Рішення № 137420033, 09.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/35/25

Провадження № 2/201/401/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Терновою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Ніна Антонівна про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 03 січня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Ніна Антонівна про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд:

?Встановити факт, що ОСОБА_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном прийняв спадщину - частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

?Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із спадкоємцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу із листопада 2008 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

?Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на квартиру загальною площею 45,90 кв.м., житловою площею 27,30 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в 2003 році померли батьки ОСОБА_3 . Спочатку батько ОСОБА_6 , а потім мати ОСОБА_7 . Після смерті батьків ОСОБА_8 спадкові справи не відкривалися. На день смерті ОСОБА_4 всі троє співвласників були зареєстровані в квартирі, а отже вважаються такими що прийняли спадщину. На день смерті ОСОБА_5 в спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , отже ОСОБА_9 вважається таким що прийняв спадщину після своїх батьків , тому позивач просила суд встановити факт прийняття ОСОБА_10 після смерті його батьків.

В 2008 році вона познайомилася із ОСОБА_3 , з квітня 2008 року почали зустрічатися, а з листопада 2008 року почали спільно проживати в її квартирі однією сім`єю.

У них був спільний бюджет, господарство, спільний побут та взаємні права і обов`язки, спільно наживали сімейне майно, разом відпочивали, мали спільних друзів. Про їх взаємовідносини як чоловіка і жінки, які проживають разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу знали родичі, друзі, сусіди за місцем їх проживання.

Ними сумісно було зроблено ремонт в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить позивачці.

ОСОБА_9 працював на підприємстві по ремонту ліфтів, а потім електриком в гуртожитку Медичної академії. Вона вийшла на пенсію у 2019, ОСОБА_9 у 2020 році. Після виходу на пенсію ОСОБА_9 продовжував працювати, звільнився з роботи вже перед операцією на серці.

В 2017 року ОСОБА_9 захворів у зв`язку з чим йому було зроблено операцію на серці поставили стенд.

На початку 2022 його стан здоров`я погіршився, він почав кашляти, швидко втомлювався, тяжко дихав. Наприкінці року йому було рекомендовано проведення коронарографії, після чого вони почали збирати гроші на операцію, оскільки стан погіршився, то була призначена термінова госпіталізація, операцію було рекомендовано зробити якнайшвидше і тому частину грошей, яких нам не вистачало, дала її донька. Операція з коронарографії була проведена в Києві в Інституті серця МОЗ 12 січня 2023 року, і 22.03.2023 там же аортокоронарне шунтування. І в лікарні, і після операції вона опікувалась ОСОБА_9 , забезпечувала йому відповідне харчування, догляд.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 помер.

Поховання та все, що із ним пов`язане, було організовано і сплачено нею.

ОСОБА_9 похований на Сурсько-Литовському кладовищі, біля її зятя, який помер у 2018 році.

Після смерті ОСОБА_9 вона опікується його майном та утримую його.

В неї знаходяться оригінали усіх його документів, в тому числі, й правовстановлюючі документи на квартиру та ключі від квартири АДРЕСА_1 .

Вона звернулась до приватного нотаріуса ДМНО Новікової Н.А. із заявою про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса від 18 березня 2024р. №76/02-31 їй було відмовлено у зв`язку з тим, що в офіційному шлюбі вони не перебували, а факт спільного проживання судом не встановлений.

Із липня 2023 року вона одноосібно несе тягар утримання спірної квартири, що підтверджується копіями квитанцій.

Тому наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі

Фактично, позивачка є спадкоємцем четвертої черги, яка прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_11 , оскільки протягом більше п`яти років до часу відкриття спадщини, проживала однією сім`єю із спадкодавцем.

Встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, має для позивачки юридичне значення, оскільки від встановлення цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, від яких залежить вирішення питання щодо оформлення своїх спадкових прав (т.1 а.с.2-8, 93-97).

Відповідачі правом на надання відзиву не скористалися.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 січня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т. 1 а.с.50).

Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 8 ст.187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

07 січня 2025 року згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (т. 1 а.с. 51).

07 січня 2025 року надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру за вказаними параметрами особу не знайдено (т. 1 а.с. 51).

07 січня 2025 року суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (т. 1 а.с. 52).

24 лютого 2025 року надійшла відповідь з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, щодо зареєстрованого місця проживання відповідача (т. 1 а.с. 53).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року було відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_12 , Дніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Ніна Антонівна про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та витребувано докази (т. 1 а.с. 54-56).

08 квітня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення відповідачів (т. 1 а.с. 66).

Ухвалою суду від 28 травня 2025 року замінено відповідача ОСОБА_12 на ОСОБА_13 та залучено Дніпровську міську раду (т. 1 а.с. 85-86).

30 травня 2025 року представником позивача подано уточнену позовну заяву (т. 1 а.с. 93-97).

В квітня 2025 року представником позивача подано клопотання про виклик свідків в судове засідання (т. 1 а.с. 148), яке 28 серпня 2025 року в судовому засіданні було задоволено (т. 1 а.с.151).

01 жовтня 2025 року приватним нотаріусом направлено копію спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 160-186)

21 жовтня 2025 року представником позивача було доповнено позовні вимоги (т. 1 а.с. 188-192).

Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року заяву про доповнення позовних вимог було залишено без руху (т. 1 а.с. 204-206).

27 жовтня 2025 року ухвалою суду прийнято заяву про зміну предмету позову (т. 1 а.с. 223-225).

Ухвалою суду від 09 грудня м2025 року закрито підготовчого провадження у справі та справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 244-245)

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Позивач пояснила суду, що з ОСОБА_9 вона познайомилася та стали проживати однією сім`єю як подружжя з листопада 2008 року, вели спільне господарство, разом робили ремонт в її квартирі. Мали спільних друзів з якими проводили час. Коли ОСОБА_9 захворів в 2017 році вона опікувалася ним та возила до Києва на операцію. Похованням займалася вона та поховала його біля своїх родичів наразі вона сплачує комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 . Правовстановлюючі документи на квартиру також знаходяться у неї.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала позовні вимоги, пояснивши що саме ОСОБА_9 завжди проживав у спірній квартирі, а її чоловік ніколи на неї не претендував, підтвердила що ОСОБА_9 зі ОСОБА_14 проживали однією сім`єю як подружжя та саме вона має право на успадкування спірної квартири.

Представник Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, правом на надання відзиву не скористався.

Третя особа просила суд слухати справу за їх відсутності .

Допитані в судовому засіданні свідки пояснили

Свідок ОСОБА_15 , є донькою позивачки, яка пояснила що мати разом з ОСОБА_9 з 2007-2008 року стали проживали у її матері вдома. Вели спільний побут, допомагали їй з вихованням дітей. Чому шлюб не реєстрували їм не відомо. ОСОБА_9 поховали біля її чоловіка.

Свідок ОСОБА_16 , пояснила, що є знайомою позивачки з дитинства, ОСОБА_9 знає з 2008 року, неодноразово була в них вдома, вони проживали у ОСОБА_14 , ОСОБА_9 все ремонтував, вони вели спільний побут, разом відпочивали та дружили сім`ями. ОСОБА_14 займалася його лікуванням та возила його на операцію до Києва. Коли ОСОБА_9 помер, похованням займалася ОСОБА_14 разом зі своєю донькою, ОСОБА_9 поховали біля своїх родичів.

Суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановленні судом

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20 травня 2002 року квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 15).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 Серія НОМЕР_1 його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 16)

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_12 Серія НОМЕР_2 його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 17)

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , на підтвердження чого надано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 (т.1 а.с. 28-29)

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , на підтвердження чого надано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 30).

Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спадкові справи не відкривалися, на підтвердження чого надано витяги зі спадкового реєстру (т. 1 а.с. 212-213).

Після смерті батьків ОСОБА_9 продовжив проживати в квартирі АДРЕСА_4 та сплачував комунальні послуги на підтвердження чого надано довідки ОСББ «Мандриківська Перемога» (т. 1 а.с.194-195).

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_3 , на підтвердження чого надано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_5 (т. 1 а.с.31), причина смерті Атеросклеротична хвороба серця (т. 1 а.с. 52).

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_12 , на підтвердження чого надано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 71).

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 замовила кремацію ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 33).

