Ухвала суду № 137415534, 15.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1752/26

Суддя Бабкіна В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» (08371, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Перегуди, вул. Центральна, буд. 65-Б) про забезпечення позову до подання позовної заяви,

особа, яка може отримати статус відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНБЛЕККО» (08371, Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Старе Село, буд. 1-Б),

Без виклику представників учасників процесу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» до пред`явлення позову звернулось до Господарського суду Київської області із заявою б/н від 11.06.2026 р. (вх. № 10604 від 11.06.2026 р.) про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНБЛЕККО» (07416, Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Старе Село, 1-Б; код 45137535), що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми 1450365,92 грн., яка складається з ціни позову - 1399375,29 грн. (1345500,00 грн. сума попередньої оплати, 49783,50 грн. неустойка, 4091,79 грн. 3% річних) та суми судового збору за подання позовної заяви - 20990,63 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 30000 грн., зокрема, включаючи рахунок IBAN: НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001).

В якості підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти майбутнього відповідача заявник вказує на невиконання ТОВ "ЕНБЛЕККО" своїх зобов`язань за договором поставки № КС 17-04-26/123 від 17.04.2026 р. в частині поставки оплаченого заявником товару та неповернення попередньої оплати, що і призвело до утворення заборгованості. Окрім того, останній зазначає, що попри отримання письмової вимоги про повернення коштів, кошти не повернуто, а відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та від комунікації із заявником. Така поведінка відповідача свідчить про відсутність наміру добровільно виконати зобов`язання і, на переконання заявника, дає обґрунтовані підстави вважати, що грошові кошти, наявні у відповідача, можуть бути виведені з його рахунків до ухвалення та виконання судового рішення.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 р. у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 р. у справі № 922/1605/18, від 21.01.2019 р. у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 р. у справі № 904/1417/19 та ін.

При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 910/688/13.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Водночас, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 р. у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 р. у справі № 914/2157/19.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів та обгрунтувань, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір щодо відповідного, зазначеного в заяві, предмета, та що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, його адекватність та співмірність.

При цьому, обов`язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з відповідністю чи вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Водночас, слід відзначити, що згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, аналізуючи питання забезпечення позову в контексті необхідності обґрунтувати припущення про можливість власника розпоряджатися своїм майном, зазначила, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача… При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 р. у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 р. у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 р. у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 р. у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 р. у справі № 922/3929/23 та ін.

Поряд з цим, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 р. у справі № 910/3158/20).

Як зазначалося вище і слідує із заяви, необхідність застосування заходів забезпечення позову ТОВ «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача позивач обґрунтовує порушенням ТОВ «ЕНБЛЕККО» зобов`язань за договором поставки № КС 17-04-26/123 від 17.04.2026 р. з поставки оплаченого товару та зазначає про те, що відповідач отримав від заявника повну передоплату у розмірі 1345500,00 грн., проте товар не поставив, а граничний строк поставки сплив. Попри отримання письмової вимоги про повернення коштів, останні не повернуто, а відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та від комунікації із заявником. Така поведінка, на думку заявника, свідчить про відсутність наміру добровільно виконати зобов`язання і дає обґрунтовані підстави вважати, що грошові кошти, наявні у відповідача, можуть бути виведені з його рахунків до ухвалення та виконання судового рішення.

Крім того, заявник вказував, що за даними Єдиного державного реєстру реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем було змінено місцезнаходження, керівника та кінцевого бенефіціарного власника, і що зміна реєстраційних даних відбулась за місяць перед укладенням договору із заявником, що може свідчити про нестабільність господарської діяльності товариства, а також що відповідно до відомостей з відкритих державних реєстрів та інформаційно-аналітичних систем щодо діяльності відповідача встановлено, що ТОВ «ЕНБЛЕККО» не подає фінансову звітність у встановленому законодавством порядку. Неподання фінансової звітності унеможливлює встановлення фактичного фінансового стану відповідача, наявності у нього активів, обсягу господарської діяльності, прибутків, дебіторської та кредиторської заборгованості, а також інших показників, які характеризують його платоспроможність. На думку заявника, сукупність наведених обставин свідчить про відсутність достатньої інформації щодо реального майнового стану відповідача та створює обґрунтовані сумніви щодо наявності у нього активів, достатніх для виконання можливого рішення суду.

Водночас, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ТОВ «ЕНБЛЕККО» (код ЄДРПОУ 45137535) відомості про зареєстроване на праві власності за відповідачем майно є відсутніми, що підтверджується інформаційною довідкою № 480869571 від 09.06.2026 р. Також відсутня інформація щодо наявності у відповідача рухомого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом № Р338482 від 10.06.2026 р.

За наслідком дослідження мотивів заявника, суд дійшов висновку, що в поданій ТОВ "КОНТИНЕНТ СТАЛЬ" заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Так, посилання заявника на те, що зміна відповідачем за місяць до укладення договору місцезнаходження, керівника та кінцевого бенефіціарного власника може свідчити про нестабільну господарську діяльність відповідача є лише припущенням заявника, позаяк зміна статутних даних не може свідчити про те, що невжиття заявлених заявником заходів про забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та/або істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Зазначені зміни беззаперечно не свідчать про намагання підприємства ухилитись від виконання своїх зобов`язань перед контрагентом, такі зміни не призводять до зменшення належних підприємству благ, у т.ч. грошових коштів, та не вказують на існування зусиль, які призводять до зменшення таких благ.

Поряд з цим, посилання заявника на те, що ТОВ "ЕНБЛЕККО" не подає фінансової звітності у встановленому порядку будь-якими доказами не підтверджено.

Також суд критично оцінює твердження заявника про те, що у відповідача відсутнє рухоме майно, з посиланням на витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, оскільки Державний реєстр обтяжень рухомого майна (ДРОРМ) - це єдина електронна база даних, яка містить інформацію про будь-які заборони, обмеження або обтяження (наприклад, податкові застави, арешти виконавчою службою, договори застави) щодо рухомого майна, а не про факт наявності рухомого майна та його реєстрації.

Крім того, суд зазначає, що загальне посилання заявника на наявність невиконаного зобов`язання зі сторони відповідача, тобто, наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Наявність спору щодо предмету позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відтак, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має винятковий характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав.

Водночас, невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову та не свідчить про неможливість виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, а саме лише припущення заявника про можливість утруднення майбутнього виконання рішення не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

В той же час, як зазначалося вище, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 р. у справі № 916/3599/23 та ін.

Відтак, у даному випадку заява про забезпечення позову не містить достатньо обґрунтованих мотивів того, що обставини, на які послався заявник, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність у даному випадку існування обставин, які відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, у зв`язку з чим у задоволенні заяви ТОВ «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» б/н від 11.06.2026 р. (вх. № 10604 від 11.06.2026 р.) слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви покладається на позивача (заявника).

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ТОВ «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» б/н від 11.06.2026 р. (вх. № 10604 від 11.06.2026 р.) про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 15.06.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна