Рішення № 137411642, 20.04.2026, Новоселицький районний суд Чернівецької області

20.04.2026

Справа № 720/21/26

Провадження № 2/720/59/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Княгницької Ю.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Новоселицької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на частку в майні колишнього колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2026 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право на частку в майні колишнього колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що станом на 1990-1991 роки домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 відносилося до колгоспних дворів, в якому були зареєстровані четверо осіб до кола яких входили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В той же час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вибули з вказаного домоволодіння залишаючись формально бути зареєстрованими по АДРЕСА_1 , свою частку в майні колишнього колгоспного двору протягом даного періоду часу вони не витребували, тому за пропуском строку давності витребування своєї частки, їх доля у майні колишнього колгоспного двору перейшла до інших членів домоволодіння, які залишилися там проживати. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частку домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_2 , яку своєчасно прийняла як спадкоємець по закону його дружина ОСОБА_1 .. Однак, з причин того, що при житті спадкодавець не отримав правовстановлюючих документів на домоволодіння, вона не може оформити на себе право власності на вказане спадкове майно. Просила суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на частку в майні колишнього колгоспного двору та визнати за нею право власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .. Крім того, позивачка просила визначити за нею 1/2 частку домоволодіння по АДРЕСА_2 , як члену колишнього колгоспного двору, що збереглося по теперішній час.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак направив на адресу суду заяву, в якій позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розглянути справу у його відсутності.

Відповідачі звернулися до суду із заявами, в яких позов визнали та просили розглянути справу у їх відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачами не суперечить встановленим обставинам по справі та не порушує права та інтереси інших осіб, дійшов висновку про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні та задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Вирішуючи дану справи, суд виходить з того, що відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Положеннями ст. 126 ЦК УРСР встановлено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Рокитненського старостинського округу № 3 Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 45 від 04 березня 2026 року станом на 1990-1991 роки домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 відносилося до дворів колгоспного типу, в якому були зареєстровані троє осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

Житловий будинок вказаного домоволодіння побудований до 1978 року на відведеній для вказаної мети земельній ділянці та зареєстрований в Рокитненській сільській раді Чернівецького району в погосподарській книзі із наданням відповідної адресної частини, що підтверджується технічним паспортом домоволодіння.

У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української СРСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року державна реєстрації нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради. Інструкція втратила чинність згідно із наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, введення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим.

Дослідженими доказами з`ясовано, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вибули з вказаного господарства залишаючись формально бути зареєстрованими по АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги, що відповідачі позов визнали та після їх вибуття з вказаного домоволодіння більш трьох років підряд не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору, будь-яку частку в майні колгоспного двору не витребували по сьогоднішній день, суд вважає, що вони втратили частку в майні колишнього колгоспного двору даного домоволодіння.

Таким чином, після набрання законної сили Закону України «Про власність» (11 квітня 1991 року), житловий будинок та господарські споруди вказаного домоволодіння належали ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 ..

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме на все домоволодіння в цілому, яке розташовано по АДРЕСА_1 та на 1/2 частку домоволодіння по АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки Рокитненського старостинського округу № 3 Новоселицької міської ради № 45 від 04 березня 2026 року, вбачається що станом на 1990-1991 роки домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 відносилося до дворів колгоспного типу, в якому був зареєстрований та проживав ОСОБА_4 ..

Житловий будинок вказаного домоволодіння побудований в 1978 року на відведеній для вказаної мети земельній ділянці та зареєстрований в Рокитненській сільській раді в погосподарській книзі із наданням відповідної адресної частини, що підтверджується технічним паспортом домоволодіння.

Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що домоволодіння побудоване відповідно до діючого на час його будівництва законодавства, належним чином було зареєстроване органом місцевого самоврядування і належало зареєстрованому та проживаючому в ньому станом на 1990-1991 роках ОСОБА_4 ..

Крім того, відповідно до виписки з по господарської книги Рокитненського старостинського округу № 3 Новоселицької міської ради, станом на 1990-1991 роки в домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_2 відносилося до дворів колгоспного типу, в якому були зареєстровані та проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в силу чого виходячи з положень ст. 123 ЦК УРСР в редакції 1963 року кожен з них мав рівні долі у колгоспному дворі, тобто по 1/2 частці домоволодіння..

Житловий будинок вказаного домоволодіння побудований в 1962 року на відведеній для вказаної мети земельній ділянці та зареєстрований в Рокитненській сільській раді в погосподарській книзі із наданням відповідної адресної частини, що підтверджується технічним паспортом домоволодіння.

Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що домоволодіння побудоване відповідно до діючого на час його будівництва законодавства, належним чином було зареєстроване органом місцевого самоврядування і належало зареєстрованому та проживаючому в ньому станом на 1990-1991 роках ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ..

Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що домоволодіння побудоване відповідно до діючого на час його будівництва законодавства, належним чином було зареєстроване органом місцевого самоврядування і належало зареєстрованим та проживаючим в ньому станом на 1990-1991 роках особам на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 1218 ЦК України, діючого на час відкриття спадщини, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 як спадкоємець за законом першої черги своєчасно прийняла його дружина ОСОБА_1 , оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також звернулася з відповідною заявою до нотаріальної контори протягом шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_4 ..

Однак, у зв`язку із смертю спадкодавця та відсутністю за ним правовстановлюючих документів на домоволодіння, нотаріальна контора відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння.

Враховуючи, що позивачка є спадкоємцем за законом 1 черги після смерті ОСОБА_4 , своєчасно прийняла спадщину, інші спадкоємці спадщину не прийняли, то суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, у зв`язку із чим позов слід задовольнити.

Окрім цього, позивачці не визначена її власна частка в майні колишнього колгоспного двору, яке збереглося на теперішній час, що унеможливлює отримання нею свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно.

При вирішенні даної позовної вимоги суд виходить з того, що згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за № 20 від 22 грудня 1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Визнання права та зміна правовідношення є встановленими ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про визначення за позивачкою 1/2 частки у вказаному домоволодінні по АДРЕСА_2 , як її власної частки в майні колишнього колгоспного двору, що збереглося по теперішній час.

На підставі ст.ст. 16, 328, 1218, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 120, 123, 126, 528, 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, суд керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 142, 197, 200, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на частку в майні колишнього колгоспного двору у домоволодінні, яке розташовано по АДРЕСА_1 .

Визнати право власності ОСОБА_1 на домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літера «А», воріт з хвірткою №1 та огорожі № 2, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .

Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку домоволодіння, що розташовано по АДРЕСА_2 та складається з житлового будинку літера «А», сараїв літера «Б», «Г», літньої кухні літера «В», навісу літера «Д», гаражу літера «Е», погрібу з шийкою «Пг», колодязю № 1 та огорожі № 2,3 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/2 частку в майні колишнього колгоспного двору, що збереглося по теперішній час у домоволодінні, яке розташовано по АДРЕСА_2 та складається з житлового будинку літера «А», сараїв літера «Б», «Г», літньої кухні літера «В», навісу літера «Д», гаражу літера «Е», погрібу з шийкою «Пг», колодязю № 1 та огорожі № 2,3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Ляху Г.О.