Ухвала суду № 137403347, 15.06.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/7214/26

Провадження № 1-кп/644/955/26

15.06.2026

УХВАЛА

про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

15 червня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000304 від 09.03.2026, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодружений, непрацевлаштований, на утриманні нікого не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 20.05.2025 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарань з іспитовим строком на 1 рік,

у скоєнні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 прокурор Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026221180000304 від 09.03.2026, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом ОСОБА_4 ), у скоєнні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.До вказаного вище обвинувального акта, відповідно до вимог ст. 291 КПК України, додано реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки підозрюваного та його захисника адвоката ОСОБА_5 про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування за № 12026221180000304 від 09.03.2026.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 09.06.2026 справа № 644/7214/26 визначена на розгляд судді ОСОБА_1 (а.с. 17).

На виконання положень ч. 1 ст. 314 КПК України, ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 10.06.2026 призначено підготовче судове засідання на 15.06.2026 12 год 45 хв у кримінальному провадженні № 12026221180000304 від 09.03.2026 (а.с. 18).

У підготовчому судовому засіданні прокурор Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова звернуся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки, зазначивши, що підозра у скоєнні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, є обґрунтованою, оскільки підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, що є достатньо вагомими доказами для твердження про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , а також наявними ризиками, передбаченими п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що наразі не зменшилась та продовжують існувати, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі наявний ризик переховування, з метою уникнення відповідальності. Окрім цього, враховуючи наявність достатність підстав вважати, що обвинувачений перебуваючи на волі, може незаконним чином впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також може вчинити інший злочин, зокрема й майнового характеру, оскільки ОСОБА_4 не працевлаштований, немає постійного джерела доходу, неодружений, раніше судимий за скоєння умисного кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову, повторно, скоїв умисне корисливе кримінальне правопорушення.Враховуючи вказане, прокурор просив продовжити запобіжний захід тримання під вартою, оскільки обрання менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання наведеним ризикам та не в змозі у повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і унеможливити настання ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі від 28.04.2026 № 5-20-2026-003535, заперечувала проти продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на суворість запобіжного заходу та можливість забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого обравши стосовно нього особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку дії стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, свою вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях заперечив у повному обсязі.

Суд, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вивчивши обвинувальний акт, складений стосовно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, заслухавши думки учасників процесу, дійшов такого висновку.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інкримінується скоєння кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000304 від 09.03.2026.

Судом установлено, що в ході досудового розслідування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державна установа «Харківського слідчого ізолятору», ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 28.04.2026 на 60 днів, а саме до 26.06.2026 включно (а.с. 12).

Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом 11 цього Кодексу.

Так, суд бере до уваги вимоги статей 193-194, 196 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

За приписами ст. 177 КПК України, з метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

З обвинувального акту судом вбачається, що 08.03.2026 близько 16:30 год обвинувачений ОСОБА_4 , перебував на території КНП «МКЛБ №25» ХМР, за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 122, піднявшись на другий поверх урологічного відділення хірургічного корпусу, увійшов до службового кабінету (сестринської), двері до якого він відчинив за допомогою ключа, який був в дверях, та побачив, що на ліжку лежить сумка, на поверхні якої знаходиться мобільний телефон ТМ «OPPO A5 Pro», в чохлі ТМ «ArmorStandart», підключений до зарядного пристрою, а в середині сумки гаманець, належний потерпілій ОСОБА_6 , та скориставшись тим, що потерпіла залишила свій мобільний телефон та гаманець без нагляду, а інших будь-яких осіб поруч не було, діючи в умовах воєнного стану, таємно викрав зазначене майно, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 7374 грн., у чохлі ТМ «ArmorStandart», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 346 грн, та грошові кошти у сумі 400 грн з гаманця. Після чого, ОСОБА_4 , піднявшись на третій поверх хірургічного корпусу, побачив на підлозі в коридорі перфоратор «BOSCH», належний потерпілому ОСОБА_7 , який таємно викрав, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 8724 грн 18 коп.

Окрім цього, у обвинувальному акті визначено, що 28.03.2026 у період часу з 13:30 год по 15:30 год, ОСОБА_4 перебував у дворі буд. 164 по пр. Олександрівському у м. Харкові, де побачив велосипед «HARO» червоно-чорного кольору, який стоїть у середині складського приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та належить потерпілій ОСОБА_8 та скориставшись тим, що потерпіла залишила свій велосипед без нагляду, а інших будь-яких осіб поруч не було, діючи в умовах воєнного стану, таємно викрав зазначене майно, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 4805,00 грн. Також, 13.04.2026 у період часу з 16:00 год по 16:30 год, обвинуваченому інкримінується, що він перебував на ринку «ХТЗ» за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21, зайшовши до підсобного приміщення критого корпусу, на сходинковому майданчику поміж першим та другим поверхами ОСОБА_4 побачив алюмінієву дробину «ITOSS», належну потерпілому ОСОБА_9 та, діючи в умовах воєнного стану, таємно викрав зазначене майно, вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 18830 грн. 17 коп.

КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні «Murray v. the United Kingdom».

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Суд бере до уваги, що судове провадження в межах зазначеного кримінального провадження не закінчено, а навпаки, лише розпочате, строк обраного запобіжного заходу увиді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується 26.06.2026, тому продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, оцінюючи сукупність обставин, зокрема й наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри, дійшов переконання про достатність підстав вважати, що існують ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, враховуючи неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони не забезпечать здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків на цьому етапі судового розгляду справи.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі, а тому можливість призначення покарання останньому у вигляді реального позбавлення волі, може викликати загрозу втечі обвинуваченого. Застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 не порушував, у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі. Окрім цього, суд бере до уваги, що обвинувачений хоч і має зареєстроване постійне місце проживання, однак його місце проживання зареєстроване у АДРЕСА_1 , яке з 07.04.20144 відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України, а справа розглядається за місцем скоєння злочинів у м. Харкові, що створить умови для його переховування, із врахуванням введеного в Україні військового стану.

Також, суд бере до уваги, що наразі ОСОБА_4 неодружений, офіційно не працевлаштований, немає постійного джерела доходу, не має нікого на утриманні, що не спростовано під час судового засідання стороною захисту та не надано докази про зворотнє, що свідчить про відсутність сталих міцних соціальних зв`язків, окрім того, судом враховано, що ОСОБА_4 раніше судимий за скоєння кримінального правопорушення проти життя то здоров`я особи, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову, під час іспитового строку скоїв умисне корисливе кримінальне правопорушення, що свідчить, на думку суду, про обґрунтованість ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд бере до уваги, що в межах кримінального провадження № 12026221180000304 від 09.03.2026, допитано свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , тому враховує доводи прокурора про обізнаність сторони захисту, зокрема обвинуваченого про свідків та потерпілих, їх місця проживання, показання яких надані під час досудового слідства, що свідчить про існування загрози впливу на них, зокрема шляхом погроз, залякувань чи умовлянь задля зміни чи спотворення їх показань на стадії судового розгляду.

Зважаючи на те, що свідками у кримінальному провадженні є особи різної статі, а обвинуваченому наразі є повних 31 рік, тобто він перебуває у молодому віці, не має нарікань за станом здоров`я, раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, суд дійшов переконання, що існує вірогідність того, що ОСОБА_4 може впливати на свідків, з метою зміни останніми показань, які наразі не допитані в ходу судового розгляду.

Суд зауважує, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ст. 23 КПК України). Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Тому безпосередність допиту свідків судом, на які може вплинути обвинувачена, враховуючи обізнаність щодо їх місця проживання та перебування, здатності знайти контакти з ними, та які можуть змінити свої показання, виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду.

Зазначені в сукупності обставини свідчать про безпідставність доводів захисника про недоведеність ризиків передбачених, п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, тому суд, з урахуванням наведеного вище, дійшов висновку про неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Суд не бере до уваги доводи захисника обвинуваченого щодо заміни тримання під вартою на особисте зобов`язання, оскільки це не є достатньою гарантією для дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків, у випадку застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, суд вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши додані до клопотання документи, суд вважає обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях-злочинів цілком обґрунтовані, а клопотання про продовження стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд дійшов переконання, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.

При цьому суд зазначає, що стороною захисту не надано суду доказів відсутності ризиків, які були встановлені та прийнятті до уваги судом при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

На підставі викладеного, оцінюючи сукупність обставин, що враховуються при продовженні запобіжного заходу, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, відомості про особу останнього, обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що сторонами кримінального провадження не надано нових об`єктивних відомостей, які б свідчили про зменшення ризиків, які могли б слугувати підставою для скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначені прокурором ризики не зменшились та не відпали, застосування більш м`яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого наразі є неможливим, у зв`язку з цим клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а обраний стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити на строк шістдесят днів з моменту постановлення ухвали.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов`язкового характеру, а тому враховуючи те, ОСОБА_4 хоча обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у умовах воєнного стану, втім без застосування насильства, а також застосування ч. 4 ст.183 КПК України є правом, а не обов`язком суду, тому суд, з урахуванням вищенаведених ризиків, дійшов переконання про доцільність визначення обвинуваченому застави у межах, встановлених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Отже, відповідно до вимог ст.182 КПК України, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, зазначених доказів у клопотанні захисника, зокрема, щодо майнового та сімейного стану обвинуваченого, його стану здоров`я, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає за необхідне визначити заставу у мінімальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, а також застава у зазначених розмірах здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн, а тому розмір застави визначений судом становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Заразом, суд на виконання положень, передбачених ст. 194 КПК України, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов`язки задля забезпечення належної процесуальної поведінки, у разі внесення ним застави, а також роз`яснити наслідки їх невиконання.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд на цьому етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для відмови у продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого із визначенням застави або зміни йому запобіжного заходу на більш м`який, оскільки вважає, що зміна обвинуваченому обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави на більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання ризикам встановленим п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 31, 42,177, 178, 183, 369-372,615 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000304 від 09.03.2026, за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 днів, до 13 серпня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560(шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили, і прямо передбачає тримання обвинуваченого під вартою.

З моменту звільнення з-під вартиОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з внесенням застави, на реквізити для сплати застави:рахунок отримувача UA208201720355299002000006674, отримувач ТУ ДСА України у Харківській області,банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно з ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова, справа № 644/7214/26, за ОСОБА_4 , ПІБ платника застави,до спливу терміну тримання під вартою, обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та реєстрації, місця роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України, в разі їх наявності;

4) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає ОСОБА_4 місто Харків, без дозволу прокурора або суду;

5) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні № 12026221180000304 від 09.03.2026.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів застави має бути наданий уповноваженій службовій особі Держаної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Держаної установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харковата суддю Індустріального районного суду м. Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору до відома.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою діє протягом 60 днів, тобто до 13 серпня 2026 року включно, та підлягає негайному виконанню після її оголошення (ст. 205 КПК України).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1