Рішення № 137422503, 16.06.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/740/26

Провадження 2/438/482/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 червня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі: головуючого Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря судового засідання Дівчур В.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Бориславського міського суду Львівської області в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача, просить суд визнати неправомірними та такими, що призвели до порушення її прав, як споживача банківських послуг, дії АТ «Універсал Банк» (monobank) щодо проведення будь-яких операцій, що вчинені в період часу з 12.34 год. 11 квітня 2026 року по картковим рахункам, що відкриті в АТ «Універсал Банк» (monobank) на її ім`я; зобов`язати АТ «Універсал Банк» (monobank) відновити на картковому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , залишок коштів станом на 12.34 год. 11 квітня 2026 року в сумі 23099 грн.; визнати недійсними правочини у формі використання кредитного ліміту за картковим рахунком № НОМЕР_1 по карті НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , відкритим в АТ «Універсал Банк» (monobank ) на її ім`я у сумі 15 000,00 грн, та 15 000 грн. із моменту їх укладення, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; визнати нечинними транзакції використання (зняття/перерахування) коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Універсал Банк» (monobank ) на її ім`я, вчинені в період часу з 12.34 год. 11 квітня 2026 року по 13.34 год. 11 квітня 2026року; скасувати нарахування банком по кредитним коштам на її картковому рахунку № НОМЕР_1 по карті НОМЕР_3 та НОМЕР_4 процентів за користування кредитними коштами, у тому числі, неустойки (штрафи, пеня), комісії з дня здійснення неналежних транзакцій (розрахунків) з 12.34 год. 11 квітня 2026 року; зобов`язати АТ «Універсал Банк» (monobank) припинити нарахування за карткою/рахунком № НОМЕР_1 по карті НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , відкритими в АТ КБ «ПриватБанк» на її ім`я, щомісячних платежів за користування кредитними коштами з 12.34 год. 11 квітня 2026 року.

Позовна заява мотивована тим, що вона є споживачем фінансових послуг та клієнтом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (monobank). В неї відкрита карта НОМЕР_4 , станом на 11.04.2026 року на її рахунку була сума - 3099 грн. 12.34 год. 11 квітня 2026 року на її номер телефону: НОМЕР_5 зателефонували з номеру телефону: НОМЕР_6 та представилися працівниками служби безпеки банку - monobank, при цьому повністю назвали її анкетні дані та повністю номер моєї банківської карти НОМЕР_4 , тому у неї не виникло сумніву, що це представник банку. Повідомили, що зараз по її рахунку відбуваються шахрайські дії і щоб зберегти кошти на рахунку необхідно пройти подвійну верифікацію. В той час через портал ДІЯ їй прийшло повідомлення, в якому було вказано, що Українське бюро кредитних історій веде запис про всі кредити та кредитні картки, у неї є новий кредит від 11.04.2026 року, кредитор - (monobank ) «Універсал Банк», якщо вона не відкривала цей кредит - запропонували дізнайтеся деталі та оскаржте кредитний договір та звернутися до кредитора. Вона одразу ж перетелефонувала на той самий номер телефону, але цей номер не приймав дзвінки. Зайшовши у застосунок monobank з власного телефону, вона виявила, що було оформлено заяву Клієнта про відкриття поточного рахунку в національній валюті та відкрито ще одну білу карту за номером: НОМЕР_3 , на яку оформлено кредит у сумі 15 000 грн. та перекинуті грошові кошти з чорної карти за номером НОМЕР_7 , з ліміту 15 000 грн. та вся сума у розмірі 30 000 грн. переведена на невідомий мені рахунок на карту ПУМБ за номером НОМЕР_8 , що підтверджується квитанцією № 2К2В-16КВ-1АСМ-09НР від 11.04.2026 року, час операції 13.00 год. Знайшовши номер телефону monobank : НОМЕР_9 та зателефонувала їм, там повідомили мене, що їхні працівники не дзвонили та не проводили жодних операцій по картці, зафіксували її повідомлення про шахрайські дії, але при цьому зазначили, що жодних операцій відмінити не можуть, сказали звертатися до правоохоронних органів з заявою про шахрайство. Що вона і зробила, спочатку зателефонувала на 102, повідомила про злочин, а потім прийшла у відділок поліції та написала заяву. 11.04.2026 року було відкрите кримінальне провадження: 12026142100000028 за ч.1 ст. 190 КК України, про викрадення шляхом обману та шахрайськими діями невідомими особами грошових коштів у сумі 30 000 грн. з особистого карткового рахунку, що підтверджується витягом з ЄРДР. Також написала у чат monobank, все повідомила. Тобто, невідомі особи, знаходячись віддалено, незаконно заволоділи моїм номером телефону, який був авторизований в monobank як фінансовий номер, унаслідок чого вона втратила контроль над своїм номером телефону, відкрили ще одну карту, збільшили кредитний ліміт, оформили кредитний договір, а грошові кошти шахраї перевели з її рахунку на карту ПУМБ за номером НОМЕР_8 . Однак, вона не надавала дозволу на списання грошових коштів, не вчиняла дії, направлені на відкриття карти, не здійснювала перекази. Фінансові шахраї незаконно заволоділи моїми грошовими коштами у загальній сумі 30 000 грн. Вважає, що банк не здійснив відповідних перевірок щодо встановлення (ідентифікації) належного споживача банківських послуг, надав сторонній особі доступ до її акаунту системи онлайн банкінгу « monobank», що призвело до викрадення грошових коштів. У неї було відсутнє волевиявлення на вчинення цих банківських операцій. Оспорюваний договір був укладений без її участі і без її волі. Про існування такого договору їй не було відомо. Відсутні будь-які докази, що з її сторони була вчинена якась дія, направлена на укладення цього договору та на отримання коштів та їх переказ. Немає доказів на підтвердження отримання нею цих коштів. Є незрозумілим: кому саме виплачені ці кошти, що це за карта клієнта, на кого вона видана, у кого вона знаходиться. Немає жодного доказу отримання нею коштів. Банк, у свою чергу, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі третіх осіб до своїх рахунків, системи онлайн банкінгу « monobank». Звідки по сторонні особи володіють повною інформацією про її анкетні дані та повний номер її банківської карти. Вважаю, що саме «monobank» надав їм її персональні дані, або належно не зберіг їх, адже у мережі Інтернет вона неодноразово читала, що на «monobank » здійснювалися хакерські атаки, які могли і стати причиною отримання сторонніми особами її інформації. Але вважаю, що саме банк мав її про це поінформувати та здійснити всі необхідні заходи, щодо збереження всієї персональної інформації, згідно закону України про «Захист персональних даних». Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 07.05.2026р. справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову.

Відповідачу була направлена ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками, які відповідачем отримані, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, документ доставлено 09.05.2026р. 20:30:26.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, долучені до позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суду представлений витяг з ЄРДР за №12026142100000028 від 11.04.2026 року в фабулі якого вказано, що 11.04.2026 року до відділення поліції №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області звернулася ОСОБА_1 з приводу того, щоб прийняти міри до невстановленої особи яка 11.04.2026р. приблизно о 12 год. 53 хв. шляхом обману, представившись працівником служби безпеки банку, заволоділа її грошовими коштами у сумі 30000 грн., які остання особисто перерахувала на банківську карту № НОМЕР_8 банку «ПУМБ».

Позивачем також суду представлена Заява клієнта ОСОБА_1 про відкриття рахунку в національній валюті від 11.04.2026року, з якої вбачається, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 досягли домовленості про відкриття карткового рахунку в національній валюті № НОМЕР_1 .

