Рішення № 137422495, 03.06.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1161/25

Провадження 2/438/46/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 червня 2026 року м.Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

у складі головуючого судді Радановича Г.М.,

за участю секретаря судових засідань Терлецької Ю.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Романів І.Б.,

представника відповідача ОСОБА_9.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Бориславська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації та визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Романів І.Б. подано в суд позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Бориславська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації та визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 31 березня 1994 року, виданого виконкомом Бориславської міської ради за реєстровий № 1670 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 вересня 1998 року, виданого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Дякон Г.І. за №1477. Дана квартира була передана у приватну власність в процесі приватизації всім співвласникам квартири в рівних частках, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 1/6 частки квартири позивач успадкував із своїм братом ОСОБА_5 в рівних частках кожний на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 вересня 1998 року, виданого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Дякон Г.І. після смерті їхнього батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 , якій належала 2/12 частини квартири. Відповідно до відомостей наданих сектором реєстрації відділу надання адміністративних послуг Бориславської міської ради Львівської області від 11 квітня 2025 року №378/17-59 на день смерті ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 було зареєстровано місце проживання фізичних осіб: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після смерті матері ОСОБА_4 відкрилася спадщина. Заповіту спадкодавець не залишила. Спадкоємцями першої черги за законом були позивач ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_5 .

Вказує, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину, оскільки проживав разом з матір`ю на час її смерті та не подавав заяви про відмову від спадщини. Позивач маючи добрі родинні відносини зі своїм братом ОСОБА_5 сподівався, що оформить свої спадкові права після смерті матері разом з ним.

01 травня 2025 року він звернувся до державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори Панькевича Р.І. про оформлення спадкових прав після смерті матері. На його заяву державний нотаріус Бориславської державної нотаріальної контори Панькевича Р.І. видав постанову від 01.05.2025 року №118/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії нотаріус зазначив, що свідоцтво про право на спадщину на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1 не може бути видане з наступних причин: свідоцтва про право на спадщину по смерті ОСОБА_4 уже видані іншому спадкоємцю ( ОСОБА_5 ). Оскільки, ним було вказано в заяві про відсутність інших спадкоємців. ОСОБА_1 не була подана заява про прийняття спадщини, тобто пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини; наступне свідоцтво після смерті ОСОБА_5 було видано по переходу його спадкоємцям, а саме ОСОБА_2 .

Його братом ОСОБА_5 при поданні заяв про видачу свідоцтва на спадщину 06 червня 2005 року та 25 червня 2008 року нотаріусу подано недостовірну інформацію, вчинені протиправні дії, а саме: в заявах зазначено, що крім нього не має інших спадкоємців, таким чином усунено від спадкування позивача, чим порушено його право на спадкування частки після смерті матері.

Оскільки він позбавлений можливості оформити свої спадкові права, просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.11.2022 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Панькевичем Р.І., зареєстрованого в реєстрі за №462; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнати за ним, в порядку спадкування за законом, право власності на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1 ; стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді від 07.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 18.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2025; витребувано докази.

29.08.2025 до суду поступили витребувані ухвалою судді від 18.08.2025 докази: копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , в якій знаходиться копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 03.09.2025 підготовче засідання у розгляді справи відкладено, у зв`язку з клопотанням відповідача.

08.09.2026 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 , в якому вона просить відмовити в задоволенні позову. Мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Бориславі помер її батько ОСОБА_5 . 24.11.2022 державний нотаріус Панкевич Р.І. видав їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька. ІНФОРМАЦІЯ_8 померла її бабуся ОСОБА_4 та мати позивача у справі ОСОБА_1 , після смерті якої відкрилася спадщина. Заповіту бабуся не залишила. Стверджує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР, в редакції 1963 року, а не, як про це безпідставно зазначив позивач у своїй позовній заяві, норми Цивільного кодексу України, зокрема ст. 1268 ЦК України, в редакції 2004 pоку. Позивач ОСОБА_1 не надав жодних доказів того, що він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 , а тому спадщина ним фактично не прийнята. Позивач фактично не проживав у квартирі АДРЕСА_1 з серпня 1987 року і по даний час. Не проживав позивач у даній квартирі і на час смерті матері ОСОБА_4 та впродовж 6-ти місяців після її смерті, незважаючи на те, що був формально зареєстрований у даній квартирі. В цей час позивач проживав разом зі своєю сім`єю за іншою адресою в м. Бориславі, а саме: АДРЕСА_3 . Тому позивач фактично не вступив у володіння та управління спадковим майном. У квартирі АДРЕСА_1 з серпня 1987 року і по даний час жодних його речей немає та квартплату позивач не сплачує. Після смерті матері - з 17.10.2002 позивач із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. Таке звернення позивача до нотаріуса після спливу майже 23 років є неспроможним, так як у встановлений шестимісячний строк він не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що свідчить про те, що він пропустив строк на прийняття спадщини без поважних на те причин. Спадщина ним не прийнята, тому в його позові слід відмовити.

Ухвалою суду від 22.10.2025 закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

18.11.2025 до суду поступила заява ОСОБА_2 в порядку ч.1 ст.80 ЦК УРСР, в якому просить застосувати позовну давність і відмовити позивачу у пред`явленому позові.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Романів І.Б. позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити. Позивач надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_9 заперечила проти позовних вимог.

У судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_10 (дружина позивача ОСОБА_11 ) показала, що її чоловік ОСОБА_1 постійно проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 . Був період часу, коли вони як подружжя сварились і чоловік ночував у квартирі своє матері, але потім вони помирились і після народження дочки у 1996 році постійно проживали разом, спочатку по АДРЕСА_3 , а потім по АДРЕСА_4 .

У квартирі АДРЕСА_1 після одруження чоловік ОСОБА_1 не проживав, але відвідував свою матір. Після смерті матері у цю квартиру не приходив, бо не було до кого йти. Відповідачці у справі як своїй племінниці постійно чоловік допомагав.

У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_12 - племінник позивача і двоюрідний брат відповідачки показав, що у жовтні 2002 року померла його бабуся ОСОБА_4 в лікарні м. Львова і він разом з дядьком ОСОБА_13 та братом ОСОБА_14 на автомашині дядька поїхали у Львів забирати тіло бабусі. З собою вони везли куплену труну і хрест. Похороном бабусі всі родичі займались спільно, в тому числі і його батьки.

Ha час смерті бабусі у квартирі АДРЕСА_1 проживали тільки дядько ОСОБА_15 з дружиною та дочкою ОСОБА_16 . ОСОБА_17 проживав разом зі своєю сім`єю за іншою адресою.

У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_18 - племінник позивача і двоюрідний брат відповідачки показав, що у жовтні 2002 року померла його бабуся ОСОБА_4 в лікарні м. Львова і він разом з дядьком ОСОБА_13 та братом ОСОБА_19 на автомашині дядька поїхали у Львів забирати тіло бабусі. Похороном бабусі всі родичі займались спільно, в тому числі і його батьки та дядько ОСОБА_1

Ha час смерті бабусі у квартирі АДРЕСА_1 проживали тільки дядько ОСОБА_15 з дружиною та дочкою ОСОБА_16 . Дядько ОСОБА_20 разом зі своєю дружиною проживав за іншою адресою. Після смерті бабусі в квартиру АДРЕСА_1 не вселявся, бо потреби не мав, так як жив за місцем проживання своєї сім`ї.

Допитані судом свідки за клопотанням відповідача також ствердили, що позивач ОСОБА_1 у спірній квартирі АДРЕСА_1 незважаючи на те, що був зареєстрований, проте не проживав без поважних причин з серпня 1987року і по даний час, його особисті речі в квартирі відсутні. Також позивач не проживав у даній квартирі і на час смерті матері ОСОБА_4 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 ) та протягом 6-ти місяців після її смерті, в квартиру не приходив i квартплати не оплачував, ремонту у квартирі не проводив.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , який є сусідом та проживає на одній сходовій площадці з квартирою АДРЕСА_1 показав, що в своїй квартирі АДРЕСА_5 проживає з часу заселення в будинок, а саме з 1975 року. Відносини з обома сторонами по справі нормальні. Підтвердив, що підписував акт ПП «Борислав Комфорт» від 27 серпня 2025 року, про те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично не проживав у квартирі АДРЕСА_1 з серпня 1987 року і по даний час. Не проживав позивач ОСОБА_1 у даній квартирі і на час смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 та впродовж 6-ти місяців після її смерті, так як проживав зі своєю сім`єю за іншою адресою. У даному акті викладена правдива інформація. Показав, що тривалий час перебував у дружніх стосунках з матір`ю позивача ОСОБА_4 і вона говорила йому, що свою спадщину між своїми дітьми вона розподілила, а саме: дочці ОСОБА_22 придбала автомобіль, сину ОСОБА_23 , якого звала ОСОБА_24 також дала гроші на придбання автомобіля, а сину ОСОБА_25 має залишитися її частка в квартирі. На час смерті ОСОБА_4 з нею в квартирі проживав лише син ОСОБА_25 з сім`єю, так як дочка ОСОБА_26 i син ОСОБА_27 кожен проживали окремо зі своїми сім`ями.

Свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною рідного брата позивача ОСОБА_25 та матір`ю відповідачки ОСОБА_2 , в судовому засіданні надала такі покази, що 22 роки спільно проживала разом з свекром та свекрухою в одній квартирі. Позивач ОСОБА_1 , фактично не проживав у квартирі АДРЕСА_1 з серпня 1987 року і по даний час, з того часу жодного разу у квартирі навіть не ночував, жодних його речей у квартирі немає. Не проживав позивач ОСОБА_1 у даній квартирі і на час смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , та впродовж 6-ти місяців після її смерті, так як проживав зі своєю сім`єю за іншою адресою. За квартиру квартплати не сплачував і ремонту у ній не проводив. Позивач за життя свекрухи їй грошові кошти на оплату за квартиру ніколи не давав. За життя свекруха ОСОБА_4 розподілила свою спадщину між своїми трьома дітьми, а саме: дочці ОСОБА_22 придбала автомобіль, сину ОСОБА_23 , також дала гроші на придбання автомобіля, а сину ОСОБА_25 мала залишитися її частка в квартирі. Про такий розподіл свекрухою своєї спадщини добре знав позивач у справі, тому протягом 23 років, в тому числі і за життя рідного брата ОСОБА_25 , не звертався до нотаріуса щодо оформлення своїх спадкових прав після смерті матері.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Завідувач Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Панкевич Р. надіслав лист від 29.08.2025 за №231/01-16 в якому просить слухати справу за відсутності представника держнотконтори.

Заслухавши доводи сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 18.10.2002 відділом реєстрації актів громадянського стану м. Борислава Львівської області, запис №424.

Згідно копії свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 31.03.1994, виданого виконкомом Бориславської міської Ради народних депутатів, реєстровий № 1670, підтверджено, що квартира в АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 вересня 1998 року, виданого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Дякон Г.І. за №1477 вбачається, що 1/6 частки квартири позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 успадкували в рівних частках кожний після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 06.06.2005 року, після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу 130/2005 (а.с.37-38).

З інформації, що міститься у листі від 11.04.2025 за №378/17-19, виданій завідувачем сектору реєстрації відділу надання адміністративних послуг Бориславської міської ради Львівської області вбачається, що останнє місце реєстрації ОСОБА_4 на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_8 - АДРЕСА_2 . На день смерті ОСОБА_4 за вищевказаною адресою зареєстровано місце проживання фізичних осіб: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до акту комісії ПП «Борислав Комфорт» від 27.08.2025 вбачається, що позивач ОСОБА_1 з серпня 1987 року не проживав і не проживає по даний час у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки КП «Житлово-експлуатаційна контора №1» від 23.10.2002 встановлено, що ОСОБА_5 , який прописаний та проживає по АДРЕСА_2 , похоронив за власний рахунок свою матір ОСОБА_4 , яка до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_8 постійно проживала разом з ним по вищевказаному адресу.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №130/2005 після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_5 шляхом подання заяви про прийняття спадщини від 06.06.2005.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 28.09.2021 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно із матеріалами спадкової справи №7/2022, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом реєстраційний №462 від 24.11.2022, спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його дочка ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається із5/12 частин квартири АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю на підставі свідоцтв про право власності та на спадщину, виданих відповідно Бориславським МВК 31.03.1994 та Бориславською ДНК 18.09.1998, зареєстрованого Дрогобицьким МБТІ за НОМЕР_3 та ДРРП за НОМЕР_4. 2/12 частки цієї квартири належали матері спадкодавця ОСОБА_4 , спадкоємцем якої був її син, котрий прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Згідно даних витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №70722636 від 24.11.2022, до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація видачі свідоцтва про право на спадщину №462 від 24.11.2022 на спадкове майно 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 за спадкоємцем ОСОБА_2 після сметрі ОСОБА_5 .

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.05.2025 за №118/02-14 встановлено, що державний нотаріус відмовив позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1 з таких причин: свідоцтва про право на спадщину по смерті ОСОБА_4 уже видані іншому спадкоємцю ( ОСОБА_5 ), оскільки ним було вказано у заяві про відсутність інших спадкоємців. ОСОБА_1 (позивачем) не була подана заява про прийняття спадщини, тобто пропущений шестимісячний термін для прийняття спадщини; наступне свідоцтво після смерті ОСОБА_5 було видано по переходу його спадкоємцям.

Позивач, звернувшись до суду з позовом у цій справі вважає, що його брат ОСОБА_5 при поданні заяв про видачу свідоцтва на спадщину подав нотарусу недостовірну інформацію, а саме довідку ДКП «Житлово-експлуатаційна контора №1» про те, що його мати до дня смерті постійно проживала з ним за адресою: АДРЕСА_2 , що крім нього немає інших спадкоємців, чим порушив його (позивача) право на спадкування частки в спірному майні в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 , оскільки на час відкриття спадщини він був зареєстрований за однією адресою зі своєю матір`ю, тому вважає, що він відповідно до ст.1268 ЦПК України є таким, що прийняв спадщину.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила проти вимог позивача, оскільки вважає, що позивач ОСОБА_1 державна реєстрація спірної житлового будинку здійснена у встановленому законом порядку і такий належить їй на праві приватної власності в цілому.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась у період чинності ЦК УРСР і строк прийняття спадщини закінчився у період дії вказаного кодексу, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

За змістом статей 524, 525 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Так, відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно з положеннями статей 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Статтею 560 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказами вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР, прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт, реєстраційний талон) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються нотаріусом з врахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Позивач ОСОБА_1 не надав до суду жодних доказів того, що він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , а формальний характер реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_2 у з`язку з його фактичним проживанням за іншими адресами, підтверджується документами, дослідженими судом, показаннями свідків та не заперечується і самим позивачем.

Крім цього, з пояснень свідків та самого позивача вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 1987 року з різних причин не користувався і своєю часткою у квартирі (не проживав там, не сплачував комунальні платежі, не брав участі у витратах на обслуговування квартири).

Пояснення свідків та позивача щодо його участі в організації поховання матері ОСОБА_4 ,безпосередню його участь у витратах на здійснення поховання (які не оспорюється відповідачем), суд сприймає як виконання позивачем своїх обов`язків щодо матері, які не стосуються спадкового майна та не є обставиною, яка б підтверджувала фактичний вступ позивача в управління спадщиною (спадковим майном).

Оскільки позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті своєї матері ОСОБА_4 та не звернувся з заявою до державної нотаріальної контори протягом шестимісячного строку після відкриття спадщини, є підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 не прийняв спадщину за правилами ст. 549 ЦК УРСР.

Викладене повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.03.2020 року № 305/235/17.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65568063 від 24.11.2022, 15:05:19, Панькевич Руслан Іванович, Бориславська державна нотаріальна контора Львівської області, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки 5/12, власник ОСОБА_2 ; про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 права власності на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1 є похідними від вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, тому їхнє задоволення залежить від вирішення питання про часткову недійсність свідоцтва про право на спадщину на ім`я відповідача (основної вимоги).

А отже, оскільки вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, задоволенню не підлягають, тому слід відмовити і у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права власності на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене вище, дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в ст. 252-255 ЦК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зроблено висновок, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 не реалізував своїх спадкових прав після смерті матері з особистих причин, його право як спадкоємця на отримання частки спірної квартири, що належала його матері, порушено не було.

З огляду на наведене, дослідивши фактичні обставини справи, виходячи із меж заявлених позовних вимог, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.10.2020 у справі № 509/3589/16-ц, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з підстави його необґрунтованості.

Інші доводи сторін встановлених обставин справи не спростовують та висновки суду не змінюють.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Бориславська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 червня 2026 року.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Бориславська державна нотаріальна контора Львівської області, адреса: м.Борислав, вул.Міцкевича, буд.64, код ЄДРПОУ: 02899281.

Суддя Григорій РАДАНОВИЧ