Рішення № 137422582, 09.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2835/26

Провадження № 2/461/2396/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту №М30.00400.011602849 від 07.02.2025 в розмірі 189060,45 грн. та судовий збір у розмірі 3328 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 07.02.2025 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М30.00400.011602849, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 150000 грн., зі сплатою 79,99 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується належними чином засвідченими копіями доказів видачі кредиту. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 09.02.2026 утворилась заборгованість в розмірі 189060,45 грн. Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 06.01.2026 на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до неї будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

12.05.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему Електронний суд подала відзив на позовну заяву, в якому просить справу розглядати за місцем реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , з обов`язковою участю відповідача, а також врахувати наведені у відзиві обставини при винесені рішення та зменшити суму заборгованості до мінімальної, звільнити її від сплати судового збору через важке матеріальне становище та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обгрунтування відзиву зазначає, що позов є незаконним та необгрунтованим, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та згідно ст.267 ЦК України строк позовної давності ще не сплив. Позивач (кредитор) не має права вимагати дострокового повернення кредиту, якщо строк виконання зобов`язання ще не настав, так як термін дії кредитного договору закінчується 07.02.2028. Окрім того, вказує, що згідно ст.27 ЦПК України позов до фізичної особи відповідача про стягнення заборгованості пред`являється в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування. Також, сума заборгованості в розмірі 189060,45 грн., яку банк хоче з неї стягнути дуже завищена, вона взяла кредит на ремонт даху після пожежі в розмірі 150000 грн. на 36 місяців, з яких 66485 грн. було сплачено, але банк на тіло кредиту зарахував лише 8217,54 грн., а іншу суму коштів зарахував на проценти, які вона вважає дуже надмірними. Зазначає, що заборгованість виникла з поважних причин, так як в неї троє дітей, у вересні місяці в її доньки ОСОБА_2 був приступ епілепсії, яка в неї з`явилась на фоні російської агресії, після вибухів, які порушили її нервову систему, дитина по цей час лікується, їй потрібно приймати ліки на постійній основі і кожні два місяці проходити платне обстеження. Син ОСОБА_3 має групу інвалідності підгрупи А та також потребує постійного лікування, реабілітації та занять з психологом на платній основі, тому що в нього такий діагноз, що не один центр не може його взяти на реабілітацію, потрібно тільки в індивідуальному порядку, а безкоштовних психологів немає. Вона працює одна і отримує заробітну плату в місяць 11000 грн., чоловік не працює, тому що знаходиться по догляду за дитиною, яка має інвалідність і отримує допомогу від держави 8044,70 грн. Також її сім`я, яка перебуває у складних життєвих обставинах знаходиться на обліку у Чечелівському міському центрі соціальних служб, яка через волонтерів допомагає в придбанні речей першої необхідності. З огляду на вищезазначене, вказує, що дана сума до стягнення за кредитним договором для неї не посильна щоб заплатити відразу все. Окрім того, повідомляє, що вона ніякої вимоги від банку не отримувала, а таку отримала 08.05.2026 в листі від суду разом з позовною заявою.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2026 розгляд справи відкладено та надано позивачу час на підготовку та скерування відповіді на відзив.

20.05.2026 представник позивача ОСОБА_4 через систему Електронний суд подав відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами відповідача викладеними у відзиві, вважає їх необгрунтованими, безпідставними. Позивач звертає увагу на те, що відповідачем не оспорюється факт укладення кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, а позиція відповідача у відзиві на позовну заяву свідчить про те, що остання визнає факт надання їй кредиту на споживчі цілі відповідно до умов цього кредитного договору, а також не заперечується факт їх подальшого використання на поточні потреби, а відповідно вказані обставини в силу приписів ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню, так як визнаються відповідачем. Позивач також заперечує щодо доводів про порушення правил територіальної підсудності розгляду справи, так як відповідно до ст.532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено в договорі, виконання проводиться за грошовим зобов`язанням, якщо кредитором є юридична особа, - за її місцем знаходження на момент виникнення зобов`язання. Також, укладаючи кредитний договір сторони погодили, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11 (Галицький район), і у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред`являтись також за місцем виконання договору (п.15 кредитного договору). Відтак, доводи відповідача про порушення позивачем правил підсудності є необгрунтованими, і спростовуються вищезазначеним. Щодо дострокового повернення кредиту, то відповідно до п.11 кредитного договору Банк має право вимагати дострокове повернення позичальником кредиту за цим договором в повному обсязі у випадку затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів на один календарний місяць. Також, позивач вважає, що вся кореспонденція банку, зокрема вимога про усунення порушень кредитних зобов`язань від 06.01.2026 надсилалась за вказаною адресою відповідачем і про зміну останньої боржник не повідомляла, що було вказано згідно п.11.4 кредитного договору. Таким чином, АТ Ідея Банк надіслало відповідачу вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань від 06.01.2026 на адресу, зазначену ОСОБА_1 у кредитному договорі, а ухилення від отримання останньою кореспонденції є самостійним та свідомим вибором відповідача, ризики якого не може нести будь-хто інший окрім неї. Відтак, відповідачу було відомо про наявність у неї кредитної заборгованості та доцільність погашення такої згідно направленої їй вимоги. Окрім того, вказує, що усі кошти, які надходили від відповідача в рахунок часткового погашення заборгованості по кредитному договорі були розподілені банком згідно умов кредитного договору, у тому числі в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту 8217,54 грн. та в рахунок погашення процентів 58267,46 грн. Звертає увагу, що АТ Ідея Банк не здійснювало жодних нарахувань відповідачу відповідно до ст.625 ЦК України за прострочення грошового зобов`язання, а відтак зменшення суми заборгованості до мінімальної не підлягає до задоволення. Вимога щодо звільнення від сплати судового збору у зв`язку із важким матеріальним становищем також не підлягає до задоволення. Просить позов задоволити.

22.05.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему Електронний суд подала заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що не погоджується з доводами позивача викладеними у відповіді на відзив, також звертає увагу, що розрахунок боргу у вимозі та в графіку щомісячних платежів, суми різні та не відповідають дійсності. Окрім того, вважає, що позов повинен пред`являтись по місцю реєстрації відповідача. Позивач не надав достовірних доказів стосовно заборгованості, відтак з урахування майнового стану сторони відповідача зменшення суми заборгованості до мінімальної підлягає задоволенню. Також, відповідач вважає, що обставини за яких виникла заборгованість є поважними на що було надано вагомі докази при подачі відзиву.

22.05.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему Електронний суд подала клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в якому просить здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розпочати розгляд справи з стадії підготовчого провадження. В обгрунтування клопотаня зазначає, що дана справа має вийняткове значення для сторін та потребує детального встановлення обставин справи. Вирішення спору в загальному порядку дозволить сторонам реалізувати своє право на виклик свідків, залучення третіх осіб як учасників по справі та проведення підготовчого засідання, що неможливо в умовах спрощеного провадження.

Також, 22.05.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему Електронний суд подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю за її місцем реєстрації, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати, які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтись також за місцем виконання цих договорів.

Судом встановлено, що 07.02.2025 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №М30.00400.011602849 /а.с.23-26/.

Пунктом 15 договору кредиту №М30.00400.011602849 визначено, що сторони підтвердили, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, і у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред`являтися також за місцем його виконання /а.с.25/.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа, належить виключно позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю за реєстрованим місцем проживання відповідача необхідно відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Частинами 2, 4, 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Виходячи з положень частин 1-6 статті 277 ЦПК України, питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначені позовні вимоги не передбачені ч.4 ст.274 ЦПК України, відтак не належать до позовних вимог, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20) зазначено, що: «враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета».

КЦС ВС вказав, що суд першої інстанції дотримався наведених норм процесуального права, оскільки в ухвалі про відкриття провадження зробив висновок про те, що при вирішенні питання про визначення порядку розгляду справи суддею враховано предмет позову, який не належить до переліку справ, що підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України), враховано характер справи та належність справи до категорії незначної складності, тому дану справу відніс до категорії малозначних справ, яку за правилами статей 19, 274, 279 ЦПК України доцільно розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін, роз`яснивши учасникам судового розгляду їх процесуальні права, відповідно до статті 274 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції правильно врахував, що зазначений спір не входить до переліку спорів, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 705/1279/18, від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 466/10577/20.

Чинне законодавство не передбачає обов`язку здійснювати розгляд зазначеної категорії справ в порядку загального позовного провадження, а тому, питання про порядок розгляду справи вирішується на розсуд суду під час відкриття провадження у справі.

Разом з тим, ціна позову в даній справі не перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, справа характеризується низьким рівнем складності, незначним обсягом доказів, що потребує дослідження, відсутністю необхідності виклику свідків або проведення експертизи, відсутністю будь якого суспільного інтересу, оскільки рішення по справі зачіпає права та інтереси двох осіб позивача та відповідача, підстави для розгляду справи в порядку загального позовного провадження відсутні.

Суд наголошує, що спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлені можливості надавати суду свої докази на спростування вимог та заперечень один одного у строки, визначені судом або законом, та в повній мірі користуються правами, передбаченими ЦПК України.

Відтак, враховуючи норми чинного Цивільно-процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у клопотанні відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження необхідно відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 212 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Разом з тим, як встановлено судом, ухвалою про відкриття провадження у справі визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання за участю сторін, у тому числі без їх виклику, проведення судового засідання в режимі відеоконференції є процесуально недоцільним.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що сторони можуть подавати письмові пояснення з приводу спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції необхідно відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 07.02.2025 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М30.00400.011602849, згідно якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту мобільний (п.1.1. договору), сума кредиту - 150000 грн. (п.1.2. договору), процентна ставка та тип 79,99 % річних - фіксована (п.1.3. договору), строк кредиту - 36 місяців (п.1.4. договору), з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів /а.с.23-26/.

Згідно п.2.4. кредитного договору, нанесенням власноручного підпису під цим договором позичальник акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, та погоджується з тим, що ДКБОФО і Тарифи, які є невід`ємною частиною ДКБОФО, та Графік щомісячних платежів (Додаток № 1 до Договору) є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язується виконувати їх умови та підтверджує, що в день укладення цього Договору за його вибором йому надано ДКБОФО та Тарифи, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Відповідно до п.2.7. кредитного договору, позичальник підтверджує, що: перед укладанням Договору отримав всі необхідні пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, та погодився з інформацією, передбаченою чинним законодавством України, для прийняття обґрунтованого рішення про укладання Договору; підтверджує і засвідчує, що вся інформація та/або документи, надані ним Банку є повною та достовірною у всіх відношеннях і він зобов?язується повідомляти Банк про будь-які зміни в цій інформації, що можуть статися, не пізніше, ніж через 3 банківських дні від настання таких змін.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Статтями 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов договору кредиту, що підтверджується копіями платіжних інструкцій та випискою по рахунку /а.с.30, 31/. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення, сплати кредиту, та нарахованих інших платежів, у тому числі процентів, не дотримується, тим самим порушила істотні умови кредитного договору.

З виписки по рахунку IBAN № НОМЕР_1 за період з 01.01.2000 по 09.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення кредиту, остання сплата відповідачем, зарахування по кредитному договорі здійснено 17.08.2025 /а.с.31/.

У постанові Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц дійшов висновку, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду: від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18), від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) та інші). Також виснував, що виписка з особового рахунку клієнта є підтвердженням виконаних операцій по рахунку, а тому є доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування у справах про стягнення заборгованості, що відповідає вимогам статті 77 ЦПК України щодо належності доказів, а також вимогам статті 78 ЦПК України щодо допустимості доказів постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №645/59/16-, провадження №61-2138св21).

У зв`язку із невиконанням умов договору кредиту №М30.00400.011602849 від 07.02.2025 утворилась заборгованість, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 09.02.2026 становить 189060,45 грн. та складається із наступного: прострочений борг 141782,46 грн. та прострочені проценти 47277,99 грн. /а.с.32/.

Відповідно до п. 1.11.2 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення позичальником кредиту за цим Договором в повному обсязі у випадку затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів на один календарний місяць.

Сторони домовилися, що виникнення зобов`язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за цим договором з вказаних вище підстав, тягне за собою виконання всіх передбачених цим Договором платіжних зобов`язань позичальника в строк, що зазначений у відповідній вимозі Банку, яка надсилається позичальнику в порядку, передбаченому п.16 цього Договору. В разі надіслання Банком вимоги про дострокове погашення заборгованості термін повернення кредиту та виконання інших грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Згідно п.16 кредитного договору, всі повідомлення сторін за Договором, у тому числі вимоги кредитодавця, вважатимуться зробленими належним чином, якщо вони будуть здійснені у письмовій формі та надіслані листом через поштове відділення зв`язку, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін чи за адресами зміненими відповідно до п.11.4 цього Договору, або надіслані у формі електронного документу на адресу електронної пошти, вказану в реквізитах цього Договору, чи змінену відповідно до п.11.4 цього Договору. При цьому, кредитодавець та клієнт вважаються повідомленими належним чином (такими, що отримали повідомлення в день здачі його до установи зв`язку або в день надсиланням на адресу електронної пошти) навіть при неотриманні такого листа, у разі наявності відмітки поштового відділення зв`язку про надіслання такого листа/ факту надсилання електронного листа на вказану в Договорі адресу, чи на адресу, змінену відповідно до умов цього Договору.

Так, 06.01.2026 на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією списку про згрупування поштових відправлень /а.с.34/. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до неї будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. /а.с. 33/.

Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагувала на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконала. З інформації веб-сторінки Укрпошта за номером поштового відправлення R067074118264 вбачається, що скерована на адресу відповідача вимога від 06.01.2026 про усунення порушень кредитних зобов`язань повернена 31.01.2026 з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відтак, доводи відповідача у відзиві щодо не отримання нею вищевказаної вимоги не приймаються до уваги, оскільки позивачем вимога про порушення кредитних зобов`язань була надіслана відповідачу на адресу зазначену ОСОБА_1 у кредитному договорі, а неотримання останньою такої не є відповідальністю самого позивача.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування це процесуальний обов`язок суду.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

При цьому, відповідач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надала свого розрахунку заборгованості, який би містив інший розмір заборгованості.

Судом не приймається до уваги покликання відповідача на те, що наданий АТ «Ідея Банк» розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, оскільки законом не визначено обов`язкової форми такого розрахунку, а тому позивачем надано до суду з позовною заявою розрахунок заборгованості, який зроблений відповідно до умов кредитного договору та з врахуванням тих коштів, які надійшли на погашення заборгованості по цьому договору станом на дату звернення до суду. Крім того, виписка по рахунку, містить необхідні реквізити, визначені законодавством, випискою підтверджується видача кредиту, а також всі зарахування та погашення по кредитному договору.

Разом з тим, пунктом 1.6 кредитного договору визначено, що процентна ставка є розміром плати за користування кредитними коштами, становить 79,99 процентів річних, що складає 0,22 процентів у день та є фіксованою. Нарахування процентів здійснюється за методом факт/факт починаючи з дати надання кредиту. Графік позичальника (Додаток 1) до цього Договору в розрізі сум погашення кредиту і процентів є невід`ємною частиною Договору. Нарахування процентів припиняється з настанням терміну повернення кредиту, а також у інших випадках передбачених законом. Базою для нарахування процентів є повернення суми кредиту.

Також, заперечення відповідача щодо зазначеної позивачем її займаної посади в Кіровському районному суді та ненадання підтверджуючих доказів щодо вказаного її середньомісячного доходу 47500 грн., а загальна сума надходження коштів на рахунок протягом місяця 55000 грн., спростовуються матеріалами справи, зокрема вищезазначене було обумовлено сторонами під час укладення договору кредиту, зокрема п.2.2 такого.

Крім того, відповідач також не скористалася наданим їй правом, передбаченим п.1.11 договору кредиту №М30.00400.011602849 від 07.02.2025, на відмову від такого договору, а відтак вважала умови такого прийнятними для себе.

Разом з тим, доводи відповідача викладені у відзиві щодо необхідності зменшення розміру заборгованості за кредитним договором у зв`язку з складним матеріальним становищем, низьким рівнем доходу та станом здоров`я є особистими обставинами відповідача та не можуть бути підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання або зменшення його розміру. Таким чином, відсотки, які нараховані відповідно до умов кредитування, не підлягають списанню. Крім цього, стороною відповідача не доведено, що заявлені до стягнення відсотки є штрафними, а не договірними. Отже, правових підстав для зменшення розміру заборгованості за кредитним договором до заявлених позивачем відсотків немає.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відтак, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, відповідач не надала суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов необхідно задоволити.

Відповідно до вимого ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору. Так, п. 9 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» визначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Зазначена норма права має імперативний характер, оскільки питання звільнення від сплати судового збору визначено законом і вона не може бути застосована інакше, ніж це передбачено законом та не потребує з цього приводу прийняття судом окремого рішення.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Правобережним Управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 21.12.2020, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю до 18 р., відтак в силу вимог ст. 242 ЦК України відповідач вважається його законним представником, а тому вона згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

З огляду на те, що відповідач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору в сумі 3328 гривень компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання відповідача відмовити.

у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовити.

позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту №М30.00400.011602849 від 07.02.2025 в розмірі 189060 (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістдесят) грн. 45 коп.

Компенсувати Акціонерному товариству «Ідея Банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Зубачик Н.Б.