Свідоцтво про поховання серія НОМЕР_7 видано ОСОБА_1 для поховання ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 34)

ОСОБА_1 сплатила 01 липня 2023 року за кремацію, гроб, та інші речі для поховання (т. 1 а.с. 35).

На підтвердження встановлення пам`ятника померлому ОСОБА_3 позивачем надано квитанцію про оплату (т. 1 а.с. 36)

25 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 161, 182)

01 липня 2023 року приватним нотаріусом Новіковою Н.А. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (т.1 а.с. 37).

18 березня 2024 року постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Новіковою Н.А. відмовлено ОСОБА_17 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно що належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з відсутністю підтвердження факту проживання однією сім`єю не менше як п`ять років ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 38-39).

Відповідно до наданої відповіді Департаменту адміністративних послуг від 28 липня 2023 року, на запит приватного нотаріуса Ніни Новікової за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані:

ОСОБА_4 з 27 червня 1989 по 06 червня 2003 роки;

ОСОБА_5 з 27 червня 1989 по 30 грудня 2003 роки;

ОСОБА_3 з 30 листопада 1990 року по теперішній час (т. 1 а.с. 179-181)

08 травня 2024 року ОСОБА_12 надано письмову заяву ОСОБА_1 яка посвідчена приватним нотаріусом, в якій він підтверджує що він є рідним братом померлого ОСОБА_3 , який з кінця 2008 року і по день своєї смерті проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 за адесою АДРЕСА_5 та вели спільне господарство. Коли у 2017 року ОСОБА_9 захворів ОСОБА_14 опікувалася ним, а її донька допомагали грошима. Похованням ОСОБА_9 займалася ОСОБА_14 , також вона встановила пам`ятник на його могилі. Вважав що саме вона має успадкувати квартиру після його смерті. З заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата він не звертався та не має такого наміру (т. 1 а.с. 183).

Позивачем на підтвердження сумісного проживання надано фотокартки про сумісний відпочинок (т. 1 а.с. 9-10).

Технічний паспорт на спірну квартиру виготовлено на ім`я ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 13-14).

Позивачем надано лікарські документи про хворобу ОСОБА_3 (т. 1 а.с.18-27, 99-100)

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (частина 2статті 16 ЦК України).

За частиною першою ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання права.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Щодо позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_10 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_4 та після смерті ОСОБА_5 .

Судом встановлено що спірна квартира АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, та всі вони були зареєстровані у спірній квартирі на час відкриття спадщина. Другий син ОСОБА_18 не був зареєстрованим у спірній квартирі та не звертався до нотаріуса з заявою про відкриття спадщини після смерті спочатку батька, а потім матері, що підтверджується витягами зі спадкового реєстру.

Відповідно до наданих витягів зі спадкового реєстру, спадкові справи після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не відкривалися.

ОСОБА_3 фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, що підтверджується відповіддю з департаменту про його місце реєстрації в спірній квартирі разом зі спадкодавцями та довідкою ОСББ про сплату комунальних послуг за квартиру.

Виникнення у спадкоємця ОСОБА_8 права на спадщину, яке пов`язується з майновими правами, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

На час відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року.

У статті 5 Цивільного кодексу України визначені загальні правила дії актів цивільного законодавства в часі, за якою акти цивільного законодавства регулюють цивільні відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Певні особливості передбачені розділом «Прикінцеві та перехідні положення». Відповідно до п. 4 вказаного розділу щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення ЦК застосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пункт 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК 2003 року встановлює, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цього Кодексу.

ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом, який разом проживав та був зареєстрована із спадкодавцями у спірній квартирі, та вважається таким що прийняв спадщину згідно з п.1., п.2 ч.І ст.549 ЦК УРСР 1963 року, так як фактично вступив в управління (володіння) майном.

До дій, що свідчать про прийняття спадщини згідно з п.1 ч.І ст.549 ЦК УРСР визнаються дії, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та подав заяву про прийняття спадщини.

Піклування та утримання ОСОБА_3 цього спадкового майна означає прийняття ним спадщини в цілому, про що зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24 червня 1983 р. «Про практику розгляду судами України справ про спадкування».

