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання -5 (п`ять) років 2 місяці позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Галицького районного суду м.Львова від 30.10.2025року, остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти ) років 5 (п`яти ) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування призначеного покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання 08 серпня 2024 року, зарахувавши у строк покарання термін попереднього ув`язнення обвинуваченого з 08 серпня 2024 року і до 18 грудня 2024 року та з 26 березня 2025 року по дату набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні: диск для лазерних систем марки MyMedia із рукописними написами: відео 03.08.2024 наданий потерпілим в порядку ст.56 КП України ; паперовий конверт із наявним у нім цифровим носієм диском CD-R із логотипом «ALERUS» в котрому записано відео файли : 1 за написом «0123@2025030601505710.mp.4», та 2. З написом «0123@2025031902130710.mp.4», залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз 2785,65 гривень, 2387,70грн., 1591,80грн. та 795,90гривень.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1