Рішення № 137413614, 16.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2062/26

Провадження № 2/711/1723/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кошубінської Л.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Синиці Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська стоматологічна поліклініка» про спонукання виконати певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, у якому просила:

- зобов`язати КНП «ЧМСП» забезпечити здійснення розрахунків за надані стоматологічні послуги з використанням платіжних засобів, передбачених частиною 29 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»;

- стягнути з КНП «ЧМСП» моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2025, 12.01.2026 та 20.01.2026 позивач зверталася до КНП «ЧМСП» з метою отримання стоматологічних послуг. За надані стоматологічні послуги працівниками відповідача позивачу було запропоновано лише один варіант розрахунку, а саме здійснити оплату через термінал самообслуговування АТ КБ «ПриватБанк», встановлений у приміщенні закладу. На звернення позивача щодо забезпечення можливості безготівкового розрахунку платіжною карткою, адміністрація відповідача відповіла відмовою, мотивуючи це тим, що наявність терміналу самообслуговування банку повністю покриває потребу в безготівкових платежах. Позивач вважає, що встановлений відповідачем спосіб оплати не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки обмежує її право як споживача на вільний вибір форми розрахунків, передбачене статтею 17 Закону України «Про захист прав споживачів» та статтею 38 Закону України «Про платіжні послуги», а також змушує сплачувати додаткову комісію банківській установі за проведення платежу через термінал самообслуговування. Крім цього, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, безпідставної відмови у забезпеченні безготівкових розрахунків через платіжний пристрій закладу, а також зверхнього ставлення адміністрації медичної установи під час особистих прийомів, їй було завдано моральної шкоди. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, стресі, психоемоційному напруженні, які вкрай негативно впливають на стан її здоров`я. Через неправомірну поведінку відповідача позивач була змушена витрачати додаткові зусилля, час і власні кошти на захист своїх прав перед контролюючими органами (зокрема, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Черкаській області) та судом, що порушило її звичний життєвий ритм. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026, вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

03.06.2026 представник відповідача адвокат Синиця Д.Ю. подав додаткові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначив, що доводи позивачки про те, що КНП «ЧМСП» забезпечено лише один варіант оплати за надані послуги не відповідають дійсності. На виконання вимог Постанови КМУ № 894 та Закону України «Про платіжні послуги», у закладі забезпечено можливість безготівкових розрахунків. Зокрема, у закладі встановлено два платіжні термінали самообслуговування з функцією безготівкової оплати та прийому готівки, де реалізовано автоматичне переведення коштів на реквізити установи. Крім того, кожен лікар має можливість надати пацієнту реквізити для оплати послуг відповідно до актів та заказ-нарядів у друкованій формі для здійснення платежу через інші банківські установи, про що позивачку було письмово поінформовано листом КНП «ЧМСП» від 19.02.2026. Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту її звернення щодо видачі рахунку та відмови працівників поліклініки у його видачі, як і доказів неможливості здійснення безготівкового розрахунку через термінал самообслуговування. З огляду на відсутність протиправної поведінки відповідача, недоведеність факту заподіяння душевних чи фізичних страждань та причинно-наслідкового зв`язку, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Синиця Д.Ю. заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у додаткових поясненнях.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи,всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.12.2025, 12.01.2026 та 20.01.2026 ОСОБА_1 зверталася до КНП «ЧМСП» з метою отримання стоматологічних послуг.

Оплату за надані стоматологічні послуги позивачем було здійснено через термінал самообслуговування АТ КБ «ПриватБанк», розташований у приміщенні закладу за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 325, а саме: 16.12.2025 о 17:24:04 у розмірі 815,00 грн., при цьому сума стягнутої банківської комісії склала 8,15 грн.; 12.01.2026 о 16:15:36 у розмірі 929,00 грн, при цьому сума стягнутої банківської комісії склала 9,29 грн.; 20.01.2026 о 15:39:04 у розмірі 1 027,00 грн., при цьому сума стягнутої банківської комісії склала 10,27 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи дублікатами квитанцій АТ КБ «ПриватБанк».

11.02.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до директора КНП «ЧМСП» Щепачової І.В. із письмовою претензією, у якій стверджувала про порушення її прав як споживача на вільний вибір форми розрахунків через відсутність можливості оплати готівкою в касі підприємства або через безготівковий розрахунок безпосередньо платіжною карткою. Просила забезпечити приймання готівки або встановити у закладі платіжний термінал для безготівкового розрахунку картками.

Листом від 19.02.2026 директор КНП «ЧМСП» К. Мінаєв у відповідь на претензію повідомив, що у закладі забезпечена можливість здійснення безготівкових розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв відповідно до Постанови КМУ № 894 від 29.07.2022 та статті 38 Закону України «Про платіжні послуги». Додатково зазначалося, що кожен лікар має можливість надати реквізити для оплати послуг відповідно до актів чи замовлень-нарядів у друкованій формі, а розрахунки в КНП «ЧМСП» здійснюються виключно в безготівковій формі відповідно до Постанови КМУ № 781 від 05.07.2024.

Також судом встановлено, що 15.01.2026 ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області.

Листом від 04.02.2026 Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області повідомило, що з метою захисту прав споживача зверталося до компетентного центрального органу виконавчої влади з проханням погодити проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо КНП «ЧМСП». Проте Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України листом від 31.01.2026 у наданні погодження було відмовлено у зв`язку з дією правового режиму воєнного стану, через що провести перевірку закладу по суті не представилося за можливе.

Разом з тим, на підставі звернення позивача від 19.03.2026, ГУ ДПС у Черкаській області було проведено фактичну перевірку КНП «ЧМСП» за місцем провадження діяльності (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 325). За результатами контрольно-перевірочних заходів податковим органом встановлено порушення вимог чинного законодавства з боку КНП «ЧМСП», а саме: суб`єктом господарювання не забезпечено можливість проведення розрахунків кінцевими споживачами за надані послуги спеціальними платіжними засобами через відсутність платіжного терміналу. Органом ДПС встановлено, що вказані дії відповідача порушують пункт 1 Постанови КМУ № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)». За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт та вирішується питання про застосування до відповідача відповідних фінансових (штрафних) санкцій.

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про платіжні послуги».

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою, а також на належну якість продукції та обслуговування.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів»держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням режиму роботи та обов`язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Продавець (виконавець) зобов`язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати можливість здійснення ним безготівкових розрахунків, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов`язаний забезпечити таку можливість.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Згідно з частиною 28 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України.

Торговцям забороняється: у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу 1 частини 28 цієї статті; встановлювати будь-яку додаткову (супровідну) плату під час здійснення оплати за продані ними товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, у тому числі плату за використання певного електронного платіжного засобу, платіжного застосунку або платіжного пристрою; встановлювати різні ціни на ті самі товари чи послуги у разі здійснення розрахунку за них у безготівковій формі порівняно з розрахунком готівковими коштами.

Терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням торговцями таких термінів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а контроль за забезпеченням захисту прав споживачів при здійсненні зазначених розрахунків - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (частина 29 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»).

На виконання зазначених законодавчих вимог КМУ прийнято Постанову № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 цієї Постанови, з 01.01.2023 торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами права, суд дійшов висновку, що КНП «ЧМСП» здійснює діяльність у м. Черкаси, чисельність населення якого перевищує 25 тисяч осіб. А отже, з 01.01.2023 на відповідача покладено обов`язок забезпечити здійснення безготівкових розрахунків за допомогою електронних платіжних засобів (платіжних карток) через власні платіжні пристрої.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що у КНП «ЧМСП» забезпечена можливість здійснення безготівкових розрахунків, зокрема через термінал самообслуговування АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на таке.

За змістом частини 28 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», обов`язок забезпечити безготівковий розрахунок покладено на торговця (виконавця послуг).

Встановлений у холі КНП «ЧМСП» термінал самообслуговування (модель Тікон S-700, № Т5203791) належить АТ КБ «ПриватБанк» та розміщений на підставі договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 3 від 04.01.2023. Наявність терміналу самообслуговування АТ КБ «ПриватБанк» у приміщенні комунального закладу не звільняє відповідача від обов`язку щодо встановлення власного платіжного терміналу.

Крім того, розрахунок через вказаний термінал (навіть за наявності швидкої кнопки переказу на рахунок закладу) супроводжувався стягненням додаткових коштів з кінцевого споживача. Згідно з наявними у справі дублікатами квитанцій, під час оплати отриманих медичних послуг з позивача було стягнуто комісію банку в розмірах 8,15 грн., 9,29 грн. та 10,27 грн. відповідно.

Таким чином, створюючи умови, за яких безготівкова оплата можлива лише через сторонній платіжний термінал із стягненням додаткових коштів з споживача, КНП «ЧМСП» порушило вимоги статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів», яка гарантує право на вільний вибір форми розрахунків і забороняє виконавцю у будь-який спосіб обмежувати можливість безготівкових платежів, та заборони, встановлені частиною 29 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги».

Посилання закладу на Постанову КМУ № 781 від 05.07.2024 (щодо безготівкових розрахунків) є безпідставними, оскільки безготівкова форма оплати повинна реалізовуватися виключно у законний спосіб, без створення фінансових та організаційних перешкод для споживачів.

Факт відсутності у КНП «ЧМСП» належного платіжного обладнання для прийому безготівкових платежів безпосередньо від споживачів та пов`язане з цим порушення пункту 1 Постанови КМУ № 894 від 29.07.2022 підтверджується листом ГУ ДПС у Черкаській області від 03.04.2026. Контролюючим органом у межах його компетенції встановлено, що відповідачем не забезпечено можливість проведення безготівкових розрахунків зі споживачами за надані послуги спеціальними платіжними засобами через відсутність платіжного терміналу.

Щодо посилань представника відповідача на те, що лікарі мають можливість надавати друковані реквізити для оплати послуг відповідно до актів та замовлень-нарядів через інші банківські установи, суд зазначає, що такий варіант є альтернативним способом розрахунку. Він не звільняє комунальне підприємство від обов`язку забезпечити можливість приймання платіжних карток безпосередньо у приміщенні, де надаються послуги.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідач не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків за надані ним послуги у встановлений законом спосіб, у зв`язку з чим позивач була обмежена у виборі форми розрахунку та зазнала додаткових фінансових витрат у вигляді сплати комісії, вимога про зобов`язання КНП «ЧМСП» забезпечити здійснення розрахунків за надані стоматологічні послуги з використанням платіжних засобів, передбачених статтею 38 Закону України «Про платіжні послуги», є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Оцінюючи обставини справи у їх сукупності, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди. Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка проявилася у незабезпеченні належних умов для здійснення безготівкових розрахунків у медичному закладі, ОСОБА_1 під час кожного візиту (16.12.2025, 12.01.2026 та 20.01.2026) позбавлялася права на вільний вибір форми оплати. Крім того, вона була змушена здійснювати розрахунки через термінал самообслуговування банківської установи, що щоразу супроводжувалося додатковими фінансовими витратами у вигляді стягнення банківської комісії.

Така бездіяльність відповідача завдала ОСОБА_1 душевних страждань, призвела до психоемоційного напруження, відчуття безпорадності та стресу. Крім того, було порушено її нормальний життєвий ритм, оскільки вона була змушена витрачати додатковий час, зусилля та кошти для звернення за захистом своїх прав до Головного управління Держпродспоживслужби, Головного управління ДПС та суду.

Між протиправною бездіяльністю відповідача та моральними стражданнями позивача наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Водночас, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд керується принципами розумності, виваженості, пропорційності та співмірності. На думку суду, заявлена позивачем сума компенсації у розмірі 10 000,00 грн. є завищеною та не повною мірою відповідає реальному обсягу, глибині й тривалості негативних наслідків немайнового характеру.

Оцінивши характер та обсяг перенесених позивачкою моральних страждань, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення цієї позовної вимоги та визначення розміру компенсації у сумі 2 000,00 грн. На переконання суду, такий розмір відшкодування буде справедливою сатисфакцією за перенесені моральні страждання й відповідатиме засадам цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення встановлюються законом.

Згідно з частинами 1, 6 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 на підставі закону звільнена від сплати судового збору, а за результатами судового розгляду її основна позовна вимога немайнового характеру задоволена в повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 311,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 17, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», Постановою КМУ № 894 від 29.07.2022, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська стоматологічна поліклініка» про спонукання виконати певні дії та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська міська стоматологічна поліклініка» (код ЄДРПОУ 02005007, місцезнаходження: бульв. Шевченка, буд. 325, м. Черкаси) забезпечити здійснення розрахунків за надані стоматологічні послуги з використанням платіжних засобів, передбачених частиною 29 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська стоматологічна поліклініка» (код ЄДРПОУ 02005007, місцезнаходження: бульв. Шевченка, буд. 325, м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 (1959 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська стоматологічна поліклініка» (код ЄДРПОУ 02005007, місцезнаходження: бульв. Шевченка, буд. 325, м. Черкаси) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 16.06.2026.

Головуючий: Г. В. Булгакова