Ухвала суду № 137417714, 11.06.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1508/26

УХВАЛА

11.06.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3

захисників : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

іншої особи- ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці питання прийняття цивільних позовів потерпілих та клопотання учасників кримінального в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17.11.2025 в ЄРДР за №12025020000001029 за обвинуваченням: ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.3 ст.355 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.1 ст.353, ч.2 ст.263 КК України та ОСОБА_10 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесені 17.11.2025 в ЄРДР за №12025020000001029 за обвинуваченням: ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.3 ст.355 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.1 ст.353, ч.2 ст.263 КК України та ОСОБА_10 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

Представник потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_15 поштою скерував до суду три позовні заяви потерпілих до обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, які були отримані канцелярією суду 25.05.2026.

Окрім зазначеного, 11.06.2026 громадянин ОСОБА_11 через канцелярію суду подав клопотання про скасування арешту на автомобіль, яке обґрунтував тим, що він є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 .

Вказує, що 10.12.2025 після затримання ОСОБА_8 , було проведено обшук автомобіля марки Mercedes-Benz з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який знаходився в користуванні ОСОБА_8 . В ході проведення зазначеного вище обшуку, було виявлено та вилучено окрім іншого вищевказаний автомобіль марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому, ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 було задоволено клопотання сторони обвинувачення та накладено арешт зокрема на автомобіль марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на спеціальний майданчик ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що його як власника даного транспортного засобу, під час розгляду судом клопотання слідчого про накладення арешту в судовому засіданні не було, оскільки його жодним чином не було повідомлено про дату, час та місце розгляду питання щодо накладення арешту на належний йому транспортний засіб. Відтак, прийняти участь у процесі він не міг по причині незалежній від нього, а арешт автомобіля порушує його права володіти та розпоряджатися своїм майном.

Крім цього вказує, що зберігання вказаного транспортного засобу на відкритому повітрі при надмірних температурних погодних умовах призведе до погіршення технічного стану та неможливості його використання за належністю. З урахуванням того, що автомобіль оглянутий під час досудового слідства, були зафіксовані сліди кримінального правопорушення, автомобіль не належить обвинуваченому і він не може бути об`єктом, на який буде звернено стягнення для відшкодування майнової шкоди, не підлягає спеціальній конфіскації, є підстави вважати, що арешт, який було накладено порушує конституційне право власника на володіння та користування своєю власністю.

Тому просить суд скасувати арешт на рухоме майно - автомобіль Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_11 , накладений ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12025020000001029 від 17.11.2025.

11.06.2026 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подані ним письмові клопотання про продовження обвинуваченим: ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, оскільки такий строк спливає, а ті ризики, які стали підставою для його застосування на даний час продовжують існувати, не змінилися та не відпали, а саме: обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна та від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна відповідно, а тому вони можуть в будь-який момент покинути місце проживання, а під загрозою застосування суворої міри покарання можуть здійснити спроби переховуватись від суду, в тому числі за межами України.

Прокурор вказує, що здобуті докази дають підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, можуть незаконно впливати у кримінальному провадженні на потерпілих, свідків та інших причетних осіб, а також знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також прокурор зазначає, що характер вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення дає підстави вважати, що перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, вони можуть продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інший злочин.

Прокурор вважає, що всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не зможе запобігти встановленим ризикам, а тому існує необхідність у продовженні застосування до них забіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому просить суд продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, без визначення розміру застави.

Крім цього, прокурор з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних, обґрунтованих і неупереджених процесуальних рішень у розумні та/або передбаченні КПК України строки, просив продовжити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме: прибувати на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатись за межі підконтрольної території України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утриматись від спілкування із особами, які є потерпілими чи свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, терміном на 60 днів.

У даному судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_6 подав клопотання про відмову в задоволенні клопотання прокурора, в якому вважає клопотання прокурора таким, що подане з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а відтак не підлягає задоволенню, оскільки воно подано до суду з порушенням встановленого строку (пізніше ніж за 5 днів) лише 11.06.2026 , тому просить відмовити у його задоволенні, як такого, що подане з порушенням вимог ч.1 ст.199 КПК України.

Окрім цього, підтримав подане ним попередньо за допомогою системи «Електронний суд» клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому зазначив, що існує багато позитивних характеристик ОСОБА_8 : він є особою з інвалідністю І групи по зору (практично незрячим), має постійне місце проживання і сім`ю, раніше не судимий, позитивно характеризується в громаді. Ці обставини суттєво знижують оцінку ризиків.

Також захисник зазначає, що взаємовідносини між обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілою ОСОБА_13 мали характер господарських (комерційних), а не кримінально-протиправних. Обвинувачений ОСОБА_8 та ОСОБА_13 до інциденту перебували у тривалих господарських відносинах, спільно вели підприємницьку діяльність, а їхні фірми, починаючи з 2015 року, були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_2 . Тобто вони мали спільні бізнес-інтереси, зокрема, існували домовленості щодо оренди, а згодом придбання на ім`я ОСОБА_13 автозаправної станції (АЗС) та подальшого управління цим об`єктом. Таким чином, відносини між сторонами носили переважно договірний, цивільно-правовий характер.

Вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 не є небезпечною особою, яка потребує ізоляції під вартою. Навпаки, вважає, що дані про його особу, поведінку та характер відносин із потерпілою свідчать, що застосування тримання під вартою було невиправдано суворим кроком.

Тому просить суд змінити запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_8 на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт обвинуваченого ОСОБА_8 із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України або визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинувачений ОСОБА_8 процесуальних обов`язків, та звільнити його з-під варти після внесення визначеної суми застави на рахунок суду.

Щодо прийняття цивільних позовів до спільного розгляду із даним кримінальним провадженням, адвокат ОСОБА_6 зазначив, що питання прийняття цивільних позовів вирішується на стадії підготовчого судового засідання. Проте на його думку, в даному випадку дане кримінальне провадження призначено вже до судового розгляду, а тому сьогодні вже розпочато судовий розгляд, оскільки суд перейшов до вирішення клопотань сторін кримінального провадження, у зв`язку з чим просить суд відмовити у прийнятті до спільного розгляду вищевказаних позовних заяв. Окрім того, захисник зазначив, що представник потерпілих, потерпілі мали можливість подати на стадії підготовчого судового засідання саме цивільні позови потерпілих ані позовні заяви. Тобто за своєю формою, вважає що вони також не відповідають вимогам КПК.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, окрім цього доповнив, що він являється особою з інвалідністю першої групи та перебування під вартою шкодить його здоров`ю, оскільки він потребує постійного стороннього догляду, що не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 ,- адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні подав письмові заперечення на клопотання про продовження строку тримання під вартою, в яких зазначив, що ризики наведені у вищевказаному клопотанні прокурора є необґрунтованими та безпідставними, а доказів вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення прокурором не надано.

Окрім цього зазначив, що 16.02.2026 ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі №127/3493/26 (провадження №11-сс/801 /130/2026) ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано та продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.04.2026 з визначенням застави у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень та 17.02.2026 зазначені кошти були внесені на депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначає, що 19.02.2026 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_16 у справі № 127/5472/26 застосовано до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. В подальшому 23.03.2026 кримінальне провадження № 12026020000000096 від 17.02.2026 та кримінальне провадження №12025020000001029 від 17.11.2025 були об`єднанні в одне за №12025020000001029. Таким чином, вважає, що станом на день об`єднання вказаних матеріалів на обвинуваченого ОСОБА_9 , фактично покладено два запобіжних заходи одночасно.

Також вказує, що ОСОБА_9 одружений, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, являється підприємцем, йому ( ОСОБА_9 ) виповнилося 59 років та він має серцево-судинні захворювання, на постійній основі приймає значну кількість медикаментів та відповідно до медичного висновку від 17.11.2025 потребує оперативного лікування - пластики трикуспідального клапана в умовах штучного кровообігу і відповідно його постійне перебування в ІНФОРМАЦІЯ_4 негативно впливає на стан його здоров`я.

Тому просив суд відмовити у задоволенні письмового клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою без визначення застави, залишивши при цьому запобіжний захід у вигляді застави, обраний відносно нього ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.02.2026.

Щодо прийняття цивільних позовів, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 ,- адвокат ОСОБА_4 підтримав позицію адвоката ОСОБА_6 , також просив відмовити у їх прийнятті до спільного розгляду з даним кримінальним провадженням.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію свого захисника адвоката ОСОБА_4 , також заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та прийняття цивільних позовів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, однак просив суд не продовжувати такий обов`язок обвинуваченому, як здати ОСОБА_10 на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. Оскільки вважає, що цей обов`язок протирічить покладеному на обвинуваченого обов`язку не відлучатись за межі підконтрольної території України без дозволу прокурора або суду. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_10 є суб`єктом підприємницької діяльності , волонтером тому з дозволу прокурора або суду міг би на два -три дні відлучатися до Молдови , але покладений судом обов`язок здати ОСОБА_10 на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, цьому буде перешкоджати.

Обвинувачений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_7 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, однак з урахуванням зауважень захисника ОСОБА_5 .

Також, обвинувачений ОСОБА_10 та його захисники - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не заперечували щодо прийняття до спільного розгляду з даним кримінальних провадженням подані представником потерпілих трьох позовних заяв та підтримали усі клопотання захисників в даному судовому засіданні.

Окрім вказаного, захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_7 в даному судовому засіданні подав письмове клопотання передачу автомобілю та ключів запалювання для автомобіля обвинуваченому ОСОБА_10 на відповідальне зберігання, яке умотивував тим, що під час досудового слідства 11.12.2025 в домоволодінні в якому проживає ОСОБА_10 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 був проведений обшук під час якого був вилучений автомобіль «Hyndai» моделі «Staria» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить останньому на праві власності.

Вказує, що 12.12.2025 слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_17 виніс ухвалу про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_10 , у тому числі на автомобіль « Hyndai» моделі «Staria» державний номерний знак НОМЕР_2 . та свідоцтво про реєстрацію на вищевказаний автомобіль. 15.12.2025 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_18 задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_19 та накладено арешт на автомобіль марки автомобіль «Hyndai» моделі «Staria» державний номерний знак НОМЕР_2 . , свідоцтво про реєстарацію на автомобіль « Hyndai» моделі «Staria» державний номерний знак НОМЕР_2 , серія СТН №066669, та ключі запалювання для вищезазначеного автомобіля та постановою слідчого від 11.12.2025 вказаний автомобіль визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.

Зазначає, що під час обшуку в домогосподарстві ОСОБА_10 , працівниками поліції були зроблені змиви з поверхні ручки внутрішньої частини передніх дверей пасажира та з поверхні підголівника переднього сидіння пасажира за допомогою аплікатора. Таким чином з автомобілем були проведенні всі необхідні слідчі дії. Більш того автомобіль марки автомобіль «Hyndai» моделі «Staria» державним номерний знак НОМЕР_2 придбаний за договором про споживчий кредит №266616 від 18 серпня 2025 року, за який ОСОБА_10 сплачує щомісячні платежі, але не використовує його. Зазначений автомобіль перебуває в заставі банку.

Тому просить суд передати автомобіль марки автомобіль «Hyndai» моделі «Staria» державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію на автомобіль «Hyndai» моделі «Staria» державний номерний знак НОМЕР_2 , серія СТН №066669, та ключі запалювання для вищезазначеного автомобіля, обвинуваченому ОСОБА_10 на відповідальне зберігання.

Обвинувачений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_5 підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 , з підстав вказаних у ньому.

Заявник ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання про скасування арешту на належний йому автомобіль з підстав вказаних у клопотанні.

Прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволені його письмових клопотань оскільки вважає, що ризики зазначені у вказаних клопотаннях, продовжують існувати та не відпали. При цьому зазначив, що доводи приведені захисниками ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вважає хибними, оскільки ним витримані вимоги КПК.

Також прокурор заперечував проти доводів приведених захисником - ОСОБА_5 щодо часткового задоволення його клопотання, оскільки в Україні запроваджено воєнний стан , а обвинувачений ОСОБА_10 за своїм віковим цензом є військовозобов`язаним, якому заборонено перетинати територію України.

Також прокурор не заперечував щодо прийняття до спільного розгляду з даним кримінальним провадженням трьох цивільних позовів потерпілих та поклався на розсуд суду щодо вирішення судом клопотання захисника ОСОБА_7 .

В свою чергу, прокурор заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_11 за передчасністю.

Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та їх представник адвокат ОСОБА_15 , у судове засідання не з`явилися, попередньо за допомогою системи «Електронний суд» представник скерував клопотання, в якому просив дане судове засідання проводити у його відсутності та відсутності потерпілих, прийняти цивільні позови до спільного розгляду із даним кримінальним провадженням, а також задовільнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів.

Захисники - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та обвинувачені- ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не заперечували проти задоволення клопотань заявника ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_20 .

Заслухавши клопотання прокурора, захисників, ОСОБА_11 , вивчивши позовні заяви представника потерпілих, вислухавши міркування, міркування присутніх учасників судового процесу щодо них, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до такого.

Відповідно до ч.ч. 1,4,5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви, викладені в ст.175 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 347 КПК України , після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду. Судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.

Вислухавши міркування учасників кримінального процесу, суд, у відповідності до положень, викладених в ст.128 КПК України, вважає за необхідне прийняти цивільні позови ( позовні заяви) потерпілих: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , подані в їх інтересах представником - адвокатом ОСОБА_15 до спільного розгляду з даним кримінальним провадженням, так як вони відповідають вимогам до форми та змісту позовної заяви, викладеним в ст.175 ЦПК України, визнавши : потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_21 ,- цивільними позивачами, а обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - цивільними відповідачами.

Доводи приведені у своїх запереченнях захисниками - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , щодо несвоєчасної подачі до суду вищевказаних позовів та щодо невірності їх назв, є хибними, оскільки ч.ч.1,2 ст.128 КПК України містить в собі зазначення: «цивільний позов», « позовна заява», а в судовому засіданні 11.06.2026 у відповідності до ч.1 ст. 347 КПК України , головуюча не оголошувала про початок судового розгляду даного кримінального провадження, а вирішувала в порядку підготовчих дій питання прийняття цивільних позові потерпілих та інші клопотання подані сторонами кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п.2 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Частиною 5 ст.194 КПК України встановлено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до частини 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Згідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Судом установлено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Окрім цього, ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.04.2026 обвинуваченому ОСОБА_10 продовжено строк застосування покладених обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Згідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom 14310/88, 28 жовтня 1994 року) зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.

Судом з наявних в матеріалах даного кримінального провадження копій документів, судом убачається, що обвинувачений ОСОБА_8 є засновником та керівником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ( Т.1 а.с.83). На час затримання ОСОБА_8 мав постійне місце проживання, де проживав з разом із матір`ю та позитивно характеризувався (Т.1 а.с.78).

З медичних документів судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_8 є особою з інвалідністю 1 групи безтерміново, за загальним захворюванням зору (16.06.2025 встановлена група інвалідності) (Т.1 а.с.Т.2 а.с.29-30).

Доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_8 перебуває у зареєстрованому шлюбі, має дітей- суду не надано. Як не надано доказів і про те, що обвинувачений ОСОБА_8 за медичними показниками не може утримуватися в умовах ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 в матеріалах справи містяться лише дві копії медичних документів щодо наявності у останнього низки захворювань, щодо лікування яких ОСОБА_9 звертався до медичних установ на протязі 2021-2024 років.

При цьому копія консультативного висновку спеціаліста- лікаря хірурга ОСОБА_22 стосовного необхідності оперативного лікування ОСОБА_9 взагалі не містить дати його складання.

Доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_9 перебуває у зареєстрованому шлюбі, має малолітніх та чи неповнолітніх дітей- суду не надано. Як не надано доказів і про те, що обвинувачений ОСОБА_9 за медичними показниками не може утримуватися в умовах ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Отже суд вважає, що наразі продовжують існувати, не зменшилися та не відпали ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , є родичами ( батько, син), обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, доказів про наявність в них на волі достатніх соціально- стримуючих факторів - суду не надано, а тому ризик щодо переховування ними від суду з метою уникнення покарання є цілком ймовірним.

При цьому суд бере до уваги, що на даний час судом ще не допитані потерпілі, свідки, а тому існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинувачених, зокрема можливості перебуваючи на волі перешкоджати кримінальному провадженню, здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні чи вчинити інші кримінальні правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду теж існують та вірогідність їх настання є досить високою.

Відтак, суд дійшов висновку, що ризики визначені ст.177 КПК України на які посилався прокурор у клопотаннях , а також доведеність тієї обставини, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 можуть переховуватися від суду, оскільки достатні соціально-стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 раніше застосованого запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Доводи приведенні захисником ОСОБА_6 стосовно подачі прокурором несвоєчасно до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, а тому суд має відмовити в його задоволені, суд вважає такими що не заслуговують на увагу, виходячи з того.

Згідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування; за результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 186 КПК України, клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Аналіз змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України ( цими статтями визначені мета і підстава застосування запобіжних заходів (стаття 177), обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу (стаття 178), застосування запобіжного заходу (стаття 194), вимоги щодо ухвали про застосування запобіжного заходу (стаття 196), порядок продовження строку тримання під вартою (стаття 199)) дає підстави виснувати, що терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» за правовим значенням використовуються як синонімічні. При цьому, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинна стадія, яка настає, за певних умов, коли строк запобіжного заходу, зокрема тримання під вартою, закінчується.

Тому, в задоволенні письмового клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,- адвоката ОСОБА_6 про відмову у задоволенні письмового клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою без визначення застави слід відмовити за необґрунтованістю.

Доводи приведені захисником ОСОБА_4 в своїх запереченнях про те, що обвинуваченого ОСОБА_9 фактично покладено два запобіжних заходи одночасно, оскільки заставодавець ОСОБА_23 17.02.2026 внесла за ОСОБА_9 визначений ухвалою апеляційного суду розмір застави, суд вважає хибним. Оскільки в даному судовому засіданні суд вирішує клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.3 ст.355 КК України, відомості про яке внесені 17.11.2025 до ЄРДР за №12025020000001029, якому слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ухвалою суду від 07.04.2026 продовжив строк тримання під вартою, обраний в свою чергу первісно слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалою суду від 19.02.2026.

Також суд вважає хибними доводи захисника ОСОБА_4 про те, що на даний час обвинувачений ОСОБА_9 за станом свого здоров`я не може перебувати під вартою та потребує оперативного лікування яке не може бути йому надане в умовах ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », оскільки захистом не надано суд відповідних об`єктивних письмових доказів на підтвердження цих доводів.

Тому в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 ,- адвоката ОСОБА_4 про відмову у задоволенні письмового клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою без визначення застави слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні письмового клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,- адвоката ОСОБА_6 про визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 , оскільки останній обвинувачується у вчинені особливо тяжкого насильницького злочину, санкція статті за який передбачає покарання у виді позбавлення волі від 8 до 15 років позбавлення волі.

Виходячи з наведеного, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинувачених, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що задля забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою кожному на 60 днів , без визначення розміру застави, тобто по 09.08.2026 включно, таким чином задовольнивши клопотання прокурора та відмовивши в задоволені заявлених клопотань захисників.

Також суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 строк дії покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України на 60 днів , тобто по 09.08.2026 включно, а саме: - прибувати до суду за першою вимогою;- не відлучатись за межі підконтрольної території України без дозволу суду;- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;- утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;- носити електронний засіб контролю;- здати на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, таким чином задовольнивши клопотання прокурора в повному обсязі.

При цьому, суд вважає зауваження захисника ОСОБА_5 хибними, оскільки суд не вважає, що покладені на обвинуваченого ОСОБА_10 обов`язки, передбачені ст.194 КПК України такі як : не відлучатись за межі підконтрольної території України без дозволу суду та здати на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, є взаємовиключними, а навпаки , суд вважає доповнюють один одного та покладаються на обвинуваченого саме для того, щоб уникнути ризиків, вказаних прокурором.

Окрім вищевикладеного, згідно до ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Частиною 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання, зокрема про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно до ч.ч.1,2 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна;8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Відповідно до ч.4. ст. 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно до ч. 9 ст.100 КПК України , долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Судом установлено, що арешт на автомобіль «Hyndai» моделі «Staria» державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію на автомобіль «Hyndai» моделі «Staria» державний номерний знак НОМЕР_2 , серія СТН №066669, та ключі запалювання для вищезазначеного автомобіля, був накладений на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.12.2025 за результатом розгляду відповідного клопотання слідчого, з метою забезпечення збереження їх як доказу в даному кримінальному провадженні, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, оскільки автомобіль є доказом сторони обвинувачення на підтвердження обставин викладених в обвинувальному акті, з цією ж метою також був накладений арешт і на автомобіль Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 .

Також судом становлено, що ці автомобілі на стадії досудового розслідування були визнанні речовими доказами, як майно яке містять сліди кримінальних правопорушень в даному кримінальному провадженні, а тому суд у відповідності до положень, викладених в ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішить питання про скасування арешту на майно, зокрема на автомобіль Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Hyndai» моделі «Staria» д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію на автомобіль «Hyndai» моделі «Staria» д.н.з. НОМЕР_2 , серія СТН №066669, та ключі запалювання для вищезазначеного автомобіля.

З цієї же підстави суд, вважає за необхідне відмовити в задоволені письмового клопотання ОСОБА_11 про скасування арешту на автомобіль та письмового клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_7 про передачу автомобіля та ключів запалювання для автомобіля обвинуваченому ОСОБА_10 на відповідальне зберігання, тобто за передчасністю.

Керуючись ст.ст.61,62,128,170,174,331, 372,375,375 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти до спільного розгляду з кримінальним провадженням, відомості про яке внесені 17.11.2025 в ЄРДР за №12025020000001029 за обвинуваченням: ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.3 ст.355 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.1 ст.353, ч.2 ст.263 КК України та ОСОБА_10 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, - цивільні позови потерпілих : ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , подані в їх інтересах представником - адвокатом ОСОБА_15 .

Визнати потерпілих: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 ,- цивільними позивачами, а обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - цивільними відповідачами.

Письмові клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою без визначення застави - задовольнити.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.3 ст.355 КК України, - строком на шістдесят днів, тобто по 09 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.1 ст.353, ч.2 ст.263 КК України, - строком на шістдесят днів, тобто по 09 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 ,- адвоката ОСОБА_4 про відмову у задоволенні письмового клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою без визначення застави - відмовити.

У задоволенні письмового клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,- адвоката ОСОБА_6 про відмову у задоволенні письмового клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою без визначення застави - відмовити.

У задоволенні письмового клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,- адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт або визначення розміру застави,- відмовити.

Письмове клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строку покладених обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, - задовольнити .

Продовжити строк застосованих до обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , таких обов`язків:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатись за межі підконтрольної території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

-утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Строк покладених обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , продовжити на шістдесят днів, тобто по 09 серпня 2026 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_10 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У задоволені письмового клопотання ОСОБА_11 про скасування арешту на автомобіль відмовити за передчасністю.

У задоволені письмового клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_7 про передачу автомобілю та ключів запалювання для автомобіля обвинуваченому ОСОБА_10 на відповідальне зберігання - відмовити.

Ухвала в частині продовження строку застосованих запобіжних заходів відносно обвинувачених може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими , які перебувають під вартою- протягом п`яти днів з дня отримання ними копії ухвали суду.

В решті частини - ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду проголошений о 14.00 год. 16.06.2026.

Суддя ОСОБА_24