З представленої позивачем в чаті електронної переписки з «monobank» вбачається, що представник банку пропонує спочатку звернутися до поліції, а також звернутися до банку отримувача з квитанцією і повідомити що їхній клієнт шахрай. Після звернення до поліції пропонують надати банку витяг з ЄРДР, який позивачем надіслано. Також банк пропонує розтермінувати позивачу борг на зручні платежі без нарахування відсотків.

Судом встановлено, що правовідносини сторін у цій справі виникли з договору банківського рахунку. Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій. Згідно з ч.1 ст.1071 ЦК банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

З абз.1 п.1.8 гл.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493 (далі - Інструкція №492), вбачається, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, за договором рахунку умовного зберігання (ескроу) - рахунки умовного зберігання (ескроу).

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (абз.1 п.1.8 гл.1 Інструкції №492).

Відповідно до п.32.1 ст.32 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

З ч.1 ст.1073 ЦК вбачається, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.32.3.2 ст.32 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Пунктами 1.24 та 1.32 ст.1 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №751/6050/18 дійшов висновку, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №521/20764/20 виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі №6-71цс15 та постановах Верховного Суду, зокрема: від 23.01.2018 у справі №202/10128/14-ц, від 14.02.2018 у справі №127/23496/15-ц, від 20.06.2018 у справі №691/699/16-ц, від 03.07.2019 у справі №537/3312/16-ц, від 17.07.2019 у справі №571/841/16-ц, від 24.07.2019 у справі №753/16954/16-ц, від 13.09.2019 у справі №501/4443/14-ц, від 02.10.2019 у справі №182/3171/16, від 20.11.2019 у справі №577/4224/16-ц, від 23.01.2020 у справі №179/1688/17, від 26.08.2020 у справі №766/19614/18, від 02.09.2020 у справі №311/634/18-ц, від 16.12.2020 у справі №214/2867/18, від 27.01.2021 у справі №210/1242/18, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19.

Позивач та АТ "Універсал Банк ", який є одним із найбільших банків України, мають вочевидь різні технічні та фінансові можливості у сфері забезпечення кібербезпеки та захисту від кіберзлочинів. Крім того, саме Банк є фінансовою установою, професійним учасником ринку фінансових послуг, на яку покладається організація та забезпечення безпеки платежів.

Стаття 41 Конституції визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Отже, гроші, що перебувають на рахунку клієнта, є його власністю, яка охороняється Основним законом.

З приписів ч.1 ст.1066, ч.1 ст.1071 ЦК, абз.1, 2 п.1.8 гл.1 Інструкції №492 вбачається, що у правовідношенні з обслуговування банківського рахунку банк зобов`язаний зберігати грошові кошти клієнта та здійснювати розрахунково-касові операції на підставі розпорядження клієнта.

Судом встановлено, що розрахунки між сторонами спору здійснювалися за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування (ДБО).

Відповідно до п.2.10 Інструкції №22 клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Відповідно до п.10.5 Інструкції №22 під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи.

Абзац 1 п.10.1 гл.10 Інструкції №22 передбачає, що дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "миттєва безконтактна оплата" та інших систем дистанційного обслуговування.

Програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку, які пред`являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків (п.10.2 Інструкції №22).

Згідно з абз.3 п.10.8 Інструкції №22 під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд у постанові від 21.06.2023р. у справі №922/4091/19 зауважує, що у подібних правовідносинах клієнт банку є споживачем банківських послуг, а тому не має тих рівня знань і засобів, які можуть забезпечити безпеку (схоронність) грошових коштів на своєму рахунку, що обслуговує банк.

Банк зі свого боку, надаючи такі фінансові послуги, зобов`язаний забезпечити такий рівень безпеки фінансових активів клієнта, довірених банку, аби убезпечити їх від безпідставного зменшення, зокрема за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування (Інтернет-банкінгу), відповідальним за які є банк. З цією метою банк має постійно впроваджувати у своїй діяльності технологічні процеси (алгоритми), що відповідають актуальним викликам безпеки та спрямовані на запобігання помилковому переказу грошових коштів клієнтів, а також здійснювати контроль за їх дотриманням і виконанням.

Отже, із умов укладеного з банком договору клієнт банку має чітко зрозуміти, які вимоги висуваються банком щодо обладнання, за допомогою якого здійснюється дистанційне обслуговування рахунку, програмного забезпечення, зокрема, наявності антивірусних та антишпигунських програм.

Обов`язок банку повернути на рахунок клієнта суму помилково списаних коштів є окремим, спеціальним обов`язком банку, відмінним від обов`язку відшкодувати завдані збитки, відтак позовна вимога щодо стягнення з банку суми несанкціонованого платежу не є вимогою про стягнення збитків.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на дію так званої об`єктивної концепції вини у цивільних відносинах. Так, відповідно до приписів ст.614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що несанкціоноване, відкриття поточного рахунку а національній валюті на ім`я ОСОБА_1 та списання відбулося внаслідок злочинних дій третіх осіб. Втім, позивач вважає, що таке списання відбулося через неправомірні дії Банку, який не зупинив підозрілі платежі.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено вини позивача (клієнта) у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції, відповідач не спростував наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунку клієнта.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної позовної заяви судом, оскільки має електронний кабінет та зареєстрований в системі ЄСІТС, відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, що не відповідає вимогам Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України", на необхідність застосування якого до спірних відносин звертав увагу Верховний Суд у постанові від 21.07.2022.

Так, Закон "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" покладає на банки обов`язок з забезпечення кібербезпеки.

Закон "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" визначає кібербезпеку як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави під час використання кіберпростору, за якої забезпечуються сталий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних і потенційних загроз національній безпеці України у кіберпросторі (п.5 ч.1 ст.1).

Банки в силу ст.5 Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" є суб`єктами забезпечення кібербезпеки.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" суб`єкти забезпечення кібербезпеки у межах своєї компетенції:1) здійснюють заходи щодо запобігання використанню кіберпростору у воєнних, розвідувально-підривних, терористичних та інших протиправних і злочинних цілях; 2) здійснюють виявлення і реагування на кіберінциденти та кібератаки, усунення їх наслідків; 3) здійснюють інформаційний обмін щодо реалізованих та потенційних кіберзагроз; 4) розробляють і реалізують запобіжні, організаційні, освітні та інші заходи у сфері кібербезпеки, кібероборони та кіберзахисту;5) забезпечують проведення аудиту інформаційної безпеки, у тому числі на підпорядкованих об`єктах та об`єктах, що належать до сфери їх управління;6) здійснюють інші заходи із забезпечення розвитку та безпеки кіберпростору.

Інцидент кібербезпеки (далі - кіберінцидент) - подія або ряд несприятливих подій ненавмисного характеру (природного, технічного, технологічного, помилкового, у тому числі внаслідок дії людського фактора) та/або таких, що мають ознаки можливої (потенційної) кібератаки, які становлять загрозу безпеці систем електронних комунікацій, систем управління технологічними процесами, створюють імовірність порушення штатного режиму функціонування таких систем (у тому числі зриву та/або блокування роботи системи, та/або несанкціонованого управління її ресурсами), ставлять під загрозу безпеку (захищеність) електронних інформаційних ресурсів (п.3 ч.1 ст.1 Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України").

Інформація про інцидент кібербезпеки - відомості про обставини кіберінциденту, зокрема про те, які об`єкти кіберзахисту і за яких умов зазнали кібератаки, які з них успішно виявлені, нейтралізовані, яким запобігли за допомогою яких засобів кіберзахисту, у тому числі з використанням яких індикаторів кіберзагроз (п.2 ч.1 ст.1 Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України").

Кіберзахист - сукупність організаційних, правових, інженерно-технічних заходів, а також заходів криптографічного та технічного захисту інформації, спрямованих на запобігання кіберінцидентам, виявлення та захист від кібератак, ліквідацію їх наслідків, відновлення сталості і надійності функціонування комунікаційних, технологічних систем (п.7 ч.1 ст.1 Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України").

Отже несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача є не просто помилковим платежем, а інцидентом кібербезпеки, який мав бути зафіксований та розслідуваний Банком відповідно до приписів Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".

В даному випадку, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що саме позивачка свідомо або необережно сприяла втраті, незаконному використанню іншими особами інформації, яка надала змогу ініціювати несанкціоновані платіжні операції.

В Інструкції №22 вказано, що програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам законодавства, в тому числі нормативно-правових актів НБУ, які пред`являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків (п.10.2).

Значна кількість операцій та автоматизація внутрішніх процесів у банку (опрацювання платіжних доручень та здійснення платежів не в ручному режимі працівником банку, а комп`ютерною програмою) жодним чином не звільняє банк від здійснення фінансового моніторингу відповідно до вимог закону та забезпечення кібербезпеки дистанційних платежів. Навпаки, саме за допомогою спеціального програмного забезпечення банк має можливість швидко опрацьовувати значні масиви даних і виявляти нетипові, підозрілі за своїм характером операції.

Верховний Суд зауважує, що саме Банк є учасником відносин, який отримує платіжні доручення для виконання. Якщо такі платіжні доручення складені третіми особами (шахраями), то позивач при всій своїй обачливості не може дізнатися про це, і не може повідомити Банк про компрометацію ЕЦП чи пін-коду. Про такі факти клієнт банку зазвичай дізнається вже після списання коштів зі свого рахунку. Водночас банк за будь-яких обставин не може не знати про надходження розпоряджень про переказ коштів до їх виконання, адже безпосередньо банк здійснює опрацювання і виконання платіжних документів. Тому саме на банк покладений обов`язок оцінювати усі платіжні доручення, що надходять від імені клієнта, насамперед через призму безпеки дистанційних платежів, з урахуванням наявних ризиків та з метою завчасного виявлення підроблених платіжних документів.

Таким чином, вина позивача (клієнта) у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції не доведена, в зв`язку з чим, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та задовольняє позов.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ч.1 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268,354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача, задовольнити частково.

Визнати неправомірними та такими, що призвели до порушення прав ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг, дії АТ «Універсал Банк» (monobank) щодо проведення будь-яких операцій, що вчинені в період часу з 12.34 год. 11 квітня 2026 року по картковим рахункам, що відкриті в АТ «Універсал Банк» (monobank) на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати АТ «Універсал Банк» (monobank) відновити на картковому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , залишок коштів станом на 12.34 год. 11 квітня 2026 року в сумі 23099 грн.

Визнати недійсними правочини у формі використання кредитного ліміту за картковим рахунком № НОМЕР_1 по карті НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , відкритим в АТ «Універсал Банк» (monobank ) на ім`я ОСОБА_1 у сумі 15 000,00 грн, та 15 000 грн. із моменту їх укладення, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Визнати нечинними транзакції використання (зняття/перерахування) коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Універсал Банк» (monobank ) на ім`я ОСОБА_1 , вчинені в період часу з 12.34 год. 11 квітня 2026 року по 13.34 год. 11 квітня 2026року.

Скасувати нарахування банком по кредитним коштам на її картковому рахунку № НОМЕР_1 по карті НОМЕР_3 та НОМЕР_4 процентів за користування кредитними коштами, у тому числі, неустойки (штрафи, пеня), комісії з дня здійснення неналежних транзакцій (розрахунків) з 12.34 год. 11 квітня 2026 року.

Зобов`язати АТ «Універсал Банк» (monobank) припинити нарахування за карткою/рахунком № НОМЕР_1 по карті НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , відкритими в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , щомісячних платежів за користування кредитними коштами з 12.34 год. 11 квітня 2026 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.06.2026 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

відповідач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», фактична адреса: вул. Оленівська, 23, м. Київ, ЄДРПОУ 21133352.

Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