Рішення № 137419429, 15.06.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

15.06.2026

Справа № 482/1174/26

Номер провадження 2-а/482/27/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Кічула В.М., за участю секретаря судових засідань Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7141052 від 05.05.2026 року,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7141052 від 05.05.2026 року.

Позов обґрунтований тим, що 05.05.2026 року ОСОБА_1 здійснював рух по трасі Київ-Одеса на спеціальному вантажному сідловому тягачі марки MAN TGS 18.440, у складі із спеціалізованим напівпричепом Koegel SN 24, коли його було зупинено працівниками поліції та винесено оскаржувану постанову.

У постанові зазначено, що позивач керував транспортним засобом із напівпричепом із переобладнанням, а саме переобладнано кузов із контейнеровоза в кузов одиночного виробництва для перевезення сипучих матеріалів, чим порушив ДСТУ 3649:2010 та п. 31.3.а Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із порушенням позивач вказує, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу на напівпричеп Koegel SN 24, зазначено, що він є: «спеціалізованим напівпричепом Н/ПР-Контейнеровоз переобл. 2019Р.; Доопрац.Рами (Встан.Поперечин із Замков.Пристр.) для перевез Контейн. Типу 1А або 1С».

Посилаючись на вказане та те, що поліцейським було проігноровано протокол перевірки стану транспортного засобу, яким напівпричеп Koegel SN 24, після технічного контролю, визнано технічно справним та будь-яких переобладнань не встановлено, позивач просив про задоволення позову та скасування зазначеної вище постанови.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21.05.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній, посилаючись на правомірність дій інспектора поліції та наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, просив про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Розглянувши позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як видно зі змісту постанови серії ЕНА № 7141052 від 05.0.2026 року «05.05.2026 11:41:56 траса Київ-Одеса 452 км. Водій ( ОСОБА_1 ) керував вантажним тз із напівпричепом н/з НОМЕР_1 із переобладнанням, а саме переобладнання кузову із контейнеровозу в кузов одиночного виробництва для перевезення сипучих матеріалів, чим порушив ДСТУ 3649 2010, чим порушив п. 31.3.а ПДР...».

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», окрім іншого, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 31.3.а Правил дорожнього руху заборонена експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Частиною першою статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164- 4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Змістом вказаної статті визначено, які відомості мають міститися у постанові. Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до ДСТУ 3649:2010, цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Згідно з п. 5.6 ДСТУ 3649:2010, відповідність до наведених у цьому стандарті вимог контролюють органолептичними методами (якщо не встановлено інше) та без демонтування елементів КТЗ.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , транспортний засіб KOEGEL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до пункту «Особливі відмітки», є «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР-КОНТЕЙНЕРОВОЗ ПЕРЕОБЛ.2019Р; ДООПРАЦ.РАМИ (ВСТАН.ПОПЕРЕЧИН ІЗ ЗАМКОВ.ПРИСТР.)ДЛЯ ПЕРЕВЕЗ.КОНТЕЙН.ТИПУ 1А АБО 1С».

Відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01652-00419-25, транспортний засіб KOEGEL SN 24 визнано технічно справним.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, контейнеровоз - колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів з використанням певних категорій контейнерів чи знімних кузовів, експлуатація якого повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови, відповідачем було надано до суду копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення та диск з відеозаписами з нагрудних камер інспекторів УПП в Одеській області про зупинення та огляд транспортного засобу під керуванням позивача.

Із даних відеозаписів вбачається, що працівники поліції, виконуючи повноваження у сфері контролю за безпекою дорожнього руху на блокпосту, під час перевірки документів, в результаті позачергового технічного огляду, встановили ознаки переобладнання транспортного засобу позивача, а саме те, що напівпричеп, який за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований як «Спеціалізований напівпричеп - контейнеровоз», із особливими відмітками щодо переобладнання - «переобл.2019р; дoonpaц. рами (встан. поперечин із замков. пристр.) для перевез. Контейн.типу 1а або 1с», фактично переобладнаний, а саме так званий «контейнер» - приварений до рами (кузову) напівпричепа, а поперечини та замкові пристрої для кріплення контейнеру (так звані фітінги, що фіксують контейнер на платформі, при його завантаженні та розвантаженні) знаходяться в непрацюючому стані, внаслідок їх зварювання.

Внаслідок встановлених невідповідностей працівниками поліції повідомлено позивачу, що таке переобладнання змінює призначення напівпричепу з контейнеровоза на бортовий напівпричеп, у зв`язку з чим, записи в реєстраційних документах ТЗ не відповідали фактичному технічному стану напівпричепу н.з. НОМЕР_3 , який був переобладнаний без погодження з уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України організаціями.

Натомість позивач не заперечував факту переобладнання напівпричепу та вказав, що він не є його власником, а лише водієм, і тому не володіє інформацією про переобладнання.

В подальшому інспектором УПП в Одеській області було доведено до відома водія ОСОБА_1 про факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та із наданих відеозаписів та фотознімків, вбачається, що контейнер, який встановлено на причеп, має сліди зварювання на суміжних із рамою поверхнях, тобто є фактично одним цілим із рамою (силовим елементом) причепу, у зв`язку із чим втратив властивості контейнеровоза.

Відповідачем підтверджено належними доказами, що таке переобладнання спеціалізованого напівпричепа контейнеровоза у бортовий напівпричеп, у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів чи їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації. При цьому, оскільки підтверджене переобладнання призвело до зміни облікових даних напівпричепу, воно повинно бути відображено у його реєстраційних документах, та здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вищевказане спростовує доводи позивача, викладені в позовній заяві. Протокол перевірки стану транспортного засобу, яким напівпричеп Koegel SN 24, після технічного контролю, визнано технічно справним, не спростовує невідповідності фактичного стану напівпричепа як бортового, його реєстраційним документам, як напівпричепа контейнеровоза.

Судом не встановлено порушень інспекторами поліції будь-яких правових норм під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7141052 від 05.05.2026 року, які б давали суду підстави ставити під сумнів обставини, викладені у ній. Наведені у спірній постанові суб`єкта владних повноважень відомості, у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, є цілком достатніми та вказують про обґрунтованість акта індивідуальної дії.

Переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали суду підстави ставити під сумнів обставини, викладені в постанові, наведено не було.

Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17 зроблено висновок про те, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивач не надав жодних доказів, які спростовували б факт порушення ним вимог ПДР України та ні в позовній заяві не зазначив причини порушення Позивачем вимог ПДР.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою, чергу наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП.

Одним з принципів Європейського суду з прав людини є принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У даній справі позивачем не було доведено, а судом не встановлено порушень при прийнятті спірної постанови, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто тих порушень, які б по суті стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у зв`язку з його безпідставністю.

У відповідності до ст. 139-140 КАС України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7141052 від 05.05.2026 року відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Головуючий В.М. Кічула