Рішення № 137421929, 01.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18044/25

2/308/649/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засіданні - Віраг Е.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатської області, адреса: вул. П. Мирного, буд. 2А, м. Ужгород Закарпатської області,

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання рішення суду,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Головного управління державної казначейської служби України у Закарпатській області про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.09.2017 року по справі № 308/10134/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди були задоволено частково. Судом ухвалено стягнути з Державної інспекції сільського господарства Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2015 по 14.09.2017 у розмірі 83 052,80 гривень. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017 по справі № 308/10134/16-ц набрало законної сили.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2018 року за заявою Державної казначейської служби України Закарпатської області було встановлено спосіб та порядок виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 вересня 2017 року відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Також, Державна казначейська служба України Закарпатської області роз?яснила, що відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заборгованість буде погашатися Державною казначейською службою України у другу чергу.

Проте, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017 протягом 8 років так і не виконано, позивач ОСОБА_1 не отримав жодних виплат із присудженої суми, що належить йому до виплати відповідно до закону на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14.09.2017.

Водночас позивач зазначає в своїй позовній заяві, що рішення суду не виконується більше восьми років, таке прострочення є триваючим правопорушенням і дає позивачу право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних, яке відповідно до закону виникає з моменту порушення грошового зобов?язання та до моменту його усунення. Виходячи із загальної суми заборгованості, позивачем розраховано 3% річних у розмірі 19 277,35 грн та інфляційні збитки у розмірі 96 002,06 грн, які підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання рішення суду.

09 грудня 2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

09 січня 2026 року представником Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатська область було подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позивач у 2024 році вже звертався з аналогічним позовом до суду (№ справи 308/12861/24), за результатами розгляду якого постановлено ухвалу про закриття провадження у цивільній справі, та повідомлено, що позивач має право звернутися з позовною заявою до Закарпатського окружного адміністративного суду в порядку адміністративної судочинства. Також представник відповідача зазначив, що основним завданням органів казначейської служби є реалізація Державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Враховуючи компетенцію Головного управління Казначейства жодні правові зв`язки між Головним управлінням Казначейства та позивачем не виникали і не могли виникнути. Це підтверджується і відсутністю у позовній заяві покликання на незаконні дії, рішення, спричинення шкоди позивачеві Головним управлінням Казначейства чи бездіяльність посадових осіб Головного управління Казначейства. Головне управління Казначейства здійснює перерахування коштів з рахунку відповідного розпорядника бюджетних коштів за його дорученням і не несе відповідальності за інші органи державної влади. Головне управління Казначейства не є «власником» бюджетних коштів, які позивач просить стягнути. Головне управління Казначейства відповідно до Бюджетного кодексу України не є розпорядником усіх бюджетних коштів і не відповідає за зобов`язаннями інших бюджетних установ. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦК України, держава як самостійний учасник цивільних відносин також не відповідає за зобов`язаннями бюджетних установ (створених нею юридичних осіб).

Зокрема, представник відповідача покликається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 по справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц, згідно з якими підтверджено позицію щодо правил відповідальності за порушення грошових зобов`язань (частина друга статті 625 ЦК України). Так, Великою Палатою Верховного суду зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, Верховний Суд наголошує на тому, що саме боржник (суб`єкт, що прострочив виконання грошового зобов`язання) повинен нести відповідальність за це.

Виходячи з наведеного представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

24 березня 2026 року представником позивача було подано клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника та долучення до матерів справи копії ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 260/436/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України у Закарпатській області про стягнення коштів.

25 березня 2026 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

17 квітня позивачем подано заяву про долучення до матеріалів спари роздруківки Закону України «Про компенсацію громадянам витрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

У судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву підтримали просили її задовольнити, а саме стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 19 277,35 грн та інфляційні збитки у розмірі 96 002,06 гривень.

Представник відповідача проти позовної заяви заперечила, просила суд відмовити у її задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017 в справі № 308/10134/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позов задоволено частково, ухвалено стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2015 по 14.09.2017 у розмірі 83052,80 гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2018 встановлено спосіб та порядок виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 вересня 2017 року відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

25 січня 2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області по справі № 308/101341/16-ц видано виконавчий лист. Як вбачається із доданої до позову заяви ОСОБА_1 від 29.01.2018, позивач звертався до ГУДКС України у Закарпатській області та просив прийняти до виконання виконавчий лист, виданий 25 січня 2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області по справі № 308/101341/16-ц, та просив перерахувати присуджені судом кошти у розмірі 83 052,80 грн на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 305299 ЄДРПОУ: 143600570.

Як вбачається з копії листа начальника управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Н. Б. Вінгура від 29.01.2018, доданого представником відповідача до відзиву на позов, виконавчий лист Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.01.2018 по справі № 308/10134/16-ц, повернуто без виконання у зв`язку з лікввідацією Держсільгоспінспекції України та закриттям рахунків Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 13.01.2017.

Станом на день розгляду справи рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017 № 308/10134/16-ц та ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2018 у справі № 308/10134/16-ц не виконані.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, розмір інфляційного збільшення за період прострочення становить 96 002,06 грн, сума штрафних санкцій - 19277,35 гривень.

Оцінивши належним чином зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, позаяк виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року в справі № 6-113 цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, є обов`язковою для судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, ч. 5 ст. 11 ЦК України прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов`язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов`язання, негативних наслідків, установлених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, так як виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час вимушеного прогулу стягувача здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Також, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з приписами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, перевіривши розрахунок, доданий позивачем до позовної заяви про стягнення 3% річних в розмірі 19 277,35 грн та інфляційних витрат 96 002,06 грн за період з 14.09.2017 по 09.06.2025, що наданий представником позивача, встановивши його правильність, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений позивачем при поданні позову, підлягає відшкодуванню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279-284, 354, 355 ЦПК України, ст. 625 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 19277,35 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят сім грн 35 коп.) та інфляційні втрати у розмірі 96002,06 грн (дев`яносто шість тисяч дві грн 06 коп.) за прострочення виконання рішення суду, а також 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева