Ухвала суду № 137416695, 10.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24490/19

Провадження № 6/761/563/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство КБ «ПРИВАТБАНК», Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельниченко Костянтин Павлович про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні та видачу дубліката виконавчого листа.

Подану заяву обґрунтовує тим, що 19 листопада 2019 року видано виконавчий лист № 761/24490/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу за кредитним договором.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором ОСОБА_1 .

Окрім того, вказує, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного Виконавчого листа № 761/24490/19.

13 травня 2020 року державним виконавцем ВДВС вищевказане виконавче провадження № НОМЕР_1 було завершено, оригінал вищевказаного Виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на теперішній час оригінал вищевказаного Виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з Боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає. У зв`язку з вказаним, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача.

На підставі викладеного, заявник звернувся до суду із зазначеною заявою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2026 року було відкрито провадження у справі.

Відповідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони стягувача.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, перевіривши наведені сторонами доводи щодо підстав заміни сторони стягувача, суд приходить наступного висновку.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року у цивільній справі №761/24490/19 вирішено позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Договором № б/н 05 жовтня 2011 року у розмірі 42915,88 грн., що складається з: заборгованість за тілом кредита - 18789,90 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредита - 9829,31 грн.; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 11147,48 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 629,39 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; штраф (фіксована частина) - 500.00 грн., штраф (процентна складова) - 2019,80 грн., а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

19 листопада 2019 року Шевченківським районним судом м. Києвавидано виконавчий лист № 761/24490/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу за кредитним договором.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором ОСОБА_1 .

На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного Виконавчого листа № 761/24490/19, яке станом на 19 березня 2026 року є завершеним на підставі постанови приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про повернення виконавчого листа стягувачеві від 13 травня 2020 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, оригінал вищевказаного Виконавчого Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» як стягувача.

Виконавчою службою не надано докази направлення та отримання стягувачем виконавчого документу.

Жодних відкритих виконавчих проваджень з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі №761/24490/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» за кредитним договором не знайдено. Отже, виконавчий лист на виконанні не перебуває та до попереднього стягувача, Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС».

Вищевикладене свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа №761/24490/19, виданого Шевченківським районним судом м. Києва.

У пункті 9 статті 129-1 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини 1 та 2 ст. 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини 1 та 2 ст. 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Аналіз зазначених норм Конституції, положень цивільного закону, які регулюють зобов`язальні відносини, положень цивільного процесуального законодавства, які визначають порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, а також норм ЗУ «Про виконавче провадження», в їх сукупності дає підстави вважати, що оскільки судове рішення знаходиться на стадії виконання, наявність чи відсутність відкритого виконавчого провадження не має правового значення для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до норм ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Водночас, також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст.6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п.1 ст.6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Виконавчий лист на виконанні не перебуває та до попереднього стягувача Публічного акціонерного товариства "УКРСИББАНК" не повертався.

Вищевикладене свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 не з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент".

У постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) Верховний Суд зазначив, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19) та від 03 лютого 2021 рокуу справі № 643/20898/13-ц (провадження № 61-17590св20).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду. Так, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у виконавчому листі встановлений до 27.10.2023.

У той час, 26 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» 15 березня 2022 року № 2129-IX, згідно із яким передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) виклала такий висновок: «… якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.».

Відтак, заява про видачу дубліката виконавчого листа подана до закінчення строку його пред`явлення до виконання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оригінал вказаного виконавчого листа втрачений та про необхідність видачі дублікату виконавчого листа.

Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство КБ «ПРИВАТБАНК», Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельниченко Костянтин Павлович про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 512, 514, 517 ЦК України, ст. 354, 431, 442 ЦПК України, ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження», суд,

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство КБ «ПРИВАТБАНК», Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельниченко Костянтин Павлович про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа - задовольнити у повному обсязі.

Замінити стягувача з ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43513923, адреса: 04073, місто Київ, просп. Степана Бандери, 28А) у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого листа №76124490/19, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення заборгованості за Договором № б/н 05 жовтня 2011 року у розмірі 42915,88 грн., що складається з: заборгованість за тілом кредита - 18789,90 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредита - 9829,31 грн.; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 11147,48 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 629,39 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; штраф (фіксована частина) - 500.00 грн., штраф (процентна складова) - 2019,80 грн., а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Видати дублікат виконавчого листа у справі №761/24490/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № б/н 05 жовтня 2011 року у розмірі 42915,88 грн., що складається з: заборгованість за тілом кредита - 18789,90 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредита - 9829,31 грн.; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 11147,48 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 629,39 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; штраф (фіксована частина) - 500.00 грн., штраф (процентна складова) - 2019,80 грн., а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн., для пред`явлення до виконання.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: