Рішення № 137405920, 16.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3509/26

Провадження № 2/487/2680/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суду міста Миколаєва у складі головуючої судді Скоринчук К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВАРНА БІРЖА «НЕРУХОМІСТЬ-ПІВДЕНЬ» про визнання дійсним договору міни нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВАРНА БІРЖА «НЕРУХОМІСТЬ-ПІВДЕНЬ» про визнання дійсним договору міни нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.09.1998 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з іншої, уклали договір міни нерухомого майна, а саме: договір міни квартири АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

Договір міни укладений на ТОВАРНІЙ БІРЖІ «НЕРУХОМІСТЬ-ПІВДЕНЬ» та зареєстрований нею ж 15.09.1998 за № 2490, а 16.09.1998 зареєстровано в КП «ММБТІ» про що у реєстровій книзі здійснено запис №17707.

Однак, оскільки договір не був посвідчений нотаріально, позивачка не може розпорядитися належною її власністю, а тому звернулася до суду з даним позовом.

20 травня 2026 року постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Будь-яких заперечень щодо заявлених вимог від учасників справи, які належним чином були повідомленні про її розгляд, не поступило.

За вказаних обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним доказам суд ураховує наступне.

Судом встановлено, що 15.09.1998 на ТОВАРНІЙ БІРЖІ «НЕРУХОМІСТЬ-ПІВДЕНЬ» було укладено договір міни, відповідно до якої члени біржі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з іншої, уклали договір обміну одного нерухомого майна на інше.

Так, за результатом обміну, у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перейшла квартира АДРЕСА_2 , а у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Вказаний договір було зареєстровано на ТОВАРНІЙ БІРЖІ «НЕРУХОМІСТЬ-ПІВДЕНЬ» в «Журналі реєстрації біржових угод про нерухомість» 15.09.1998 за № 2490 та 16.09.1998 зареєстровано в КП «ММБТІ» про що у реєстровій книзі здійснено запис №17707 (а.с. 4, 5).

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ст. 204 ЦК України, визначена презумпція правомірності правочину, зокрема вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, що до яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 241 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Статтею 47 ЦК УРСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно змісту статті 15 Закону України «Про товарну біржу», чинній на час укладення угоди, яка предметом розгляду у даній справі:

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. ( Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2932-XII ( 2932-12 ) від 26.01.93 )

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

З аналізу вказаної статті та наданого позивачем договору міни є очевидним, що договір укладено з дотриманням вимог ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу». Продавці та покупці зазначені членами біржі, біржова операція являла собою договір міни, договір зареєстровано на біржі у той же день. Отже, договір міни у відповідності до вимог ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» вважався укладеним.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі ст. 47 ЦК УРСР тягне недійсність договору.

Також у вказаному роз`ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті 45, статті 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та втратила чинність 06.11.2009) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другої статті 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 101, 102, 105, 114, 226 ЦК ).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другої статті 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

З матеріалів справи встановлено, що вищевказаний договір міни був направлений на реальне настання наслідків, виконаний сторонами. Водночас, договір містить застереження, що він не підлягає подальшому нотаріальному посвідченню. На тепер, через нечіткість законодавства, позивачка не може належно зареєструвати свою власність та розпорядитися нею, а тому, виходячи з принципів розумності, справедливості, непорушності права власності, суд приходить до висновку про можливість визнання вказаного договору міни дійсним, задовольнивши позов.

Керуючись статтями 10, 13, 18, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги.

Визнати дійсним договір міни нерухомого майна, який уклали 15 вересня 1998 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з іншої сторони, зареєстрований на ТОВАРНІЙ БІРЖІ «НЕРУХОМІСТЬ-ПІВДЕНЬ» в «Журналі реєстрації біржових угод про нерухомість» 15 вересня 1998 року за № 2490 та 16 вересня 1998 року в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №17707, згідно з яким у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перейшла квартира АДРЕСА_2 , а у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 ;

Треті особи:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;

ТОВАРНІЙ БІРЖІ «НЕРУХОМІСТЬ-ПІВДЕНЬ», ідентифікаційний код юридичної особи: 23623092, адреса: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Карпенка, 12-Б, квартира №44.

Суддя: К.М. Скоринчук