Рішення № 137409053, 16.06.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/607/26

Провадження № 2/515/1162/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку шляхом виділення в натурі частини земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2026 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником адвокатом Дімітренком В.Є., до ОСОБА_2 , в якій позивач просив припинити право спільної часткової власності відповідача на земельну ділянку шляхом поділу її в натурі та виділити йому в натурі у приватну власність 1/2 частки вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він на підставі заповіту свого батька ОСОБА_3 успадкував частку земельної ділянки площею 0,6599 га, кадастровий номер 5125080500:01:001:0644, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та 17 грудня 2019 року отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за № 242. Іншу частку вищезазначеної земельної ділянки на підставі того ж заповіту мав би прийняти у спадщину його брат ОСОБА_2 . На сьогоднішній день у позивача виникла необхідність розпорядитись своєю часткою спадкової земельної ділянки на власний розсуд, продати, передати в оренду, тощо, але без вирішення питання про реєстрацію іншої частки земельної ділянки, яку має успадкувати відповідач, ОСОБА_1 не може цього зробити. Хоча відповідач є його рідним братом, проте вони не спілкуються, тому позивачу дотепер невідомо чи прийняв ОСОБА_2 свою частку спадкової земельної ділянки. Звернувшись до ФОП ОСОБА_4 з питанням про перетворення земельної ділянки на окремі об`єкти права власності, отримав роз`яснення, що поділ земельної ділянки можливий лише в нотаріальному порядку (коли наявні власники всіх часток з належним чином оформленими правовстановлюючими документами та за наявності добровільної згоди) або, при відсутності таких обставин, в судовому порядку. Ознайомившись із запропонованим ФОП ОСОБА_4 планом поділу земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,6599 га з кадастровим номером 5125080500:01:001:0644, позивач погодився з тим, що можливо виділити її часку в натурі на місцевості, як окремого об`єкта права власності площею 0,3300 га, при цьому іншу частку земельної ділянки відповідач не позбавлений можливості успадкувати в майбутньому.

Посилаючись на те, що без виділення частки спадкової земельної ділянки позивач позбавлений можливості розпорядитися нею, просив припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку шляхом її поділу та виділити йому в натурі частку у приватну власність , іншу її частку залишити у власності ОСОБА_2 згідно з планом поділу, виготовленим ФОП ОСОБА_4 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

Ухвалою від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку загального позовного провадження та витребувано у Саратської державної нотаріальної контори Одеської області копію Спадкової справи №106-2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача, адвокат Дімітренко В.Є. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачу на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу його проживання судом направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками. На адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою «Адресат відсутній» (а.с.23).

Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «Відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Таким чином, судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Відповідач своїм правом подати відзив у встановлений судом строк не скористався.

Відповідач своїм правом подати відзив у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 грудня 2019 року позивач отримав у державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки площею 0,6599 га, кадастровий номер: 5125080500:01:001:0644, розташованої на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, належної спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №026250, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 жовтня 2002 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5602 (а.с.8).

Вказане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в Спадковому реєстрі за №64378539, номер в реєстрі нотаріальних дій №242 (а.с.9).

Згідно з Витягом № 193535545 від 17.12.2019 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на частку спадкової земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.10).

Згідно з планом поділу земельної ділянки, виготовленим ФОП ОСОБА_4 , земельну ділянку кадастровий номер 5125080500:01:001:0644 запропоновано її розділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах по 0,3300 га кожному (а.с.11).

З матеріалів Спадкової справи №106-2019, наданої суду державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д.Ю. вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 роки в с.Баштанівка Татарбунарського району Одеської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській зроблено актовий запис № 86 та 11 лютого 2019 року видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.34).

Згідно з Довідкою Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області ОСОБА_3 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 , інших зареєстрованих та проживаючих осіб в будинку не було (а.с.35).

Згідно з Довідкою Баштанівської сільської ради №290 від 20.06.2019 року ОСОБА_3 знятий з реєстрації 25.03.2019 року (а.с.36).

За життя ОСОБА_3 12 вересня 2006 року склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Верстюк О.С. та зареєстрованим в реєстрі за №52, яким заповів належну йому земельну ділянку площею 4.48 гектарів, що розташована на території Баштанівської сільської ради, на підставі Державного акту серія I- ОД № 026250, виданого 8.10.2002 року - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівних долях, а також житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності - ОСОБА_5 (а.с.37).

Заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі 19.02.2007 року за номером 41805995, номер в реєстрі нотаріальних дій 52 (а.с.38).

26 червня 2019 року в Саратській районній державній нотаріальній конторі заведено Спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 за №106-2019 (а.с.39).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №56654717, станом на 26 червня 2019 року вказаний Заповіт чинний (а.с.41).

26 червня 2019 року позивач, відповідач та ОСОБА_5 подали заяви секретарю Баштанівської сільської ради Христофор Т.М. про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті їхнього батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29,30,31).

Також 26 червня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали заяви секретарю Баштанівської сільської ради Христофор Т.М. про відмову від прийняття належної кожному з них частини спадкового майна за законом, яка залишилася після смерті батька. На користь спадкоємця першої черги дочки спадкодавця ОСОБА_5 (а.с.32,33).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-5112033362019 від 11.10.2019 року підтверджується, що земельна ділянка площею 3.8199 га, кадастровий номер 5125080500:01:001:0682, розташована на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.48-50).

17 грудня 2019 року позивач звернувся до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. із заявою про видачу йому Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 (одну другу) частку спадкового майна, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_3 та на яке спадкодавцем було вчинено заповіт, а саме: на земельну ділянку, розташовану на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 3,8199 га, з них за земельними угіддями 3,8199 га рілля, в межах згідно з планом, що належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №026250, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 жовтня 2002 року та на земельну ділянку, що розташована на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 0,6599 га, з них за земельними угіддями 0,6599 га рілля, в межах згідно з планом, та належить спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №026250, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 жовтня 2002 року (а.с.51).

17 грудня 2019 року державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісник Д.Ю. видав позивачу Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки, кадастровий номер: 5125080500:01:001:0682, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 3,8199 га, з них за земельними угіддями 3,8199 га - рілля, в межах згідно з планом, належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №026250, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 жовтня 2002 року на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 18 грудня 2001 року №100 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5602 (а.с.90).

Видачу вказаного Свідоцтва зареєстровано в Спадковому реєстрі за №64378539, номер в реєстрі нотаріальних дій 241 (а.с.91).

Право власності на частку вищевказаної земельної ділянки позивач зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з Реєстру № 193534675, сформованою 17.12.2019 року державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д.Ю. (а.с.92).

Також 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримав у державного нотаріуса аналогічне Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку іншої спадкової земельної ділянки після смерті батька, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер: 5125080500:01:001:0644, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 0,6599 га, з них за земельними угіддями 0,6599 га рілля, в межах згідно з планом, належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії II-ОД №026250, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 жовтня 2002 року на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 18 грудня 2001 року №100 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5602 (а.с.99).

Видачу вказаного Свідоцтва зареєстровано в Спадковому реєстрі за №64378539, номер в реєстрі нотаріальних дій 242 (а.с.100).

Право власності на частку вищевказаної цієї земельної ділянки позивач зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з Реєстру № 199971572, сформованою 12.02.2020 року державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д.Ю. (а.с.107).

Також з матеріалів Спадкової справи вбачається, що 12 лютого 2020 року відповідач у справі ОСОБА_2 подав державному нотаріусу Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Коліснику Д.Ю. заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом свого батька ОСОБА_3 , а саме: на частку спадкового майна, що залишилося після його смерті, тобто земельної ділянки площею 3,8199 га, розташованої на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №026250, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 жовтня 2002 року та земельної ділянки площею 0,6599 га, розташованої на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №026250, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 28 жовтня 2002 року (а.с.106зворот).

12 лютого 2020 року державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісник Д.Ю. видав відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що вчинив його батько ОСОБА_3 на частки спадкових земельних ділянок, зазначених у його заяві про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а саме частки земельних ділянок площею 0,6599 га, кадастровий номер: 5125080500:01:001:0644, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, та земельної ділянки площею 3,8199 га, кадастровий номер: 5125080500:01:001:0682 з цільовим призначенням-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (а.с.121,130).

Видачу вказаних Свідоцтв державний нотаріус зареєстрував в Спадковому реєстрі за №62201305, номер в реєстрі нотаріальних дій 31 та №65501625, номер в реєстрі нотаріальних дій 32 (а.с.100,131).

01 червня 2022 року сестра позивача та відповідача ОСОБА_5 також подала державному нотаріусу Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Коліснику Д.Ю. заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на свою частину спадку на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану за тією ж адресою площею 0,2134 га та 01 червня 2022 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане спадкове майно та зареєструвала своє право на нерухоме майно у відповідному Державному реєстрі, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужения об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 301891543 від 01.06.2022 року (а.с.121,131,123).

Таким чином, спадкоємці за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, відповідач та їхня сестра ОСОБА_5 вчасно звернувшись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті батька, отримали Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке заповів кожному з них їхній батько. Однак, позивач позбавлений можливості розпорядитися своєю часткою однієї зі спадкової земельної ділянки, продати, подарувати, здійснити відчуження іншим чином, у зв`язку з тим, що власник іншої частки цієї земельної ділянки його брат - відповідач у справі досі не оформив свої спадкові права.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України.

Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

За змістом ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В силу ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

На відміну від поділу спільної часткової власності, за якого власність припиняється для всіх її учасників, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна право спільної часткової власності на це майно припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Визначальним для виділу частки або поділу майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування цим майном, а розмір часток співвласників.

Чинним цивільним законодавством передбачено право особи, якій конкретно визначене майно належить на праві спільної часткової власності, на виділ саме його частки в натурі.

Згідно з частиною першою статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Статтею 89 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (частина перша, четверта статті 88 ЗК України).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо поділу спадкової земельної ділянки при цьому сторони не дійшли згоди щодо вирішення спору у позасудовому порядку з огляду на те, що відповідач уникає спілкування та не оформив за собою право власності на свою частину спадкового майна.

Аналізуючи надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені судом, приходжу до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення права спільної часткової власності позивача на спадкову земельну ділянку шляхом поділу її в натурі та можливість виділити їй 1/2 частки спірної земельної ділянки.

Односно, суд роз`яснює, що ОСОБА_2 не позбавляється права на отримання у власність своєї частки земельної ділянки, площею 4 0,6599 га, з кадастровим номером 5125080500:01:001:0644, що розташована на території Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81,83,89,141,178,

191,209, 223, 235, 258-259, 263-265, 280-289, 352, 354- 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку шляхом виділення в натурі частини земельної ділянки задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 05 травня 1997 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, рнокпп НОМЕР_4 ) на земельну ділянку площею 0,6599 га, з кадастровим номером 5125080500:01:001:0644, яка знаходиться на території Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), шляхом поділу її в натурі.

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 05 травня 1997 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, рнокпп НОМЕР_4 ), 1/2 частку земельної ділянки під № 2, що становить площу 0,3300 га із земельної ділянки площею 0,6599 га, з кадастровим номером 5125080500:01:001:0644, яка розташована на території Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) згідно з Планом поділу земельної ділянки, виготовленим ФОП ОСОБА_4 , та 1/2 частку вказаної земельної ділянки під № 1, що становить площу 0,3300 га, залишити у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 05 травня 1997 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, рнокпп НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 17.02.2004 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, рнокпп НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.А.Дем`янова