Рішення № 137408618, 16.06.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/504/26

Провадження 2/681/673/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.,

з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (далі Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача 35 032 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та 4 500 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначав, що 02.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №45549182 (з комісією за надання кредиту) (далі кредитний договір, договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,372% в день, комісія за надання кредиту 16% від суми наданого кредиту. У разі порушення відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за вказаним договором перед ОСОБА_1 виконало надавши йому кредит у вказаній сумі шляхом зарахування на платіжну картку відповідача.

Однак відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків у строки і на умовах, передбачених договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством укладено договір факторингу №25/02/26 за умовами якого останнє набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в сумі 35 032,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 232,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 3 200,00 грн - заборгованість за комісією та 9 600,00 грн заборгованість за відсотками за понадстрокове користування.

Відповідач не виконав свої зобов`язань за кредитним договором, а тому Товариство звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №45549182 в розмірі 35 032 грн, з яких: 20 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 232,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 3 200,00 грн - заборгованість за комісією та 9 600,00 грн заборгованість за відсотками за понадстрокове користування.

Відповідно до ухвали судді від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.

04.05.2026 представниця відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів та комісії. В обґрунтування зазначила, що після закінчення строку кредитування кредитодавець не має правових підстав для нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим вимоги позивача про їх стягнення за період, що виходить за межі строку кредитування, є безпідставними. При цьому вказувала, що позивач не заявив вимог про стягнення процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, зазначила, що позивач не надав доказів наявності та переліку послуг, за надання яких передбачено сплату комісії, а також доказів погодження таких послуг зі споживачем під час укладення кредитного договору. У зв`язку з цим вважає положення кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому відсутні підстави для її стягнення.

Також зазначила, що відповідач є військовослужбовцем, у зв`язку з чим на нього поширюються пільги, передбачені ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що підтверджується наданими до справи доказами.

08.05.2026 представницею позивача подано відповідь на відзив, у якій просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що з наданих відповідачем документів неможливо встановити період проходження ним військової служби, зокрема у період нарахування процентів, а також з`ясувати підстави її проходження, а саме чи проходить відповідач військову службу за мобілізацією чи за контрактом.

Вказувала, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів проходження військової служби за мобілізацією у період з 02.10.2025 по 31.10.2025, за який позивачем нараховано проценти за договором позики № 45549182, у зв`язку з чим доводи відзиву щодо застосування передбачених законом пільг не можуть бути взяті до уваги.

Також зазначила, що нарахування комісії за надання кредиту є правомірним та відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Вказувала, що обов`язок зі сплати комісії прямо передбачений умовами кредитного договору, з якими відповідач був належним чином ознайомлений, погодився під час його укладення та прийняв на себе зобов`язання щодо їх виконання.

Крім того, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій зазначено, що у зв`язку із поданими відповідачем запереченнями щодо нарахування пені, а також з метою забезпечення ефективного, своєчасного та справедливого розгляду справи, він вважає за доцільне зменшити розмір заявлених позовних вимог на суму пені.

У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №45549182 від 02.10.2025 у загальному розмірі 25 432 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 2 232 грн заборгованість за процентами та 3 200 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що 02 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45549182, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 07617, надісланим на електронну пошту відповідача, що підтверджується даними самого договору та довідки про ідентифікацію (а.с. 5 зворот-15).

Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 20 000 грн строком на 30 днів, дата повернення позики 31.10.2025, процентна ставка 0,372 % на день, комісія за надання кредиту 16,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 3200,00 грн), денна процентна ставка 0,905 % на день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 4,00 % на день, пеня 4 % в день.

Відповідач за умовами договору зобов`язувався повернути кредитодавцю суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту.

Сторони Договору також підписали таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредиту, яка є додатком №1 до вказаного договору, в якій визначено дату видачі кредиту та дату платежу, розмір платежу та його складові, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту, яка складає 25 432,00 грн (а.с.13).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за Договором та надало відповідачу кредит у розмірі 20 000,00 грн шляхом безготівково перерахування на банківський картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» № КД-000046051 від 06.03.2026, копією платіжної інструкції 55ddb4a8-90ff-4637-a9ee-00bb24243579 від 02.10.2025, листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 25/02/26-33433 від 25.02.2026 (а.с. 15 зворот-18).

Як вбачається з даних листа АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-17868 від 28.04.2026 та виписки по рахунку ОСОБА_1 на ім`я відповідача була випущена банківська картка НОМЕР_2 , на рахунок якої 02.10.2025 зараховано кошти в розмірі 20 000,00 грн (а.с. 59-60).

Однак ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання перед кредитодавцем не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», за кредитним договором №45549182 від 02.10.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 35 032,00 грн, яка складається з: 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 232,00 грн заборгованість за процентами, 3 200,00 грн заборгованість за комісією, 9 600,00 заборгованість за відсотками за понадстрокове користування (а.с.34 зворот 35).

25 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) укладено договір факторингу №25/02/26, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. (а.с.19-22).

Відповідно до Реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026 (а.с.23-24) ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги до боржників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором №45549182 від 02 жовтня 2025 року, в сумі 35 032,00 грн, з яких: 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 232,00 грн заборгованість за процентами, 3 200,00 грн заборгованість за комісією, 9 600,00 заборгованість за відсотками за понадстрокове користування, та оплатило їх, що підтверджується даними платіжних інструкції № 579945926.1 від 26.02.2026, №579945969.1 від 09.03.2026 та №579946011.1 від 20.03.2026 (а.с. 24 зворот, 25 зворот).

Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з такого.

За положеннями статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2 статті 207 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

За положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що кредитний договір №45549182 підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та вимогам до кредитних договорів. Кредитні кошти надані в безготівковому порядку. Проте, доказів повернення отриманих коштів відповідачем матеріали справи не містять.

Позивач довів належними та допустимими доказами заявлену до стягнення з відповідача суму заборгованості за тілом кредиту, проти стягнення якої відповідач не заперечує.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2 232 грн, то суд враховує наступне.

Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 1357-IX від 22 вересня 2025 року), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XIІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України від 17 березня 2014 року 303/2014 «Про часткову мобілізацію», тобто з 18 березня 2014 року, та продовжується до теперішнього часу.

Національний банк України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

За даними військового квитка серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 04.10.2022 на підставі Указу ПУ №65/2022 від 24.02.2022 призваний у Збройні Сили України.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 №217/нст від 30.07.2025 ОСОБА_1 з 30.07.2025 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою старший навідник артилерійського взводу артилерійської батареї військової частини.

До того ж, як вбачається з довідки №1464/10203 від 08.12.2025 відповідач ОСОБА_1 в період з 11 жовтня 2025 року по 19 жовтня 2025 року брав безпосередню участь у здійсненні заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Також за даними довідки від 24.11.2025, виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 .

Тобто, в період з 02 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року під час нарахування відповідачу процентів за кредитним договором від 02 жовтня 2025 року №45549182 в сумі 2 232 грн, останній, як військовослужбовець, мав право на пільги, які визначені, зокрема, в п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому вказані відсотки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» були нараховані безпідставно.

Суд не бере до уваги доводи позивача, що відповідач не надав докази, які підтверджують проходження ним військової служби, оскільки це спростовується вищевикладеним.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту, в розмірі 3 200 грн суд зазначає про таке.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 2.2.4 договору передбачено стягнення комісії за надання кредиту, у розмірі 16% від суми кредиту.

Водночас позивач не надав переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються позичальнику у зв`язку з наданням кредиту та за які встановлена вказана комісія. Крім того, на відповідача не може бути покладено обов`язок зі сплати платежів за послуги, за отриманням яких він фактично до кредитодавця не звертався. За таких обставин нарахована комісія у сумі 3 200 грн не підлягає стягненню.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 000 грн.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже на користь банку підлягає стягненню 20 000 грн кредитної заборгованості, що є 78,6% від суми пред`явленого позову, тому позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 2 092,64 грн (2662,40 х 78,6%/100%), сплачений позивачем за подання позовної заяви.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Товариством надано договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, укладений з адвокатом Ткаченко Ю.О., ордер на надання правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О., акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 25.08.2025, витяг з акту №10ФП від 09.03.2026 та платіжну інструкцію № 579946019.1 від 25.03.2026.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позову на 78,6% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідача на користь позивача 3 537 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за кредитним договором №45549182 від 02.10.2025 за тілом кредиту, яка становить 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 092 (дві тисячі дев`яносто дві) грн 64 коп. та на правову допомогу в розмірі 3 537 (три тисячі п`ятсот тридцять сім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: вул. Садова, 31/33 м. Ірпінь Київська область поштовий індекс 08205.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Г. Горщар