Рішення № 137410167, 15.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1978/26

Провадження № 2/202/3226/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

15 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.06.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 23698761, згідно з умовами якого відповідач отримав 5 300 грн на умовах строковості, платності та поворотності. Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач зазначає, що відповідач зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 35 886,29 грн, яка складається з: 5 300,00 грн тіло кредиту, 27 936,29 грн відсотки, 2 650,00 грн штрафи. Просить стягнути вказану суму, а також 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлений про судовий розгляд, у встановлений судом строк не скористався правом на подання відзиву на позов чи зустрічного позову, будь-яких заяв/клопотань до суду від нього не надходило.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів (ст. 280 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.06.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 23698761 на суму 5 300 грн. Договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20. У справі встановлено, що для підписання кредитного договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Кредитні кошти були перераховані на банківську картку відповідача.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кредит позичальникові на встановлених умовах, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1048 ЦК України). Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору, не повернувши кошти.

Згідно з розрахунком позивача, сума заборгованості становить 35 886,29 грн, з яких: тіло кредиту 5 300,00 грн, відсотки 27 936,29 грн, штрафи 2 650,00 грн.

В матеріалах справи наявна копія претензії про погашення заборгованості вих. № 23773388/701 від 02.02.2026, яка була направлена позивачем відповідачу, але не була задоволена.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за процентами та штрафними санкціями, суд виходить з наступного.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закону України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У той же час, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір був укладений 28.06.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка згідно з чинним законодавством не може перевищувати встановлені обмеження.

Оскільки проценти в Договорі, встановлені на рівні 1,12 % та 1,5 % на день, суперечать закону, проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки Національного банку України за відповідний період.

За перерахунком суду, заборгованість за процентами за обліковою ставкою НБУ за період з 29.06.2024 по 23.06.2025 розраховується наступним чином: з 29.06.2024 по 25.07.2024 (27 днів) за ставкою 13,0 % річних: 5 300 грн * 13,0 % / 366 * 27 днів = 50,84 грн; з 26.07.2024 по 19.09.2024 (56 днів) за ставкою 13,0 % річних: 5 300 грн * 13,0 % / 366 * 56 днів = 105,44 грн; з 20.09.2024 по 31.10.2024 (42 дні) за ставкою 13,0 % річних: 5 300 грн * 13,0 % / 366 * 42 дні = 79,08 грн; з 01.11.2024 по 12.12.2024 (42 дні) за ставкою 13,0 % річних: 5 300 грн * 13,0 % / 366 * 42 дні = 79,08 грн; з 13.12.2024 по 31.12.2024 (19 днів) за ставкою 13,5 % річних: 5 300 грн * 13,5 % / 366 * 19 днів = 37,14 грн; з 01.01.2025 по 23.01.2025 (23 дні) за ставкою 13,5 % річних: 5 300 грн * 13,5 % / 365 * 23 дні = 45,09 грн; з 24.01.2025 по 06.03.2025 (42 дні) за ставкою 14,5 % річних: 5 300 грн * 14,5 % / 365 * 42 дні = 88,43 грн; з 07.03.2025 по 23.06.2025 (109 днів) за ставкою 15,5 % річних: 5 300 грн * 15,5 % / 365 * 109 днів = 245,31 грн.

Загальна сума нарахованих відсотків складає 730,41 грн.

Відповідно, загальна сума заборгованості за договором становить 6 030,41 грн, де 5 300,00 грн тіло кредиту, 730,41 грн проценти. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся сума заборгованості у розмірі 6 030,41 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 650 грн 00 коп суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Суд відхиляє можливі посилання на норми Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального закону, оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Таким чином, основним регулятором договірних відносин у даному випадку є норми ЦК України, які встановлюють пряму заборону на нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) в період дії воєнного стану. Відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафів/пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування законодавства у зв`язку з іншими обставинами.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 650 грн 00 коп. задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 16,80% (6 030,41 грн / 35 886,29 грн * 100), з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 447,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно частин 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: копія договору про надання правничої (правової) допомоги, копія ордера на надання правничої (правової) допомоги, копія акту наданих послуг, копія детального опису наданих послуг до Акту.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Отже, відповідно до Акту наданих послуг № 701 від 06.02.2026 року було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги становить 8000 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.

Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін. Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 8000 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3000 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Керуючись ст. 16, 509, 526, 610, 627, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 23698761 від 28.06.2024 року в загальному розмірі 6 030 (шість тисяч тридцять) грн 41 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5 300,00 грн; заборгованості за процентами 730,41 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 447 грн 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 15 червня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. В. Недобитюк