Ухвала суду № 137410823, 16.06.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

195/669/26

2/195/444/26

У Х В А Л А

іменем України

16.06.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:головуючого судді Омеко М.В., за участі секретаря судових засідань Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦЕНТ-БАНК", в інтересах якого діє представник, адвокат Омельченко Євген Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Томаківського районного суду на розгляді перебуває вищевказана цивільна справа.

05.06.2026 року до суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_2 яка діє в інтересах відповідача за довіреністю про зупинення провадження по справі у звязку з мобілізації її брата ОСОБА_1 .

В судове засідання учасники справи будучи належним чином повідомлені не зявились, що не перешкоджає розгляду справи.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження в справі суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до довіреності від 02.03.2026 року ОСОБА_2 представляє інтереси Амброзяк В.Р., дана довіреність завірена приватним нотаріусом в реєстрі за № 176.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

За приписом пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не з самою обставиною введення воєнного стану, а з фактом перебування сторони в справі в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

При цьому, указана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження в справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Суд звертає увагу на зміст норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка носить імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок, а не право зупинити провадження у випадку перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25.07.2024 по справі №852/2а-2/24.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою від 04.06.2025 № 754/947/22 (провадження № 61-5906 св 23) передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 , поданою її представником ОСОБА_8 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 06.03.2023.

При цьому, Верховний Суд в ухвалі зазначив наступне:

«…115. Вище наведені норми Закону про правовий режим воєнного стану, Закону про оборону, Закону про ЗСУ, Закону про військовий обов`язок та службу, Закону про мобілізацію з точки зору їх взаємозв`язку вказують на те, що введення на території всієї України Указом воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період під час якого, у тому числі здійснюється мобілізація, що має забезпечувати готовність, у тому числі всього складу ЗСУ, до ефективного здійснення цього завдання. У зв`язку з цим відповідно до прямого змісту наведених норм ЗСУ з оголошенням Указом воєнного стану на всій території України починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу. Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.

114. Залучення військовослужбовця, який проходить військову службу у лавах ЗСУ, до бойових дій у певному районі таких дій є результатом виконання зазначеної функції ЗСУ та наслідком введення воєнного стану, запровадження особливого періоду та результатів мобілізації. Однак воно не визначає переведення ані військовослужбовця, ані частини, у якій він служить, ЗСУ загалом на організацію і штат воєнного часу, на воєнний стан, бо є наслідком, а не першопричиною у цьому контексті.

115. Відповідно до пункту 252 розділу XIV Порядку військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка не задіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не означає, що він з метою виконання завдань оборони України не може бути оперативно відряджений до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. В цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду, що є наслідком запровадження воєнного стану на території всієї України. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій (дивитись пункт 263 Положення).

116. Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан, а не про перебування у районі воєнних (бойових) дій та участі у цих діях відповідної особи. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання відповідним військовослужбовцем свого права, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права, на підставі наданих йому доказів, оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу, зокрема як це передбачено частиною третьою статті 141 ЦПК України.

117. Враховуючи зазначене та повноваження командира військової частини, які випливають, наприклад, з абзацу першого частини першої статті 3 Закону про правовий режим воєнного стану, він наділений повноваженнями видавати довідки за формою N 5, передбаченою Інструкцією з діловодства ЗСУ, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Водночас ця довідка за формою N 5 не може бути єдиним можливим відповідним доказом, оскільки довідки, надані у справі N 461/5209/19 також жодним чином не протирічать підтвердженню факту перебування відповідного військовослужбовця у складі ЗСУ, переведених на воєнний стан.

118. Суди попередніх інстанцій у цій справі не встановили, а її учасники не довели, що надана судам довідка за формою N 5 не відповідає вимогам Інструкції з діловодства ЗСУ, зокрема її додатку N 24.

119. Зміст пункту 2 частини першої статті 251 у взаємозв`язку із статтею 254 ЦПК України вказує на те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі, зокрема можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі ЗСУ (у певній військовій частині) або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

127. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової плати Касаційного цивільного суду задля розвитку судової практики вважає за необхідне, з урахуванням зазначеного вище, відступити від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24) з приводу того, що доведення підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, пункту 5 частини першої статті 236 КАС України можливе лише на підставі доказів залучення відповідної особи, військової частини, у якій вона проходить військову службу, до воєнних (бойових) дій у відповідному районі, а довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом, складена відповідно до чинної інструкції з діловодства ЗСУ, зокрема за формою № 5, не є належним або достатнім доказом підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.».

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20.10.2025 № 793/2025 воєнний стан в Україні продовжено до 3 лютого 2026 року включно.

Із довідки форми 5 № 365 від 29.04.2026 року вбачається, що солдат ОСОБА_1 , 1980 р.н. перебуває на військовій службі по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на всій території України Збройні Сили України починають функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення в повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.

Відтак, будь-який військовослужбовець в Україні, який проходить військову службу в конкретній військовій частині під час воєнного стану, є таким, що перебуває у штаті Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан.

Крім того, відповідно до частин першої та третьої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України єдиною умовою для зупинення провадження в справі є перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Оскільки доведення військовослужбовцем факту залучення його до участі в бойових діях або інших фактів для зупинення провадження в справі законом не передбачено, суд не знаходить можливим свавільно тлумачити імперативну процесуальну норму закону та виходити за межі її логічної конструкції і зобов`язаний провадження в справі зупинити до припинення перебування відповідача в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Суд мав би право вимагати від військовослужбовця доведення факту залучення його до участі в бойових діях для зупинення провадження в справі, якщо б зазначена підстава для зупинення містилася в статті 252 ЦПК України, якою передбачено право, а не обов`язок, суду зупиняти провадження в справі.

Із огляду на викладене, суд уважає клопотання представника відповідача за довіреністю обґрунтованим та таким, що належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючисьстаттями 53, 258-261, 274, 277, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання представника ОСОБА_2 яка діє в інтересах відповідача за довіреністю про зупинення провадження по справі у звязку з мобілізації її брата ОСОБА_1 - задовольнити.

Зупинити провадження у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦЕНТ-БАНК", в інтересах якого діє представник, адвокат Омельченко Євген Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня проголошення.

Суддя: М.В. Омеко