Рішення № 137415412, 16.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2026Справа № 910/4390/26Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайпер Торг» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 61/17; ідентифікаційний код: 44512590)

про стягнення 34274,68 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайпер Торг» про стягнення 34274,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором від 05.11.2022 №5643021 про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 відкрито провадження у справі №910/4390/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/4390/26 відповідач повідомлявся належним чином шляхом отримання ухвали суду в своєму електронному кабінеті, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/4390/26.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного Договору від 05.11.2022 №5643021 про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом у березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайпер Торг» виступало платником вантажу «Вагоны железнодорожные, перевозимые на своих осях, перевозимые в ремонт или из ремонта» (ЄТСНВ-421195) №61907325, №59472548 за паперовими перевізними документами (накладними УМВС) №10346 від 12.03.2025, №11421 від 20.03.2025 (графа 23 вказаних накладних).

У графі 15 зазначених документів вказано, що вагони направлялися в ремонт для одержувача 9771 «ВЧДЕ-4 Хриплин».

Вищевказані порожні вагони №61907325 та №59472548 прибули в ремонт на станцію Хриплин Львівської залізниці зі станції Ізов 19.03.2025 та 28.03.2025 відповідно.

Вагон №61907325 було затримано в очікуванні подачі на колію вагоноремонтного підрозділу АТ «Укрзалізниця» з вини володільця (через очікування гарантійного листа від вантажовласника). Початок затримки: 19.03.2025 о 08:20 год. Закінчення затримки: 02.042025 о 08:30 год. За фактом затримки вагона складено акт загальної форми ГУ-23 №491 від 19.03.2025. Загальний час простою вагона № 61907325 на коліях станції Хриплин склав 336:10 год. (згідно з Відомістю ф.ГУ-46 № 06049056 плати за користування вагонами).

Для підписання вказаної Відомості відповідач не з`явився, про що складено Акт загальної форми №20/01 від 06.04.2025.

З моменту прибуття до моменту відправлення вагон №61907325 знаходився на станційних коліях більше 336 годин з причини очікування гарантійного листа від власника вагону на оплату за поточний ремонт вагона. Про факт одержання очікуваного гарантійного листа від власника (орендаря - Згідно картотечних даних на вказані вагони) вагону складено Акт загальної форми №13/01 від 02.04.2025р.

Таким чином згідно актів загальної ф.ГУ-23 №491 від 19.03.2025, № 13/01 від 02.04.2025, які є підставою для матеріальної відповідальності вантажовласника, станцією Хриплин складено відомість плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №06049056 на суму 14992,08 грн. з ПДВ.

Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України.

Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (абревіатура СМГС), до якої Україна долучилась 05.06.1992.

Ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1 ст. 3 СМГС).

За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права (ст. 5 СМГС). Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§1 ст. 8 СМГС).

Відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 СМГС).

Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст. 14 СМГС).

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що «За користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату».

Пунктом 6 (абзац 2) Правил користування вагонами і контейнерами чітко визначено, що «…порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника».

Згідно з п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами «Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника».

Згідно з п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами «Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці».

У відповідності п.15 Правил користування вагонами і контейнерами «Якщо вагони, що належать підприємствам чи орендовані ними, затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків».

Пунктом 5 Розділу V Збірника тарифів встановлено «За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50 % ставок, зазначених у табл. 1.».

Пунктом 3 Правил складання актів та статтею 129 Статуту залізниць України обумовлено, що будь-які обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з п. 6.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, розрахунки за перевезення вантажів, користування вагонами, додаткові послуги та штрафи здійснюються відповідно до Статуту залізниць України, СМГС, Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458, та Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 864/5085.

У відповідності до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Також за перевізними документами №№ 10346, 11421 відповідачу нараховано провізну плату.

У відповідності до п. 1.1. Розділу IV Збірника тарифів визначення плати за перевезення власного та орендованого рейкового рухомого складу та іншого рухомого складу на своїх осях здійснюється за тарифною схемою 14.

Згідно вимог п. 1.2. Розділу IV Збірника тарифів плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення.

У відповідності до вимог п.1.2.7 Розділу IV Збірника тарифів за тарифною схемою 14 плата визначається за одиницю власного (орендованого) рейкового складу множенням базової ставки за 1 вісь на кількість осей скореговану на коефіцієнт згідно розпорядження від 28.06.2022 № Ц-3-91/1011-22 (№00016/ЦМ).

Згідно Тарифного керівництва №4 залізниць України (що призначено для визначення тарифної відстані перевезення вантажів по залізниці України) тарифна відстань від станції Ізов 35260 до станції Хриплин Львівської залізниці становить 576 км.

Таким чином, провізна плата за перевізними документами №№ 10346, 11421 становить 7757,80 грн. (за один вагон).

Крім того, відповідно до п.7. розділу III Збірника тарифів, за інші додаткові операції, які виконуються на прикордонних станціях, а саме: за послуги, пов`язані з прийманням і відправленням імпортних вантажів через станції Львівської залізниці нараховується збір за один вагон (код 106) - 331,60 грн. Розрахунок: 331,60 грн. х 5,139 коефіцієнт = 1704,10 грн. за один вагон.

На покриття витрат, пов`язаних з митним доглядом експортних та імпортних вантажів нараховується збір за один вагон (код 107- 34,90 грн). Розрахунок: 34,90 грн. х 5,139 коефіцієнт = 179,40 грн. за один вагон.

Загальна сума провізної плати та додаткових зборів, які підлягають сплаті на користь Залізниці за вагони №№ 61907325, 59472548 по станції Хриплин складає 34274,68 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1.4. Договору про надання послуг замовник зобов`язаний сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору про надання послуг Замовник зобов`язаний відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайпер Торг» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 61/17; ідентифікаційний код: 44512590) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) грошові кошти у розмірі 34274 (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак