Рішення № 137420548, 05.06.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5192/25

Провадження № 2/0182/994/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.06.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.,

за участю представника відповідача ОСОБА_8. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, мотивуючи свої вимоги наступним

22 серпня 2023 року на території України сталася тяжка дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Corolla Verso, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті грубого порушення Правил дорожнього руху, відповідач допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, що спричинило особливо тяжкі наслідки. Внаслідок ДТП дружина позивача, ОСОБА_3 , отримала тілесні ушкодження, понад два місяці перебувала у відділенні реанімації м. Запоріжжя та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; неповнолітня донька позивача, ОСОБА_4 , 2009 року народження, отримала легкі тілесні ушкодження; тесть позивача, ОСОБА_5 , зазнав тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28.04.2025 року у справі №317/811/24 (провадження № 1-кп/317/236/2024) ОСОБА_2 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді 3-ьох років позбавлення волі та 3-ьох років позбавлення права керувати транспортними засобами, зі строком покарання, що підлягає обчисленню з моменту фактичного взяття під варту. До набрання вироком чинності обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Тим самим вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_5 , та стягнуто з відповідача 1100 000 грн. моральної шкоди та 25 344,00 грн. матеріальної шкоди, на користь держави стягнуто 14 742,80 грн. процесуальних витрат. Наразі, за цим вироком подано апеляційну скаргу і призначено апеляційний розгляд.

ОСОБА_1 , як чоловік загиблої, батько неповнолітньої дитини та потерпілий від злочину, зазначає, що має право на окремий цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої протиправними діями відповідача. Причинно-наслідковий зв`язок між вчиненням кримінального правопорушення та завданою йому шкодою підтверджується вироком суду та зібраними доказами. Позивач зауважив, що смерть дружини, з якою він прожив понад 15 років, спричинила йому тяжкі моральні страждання. Після ДТП ОСОБА_6 понад два місяці перебувала у відділенні реанімації у критичному стані. Вона не могла самостійно говорити, повноцінно дихати чи рухатися, потребувала постійного нагляду. Позивач протягом 69 діб щоденно був поруч, здійснював догляд, спілкувався з медичним персоналом, забезпечував закупівлю необхідного, організовував поїздки та транспорт, тримав її за руку і бачив поступове згасання її стану. Кожен день супроводжувався невизначеністю, безсонням, наростаючою тривогою та болем від безсилля вплинути на перебіг подій. Смерть дружини зруйнувала його звичайний життєвий уклад, з`явилися стійкі депресивні епізоди, порушення сну, тривожні стани, емоційна лабільність.

Окрім глибокого болю втрати дружини, позивач також зазнав тяжких моральних страждань у зв`язку з ушкодженням його єдиної дитини - ОСОБА_4 , 2009 року народження, яка стала безпосередньо потерпілою у ДТП. Внаслідок аварії дитина зазнала легких тілесних ушкоджень, отримала психологічний і емоційний шок, який вона пережила, ставши свідком смертельного стану власної матері. Унаслідок потрясіння донька неодноразово переживала емоційні зриви. Відтоді вона перебуває під постійним контролем позивача, він змушений опікуватися її психоемоційним станом, забезпечувати спокій, увагу, лікування. Позивач не має можливості ні повноцінно працювати, ні відпочити, він став єдиною підтримкою і захистом для дитини, яка пережила надзвичайно травматичну подію.

Після трагедії психічне, емоційне та фізичне здоров`я позивача зазнало суттєвих негативних змін. Спостерігався високий тиск, сильний головний біль, порушення сну, зниження працездатності. Позивач став схильний до тривоги, панічних атак, постійного внутрішнього напруження, з`явились безсоння та астенічний стан.

ОСОБА_3 виконувала ключову економічну, моральну та побутову функцію у сім`ї позивача. Вона працювала керівником відділу земельних ресурсів у Марганецькій міській раді, мала стабільний дохід і забезпечувала добробут усієї родини. Згодом, у зв`язку з активними бойовими діями на території України та загальним погіршенням економічної ситуації, вона була змушена тимчасово виїхати за кордон задля власної безпеки та для працевлаштування з метою подальшого матеріального забезпечення сім`ї. Перебуваючи за межами України, вона постійно підтримувала доньку фінансово, що підтверджується банківськими переказами. Саме під час короткотермінового візиту дружини в Україну і сталася ДТП, яка в підсумку призвела до її смерті. З її втратою позивач позбувся не лише дружини, а й ключової особи, яка забезпечувала базові потреби їх дитини, брала активну участь у її вихованні та створювала необхідні умови для соціального та емоційного функціонування в Україні. З моменту її трагічної смерті позивач з донькою втратили єдине стабільне джерело доходу. Йому разом з донькою довелося покинути місце проживання й переїхати до іншого міста, щоб спробувати налагодити нове життя, проте зробити це майже неможливо. Соціальної допомоги по втраті годувальника не вистачає на забезпечення всіх життєвих потреб. Щоб забезпечити доньку, ОСОБА_1 вимушений був продавати особисті речі, звертатися за допомогою до родичів, шкільних вчителів доньки, батьків її однокласників, шукати гуманітарну підтримку.

ОСОБА_1 зазначив, що став більш замкнутим, апатичним, втратив інтерес до життя, до спілкування з людьми, до роботи, до всього, що раніше становило для нього сенс і стабільність. Він перебуває під спостереженням лікаря, має діагностовану гіпертонічну хворобу, яка виникла внаслідок сильного та тривалого нервового напруження після ДТП та загибелі дружини.

Крім того, ОСОБА_2 позивачу було завдано значних матеріальних втрат, пов`язаних з втратою майна, організацією похорону, лікуванням та зміною способу життя після трагедії. На підтвердження понесених витрат надав два фіскальні чеки, здійснені під час перебування дружини у реанімації (вересень 2023 р.), а витрати були необхідними для забезпечення її потреб та супроводу сім`ї: Аптека «Запорізька фармацевтична компанія», фіскальний чек від 11.09.2023 р. на 1168,70 грн. (медикаменти для реанімації); фіскальний чек від 06.09.2023 р. на 452,50 грн. - продукти харчування для забезпечення потреб під час щоденного догляду в лікарні.

З цих причин позивач звертається до суду та просить стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн. та відшкодування матеріальної шкоди 1 621,20 грн.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 року відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачеві роз`яснено його право на подання відзиву на позовну заяву (том 1, а.с.32-33).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 року відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову (том 1, а.с. 150-151).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про витребування доказів (том 1, а.с. 159-160).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.03.2026 року ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 року залишено без змін (матеріали апеляційної скарги).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (том 1, а.с. 161-162).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про витребування доказів (том.2, а.с.6).

20.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини. Зазначив, що на день подачі відзиву не має підстав достеменно вважати, що Запорізькій апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_2 по справі №317/811/24 залишить обвинувальний вирок в силі. Окремо звернув увагу суду, що відповідно до положень ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. В свою чергу позовні вимоги позивач пред`являє лише до ОСОБА_2 , однак до водія другого транспортного засобу - іншого учасника ДТП жодних вимог не пред`явлено. Крім того, позивач не надав жодного доказу, що дозволяє об`єктивно оцінити рівень страждань, їх вплив на повсякденне життя, психоемоційний стан, соціальні контакти, тощо. Відсутні висновки судово-психологічної експертизи або показання свідків, які могли б підтвердити наявність психологічної травми, посттравматичного стресового розладу або іншого медично значущого наслідку, що свідчить про глибоку моральну шкоду. Твердження позивача про втрату ним та його донькою місця проживання вважає необґрунтованими, адже у Витягу з реєстру територіальної громади від 13.11.2023 вказана адреса місця проживання - АДРЕСА_1 . Більше того, згідно Декларації дружини позивача, ОСОБА_3 від 22.03.2022 року, у праві приватної власності її чоловіка ОСОБА_1 знаходиться квартира загальною площею 43,8 м2, набута 24.11.2012 року, а у власності ОСОБА_3 знаходиться квартира площею 54 м2, набута 01.01.2000 року. Розмір заявленої моральної шкоди вважає необґрунтовано великим. Щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1621,20 грн. також заперечував, оскільки вона не підтверджена належними та допустимими доказами (том 1, а.с.80-95).

25.11.2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення (відповідь на відзив), в яких він не погодився з обставинами, викладеними представником відповідача. Зауважив, що посилання представника на практику Верховного Суду не має прямого відношення до даної справи і не можуть бути застосовані в даному випадку. Твердження представника щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та моральною шкодою є необґрунтованими. Заперечення щодо незалучення другого учасника ДТП до справи як співвідповідача є безпідставними, і не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки дане питання вже було предметом розгляду судом першої інстанції, і суд чітко встановив, що відповідальність за скоєне ДТП несе саме ОСОБА_2 . Доводи представника щодо відсутності належних доказів моральної шкоди є абсолютно необґрунтованими. Позивач зазначив, що не лише надав достатні докази щодо пережитих фізичних та психологічних страждань, а й довів, що ці страждання є безпосереднім результатом ДТП, скоєної ОСОБА_2 . Зауважив, що відповідач намагається спростувати його твердження про соціальні наслідки, зазначаючи, що позивач не зареєстрований як безробітний та не отримую допомогу по безробіттю. Однак ці аргументи не відображають реальної ситуації та не можуть бути підставою для заперечення факту моральної шкоди, яку він зазнав у зв`язку з втратами, що виникли через смерть дружини (том 1, а.с.108-116).

01.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_7 надійшли заперечення (на відповідь на відзив), згідно яких підтримав викладену у відзиві позицію, просив визнати неналежними доказами протокол енцефалографії від 15.04.2024 року та фіскальні чеки, оскільки вони не мають відношення до матеріальної шкоди (том 1, а.с. 108-116).

11.12.2025 року позивач ОСОБА_1 надав суду додаткові заперечення (на відповідь на відзив), в яких зауважив, що вину відповідача в скоєнні ДТП підтверджено ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.11.2025 року, якою вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 28.04.2025 року залишено без змін (том 1, а.с.125-129).

23.12.2025 року позивачем ОСОБА_1 надані додаткові пояснення у справі, в яких звертає увагу суду, що доводи представника відповідача про зменшення відшкодування моральної шкоди з огляду на майновий стан відповідача прямо обмежені законом і є недопустимими. А посилання на стан здоров`я ОСОБА_2 та його інвалідність не спростовують факту завдання шкоди та не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності (том 1, а.с. 139-142).

В судове засідання позивач не з`явився, 14.05.2026 року через ЄСІТС «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів та письмових пояснень. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі (том 1, а. с. 244-245).

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві заперечення, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Додатково зазначив, що до участі у справі не залучена страхова компанія винуватця ДТП, тобто не залучено повне коло осіб, що є підставою для відмови в позові.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові пояснення та надані докази суд приходить до наступного. Як встановлено в судовому засіданні, 22 серпня 2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Corolla Verso, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті порушення Правил дорожнього руху, відповідач допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок чого пасажирка Toyota Corolla Verso, ОСОБА_3 , отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Внаслідок отриманих травм ОСОБА_3 померла в лікарні 30.10 2023 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (том 1, а.с. 15 зворот). '

Факт родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_3 підтверджується наданою копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (том 1, а.с.15).

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28.04.2025 року у справі №317/811/24 (провадження № 1-кп/317/236/2024) ОСОБА_2 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді 3-ьох років позбавлення волі та 3-ьох років позбавлення права керувати транспортними засобами, зі строком покарання, що підлягає обчисленню з моменту фактичного взяття під варту (том 1, а.с. 170-185а).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.11.2025 року вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 28.04.2025 року залишено без змін (том 1, а.с. 182-205).

Згідно листа Відділення поліції №1 Нікопольського РУП від 22.04.2026 року, ОСОБА_2 21.04.2026 року був затриманий та доставлений до Державної установи виконання покарань №4 м. Дніпро для подальшого відбування покарання, призначеного судом (том 1. а.с.212).

Отже, вина ОСОБА_2 встановлена вироком суду від 28.04.2025 року, який набув чинності 24.11.2025 року.

Позивач, як чоловік загиблої, вважає, що йому завдано шкоди, яка проявилася у перенесених моральних, емоційних, психологічних стражданнях у зв`язку із вимушеними змінами у його життєвих стосунках, а тому має право на відшкодування шкоди, яку він оцінює в 1 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, у разі завдання шкоди життю потерпілою особою в розумінні ст.ст. і, 6, 23, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є загибла особа - ОСОБА_3 .

Згідно з п. 27.3, ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Станом на момент настання страхового випадку мінімальна заробітна плата становила 6700,00 грн., а тому розмір регламентної плати становить 80 400 грн.

Позивач та його неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також батько загиблої ОСОБА_5 в розумінні п. 27.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 .

Розмір страхового відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого залежить від кількості осіб, які у відповідності до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мають право на отримання такого відшкодування.

Підставою для відмови в позові представник відповідача ОСОБА_7 зазначив незалучення до участі у справі страхової компанія винуватця ДТП та інших учасників ДТП.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно вимог ЦПК України та сталої практики Верховного Суду України, визначення відповідачів, предмету та підстав позову є виключним правом позивача. Суд не має права з власної ініціативи залучити відповідача або замінити його, що є ключовим принципом диспозитивності судового процесу.

Однак, ані стороною позивача, ані стороною відповідача не надано доказів щодо того, чи була застрахована цивільно-правова відповідність водія ОСОБА_2 . Якщо була, то в якій страховій компанії, чи звертався позивач до страхової компанії із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та чи була йому виплачена така шкода і в якому розмірі. Стороною позивача не ініційовано залучення страхової компанії в якості співвідповідача по справі.

Разом з тим, суд зазначає, що потерпілий не позбавлений права звернутись безпосередньо до винуватця ДТП із вимогами про відшкодування моральної шкоди, якщо вважає, що завдана йому моральна шкода перевищує ліміт страхової компанії. Це абсолютне право, яке не обмежується наявністю у винуватця поліса обов`язкового страхування (ОСЦПВ) (ВСУ від 26 жовтня 2016р у справі №б-954цс 16).

А тому, ОСОБА_2 є належним відповідачем у даній справі, у зв`язку з чим суд надає критичну оцінку запереченням відповідача в цій частині та не приймає їх до уваги.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 23 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою, зокрема щодо членів її сім`ї.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди. При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Під моральною шкодою, згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, слід розуміти; втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищенаведені норми закону суд приходить до висновку, що факт загибелі ОСОБА_3 беззаперечно спричинив моральні страждання чоловікові померлої, а тому наявні підстави для відшкодування йому моральної шкоди.

Суд виходить із того, що моральна шкода, завдана позивачу внаслідок смерті дружини спричинила йому душевні, моральні, емоційні, психологічні страждання на все життя, оскільки відновити становище, яке існувало до смерті рідної у житті людини, неможливо.

Суд погоджується із завданням шкоди і здоров`ю позивача внаслідок тривалих душевних страждань та емоційних хвилювань,що підтверджується наданою медичною довідкою (том 1, а.с.29).

Разом з тим, дослідивши надані письмові докази та беручи до уваги обставини дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинула ОСОБА_3 , враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства, а також принцип розумності і справедливості, визначаючи розмір моральної шкоди суд вважає надмірним заявлений позивачем розмір морального відшкодування та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1621,20 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно наданого позивачем фіскального чеку «АТБ Маркет» від 06.09.2023 року вбачається купівля продуктів харчування (картопля, ковбаса, тушка курчат-бройлерів) на суму 452,50 грн. Однак даний доказ не може вважатись належним та допустимим в розумінні ст.77 ЦПК України, оскільки продукти харчування є предметом щоденного споживання будь-якої людини, незалежно від спричинення або неспричинення їй матеріальної та моральної шкоди.

Фіскальний чек ТОВ «Запорізька Фармацевтична компанія» на суму 1168,70 грн. також не приймається судом до уваги, оскільки неможливо ідентифікувати платника за даним чеком. Крім того, стороною позивача не надано доказів щодо призначення лікарем саме цих медикаментів для лікування ОСОБА_3 .

Підсумовуючи викладене, суд виснує про відмову в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди за недоведеністю.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову та звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.2,6 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.16, 23, 1168, 1187,1193 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева