Ухвала суду № 137415251, 12.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення зустрічної позовної заяви без руху

м. Київ

12.06.2026Справа № 910/3278/26

Суддя Селівон А.М., розглянувши

зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємець Черевко Ірини Володимирівни

до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

про визнання кредитного Договору недійсним в частині

у справі № 910/3278/26

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070

до Фізичної особи-підприємця Черевко Ірини Володимирівни АДРЕСА_1

про стягнення 924 668,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Черевко Ірини Володимирівни про стягнення 924 668,58 грн., а саме 841 656,67 грн. за тілом кредиту (140 276,10 грн. простроченої заборгованості та 701 380,00 грн. строкової заборгованості) та 89 011,91 грн. простроченої заборгованості за комісією.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" від 18.03.2025 року в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати комісії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаних сумах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3278/26 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/3278/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Так, через систему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом - Фізичної особи-підприємця Черевко Ірини Володимирівни надійшла зустрічна позовна заява б/н від 29.04.2026 року до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання недійсним Кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" від 18.03.2025 року в частині пункту 1.1.4 статті 1 щодо розміру комісійної винагороди за надання кредиту та комісійної винагороди за обслуговування кредиту.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на порушення банком під час укладення Кредитного договору приписів Закону України "Про захист прав споживачів" та включення до правочину умов, які є несправедливими та такими, що суперечать принципу добросовісності та свідчать про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін, а також спрямовані на погіршення становища позичальника як споживача.

Суд зазначає, що у відповідності до приписів ч.4 та 5 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 грн.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (аналогічна позиція викладені в ухвалі Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, постанові від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18).

Суд зазначає, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Як вбачається зі змісту поданої позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) зустрічної позовної заяви та встановлено судом, предметом даного зустрічного позову є немайнова вимога про визнання недійсним договору в частині, тобто звернувшись до суду через систему "Електронний суд" в квітні 2026 року з позовом з вимогами немайнового характеру позивач з урахуванням змісту заявлених вимог мав сплатити судовий збір в сумі 2662,40 грн. (3328,00 грн.*0,8).

Проте, при дослідженні судом матеріалів зустрічної позовної заяви встановлено, що позивачем за зустрічним позовом жодних доказів сплати судового збору суду не надано.

Натомість, в тексті зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом посилається на приписи частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та стверджує, що він звільнений від сплати судового збору.

Суд зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є наявність обґрунтованих обставин, що свідчать про неможливість сплати судового збору.

Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Пунктами 17, 21, 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ (зі змінами та доповненнями) чітко регламентовані поняття: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом; при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди; споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Отже, системний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що зазначеним Законом регулюються відносини споживачів фізичних осіб в сфері захисту їх прав в господарсько-побутових відносинах щодо отримання товару, послуги, роботи належної якості.

При цьому суд наголошує, що дія зазначеної норми не поширюється на позивача за зустрічним позовом, адже у Законі України "Про захист прав споживачів" термін "споживач" визначається як "фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника" (пункт 22 статті 1 цього Закону).

Згідно положень Закону України "Про захист прав споживачів" слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.

Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України "Про банки та банківську діяльність").

Як визначено в частині 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Матеріали справи свідчать, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості за Кредитним договором «Кредит всеБІЗНЕС» №713809247886 від 18.03.2025 року, а предметом зустрічного позову - вимога про визнання такого Кредитного договору недійсним в частині пункту 1.1.4.

Так, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" 713809247886 від 18.03.2025 року, укладеного між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (банк за договором, позивач за первісним позовом) та Фізичною особою-підприємцем Черевко Іриною Володимирівною (позичальник за договором, відповідач за первісним позовом), згідно п. 1.1.7 якого зазначено цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Таким чином, зважаючи на те, що учасники справи є суб`єктами господарювання, а спір між сторонами - господарським, а також враховуючи той факт, що позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) в контексті спірних правовідносин не є споживачем послуг у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки спірні правовідносини сторін пов`язані з його підприємницькою діяльністю, за висновками суду на нього не поширюється норма частини третьої статті 22 вказаного Закону.

Відтак, у даній справі застосування вказаного положення Закону України "Про захист прав споживачів" є безпідставним та, відповідно, правові підстави для звільнення позивача за зустрічним позовом від сплати судового збору відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За наведених обставин, оскільки подана позивачем за зустрічним позовом зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу за зустрічним позовом строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Черевко Ірини Володимирівни без руху.

2. Встановити Фізичній особі-підприємцю Черевко Ірині Володимирівні строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху.

3. Встановити Фізичній особі-підприємцю Черевко Ірині Володимирівні спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (з відміткою банку про виконання).

Надати суду докази направлення копій вказаних доказів відповідачу за зустрічним позовом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Селівон