Рішення № 137408615, 16.06.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/590/2026

Справа № 679/328/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі АТ «Таскомбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 21.02.2022 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву № 1260005 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank, відповідно до умов якої відповідачці було відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 з номером Кредитного договору №002/14610721-SP та встановлено ліміт кредитування.

Відповідачці було надано послугу кредитування та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 100000,00 грн, а саме: надані кредитні кошти в сумі 35000,00 грн; процентна ставка за встановленим кредитним лімітом 0,22 %; 0,00001% річних пільгова процентна ставка при виконанні умов Пільгового періоду; 0,16% в день при невиконанні умов Пільгового періоду та після нього; 0,26% підвищена процентна ставка на строкову заборгованість у разі наявності простроченої заборгованості; строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією; цільове призначення кредиту на споживчі потреби.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, натомість відповідачка припинила належним чином виконувати умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, що призвело до виникнення заборгованості розмір якої станом на 27.11.2025 складає 56502,69 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 28226,98 грн, заборгованість за процентами 28275,71 грн.

Зважаючи на неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язання за кредитними договорами позивач просить стягнути з неї на свою користь заборгованість у загальному розмірі 56502,69 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 24.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.04.2026 представник відповідачки адвокат Огойко А.А. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги банку є обґрунтованими лише частково. Вказав, що підписана ОСОБА_1 заява № 1260005 не містить визначеного розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Додані банком Тарифи та Умови не підписані відповідачкою, а матеріали справи не містять підтверджень її ознайомлення саме з цією редакцією документів на момент підписання заяви. Окрім того, згідно з виписки по рахунку, відповідачка фактично отримала кредитних коштів на суму 28226,98 грн, при цьому внесла платіж у розмірі 259,80 грн, який банк безпідставно зарахував як відсотки. З огляду на це, представник відповідачки просив позов задовольнити частково, стягнувши лише чисте тіло кредиту у розмірі 27967,18 грн, а в частині позовних вимог про стягнення відсотків відмовити. Також заявив, що розмір понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу складає 10000,00 грн.

01.05.2026 від представника позивач АТ «Таскомбанк» надійшла відповідь на відзив, де останній наголосив, що електронна форма договору в межах цифрового проекту sportbank є правомірною, а внесення відповідачкою часткових платежів свідчить про її обізнаність з тарифами та погодження з ними. Також просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача, посилаючись на те, що заявлений стороною відповідача розмір витрат, враховуючи обсяг наданих представником послуг, складність справи, кількість доказів, що підлягають дослідженню, ціну позову, не відповідає критеріям розумності, співмірності та обґрунтованості.

06.05.2026 від представника відповідачки адвоката Огйка А.А. надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких зазначено, що здійснення відповідачкою платежів за кредитним договором підтверджує лише факт визнання боргу за тілом кредиту, а у відносинах «Банк Споживач» усі сумніви та двозначності мають тлумачитися проти банку за принципом contra proferentem.

04.06.2026 представник відповідача адвокат Огойко А.А. на підтвердження витрат на правничу допомогу подав заяву про долучення до матеріалів справи акта прийому-передачі послуг від 27.05.2026.

Зважаючи на те, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не надходило, сторони скористалися своїми процесуальними правами на подачу відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, суд здійснює розгляд справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що 21.02.2022 шляхом підписання ОСОБА_1 заяви №1260005 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» між сторонами було укладено кредитний договір № 002/14610721-SP, відповідно до умов якого відповідачці було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та встановлено ліміт кредитування в розмірі 100000,00 грн.

У заяві зазначається, що ОСОБА_1 приймає всі умови публічної пропозиції (оферти) АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», в тому числі (але не виключено) тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту, що викладені на сайті банку https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua.

Відповідно до довідки АТ «Таксомбанк» та виписки по особовому рахунку за період з 21.02.2022 по 27.11.2025 в АТ «Таскомбанк», відповідно до заяви-анкети № 1260005 з номером кредитного договору № 002/14610721-SP від 21.02.2022 на ім`я ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ), на який вона отримувала кредитні кошти від позивача та користувалася ними.

Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 27.11.2025 заборгованість за договором становить 56502,69 грн, з яких: 28226,98 грн тіло кредиту; 28275,71 грн відсотки.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 №1260005 від 21.02.2022 не містить розміру процентної ставки за договором та згоди позичальника щодо встановлення такого розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.02.2022, посилався на публічну пропозицію (оферту) АТ «Таскомбанк», тарифи за карткою «Sportbank», які визначають, у тому числі процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла позичальник, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву №1260005 від 21.02.2022.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком тарифи та публічна пропозиція (оферта) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «Таскомбанк» процентів за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування.

Твердження банку, що відповідачка погодилася з тарифами шляхом здійснення платежів, суд відхиляє, оскільки оплата свідчить лише про повернення фактично отриманих коштів, але не доводить погодження відсоткових ставок. За наявності сумнівів та неясностей у договорах приєднання між банком та споживачем, суд застосовує принцип contra proferentem (тлумачення умов на користь споживача та проти особи, яка їх склала).

За таких обставин, вимоги банку про стягнення процентів у сумі 28275,71 грн є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення тіла кредиту суд встановив, що відповідачка фактично скористалася коштами банку і зобов`язана їх повернути відповідно до ст. 1049 ЦК України.

З виписки по рахунку вбачається, що сума неповернутого тіла кредиту становить 28226,98 грн. Враховуючи, що відповідачка добровільно внесла 259,80 грн, які банк безпідставно списав на відсотки, суд зараховує цю суму в рахунок погашення основного боргу. Таким чином, до стягнення на користь банку підлягає сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27967,18 грн.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 2283413593 від 10.03.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідачкою ОСОБА_1 заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу на підтвердження чого суду надано договір № 1/04-07/2026 від 07.04.2026 про надання правничої допомоги укладений з між ОСОБА_1 та адвокатом Огойком А.А., відповідно до п. 3.1 якого гонорар адвоката складає 10000,00 грн, акт прийому-передачі послуг від 27.05.2026 на суму 10000,00 грн, з яких: вартість усних консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз інформації та судової практики у подібних правовідносинах склала 1000,00 грн, вартість підготовки відзиву на позовну заяву 7000,00 грн, вартість підготовки заперечень на відповідь на відзив 2000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача, посилаючись на те, що заявлений стороною відповідача розмір витрат, враховуючи обсяг наданих представником послуг (підготовка відзиву та заперечень на відповідь на відзив), складність справи, кількість доказів, що підлягають дослідженню, ціну позову, не відповідає критеріям розумності, співмірності та обґрунтованості.

Суд, з урахуванням фактичного обсягу наданих представником відповідача юридичних послуг (підготовка відзиву та заперечень на відповідь на відзив), співмірності суми витрат зі складністю справи, яка є типовою у категорії справ, що випливають з кредитних правовідносин, ціною позову та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат відповідачки на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 7000,00 грн.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги АТ «Таскомбанк» задоволено частково (49,5% ціни позову), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1317,89 грн (2662,40 грн ? 49,5%).

При цьому з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3535,00 грн, оскільки у задоволенні 50,5% позовних вимог банку відмовлено (7000,00 грн ? 50,5%).

Водночас ч.10 ст. 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що сума судових витрат, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки (3535,00 грн) є більшою за суму судового збору, яку відповідачка має сплатити позивачу (1317,89 грн), суд вважає за необхідне провести взаємозалік та зобов`язати позивача АТ «Таскомбанк» сплатити відповідачці ОСОБА_1 різницю судових витрат, яка становить 2217,11 грн (3535 грн - 1317,89 грн).

При цьому сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній інші частини судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 002/14610721-SP від 21.02.2022 у розмірі 27967 (двадцять сім тисяч дев`ятсот шістдесят сім) гривень 18 копійок.

В задоволенні позовних вимог АТ «Таскомбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у сумі 28275,71 грн відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2217 (дві тисячі двісті сімнадцять) гривень 11 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Рішення суду складено 16 червня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Р.М. Стасюк