Рішення № 137410869, 15.06.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3242/26

провадження 2/216/3253/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Маланюка О.Я.

за участю секретаря судового засідання Агурейчевої А.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал 23 квітня 2026 року, звернулося до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 15370-06/2024 від 14.06.2024 року в розмірі 15580,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.06.2024 року між Товаристом з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 15370-06/2024, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу у власність грошові кошти в сумі 4000,00 грн. а Відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики), сплатити проценти. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та не сплатив відсотків за користування ним.

Враховуючи наведене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму заборгованості в розмірі 15580,00 грн., стягнути також витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00грн. та судовий збір в розмірі 2662,40грн.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не явився належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду. Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник заперечує щодо стягнення штрафу та просить суд в задоволенні стягнення такого відмовити. Просить зменшити розмір процентів заявлених до стягнення з 6180 до 2000 грн. Просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру спів мірного зі складністю справи, її типовістю, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розміні 8000,00 грн. 15.06.2026 року, до суду представником відповідача подано заяву в якій останній просить здійснювати розгляд справи без участі відповідача та представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Ухвалою суду від 24.04.2026 року, залишено позов без руху у зв`язку з допущеними недоліками позову. Позивачем усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року, відкрито провадження у справі та витребувано докази.

На виконання вимог ухвали суду від АТ «Райффайзен Банк» надійшов лист відповідь № 81-15-9/7733-БТ від 06.05.2026р., надано виписку про рух коштів по рахунку банківської картки яка належить ОСОБА_1 . З виписки вбачається зарахування на карту 14.06.2024 року переказу в сумі 4000,00грн.

22.05.2026 року, до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Так, 16.06.2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Стар Файненс Груп» Договір про надання фінансового кредиту № 15370-06/2024, (договір підписано відповідачем одноразовим цифровим ідентифікатором W0951) за яким ТОВ «Стар Файненс Груп» надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 4000,00 гривень.

Відповідно до умов Договору про надання фінансового кредиту № 15370-06/2024 від 16.06.2024 року: 1.1. Сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 гривень., надається на 120 днів до 11.10.2024 року; 1.4.1. денна процентна ставка становить 1,50 % в день; 1.6. Кредит надається на картку 4149-50хх-хххх-9270; 3.1. За користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно графіком; 5.3. У випадку прострочення сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу.

Докази, які б спростовували факт отримання коштів Відповідачем в матеріалах справи відсутні. Дана обставина не заперечується у відзиві представником відповідача.

Як зазначено в позовній заяві, Відповідач умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

За змістом позовної заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1580,00грн., яка складається з:

- заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.;

- заборгованість за відсотками 6180,00 грн.;

- заборгованість за штрафом 5400,00 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

24.09.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено Договір факторингу №24092024. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», в тому числі і до Відповідача за кредитним договором.

З витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №24092024 станом на момент закінчення строку кредитування ТОВ «Стар Файненс Груп» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором на загальну суму заборгованості 15580,00грн. (№ боржника в реєстрі 2303).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

З матеріалів справи встановлено, що договір факторингу, на підставі якого Позивач набув право вимоги до Відповідача, укладений у відповідності до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним, чи його розірвання до матеріалів справи не надано.

Таким чином, ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги по Договору про надання фінансового кредиту № 15370-06/2024 від 16.06.2024.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З Договору про надання фінансового кредиту № 15370-06/2024 від 16.06.2024, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення Договору про надання фінансового кредиту № 15370-06/2024 від 16.06.2024 та отримання відповідачем коштів у сумі 4000,00 грн. Відповідачем не надано доказів повернення даної суми кредиту.

Отже, як встановлено Судом, позикодавець, перерахувавши Відповідачу грошові кошти, виконав умови кредитного договору № 15370-06/2024 від 16.06.2024 року, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором належним чином не виконав.

Докази, які б спростовували вищевикладене, в матеріалах справи відсутні.

Оскільки Відповідачу надано в кредит грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. шляхом перерахування суми позики на банківську картку, вказаною ним, наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість за тілом кредиту згідно кредитного договору № 15370-06/2024 від 16.06.2024 року в розмірі визначеному первісним кредитором в сумі 4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту.

В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в сумі 6180,00 грн.

Представник відповідача у відзиві вказував на незаконність та невідповідність критеріям справедливості нарахованих процентів в сумі 6180,00 грн. Вказував, що розмір відсотків підлягає зменшенню до 2000 грн.

Беручи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача щодо нарахування відсотків за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 6180,00 грн. Розмір відсотків узгоджується з розрахунком первісного кредитора.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Частиною четвертої статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За умовами кредитного договору № 15370-06/2024 від 16.06.2024 року сторони погодили строк кредитування 120 днів (пункт 1.1. договору).

Згідно п. 1.4.1. Договору передбачена процента ставка 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту до 11.10.2024 року.

Отже, позивач вважає, що сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача становить: 6180,00 грн. З такою позицією позивача суд не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства. Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Договір № 15370-06/2024 укладено 16.06.2024 року, сторони погодили строк кредитування 120 днів, тобто до 11.10.2024 року. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір укладено та діяв після набрання чинності цим Законом.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що зазначений вище закон застосовується до спірних правовідносин.

Таким чином, відсотки в період з 21.08.2024 року по 11.10.204 року нараховані не вірно. Так, у період з 14.06.2024 року по 20.08.2024 року 1,5% (60 грн.) х 68 днів = 4080 грн., у період з 21.08.2024 року по 11.10.2024 року 1% (40 грн.) х 52 дні = 2080 грн.

4080+2080= 6160,00 грн. сума відсотків що підлягають до стягнення з відповідача, що узгоджується із положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, сума процентів, яка підлягає стягненню з Відповідача становить: 6160,00 грн.

Що стосується вимоги про стягнення 5400,00 грн. заборгованості за штрафом.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, за якими неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану пеню, якою є неустойка за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки (штрафу) - не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення неустойки в сумі 5400,00 грн. слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають до часткового задоволення.

Щодо витрат професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1-4статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з правилами пункту 3 частини 2статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з вимогами ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідачем заявлено до стягнення з позивача 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Суд, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатами робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь частково, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 3200 грн. є співмірними по відношенню до обставин справи та заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості, які задоволені частково, а тому з відповідача у користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3200 грн.

Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, часткове задоволення позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, те що в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що вимогу представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, у зв`язку з чим з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Кредит-Капітал» на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2200,00 грн., що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (65,21%) в сумі 1736,15 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 527 ч.1, 530, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, керуючись керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15370-06/2024 від 14.06.2024,- задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість за кредитним договором № №15370-06/2024 від 14.06.2024 року в розмірі 10160 грн. (десять тисяч сто шістдесят гривень) яка складається з:

- заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.;

- заборгованість за відсотками 6160,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», витрати по сплаті судового збору у розмірі 1736,15 грн. (одну тисячу сімсот тридцять шість гривень 15 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн.(три тисячі двісті гривень).

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 2200,00 грн.(дві тисячі двісті гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК