Рішення № 137420509, 14.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/4328/26

Номер провадження2/205/3735/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК ЕЙС», Позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9797605, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 6 500 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти протягом 360 календарних днів з моменту їх отримання та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Далі позивач зазначає, що 25.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 25112024-МК/ЕЙС, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Капітал» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників за вказаним договором факторингу.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25112024-МК/ЕЙС від 25.11.2024 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року у загальному розмірі 15 367 грн. 30 коп.

Позивач наголошує, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань станом на 01.10.2025 року утворилася заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року у загальному розмірі 15 367 грн. 30 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6 500 грн. 00 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 8 217 грн. 30 коп.; заборгованості за комісією - 650 грн. 00 коп.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року станом на 01.10.2025 року у загальному розмірі 15 367 грн. 30 коп., а також судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року вирішеновитребувати у АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, електрона адреса:sud@privatbank.ua)інформацію: 1) чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка маска - картки № НОМЕР_2 хх-хххх-9442; 2) про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_2 хх-хххх-9442 у період з 27.05.2024 року по 01.06.2024 року у сумі 6 500 грн. 00 коп.; 3) чи емітувалась будь -яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 4) чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска карти № НОМЕР_2 хх-хххх-9442, та чи знаходиться /знаходився номер телефону: НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 5) у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска - карти № НОМЕР_2 хх-хххх-9442, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 27.05.2024 року по 01.06.2024 року у сумі 6 500 грн. 00 коп. витребувати інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; повного номеру рахунку маска картки № НОМЕР_2 хх-хххх-9442; 6) у випадку неможливості надати вищевказані первинні документи, просимо надати інші, прирівняні до них (довідки, листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска - карти боржника; 7) повного номера рахунку маска картки № НОМЕР_2 хх-хххх-9442, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 8) у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою - маска карти № НОМЕР_2 хх-хххх-9442, витребувати номери телефонів, що знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою - маска карти № НОМЕР_2 хх-хххх-9442; 9) у випадку, якщо картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 хх-хххх-9442 не належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 хх-хххх-9442.

На виконання вказаної ухвали до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» із витребуваними документами та інформацією.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить судова повістка, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 27.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс капітал» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9797605 та Паспорт споживчого кредиту. Згідно з умовами вказаного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 6 500 грн. 00 коп. строком на 360 календарних днів, тобто до 22.05.2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,47 % на день та комісії у розмірі 650 грн. 00 коп.

Вказаний договір було підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 33762.

Судом також встановлено, що 27.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс капітал» ініціювало переказ кредитних коштів у розмірі 6 500 грн. 00 коп. на платіжну картку № НОМЕР_4 , зазначену відповідачем під час оформлення кредиту, що підтверджується платіжною інструкцією № 41681-75595-63164 від 27.05.2024 року.

На виконання ухвали суду від 08.04.2026 року про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надано лист № 20.1.0.0.0/7-260415/107873-БТ від 27.04.2026 року та виписку по рахунку № НОМЕР_5 за період з 27.05.2024 року по 01.06.2024 року.

Із зазначених документів вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також банком підтверджено, що номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером телефону за вказаною платіжною карткою та знаходився в анкетних даних відповідача.

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив факт зарахування 27.05.2024 року на рахунок, відкритий до платіжної картки № НОМЕР_5 , грошових коштів у розмірі 6 500 грн. 00 коп., що також підтверджується наданою банком випискою по рахунку.

Таким чином, судом встановлено факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6 500 грн. 00 коп., а отже первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за Договором кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 25.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 25112024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс капітал» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги та передає Реєстр боржників, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» набуває права вимоги до боржників, зазначених у такому реєстрі.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25112024-МК/ЕЙС від 25.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року.

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору станом на 01.10.2025 року за Договором кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 367 грн. 30 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 500 грн. 00 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 8 217 грн. 30 коп. та заборгованості за комісією - 650 грн. 00 коп.

Оскільки позивач наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує та кредитну заборгованість не погашає, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір щодо належного виконання зобов`язань за кредитним договором, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом або за письмовою згодою сторін.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Згідно із частинами третьою, шостою та восьмою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як встановлено судом, відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс капітал» Договір кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року, який був підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 33762.

Вказаний кредитний договір містить усі істотні умови, зокрема суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, порядок повернення кредитних коштів та інші умови кредитування.

Матеріали справи також містять підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію щодо основних умов кредитування, загальної вартості кредиту для споживача та розміру платежів за договором.

Таким чином, позивачем доведено обставину ознайомлення відповідача з умовами кредитування та прийняття ним таких умов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка діє доти, доки така презумпція не буде спростована у встановленому законом порядку.

Оскільки доказів недійсності чи неукладеності зазначеного кредитного договору матеріали справи не містять, суд виходить із його правомірності та обов`язковості для сторін.

Крім того, на виконання ухвали суду від 08.04.2026 року про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надало лист та виписку по рахунку відповідача, з яких вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_3 знаходився в анкетних даних відповідача та був фінансовим номером телефону за вказаним рахунком.

Також наданими банком документами підтверджено факт зарахування 27.05.2024 року на картковий рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 6 500 грн. 00 коп.

Отже, надана АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду інформація підтверджує належність карткового рахунку відповідачу та фактичне отримання ним кредитних коштів.

Суд вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів, що підтверджується як документами первісного кредитора про ініціювання переказу грошових коштів, так і банківськими документами, наданими АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

В даному випадку виписка по рахунку відповідача має ознаки первинного бухгалтерського документа та є належним і допустимим доказом фактичного зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із статтями 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у порядку та строки, визначені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

У зв`язку із тим, що факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено належними та допустимими доказами, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 500 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із цим за змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

За умовами Договору кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року кредит було надано строком на 360 календарних днів, тобто до 22.05.2025 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти у сумі 8 217 грн. 30 коп. були нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 8 217 грн. 30 коп.

Стосовно вимоги про стягнення комісії суд зазначає таке.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Матеріали справи містять кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту, підписані відповідачем, якими передбачено сплату комісії у розмірі 650 грн. 00 коп.

Враховуючи, що зазначена комісія була погоджена сторонами під час укладення договору та включена до загальної вартості кредиту, а доказів недійсності відповідних умов договору матеріали справи не містять, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її стягнення.

Щодо наявності у позивача права вимоги за спірним кредитним договором суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржника.

Матеріали справи містять Договір факторингу № 25112024-МК/ЕЙС від 25.11.2024 року, Акт приймання-передачі Реєстру боржників та Витяг з Реєстру боржників, відповідно до яких право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Суд вважає, що наявність підписаного Акту приймання-передачі Реєстру боржників та Витягу з Реєстру боржників свідчить про належний перехід права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача.

Таким чином, оскільки факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, перехід права вимоги до позивача та наявність непогашеної заборгованості підтверджуються належними та допустимими доказами, а відповідачем будь-яких доказів на спростування заявлених вимог суду не надано, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією у загальному розмірі 15 367 грн. 30 коп.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, повязана з підготовкою справи до розгляду; допомога, повязана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, повязані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобовязаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 20 серпня 2025 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» Договір про надання правничої допомоги № 020/08/25-01, відповідно до умов якого адвокатському бюро надається право представляти права та інтереси клієнта в усіх судових установах України, а також в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, органах МВС України, прокуратурі та у приватних виконавців.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 вказаного Договору отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується обсяг і час роботи, необхідний для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, важливість доручення для клієнта та інші обставини.

Відповідно до п. 3.3 Договору гонорар складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року, який є невід`ємною частиною Договору про надання правничої допомоги № 020/08/25-01 від 20.08.2025 року, Адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» правничу допомогу у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року на загальну суму 7 000 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто спір, який відноситься до категорії типових спорів та не потребує проведення складного правового аналізу чи формування нової правової позиції. При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права надмірних додаткових зусиль та знань, оскільки більшість наведених у ній правових висновків та норм законодавства є типовими для даної категорії справ.

Разом із тим суд враховує, що представником позивача було підготовлено та подано клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду було задоволено, а отримана на виконання ухвали суду інформація АТ КБ «ПриватБанк» фактично стала одним із доказів отримання відповідачем кредитних коштів.

Однак суд доходить висновку, що витрати часу на вивчення матеріалів справи, підготовку процесуальних документів та складання позовної заяви у загальній кількості 6 годин є завищеними, а сума заявлених до відшкодування витрат є неспівмірною складності справи та обсягу фактично виконаної роботи.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі, а сума таких витрат є неспівмірною складності справи та обсягу наданої правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд вважає співмірним та обґрунтованим стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп. з урахуванням характеру спору, складності справи, фактичного обсягу виконаних робіт та принципів розумності і справедливості.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 615, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956) за Договором кредитної лінії № 00-9797605 від 27.05.2024 року, станом на 01.10.2025 року, у загальному розмірі 15 367 грн. 30 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 500 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 8 217 грн. 30 коп. та заборгованості за комісією у розмірі 650 грн. 00 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.