Ухвала суду № 137424060, 16.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/10968/24

провадження №1-кп/947/471/26

У Х В А Л А

16 червня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024162480000290 від 29.02.2024 року,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

16.06.2026 року прокурором до суду подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

1. Клопотання прокурора.

В обґрунтування якого, прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, а тому наявні ризики, передбачені у п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання, тільки у виді позбавлення волі на строк від 8 років до 15 років, конфіскацією майна, що передбачено п.1 ч.1 ст.177 КПК України;

- може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини та оспорювання обвинувачення ризиком, передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України;

- може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 будучи особою, яка маючи судимість за вчинення корисного тяжкого злочину, знову обвинувачується у вчиненні аналогічного, більш тяжкого кримінального правопорушення пов`язаного із застосуванням насильства, що є ризиком передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Вважав, що при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 необхідно врахувати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Крім того, у справі ще не досліджено всіх доказів, у тому числі не допитані свідки. Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є можливим, оскільки такий захід в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 185, 194 КПК України, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

2. Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений та захисник проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Захисник зокрема зазначив, що домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 зможе запобігти виникненню ризиків про які зазначає прокурор.

Обвинувачений підтримав доводи захисника.

3. Передумови та висновки суду.

Суд, заслухавши клопотання прокурора та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали суду від 06.05.2026 року, обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.07.2026 року включно та визначено заставу у розмірі 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499200,00 грн.

При цьому, під час продовження вказаного запобіжного заходу, було враховано наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

У зв`язку з цим, доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України судом не оцінюються та не розглядаються, оскільки сторона обвинувачення безпідставно, не враховуючи попередню ухвалу суду, без подання додаткових доказів, про них заявляє.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд вважає, що ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від суду, станом на 16.06.2026 року продовжує існувати та не зменшився, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання, тільки у виді позбавлення волі на строк від 8 років до 15 років, з конфіскацією майна.

Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення правосуддя.

При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказаний ризик не зменшилися, оскільки обставини, які його обумовлювали також не змінилися та не відпали, а виникненню ризику переховування від суду, саме і перешкоджає своєчасне застосування та продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас, суд вважає, що доводи сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за адресою проживання матері обвинуваченого, яка є також недопитаним свідком у кримінальному провадженні, може негативного вплинути на подальший судовий розгляд та сприяти виникненню іншого ризику, а саме: впливу на свідка, який зараз відсутній саме через неможливість обвинуваченого спілкуватися з вказаним свідком.

Тож, суд робить висновок, що існування обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сукупності з існуючим ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого, та є достатньою підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаному ризику.

На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред`явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинуваченого під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню особливо тяжких кримінальних правопорушень проти власності, життя та здоров`я особи в умовах воєнного стану.

В той же час, враховуючи характер пред`явленого обвинувачення, особи обвинуваченого, його поведінку під час судового розгляду та тривалість перебування останнього під вартою, суд відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, вважає за доцільне зменшити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави до 120 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 331, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 серпня 2026 року включно.

3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 120 (сто двадцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 399360 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень.

У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно та зобов`язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із м.Татарбунари Одеської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

4. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі неявки за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов`язків застава звертається у дохід держави.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

5. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.

6. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1