Рішення № 137417144, 08.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 Справа № 914/2024/25

Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Свистуні П.О., розглянувши справу

за позовом: Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області (площа Ринок, будинок 8, селище Щирець, Львівський район, Львівська область, 81160; код ЄДРПОУ 04372193);

до відповідача: Приватного підприємства «Волтан» (вулиця Садівнича, будинок 27, місто Львів, 79038; код ЄДРПОУ 25239133);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (вулиця Стрийська, будинок 35, місто Львів, 79026; код ЄДРПОУ 43005393);

про: стягнення заборгованості у сумі 790 056,26 грн та повернення земельної ділянки,

за участю представників:

позивача: Дуфанець О.М.;

відповідача: Огородника О.І.;

третьої особи: не з`явилась.

ВСТАНОВИВ:

Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області (далі також позивач) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Волтан» (далі також відповідач, ПП «Волтан») про стягнення заборгованості у сумі 790 056,26 грн та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засідань.

Аргументи сторін

Аргументи позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 вересня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (орендодавець, далі також ГУ Держгеокадастру у Львівській області) та Приватним підприємтсовм «Волтан» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав орендарю в користування строком на 7 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,4000 га кадастровий номер 4623685400:04:000:3601 для розробки Пісківського родовища пісків.

У зв`язку із систематичним порушенням умов договору в частині внесення орендної плати за землю утворився борг за період лютого 2024 року - травня 2025 року включно у розмірі 790 056,26 грн.

В зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою розірвати договір оренди землі, стягнути заборгованість та зобов`язати відповідача повернути в комунальну власність Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області спірну земельну ділянку.

Під час розгляду спору судом строк дії договору оренди землі завершився, у зв`язку з чим позивач відмовився від позовної вимоги щодо розірвання договору.

Водночас, позовні вимоги про стягнення боргу та зобов`язання повернути земельну ділянку підтримав, оскільки ділянка знаходиться у фактичному користування відповідача, який імовірно продовжує розробку родовища за відсутності підстав користування землею. Просив задоволити позов в повному обсязі.

Аргументи відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Представник відповідача під час судового розгляду усно заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Не заперечуючи факту порушення орендарем обов`язку щодо сплати за землю та розміру заборгованості, покликався на безпідставність заявленого позову з тих мотивів, що орендодавцем за договором оренди є ГУ Держгеокадастру. Відтак, Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області є неналежним позивачем.

Крім цього, вказав, що вимога про повернення земельної ділянки є необґрунтованою, адже ПП «Волтан» скерувало до позивача проекти актів приймання-передачі земельної ділянки, які Щирецька селищна рада не підписала. У зв`язку з цим вважає, що між сторонами відсутній спір в частині повернення землі, що є підставою для відмови у вимозі про зобов`язання повернути земельну ділянку.

Обставини, встановлені судом

26 вересня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області (орендодавець) та ПП «Волтан» (орендар) укладено договір оренди землі № 278/57-18 (далі також - договір), згідно із яким орендодавець на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 13-1518/16-16-СГ від 10 березня 2017 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для розробки Пісківського родовища пісків, розташовану за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Щирецька селищна рада (за межами населеного пункту) (підпункт 1.1. договору оренди землі).

Відповідно до пункту 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка площею 4,4000 га із кадастровим номером 4623685400:04:000:3601.

Підпунктом 14.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 3.2. договору, право оренди земельної ділянки виникає в орендаря з моменту його державної реєстрації.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване ПП «Волтан» 28 листопада 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №147942680 від 04 грудня 2018 року (а.с. 75).

Підпунктом 3.1. даного договору встановлено, що договір укладено на 7 (сім) років.

Згідно із підпунктом 12.3. договору дія договору припиняється, в тому числі, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.

Орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у належному стані після закінчення строку дії цього договору (підпункт 9.4.1. договору).

Відповідачу передано в оренду вказану вище земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі (а.с. 35 зворотна сторона).

Станом на момент передачі землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 11 151 257,77 грн і підлягає щорічній індексації (а.с. 33).

Згідно з пунктом 4 договору орендна плата складає 892 100,62 грн на рік, що становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 13-1518/16-16-СГ від 10 березня 2017 року. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем у грошовій формі в розмірі 1/12 річної орендної плати шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

04 вересня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області та ПП «Волтан» підписано додаткову угоду № 421/57-19 до договору оренди землі (далі також - додаткова угода), відповідно до якої орендна плата за спірну земельну ділянку становить 446 050,31 грн, що становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 1 додаткової угоди).

Підпунктом 4.2. договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначеного законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою.

15 серпня 2022 року право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4623685400:04:000:3601 перейшло до Щирецької селищної ради Львівського району, Львівської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 307642267 від 17 серпня 2022 року (а.с. 13).

Відповідно до довідки Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 10238/5/13-01-04-13-14 від 30 вересня 2025 року, станом на 01 травня 2025 року у відповідача наявна заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 790 056,26 грн за період з 01 січня 2022 року по 01 травня 2025 року (а.с.140-144).

14 травня 2025 року позивач звернувся до директора ПП «Волтан» з претензією №03-19/2-446 щодо погашення 790 056,26 грн заборгованості з орендної плати (а.с.30-32), однак зазначену заборгованість відповідачем у добровільному порядку на час подання позовної заяви не погашено.

Зважаючи на порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 790 056,26 грн та повернути спірну земельну ділянку.

Водночас, 11 лютого 2026 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 360/2492/25 вказаний позов задоволено та стягнуто з ПП «Волтан» заборгованість зі сплати орендної плати за землю в сумі 956 789,19 грн, що утворилася станом на 23 жовтня 2025 року.

За змістом вказаного рішення, заборгованість обчислено на підставі даних податкових декларації зі сплати за землю за період лютого 2024 року серпня 2025 року, який охоплює спірний період у цій справі (лютий травень 2025 року).

Оцінка суду

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі також - Закон України № 161-XIV), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічну за змістом норму містить також стаття 1 Закону України № 161-XIV.

За змістом статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Схоже правове регулювання передбачено статтею 792 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, статті 270 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об`єктом оподаткування.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (стаття 96 Земельного кодексу України).

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з договору оренди земельної ділянки від 26 вересня 2018 року, за умовами якого відповідачу надано в користування земельну ділянку площею 4,4000 га строком на 7 років для розробки піщаного родовища на умовах щомісячної оплати у визначеному розмірі.

Судом встановлено, що незважаючи на умови договору та імперативні норми закону взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати згідно з договором відповідач в повному обсязі не виконав.

Зокрема, як убачається з інформації Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області № 10238/5/13-01-04-13-14 від 30 вересня 2025 року, станом на 01 травня 2025 року за ПП «Волтан» обліковується податковий борг з орендної плати за землю у загальній сумі 790 056,26 грн.

Зазначений борг утворився за період з лютого 2024 року по квітень 2025 року.

При цьому до загального розміру податкового боргу включено суму 102 028,57 грн, нараховану на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ш» № 13923/13-01-04-10 від 01 квітня 2024 року.

Згідно з довідкою інформації Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області № 5554/5/13-01-04-13-14 від 19 травня 2025 року, вказана сума у розмірі 102 028,57 грн включена до загальної суми боргу як штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату орендної плати. Крім того, зазначено, що на суму податкового боргу також нарахована пеня у розмірі 3 932,50 грн.

Як штрафні санкції, так і пеня нараховані Головним управлінням Державної податкової служби України у Львівській області на підставі податкового повідомлення-рішення для притягнення платника податків до фінансової відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язку по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №360/2492/25 за позовом Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області до ПП «Волтан» про стягнення податкового боргу з відповідача стягнуто заборгованість зі сплати орендної плати за землю у загальному розмірі 956 789,19 грн, яка утворилася станом на 23 жовтня 2025 року.

Судом встановлено, що сума заборгованості з орендної плати, заявлена позивачем у цій справі, фактично охоплена сумами грошових зобов`язань, які були предметом розгляду Львівського окружного адміністративного суду у справі №360/2492/25.

Так, з аналізу долученого позивачем розрахунку заборгованості, відображеного в довідці Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області від 30 вересня 2025 року, вбачається, що податковий борг відповідача в розмірі 790 056,26 грн охоплює щомісячні платежі з орендної плати в розмірі 49 419,22 грн, донарахування у сумі 5930,3 грн, 102 028,57 грн фінансових санкції.

Водночас із рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №360/2492/25 вбачається, що податковий борг ПП «Волтан», який був предметом стягнення в адміністративній справі, складається із сум орендної плати за землю та штрафних санкцій, визначених в аналогічних розмірах.

Так, зазначені у рішенні адміністративного суду розміри щомісячних зобов`язань (49 419,22 грн та 5 930,30 грн) та сума штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням рішенням (102 028,57 грн) відповідають розмірам щомісячної орендної плати, які враховані Головним управлінням Державної податкової служби України у Львівській області при формуванні довідки про заборгованість у даній справі.

При цьому суд звертає увагу, що розмір податкового боргу, стягнутого рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №360/2492/25, є більшим порівняно із сумою, заявленою до стягнення у цій справі, оскільки охоплює триваліший період нарахування грошових зобов`язань з орендної плати.

Зокрема, якщо у межах даного спору заявлені вимоги сформовані виходячи з наявної заборгованості станом до травня 2025 року, то адміністративним судом при вирішенні справи №360/2492/25 враховано податковий борг станом на 23 жовтня 2025 року, тобто додатково охоплено період подальшого нарахування орендної плати.

Водночас судом встановлено, що як позивач, так і відповідач, а також Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області як третя особа, у своїх поясненнях фактично погоджуються з тим, що виникнення первинної заборгованості розпочалося у лютому 2024 року та носило триваючий характер із щомісячним накопиченням несплачених платежів.

Таким чином, спірна заборгованість сформована шляхом щомісячного нарахування орендної плати, а різниця між сумами у різних судових провадженнях зумовлена виключно різним періодом розрахунку боргу.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що як сума боргу, заявлена позивачем до стягнення у даній справі, так і сума податкового боргу, стягнута рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №360/2492/25, сформовані за рахунок одних і тих самих податкових зобов`язань з орендної плати за землю, у тому числі з урахуванням одного й того самого податкового повідомлення-рішення №13923/13-01-04-10 від 01 квітня 2024 року на суму 102 028,57 грн.

Відтак, після ухвалення рішення у справі №360/2492/25 виникла обставина, яка свідчить про фактичне включення спірної суми заборгованості з орендної плати до складу податкового боргу, який уже стягнутий у судовому порядку. Повторне стягнення цієї ж суми у межах даного спору призвело б до подвійного стягнення одного й того самого грошового зобов`язання.

Позивач рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №360/2492/25 не оскаржив. Разом з тим, наполягав на повторному стягненні цієї суми в межах господарського судочинства з тих підстав, що не був учасником розгляду спору в порядку адміністративного судочинства та заперечував щодо закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи вказану позицію позивача, суд, розглядаючи позовну вимогу про стягнення заборгованості по суті, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у її задоволенні.

При цьому суд зазначає, що сам факт незгоди позивача із процесуальним рішенням, прийнятим в іншому судовому провадженні, або відсутність його участі у такому провадженні не створює нового матеріально-правового обов`язку відповідача сплатити повторно вже стягнуту суму.

Інший підхід фактично призводив би до подвійного стягнення одного й того самого платежу, що суперечить принципам справедливості, правової визначеності та забороні отримання майнової вигоди без відповідної правової підстави.

Суд зазначає, що орендна плата за землю є одночасно платежем, який виникає із договору оренди земельної ділянки та обов`язковим платежем у розумінні податкового законодавства. Враховуючи дуалістичну природу орендної плати, законодавством передбачено два способи її примусового стягнення: звернення до суду власника земельної ділянки про захист порушеного права на отримання орендної плати та звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу в порядку реалізації владних повноважень у сфері адміністрування податків.

Водночас, не залежно від суб`єкта звернення з позовом, предметом стягнення в обох випадках є орендна плата за землю, відтак, стягнення заборгованості в порядку адміністративного судочинства виключає можливість повторного стягнення тієї самої суми заборгованості в іншому судовому провадженні, незалежно від обраної процесуальної форми захисту права.

За таких обставин суд дійшов висновку, що після ухвалення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №360/2492/25 відсутні правові підстави для повторного стягнення з ПП «Волтан» 790 056,26 грн заборгованості з орендної плати, оскільки зазначена сума вже охоплена судовим рішенням про стягнення податкового боргу. Відтак, суд відмовляє в задоволенні цієї вимоги.

Водночас сам факт порушення відповідачем умов договору оренди землі щодо своєчасної сплати орендної плати та наявність заборгованості на момент звернення позивача до суду свідчать про неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, що підлягає оцінці судом при вирішенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку заявлена як похідна вимога, пов`язана з припиненням договірних відносин між сторонами.

За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку (див. mutatis mutandis постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Відповідно до положень частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені також у статті 34 Закону України «Про оренду землі», частиною першою якої передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до правової природи договору оренди землі, закріпленої у статті 13 Закону України «Про оренду землі» та статті 792 Цивільного кодексу України, припинення договірних відносин не є тотожним припиненню фактичного володіння земельною ділянкою, оскільки останнє потребує вчинення реальних дій з повернення об`єкта оренди та його прийняття орендодавцем.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що земельна ділянка перебуває у фактичному володінні відповідача, який продовжує здійснювати користування нею незважаючи на невиконання обов`язку зі сплати орендної плати та припинення договору оренди.

Такі обставини свідчать про триваюче порушення правового режиму користування земельною ділянкою, що виключає можливість визнання спору відсутнім або таким, що втратив предмет.

Суд також враховує, що обов`язок повернення земельної ділянки у разі припинення права оренди є імперативним наслідком припинення правовідносин оренди та випливає як із положень статті 34 Закону України «Про оренду землі», так і з загальних засад захисту права власності, закріплених у цивільному законодавстві.

Доводи відповідача про відсутність предмета спору у частині вимоги про повернення земельної ділянки у зв`язку з направленням позивачу проєктів актів приймання-передачі земельної ділянки суд оцінює критично з огляду на таке.

Встановлені у справі обставини свідчать, що після виникнення підстав для повернення землі відповідач продовжує фактично користуватися земельною ділянкою, при цьому належних і допустимих доказів її повернення орендодавцю у матеріалах справи не містяться. Саме по собі листування сторін або підготовка проєктів документів не свідчить про припинення користування земельною ділянкою.

За таких умов направлення відповідачем проєктів актів приймання-передачі земельної ділянки не може вважатися належним виконанням обов`язку з її повернення, а самі акти приймання-передачі за відсутності підпису власника земельної ділянки не відповідають критеріям належності та допустимості доказів.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про наявність у відповідача фактичного володіння земельною ділянкою після виникнення підстав для припинення договору оренди та невиконання ним обов`язку щодо її повернення, що є достатньою правовою підставою для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку.

Суд відхиляє також і доводи відповідача щодо подання позову неналежним позивачем з огляду на наступне.

Відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про оренду землі» також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і таке законодавче регулювання спрямоване на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19.

Отже відповідно до чинного законодавства орендодавцем та стороною договору оренди стає новий власник земельної ділянки, договір оренди не припиняє свою дію, і новий власник набуває статусу орендодавця разом із належними орендодавцю за договором правами і обов`язками.

Судом встановлено, що 15 серпня 2022 року право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4623685400:04:000:3601 перейшло до Щирецької селищної ради у зв`язку з передачею земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної в комунальну власність в силу зміни законодавчого регулювання.

Таким чином, перехід права власності на спірну земельну ділянку від держави до територіальної громади в особі Щирецької селищної ради області відбувся в силу закону та був належним чином зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, статті 334 Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є юридичним фактом виникнення права власності.

З моменту такої державної реєстрації до нового власника земельної ділянки перейшли всі права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі, укладеним із відповідачем, що прямо передбачено статтею 148-1 Земельного кодексу України та частиною третьою статті 9 Закону України «Про оренду землі».

Відтак, твердження відповідача про те, що орендодавцем за договором залишається виключно ГУ Держгеокадастру у Львівській області, є юридично неспроможними та ґрунтуються на неправильному розумінні природи переходу права власності на земельну ділянку та похідного характеру орендних правовідносин.

Договір оренди землі не припинив своєї дії у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, не потребував переукладення або визнання недійсним, а новий власник земельної ділянки набув статусу орендодавця автоматично в силу прямої імперативної норми закону.

З огляду на викладене, Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області є належним позивачем у даній справі як правонаступник орендодавця у спірних орендних правовідносинах, що виникли з договору оренди землі, та як суб`єкт права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Аналогічний висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема Великою Палатою Верховного Суду, яка виходила з того, що зміна власника земельної ділянки, яка перебуває в оренді, не припиняє орендних правовідносин, а лише зумовлює заміну особи орендодавця без необхідності внесення змін до договору оренди як правочину (зміна суб`єкта відбувається ex lege).

Таким чином, доводи відповідача щодо неналежності позивача відхиляються судом.

З огляду на встановлені судом обставини, досліджені докази та наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, водночас встановив наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позовна заява подана позивачем за допомогою підсистеми «Електронний суд». Як передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 14 325,47 грн. Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору.

Позивачем подано заяву про відмову від частини позовних вимог та повернення сплаченого судового збору за них в розмірі 2 414,40 грн, щодо чого суд зазначає наступне. Позивач відмовився від частини позивних вимог, за які належало сплатити 2 422,40 грн, відтак поверненню підлягає саме 2 422,40 грн, а не заявлених 2 414,40 грн.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов`язати Приватне підприємство «Волтан» (вулиця Садівнича, будинок 27, місто Львів, 79038; код ЄДРПОУ 25239133) повернути в комунальну власність Щирецькій селищній раді Львівського району Львівської області (площа Ринок, будинок 8, селище Щирець, Львівський район, Львівська область, 81160; код ЄДРПОУ 04372193) земельну ділянку з кадастровим номером 4623685400:04:000:3601, площею 4,4000 га.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Волтан» (вулиця Садівнича, будинок 27, місто Львів, 79038; код ЄДРПОУ 25239133) на користь Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області (площа Ринок, будинок 8, селище Щирець, Львівський район, Львівська область, 81160; код ЄДРПОУ 04372193) 2 422,40 грн судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Решту судового збору в сумі 9 480,67 грн покласти на позивача.

6. Повернути Щирецькій селищній раді Львівського району Львівської області (площа Ринок, будинок 8, селище Щирець, Львівський район, Львівська область, 81160; код ЄДРПОУ 04372193) з Державного бюджету України 2 422,40 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №475 від 10 липня 2025 року.

7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

10. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

11. Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя Бургарт Т.І.