Рішення № 137410032, 15.06.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3786/25

провадження №2/176/288/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнова К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9367423 від 15.05.2024 року у розмірі 60668 грн, судових витрат у розмірі 2662,4 грн та 8000 грн витрат на правову допомогу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 15 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №9367423, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит в сумі, визначеній умовами кредитного договору. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 60668,08 грн, а саме: заборгованість за сумою кредиту 10000 грн; заборгованість за відсотками 44898 грн; заборгованість за комісією 770 грн; сума по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання 5000 грн.

28.102.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги 111-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги за кредитним договором №9367423 від 15.05.2024 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 9367423 від 15.05.2024 року в розмірі 60668,08 грн, судовий збір у розмірі 2662,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином. Заперечень від представника позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, не надходило.

Відповідачу ОСОБА_1 , відповідно до вимог ЦПК України, за відомим місцем реєстрації та проживання останньої, направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву.

06 листопада 2025 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ознайомившись із позовною заявою, відповідач не визнає позовні вимоги та заперечує щодо їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідач вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти від ТОВ «Мілоан», в подальшому порушила обов`язок із їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови договору про споживчий кредит № 9367423 від 15.05.2024 року.

Відповідач зазначає, що визначення даної суми в договорах не свідчить про отримання нею кредитних коштів, зокрема саме у такому розмірі, і, відповідно про виконання позикодавцем своїх зобов`язань по договору.

Так, у п.2.1 договору про споживчий кредит 9367423 від 15.05.2024 року зазначено реквізити платіжної картки, а саме НОМЕР_1 . Відповідач звертає увагу, що номер платіжного засобу, який начебто належить ОСОБА_1 - невідомий. Даний номер банківської картки також не відображається і в додатку до договору. Ця обставина унеможливлює встановити належність даного номеру банківської картки саме ОСОБА_1 , оскільки реквізити сторін в момент підписання договору мають бути зазначені в повному обсязі.

Відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів унеможливлює встановлення: дати початку дії вищевказаних договорів, суми наданого кредиту, правильність нарахування відсотків, які нараховуються від суми наданих кредитних коштів з дати їх отримання.

На думку відповідача, належних та допустимих документів, які передбачені ст.13 Закону України «Про електронну комерцію» і які підтверджують переказ позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним, позивачем не надано.

Відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є достовірним доказом наявності заборгованості.

Також, на думку відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що банківська картка № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорах, відкрита на ім`я відповідачки, а також зарахування на користь останньої грошових коштів на її банківську картку/рахунок. Відповідач вважає, що картка має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину), що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції. На думку відповідача не надано жодних доказів, що банківська картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , а надані позивачем документи, факт існування у позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором не підтверджують.

Щодо нарахованих відсотків відповідач зазначає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками не є співрозмірною сумі кредиту за договором №9367423, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Щодо нарахування позивачем неустойки по кредиту в сумі 5000,00 грн, то відповідач зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Що стосуються витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн., відповідач вважає суму завищеною і такою, що підлягає зменшенню до 1000,00 гривень.

26 листопада 2026 року від позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач вважає, що доводи відповідача щодо не укладання Кредитного договору №9367423 від 15.05.2024 року, а також заперечення факту перерахування грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, де зазначено, що волевиявлення позичальника може підтверджуватись, як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Таким чином, згідно з положеннями вказаної судової практики, підтвердження укладання кредитного договору може здійснюватися як письмовій формі, так і через фактичні дії сторін.

Позивач звертає увагу суду, що у матеріалах справи, а саме у Відомостях про щоденні нарахування та погашення, вбачається, що відповідач здійснював платежі на погашення тіла кредиту, що у свою чергу, беззаперечно свідчить про отримання ним грошових коштів та підтверджує факт укладання Кредитного договору №9367423 від 15.05.2024 року.

Щодо доказів видачі грошових коштів відповідно до Кредитного договору та первинних документів, то на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав копію платіжного доручення № 131133583 від 15.05.2024 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало Кредит рах. № НОМЕР_1 , кредитні кошти в сумі 10 000 грн 00 коп., у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п.2.1 Договору.

Позивач звертає увагу, що Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» в т.ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481. Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.

Позивач зазначає, що товариством на підтвердження здійснення господарської операції щодо Кредитного договору надано платіжне доручення №131133583 від 15.05.2024 року про переказ коштів згідно укладеного Кредитного договору, на підставі вказаного платіжного доручення Товариством здійснюється облік за кредитним договором №9367423 від 15.05.2024 року в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».

Щодо стягнення відсотків за Кредитним договором, позивач стверджує, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Представник позивача наголошує, що нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до нижчезазначених пунктів Кредитного договору №9367423 від 15.05.2024 року.

Позивач зазначає, що на час дії на території України воєнного стану законодавством України не передбачено скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є правомірним і позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки.

Таким чином, на думку позивача, усі його дії є правомірними, оскільки у своєму позові позивач не має наміру стягнути з відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Всі ставки щодо нарахування відсотків за користування кредитом зазначені в договорі, у пунктах зазначених вище. До того ж, у матеріалах справи наявна копія про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №9367423 від 15.05.2024 року, де зазначені суми нарахування відсотків з посиланням на відповідний пункти договору. Тому дані вимоги є в межах чинного законодавства і не є порушенням відповідно до вище наведеного.

Щодо нарахування штрафів/пені, позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» були викладені в новій редакції.

Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», цей пункт було змінено.

Нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів).

У даній справі, договір про споживчий кредит між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Позичальником укладено 15.05.2024 року.

Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на думку позивача, до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

Враховуючи, що договір про споживчий кредит був укладений після 23 січня 2024 року, загальний мораторій, передбачений ЦК України, не підлягає застосуванню. Згідно з доктриною пріоритету спеціальної норми, застосуванню підлягає спеціальна норма ЗУ "Про споживче кредитування". Як наслідок, позичальник не звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, і неустойка (штраф) підлягає стягненню із відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу , на думку позивача, розмір витрат на правову допомогу у сумі 8000 грн є обґрунтованим та підтвердженим договором №0107 від 01.07.2025, ордером №1381377, актом № Д/2904 та детальним описом наданих послуг. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та усталеної практики Верховного Суду, акт виконаних робіт є достатнім доказом понесених витрат, незалежно від деталізації погодинної ставки. Отже, позивач вважає, що заявлена сума підлягає відшкодуванню, як розумна та необхідна.

04 грудня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшли письмові заперечення, в яких вона просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а відповідь на відзив залишити без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку на її подання.

Відповідно до ч.4 ст.179 ЦПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Судом встановлено мінімальний строк для подання відповіді на відзив. В той же час процесуальних наслідків несвоєчасного подання відповіді на відзив положеннями ЦПК України не передбачено.

Відповідно, навіть у випадку подання позивачем відповіді на відзив з пропуском установленого строку, правових підстав для його повернення без розгляду немає.

За таких обставин клопотання відповідача про повернення відповіді на відзив без розгляду є безпідставним, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 15.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено Договір про споживчий кредит №9367423 (а.с.9-14).

Згідно з п.п.1.1-1.3 Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк 360 днів з 15.05.2024 року, надати позичальнику грошові кошти у сумі 10000 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.п.1.5.1 комісія за надання кредиту: 805 грн, яка нараховується за ставкою 8,05 % від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.п.1.5.2, 1.6 проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 357,7 % річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Згідно Графіку платежів за договором про споживчий кредит №9367423 від 15.05.2024 року комісія за надання кредиту складає 805 грн, проценти 39438 грн (а.с.15).

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було відправлено їй на номер мобільного телефону 15.05.2024 року о 21:33, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» (а.с.17 зворот).

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем Договору про споживчий кредит є Анкета-заява на кредит від 15.05.2021 року, що заповнена ОСОБА_1 (а.с.18).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту виконало та надало їй кредит в сумі 10000 гривень, шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується Платіжним дорученням №131133583 від 15.05.2024 року (а.с.19).

Згідно Відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №9367423 від 15.05.2024 року ОСОБА_1 були нараховані проценти згідно п.п.1.5.2, 1.6, 2.3.1.2 Договору (а.с.20-21).

Згідно з Випискою з особового рахунку за Кредитним договором №9367423 від 15.05.2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 60668,08 грн, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту 10000 грн, заборгованості за комісіями 770 грн, простроченої заборгованості за відсотками 44898,08 грн; заборгованості по неустойці 5000 грн (а.с.22).

28 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено Договір відступлення прав вимоги №111-МЛ, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (а.с.25 зворот-35).

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 28.10.2024 року до Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ від 28.10.2024 року ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв Реєстр Боржників кредитора у кількості 2186 (а.с.35 зворот).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржн иків до договору відступлення прав вимог №111-МЛ від 28.10.2024 року ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №9367423 від 15.05.2024 року, загальна сума заборгованості 33272,8 грн (а.с.23).

Листом від 10.09.2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до ОСОБА_1 з досудовою вимогою про сплату заборгованості за Кредитним договором №9367423 від 15.05.2024 року у сумі 60668,08 грн (а.с.37 зворот).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст.638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» Договору про споживчий кредит №9367423 від 15.05.2024 року (а.с.9-14).

З наданої суду Довідки про ідентифікацію вбачається, що Договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме відповідачу на номер мобільного телефону було надіслано комбінацію цифр, згідно з положеннями ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.17 зворот).

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору. Станом на момент розгляду справи кредитний договір недійсним не визнавався.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» виконало свої обов`язки за Договором №9367423 від 15.05.2024 року, в той час як відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» в загальному розмірі 60668,08 гривень, з яких 10000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 44898,08 грн прострочена заборгованість за відсотками та 770 грн прострочена заборгованість за комісією, 5000 грн сума по неустойці (а.с.22).

Суд, ознайомившись із правовими позиціями сторін, дослідивши представлені докази дійшов такого висновку.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 44898,08 грн, що в рази перевищує суму отриману відповідачем у кредит 10 000,00 грн,

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «ФК Кредит-Капітал», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Щодо нарахування та сплати відсотків, які є явно завищені, та не відповідають передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 44898,08 грн, не є співрозмірною сумі кредиту у 10000,00 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів після закінчення пільгового періоду кредитування, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за штрафом в розмірі 5000 грн суд зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України уведено воєнний стан, який на сьогоднішній день продовжений.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідачки не підлягає стягненню неустойка в розмірі 5000 гривень, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає безпідставними доводи представника позивача щодо необхідності застосування в даному випадку положень спеціального закону, а саме ЗУ «Про споживче кредитування», з тексту якого було виключено статтю щодо заборони стягнення неустойки у період дії воєнного стану в Україні, а не загальних норм ЦК України, де такі застереження містяться, оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України та основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, а не окремі закони, що вбачається також з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 20770 грн, з яких 10000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10000 грн прострочена заборгованість за відсотками та 770 грн прострочена заборгованість за комісією. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 829,04 грн (20770 х 2422,4 / 60688,08 грн).

Крім того, на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір №0107 про надання правничої допомоги від 01.07.2025 року, який укладений між АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»; Акт №Д/2904 наданих послуг від 19.09.2025 року згідно якого сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8000 грн; детальний опис наданих послуг до Акту №Д/2904 від 19.09.2025 року; ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025 року; свідоцтво Усенка М.І. про право на зайняття адвокатською діяльністю; виписку з ЄДР юридичних осіб (а.с.38-42).

Таким чином, відшкодування понесених ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на правову допомогу слід стягнути з відповідача, оскільки клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу відповідачем не заявлялось, проте частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (34,24 %), в загальній сумі 2739,2 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 514, 536, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 1046-1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 137, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28; НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Кредитним договором №9367423 від 15.05.2024 року в розмірі 20770 (двадцять тисяч сімсот сімдесят) гривень 00 копійок, які складаються з: 10000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10000 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків, 770 грн прострочена заборгованість за комісією.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28; НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк»), витрати по сплаті судового збору у розмірі 829,04 гривень та 2739,2 гривень - витрати на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