Ухвала суду № 137424018, 16.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/30553/25

Провадження № 2-п/947/118/26

УХВАЛА

16.06.2026

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,

розглянувши заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення від 26.12.2025 по цивільної справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2025 засобами системи «Електронний суд» до суду звернувся Товариство з обмеженою відповідальністю"Свеа Фінанс" з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором №7168782 від 13.03.2023 року у розмірі 27 950,00 грн.

Позов мотивований тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким відповідач не виконує, тому за ним утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

18.08.2025 через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.

Згідно відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області №5188/17758 від 27.08.2025 ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 12.09.2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зазначену ухвалу разом з позовом та додатками до нього надіслано відповідачу за місцем реєстрації його проживання, відомості про що містяться в матеріалах справи.

Зазначені матеріали, разом з ухвалою повернути до суду із відміткою що одержувач відсутній за вказаною адресою.

Заочним рішенням від 26.12.2025 задоволені позовні вимоги ТОВ « Свеа Фінанс» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором №7168782 від 13.03.2023 у загальному розмірі 27950,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7000 грн., заборгованість по відсотками 20950,00 грн.. Також стягнути судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 2422,40

09.02.2026 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. із заявою про про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 26.12.2025 року №947/30553/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 (про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом заяви представник відповідача просив заяву розглянути без участі відповідача та його представника.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.

Ухвалою судді від 10.02.2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 26.12.25 року у справі №947/30553/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду від 10.02.26 про залишення заяви без руху, суд надсилав представнику заявника адвокату Зачепіло Зоряні Ярославівні, як засобами поштового зв`язку вих. 947/30553/10882/2026 від 16.03.2026, яку отримано 26.03.26, про що свідчить відповідне повідомлення, яке міститься в матеріалах справи та в її електронний кабінет, ухвалу доставлено 13.02.2026 об 15:46:31, відомості про що містяться в матеріалах справи.

У звязку із тим, що зазначені в ухвалі від 10.02.2026 року недоліки заяви не були виправлені , не було сплачено судовий збір або надані відомості про звільнення заявника від сплати судового збору, ухвалою від 12.05.2026 заява пре перегляд заочного рішення була повернути заявнику.

Повторно 20.05.2026 року представником відповідача адвокатом Зачепіло З.Я. подана заява про перегляд заочного рішення від 26.12.2025 по цивільної справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При подачі заяви було сплачено судовий збір.

Також представником відповідача подано клопотання про поновлення процесуальних строків на подання вказаної заяви з обґрунтуванням того, що сторона випадкова дізналась про те що попередня заява була залишена без руху , внаслідок чого не було можливості своєчасно усунути недоліки, а також посилання на те що відмова у поновленні процесуального строку буде перешкодою особі у реалізації права на справедливий розгляд справи та позбавить відповідача права на доступ до правосуддя та реалізацію права на судовий захист.

Також представником відповідача подана заява про розгляд клопотання та заяви про перегляд заочного рішення у відсутності відповідача та його представника.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.

Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 « суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у питанні забезпечення прав учасників процесу на апеляційний перегляд справи заочне провадження не відрізняється від інших проваджень, адже доступ до суду апеляційної інстанції в будь-якому випадку забезпечується учасникам справи лише в разі дотримання ними установлених законом процесуальних вимог

Водночас ЄСПЛ, висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграфи 53, 55, від 06 грудня 2007 року).

Такі вимоги можуть установлюватися до категорії прийнятності апеляційної скарги як в аспекті змісту і форми апеляційної скарги чи строків її подачі, так і через призму дотримання відповідачем процедури перегляду заочного рішення, яку законодавець визначив як передумову перегляду справи апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача.

З урахуванням того, що належне повідомлення відповідача про розгляд справи є однією з основних умов проведення її заочного розгляду, а також приймаючи до уваги положення статей 284, 287, 288 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду висновує, що право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, у тому числі з урахуванням визначених процесуальним законом строків.

. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними».

У даному випадку Суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення від 26.12.2025 по цивільної справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, приходить до висновку що заявником не доведено наявність підстав для поновлення відповідного процесуального строку, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).

У даному випадку заява про перегляд заочного рішення від 26.12.2025 подано представником відповідача 20.05.2026 року, тобто за межами процесуальних строків визначених ч.2 ст. 284 ЦПК України.

Обґрунтуванням пропуску строку зазначено той факт, що про існування ухвали суду від 10.02.2026 про залишення без руху раніше поданої 09.02.2026 заяви про перегляд заочного рішення , сторона не знала а тому не встигла у встановлений в ухвалі термін виправити допущені при подачі заяви недоліки, що призвели до повернення первісної заяви заявнику.

Однак суд враховуючи що первісна заява була подана представником відповідача адвокатом, який маючи власний кабінет в Електронному суді належним чином 13.02.2026 отримав електронну копію ухвали а крім того , згідно відомостей з Укрпошти направлена фізична (паперова) копія також 16.03.2026 була отримана за місцем знаходження адвоката ( адреса була зазначена у заяві самим адвокатом) а тому у представника була більш ніж достатньо часу для виправлення недоліків, так як заява була повернута заявнику судом лише ухвалою від 12.05.2026.

Суд також критично відноситься до тверджень представника про відсутність можливості ознайомлення сторони відповідача з повним текстом рішення , так як а ні при подачі первісної заяви про перегляд заочного рішення а ні при подачі повторної заяви представником на заявлялось клопотання про необхідність отримання копії рішення , наявність посилання на зміст рішення та висловлення заперечень проти висновків суду , свідчило про ретельне ознайомлення представника з рішенням суду , а крім того подання кожного разу разом із заявою про перегляд заочного рішення заяв про розгляд даних заяв без присутності відповідача та представника, надавало розуміння про відсутність у сторони (представника) необхідності в участі розгляду заяви та наявність якихось перешкод у захисті прав відповідача у доступі до правосуддя.

Фактично , окрім формального підходу до обґрунтування причин пропуску строку, стороною (представником) визначається загальні висновки Європейського суду з прав людини щодо поняття справедливого суду в контексті поновлення процесуальних строків.

У сукупності вказані обставини дають змогу суду вважати про недоведеність стороною відповідача наявність поважних причин пропуску процесуальних строків , що у свою чергу приводить до висновку суду, що відмова у поновленні процесуальних строків на прийняття заяви про перегляд заочного рішення є підставою для залишення самої заяви без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 126,284,353,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, представника відповідача ОСОБА_1 , про поновлення процесуальних строків на прийняття заяви, яка подана 20.05.2026, про перегляд заочного рішення від 26.12.2025.

Залишити без розгляду заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення від 26.12.2025 по цивільної справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7168782 від 13.03.2023 року у загальному розмірі 27 950,00 грн.

Повний текст ухвали складено 16.06.2026.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення або складення повного тексту та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складення.

Учасник справи , якому повна ухвала не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали.

Суддя В. О. Луняченко