Рішення № 137413615, 16.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2325/26

Провадження № 2/711/1801/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кошубінської Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Благовісна 469» про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСББ «Благовісна 469» про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 379 000,00 грн., компенсації за користування коштами у розмірі 50 749,68 грн., 3% річних у розмірі 17 039,42 грн. та інфляційних втрат у розмірі 54 955,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2021 між сторонами було укладено договір позики з метою фінансування модернізації будинку АДРЕСА_1 . На виконання умов вказаного договору, позивач у період з грудня 2021 року по вересень 2024 року перерахував на банківський рахунок відповідача кошти в загальній сумі 520 200,00 грн. наступними частинами: 06.12.2021 - 90 000,00 грн.; 15.12.2021 - 230 000,00 грн.; 28.03.2022 - 104 000,00 грн.; 10.03.2023 - 35 000,00 грн.; 15.11.2023 - 41 200,00 грн.; 28.09.2024 у - 20 000,00 грн. Позивач зазначає, що він не є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , ніколи не отримував від відповідача послуг з утримання будинку та прибудинкової території й не мав правових підстав для оплати таких послуг. Проте через технічні особливості банківської системи приймання платежів від фізичних осіб (зокрема, шаблони системи «Приват24»), які не дозволяли створити платіж з іншим призначенням, грошові кошти за договором позики вносилися згідно з призначенням платежу - «на утримання будинку». За твердженням позивача, відповідач визнав свої зобов`язання за договором позики, здійснивши часткове повернення коштів на картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 на загальну суму 141 200,00 грн, а саме: 01.02.2022 - 15 000,00 грн.; 01.05.2022 - 20 000,00 грн.; 08.08.2022 - 15 000,00 грн.; 06.09.2022 - 30 000,00 грн.; 14.11.2023 - 20 000,00 грн.; 23.03.2024 - 41 200,00 грн. Таким чином, на думку позивача, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача за договором становить 379 000,00 грн. Відповідно до пункту 2 договору сторони погодили компенсацію за використання коштів у розмірі 1% на місяць (12% річних), яка мала виплачуватися щомісячно впродовж 5 днів з моменту закінчення чергового місячного терміну. Оскільки відповідач грошові кошти у визначений строк не повернув, сума компенсації за користування грошима становить 50 749,68 грн. Окрім цього, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, позивач за період прострочення також нарахував 3% річних у сумі 17 039,42 грн та інфляційні втрати у сумі 54 955,00 грн. З огляду на ухилення ОСББ «Благовісна 469» від добровільного виконання зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також судовий збір в розмірі 5 017,44 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026, вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити їх у повному обсязі, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення. Пояснив, що на момент укладення договору позики від 20.09.2021 він був заступником голови правління ОСББ «Благовісна 469». Оскільки об`єднання не мало можливості отримати кредит у банківських установах, він погодився надати відповідачу позику в сумі, необхідній для модернізації будинку. У тексті договору не вказано конкретного розміру позики, оскільки на момент його підписання не було відомо, який обсяг фінансування знадобиться відповідачу в майбутньому. Також позивач зазначив, що відповідач протягом певного часу сплачував відсотки за користування позикою, проте останні кілька років жодних платежів на виконання умов договору не здійснює. ОСОБА_1 також повідомив, що особою з інвалідністю II групи, у зв`язку з чим просив повернути з Державного бюджету України сплачений ним при поданні позову судовий збір в розмірі 5 017,44 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив; відзив на позовну заяву не подав; клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.11.2019, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є особами, які мають право вчиняти юридичні дії від імені ОСББ «Благовісна 469» без довіреності, у тому числі підписувати договори.

20.09.2021 між ОСОБА_1 (далі позикодавець) та ОСББ «Благовісна 469», в особі членів правління (далі позичальник), було укладено договір позики.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти згідно з випискою банку для проведення робіт по програмі «Енергодім», перелік «Б», а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк до 3-х років.

Згідно з пунктом 2 договору, договір передбачає нарахування 12% річних компенсації як сплати за використання позики (1.0% на місяць). Компенсація за використання коштів у розмірі 1.0% на місяць, розраховується з дня зарахування коштів на рахунок позичальника та перераховується позикодавцю на картковий рахунок на протязі 5 днів з моменту закінчення місячного терміну використання наданої позики, і нараховується на залишок позичених коштів. Згідно відомості, яка проводиться бухгалтерським обліком.

Пунктом 10 договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту передання позикодавцем грошей позичальникові.

На підтвердження факту перерахування коштів за договором позивач надав платіжні інструкції АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування грошових коштів з його власного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок отримувача ОСББ «Благовісна 469» № НОМЕР_3 на загальну суму 520 200,00 грн., а саме:

-№ 0.0.2366680175.1 від 06.12.2021 на суму 90 000,00 грн., де у графі «Призначення платежу» вказано: «Внески на утрим. буд., 1, від ОСОБА_1 »;

-№ 0.0.2379190784.1 від 15.12.2021 на суму 180 000,00 грн., де у графі «Призначення платежу» вказано: «Внески на утрим. буд., 1, від ОСОБА_1 »;

-№ 0.0.2380798130.1 від 15.12.2021 на суму 50 000,00 грн., де у графі «Призначення платежу» вказано: «Внески на утрим. буд., 1, від ОСОБА_1 »;

-№ 0.0.2499824103.1 від 28.03.2022 на суму 104 000,00 грн., де у графі «Призначення платежу» вказано: «Внески на утрим. буд., 1, вул. Благовісна, буд. 469, м. Черкаси від ОСОБА_1 »;

-№ 0.0.2893535874.1 від 10.03.2023 на суму 35 000,00 грн., де у графі «Призначення платежу» вказано: «Внески на утрим. буд., 1, вул. Благовісна, буд. 469, м. Черкаси від ОСОБА_1 »;

-№ 0.0.3304984607.1 від 15.11.2023 на суму 41 200,00 грн., де у графі «Призначення платежу» вказано: «Внески на утрим. будинку, АДРЕСА_2 від ОСОБА_1 »;

-№ 0.0.3906375213.1 від 25.09.2024 на суму 20 000,00 грн., де у графі «Призначення платежу» вказано: «Внески на утримання будинку, АДРЕСА_3 від ОСОБА_3 ».

З наданого розрахунку руху коштів по договору позики від 20.09.2021 вбачається, що позивач отримував від відповідача кошти у загальному розмірі 141 200,00 грн., які зарахував як погашення відсотків за користування позикою та часткове повернення тіла позики, а саме: 01.02.2022 - 15 000,00 грн.; 01.05.2022 - 20 000,00 грн.; 01.08.2022 - 15 000,00 грн.; 01.09.2022 - 30 000,00 грн.; 14.11.2023 - 20 000,00 грн.; 25.03.2024 - 41 200,00 грн. Станом на 01.04.2026 заборгованість за договором становить 501 744,10 грн., яка складається з: 379 000,00 грн. тіло позики; 50 749,66 грн. відсотки за користування позикою; 54 955,00 грн. інфляційні втрати; 17 039,42 грн. - 3% річних.

На підтвердження факту перерахування відповідачем коштів позивач надав скріншоти з мобільного застосунку «Приват24», згідно з якими на картку № НОМЕР_1 було перераховано кошти у загальному розмірі 141 200,00 грн. наступними частинами: 01.02.2022 - 15 000,00 грн.; 02.05.2022 - 20 000,00 грн.; 08.08.2022 - 15 000,00 грн.; 06.09.2022 - 30 000,00 грн.; 14.11.2023 - 20 000,00 грн.; 23.03.2024 - 41 200,00 грн.

Судом також встановлено, що 01.10.2024 голова правління ОСББ «Благовісна 469» Берьоза N.Л. отримала письмову вимогу позивача про повернення позики та сплату відсотків за користування нею.

Станом на час розгляду справи судом доказів, що свідчать про погашення відповідачем зазначеної заборгованості, матеріали справи не містять.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд, відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 у справі № 629/5364/13-ц, зазначено, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 569/1646/14-ц, від 14.04.2020 у справі № 628/3909/15, від 21.07.2021 у справі № 758/2418/17, від 14.07.2022 у справі № 204/4341/17.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 10 договору позики від 20.09.2021 передбачено, що правочин вважається укладеним з моменту передання позикодавцем грошей позичальникові.

Водночас суд звертає увагу на те, що у вказаному договорі не зазначено суми (розміру) позики, яка підлягає передачі. Оскільки предмет договору є його істотною умовою, відсутність чітко визначеного розміру грошових коштів свідчить про порушення вимог частини 1 статті 638 ЦК України та підтверджує, що сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов правочину.

На підтвердження факту перерахування коштів на виконання умов договору в розмірі 520 200,00 грн. позивач надав платіжні інструкції АТ КБ «ПриватБанк». Проте, дослідивши їх зміст, суд встановив, що у графі «Призначення платежу» платником зазначено: «Внески на утрим. буд. 1», «Внески на утрим. буд. 1, вул. Благовісна, буд. 469, м. Черкаси» та «Внески на утрим. будинку АДРЕСА_3 ».

Суд відхиляє доводи позивача про те, що таке призначення платежу було зазначено через особливості банківської системи та шаблонів застосунку «Приват24». Відповідно до чинного законодавства України, що регулює порядок надання платіжних послуг, відповідальність за правильність, повноту та достовірність інформації, зазначеної в реквізиті «Призначення платежу», несе виключно ініціатор платежу (платник). Позивач, діючи як замовник платіжної послуги, мав технічну можливість самостійно відредагувати цей реквізит та вказати призначення, яке б чітко відображало перерахування коштів на виконання умов договору. Проте він обрав призначення платежу саме як сплату внесків.

Сплата коштів з іншим цільовим призначенням не може розцінюватися як виконання договору позики. Крім того суд зазначає, що платіж від 25.09.2024 на суму 20 000,00 грн. містить призначення: «Внески на утримання будинку... від ОСОБА_3 », що виключає можливість його зарахування як виконання договірних зобов`язань ОСОБА_1 .

Надані позивачем скріншоти з застосунку «Приват24» та розрахунок руху коштів, які, за твердженням позивача, підтверджують факт часткового повернення відповідачем коштів на виконання умов договору, суд оцінює критично.

Проаналізувавши та порівнявши вказані документи, суд встановив, що дати перерахування коштів, зазначені позивачем у його розрахунку руху коштів, не збігаються з датами фактичного зарахування, які відображені на скріншотах із застосунку «Приват24». Наявність таких розбіжностей свідчить про недостовірність, суперечливість та неузгодженість наданих позивачем доказів між собою.

Крім того, за відсутності первинних бухгалтерських документів (належним чином оформлених виписок по банківських рахунках , платіжних інструкцій із призначенням «повернення позики» чи «виплата відсотків за договором», а також двостороннього акта звірки взаєморозрахунків) скріншоти не є належними та допустимими доказами визнання відповідачем боргових зобов`язань. Більш того, зі змісту вказаних зображень неможливо встановити особу платника (відправника коштів), а також те, що картка № НОМЕР_1 , на яку надходили кошти, належить саме позивачу ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи, що позивачем у порядку статті 81 ЦПК України не доведено факту передання грошових коштів відповідачу саме як позики, договір позики від 20.09.2021 в силу своєї реальної природи є неукладеним.

Оскільки договір є неукладеним, боргові зобов`язання між сторонами не виникли, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про стягнення тіла позики в розмірі 379 000,00 грн. Вимоги про стягнення компенсаційних відсотків у розмірі 50 749,66 грн., інфляційних втрат у розмірі 54 955,00 грн. та 3% річних у розмірі 17 039,42 грн. є похідними від основної вимоги, а тому у їх задоволенні також слід відмовити в повному обсязі.

Окрім цього, досліджуючи правову природу самого договору позики від 20.09.2021, суд звертає увагу, що цей документ не підписаний одним із членів правління об`єднання.

Оскільки правління ОСББ є колегіальним виконавчим органом, а позивач ОСОБА_1 на момент укладення спірного договору обіймав посаду заступника голови правління і водночас (згідно з даними ЄДРПОУ) мав право діяти від імені відповідача без довіреності, укладення цього правочину містить очевидні ознаки конфлікту інтересів (частина 3 статті 238 ЦК України). За таких обставин укладення договору вимагало безумовного, повного і належного волевиявлення інших незалежних членів правління. Відсутність підпису члена правління у договорі свідчить про те, що воля ОСББ як юридичної особи на укладення цього правочину не була належним чином сформована, погоджена та закріплена.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується пенсійним посвідчення № НОМЕР_4 від 01.07.2020.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивач на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то судовий збір у розмірі 5 017,44 грн., який був ним помилково сплачений при подачі позовної заяви, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-281, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Благовісна 469» про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок державного бюджету 5 017,44 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову відповідно до квитанції № 7820-4229-3939-4317 від 11.03.2026.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 16.06.2026.

Головуючий: Г. В. Булгакова