Про це також зазначено в п.1 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» Пленуму Верховного Суду України, а саме: «У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року».

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та пункту 5 прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України 2003 року дії, що свідчать про прийняття спадщини визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 були спадкоємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а після смерті ОСОБА_5 - був спадкоємець за законом згідно із ст. 529 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та пункту 5 прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України 2003 року ОСОБА_3 , який по день своєї смерті був зареєстрований зі спадкодавцями та прийняв в управління спадкове майно.

Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом та спадкування за заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР 1963 року часом (моментом) відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Тобто ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті спочатку свого батька, а потім матері. Оскільки ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті свого батька та своєї матері постійно з ними проживав та є таким що прийняв спадщину.

З заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру до нотаріуса не звертався та не оформив свідоцтво про право на спадщину ні після смерті батька, ні після смерті матері. Заяв до нотаріуса у шестимісячний термін про відмову від прийняття спадщини не заявляв.

До складу спадщини може входити нерухоме майно спадкодавця, право на яке належним чином не зареєстроване, проте набуття такого права власності відбулося з дотриманням чинного законодавства. Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справа № 289/1818/19.

З огляду на наведене, суд вважає доведеним твердження позивача про те, що вона позбавлена можливості в позасудовому порядку довести факт прийняття спадщини ОСОБА_10 після смерті ОСОБА_4 та після смерті ОСОБА_5 , оскільки встановлення даного факту породжує для ОСОБА_1 юридичні наслідки, а тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги в частині встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті своїх батьків.

Стосовно позовних вимог про встановлення постійного проживання позивача разом з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу із листопада 2008 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , та визнання права власності в порядку спадкування за законом суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20, від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22, від 06 березня 2025 року у справі № 521/729/20, від 07 травня 2025 року у справі № 283/2703/23.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16, від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/14664/21, від 21 жовтня 2024 року у справі № 522/11976/21.

Отже, закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю позивача з ОСОБА_3 є оформлення позивачем спадкових прав, отримання спадщини відповідно до ст. 1264 ЦК України. Встановлення вказаного факту має визначені юридичні наслідки, що виражаються в отриманні статусу спадкоємця за законом четвертої черги.

Оцінюючи, надані позивачем докази, пояснення сторін у справі, суд дійшов висновків, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю в її квартирі, вели спільне господарство та вважали себе подружжям. Даний факт підтвердили й допитані в судовому засіданні свідки, окрім того на підтвердження сумісного проживання позивачем надано фотокартки про проведення сумісного відпочинку, похованням ОСОБА_3 .

З заявою про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_1 , проте їй було відмовлено, оскільки відсутні докази сумісного проживання зі спадкодавцем.

ОСОБА_2 яка є дружиною рідного брата померлого в судовому засіданні підтвердила, що вони не мали наміру звертатися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після його смерті, оскільки вважали що спірна квартира повинна належить позивачці.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину.

Статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що коли спадкоємець постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20).

Із матеріалів справи убачається, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 березня 2024 року приватний нотаріус Новікова Н.А. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_19 з тих підстав, що остання не надала доказі в на підтвердження проживання зі спадкодавцем.

Встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років позивачу ОСОБА_1 необхідне для реалізації її спадкового права, як спадкоємця четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 проживали однією сім`єю не менше п`яти років на час відкриття спадщини, тобто ОСОБА_1 прийняла спадщину проживанням із спадкодавцем відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, інші спадкоємці за законом та за заповітом, які б прийняли спадщину, відсутні.

Відповідно до ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Приймаючи визнання відповідачем ОСОБА_2 позову, що не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування таким, що підлягає задоволенню.

До складу спадщини після померлого ОСОБА_3 увійшла квартира АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , прийняла спадщину проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, приватний нотаріус позивачці відмовив у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд вбачає підстави для визнання права власності ОСОБА_1 на спадкове майно у складі кватири 47 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Вказаний спосіб захисту права застосовується судом, оскільки існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку спадкових прав ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 76-78, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Ніна Антонівна про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном прийняв спадщину - частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із спадкоємцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу із листопада 2008 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на квартиру загальною площею 45,90 кв.м., житловою площею 27,30 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя С.О. Демидова