Рішення № 137403340, 15.06.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

15.06.2026

Справа № 644/ 1142 /26

н/п 2/644/ 2424 /26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 червня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача - Мєшнік К.І. звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.11.2021 у розмірі 50948,94 грн., яка утворилася станом на 04.12.2025 та стягнути на відповідача судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Ціна позову визначена позивачем в розмірі 50948,94 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.11.2021 ОСОБА_1 встановив мобільний додаток «Monobanк», який є сервісом Банку, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку. Відповідач пройшовши реєстрацію підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobanк» шляхом застосування цифрового власноручного підпису.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, тарифами складають договір про надання банківських послуг.

Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився з умовами договору та отримав у мобільному додатку примірник Договору, та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 40 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Представник позивача зазначив, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту.

Всупереч умовам укладеного договору відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, не сплатив щомісячні мінімальні платежі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 04.12.2025 становить 50948,94 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 50318,04 грн. та заборгованості за пенею у розмірі 630,90 грн.

Станом на 27.11.2025 у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 27.11.2025 банк направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

Ухвалою суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Копія даної ухвали разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлена відповідачу на відому адресу місця реєстрації, однак повернулась на адресу суду неврученою, що підтверджується поштовими повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки ухвала суду про відкриття провадження та судові повістки направлялись відповідачу на відому адресу місця реєстрації, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановленого судом строку для подання відзиву.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавався. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» - Мєшнік К.І. просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги повністю. Проти розгляду справи в заочному порядку представник позивача не заперечував.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

В силу частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.11.2021 ОСОБА_1 встановив мобільний додаток «Monobanк», який є сервісом Банку, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку. Відповідач пройшовши реєстрацію підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobanк» шляхом застосування цифрового власноручного підпису.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, тарифами складають договір про надання банківських послуг.

Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився з умовами договору та отримав у мобільному додатку примірник Договору, та зобов`язується виконувати його умови.

Свої зобов`язання АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» перед позичальником виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків в розмірі обумовленому договором.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 40 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , активна до 02/29.

Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 04.12.2025, кредитний ліміт станом на 04.12.2025 становить 40 000,00 грн., загальна заборгованість становить 50948,94 грн. З вказаної виписки вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював як витрати, так і погашення кредиту.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 22.11.2021, наданим банком, загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 04.12.2025 становить 50948,94 грн., у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 50318,04 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками 0 грн; заборгованість за пенею 630,90 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за простроченням платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 1050 ЦК України регламентує, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка зараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за договором позики, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за один і той самий період суперечить положенням статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (див. постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 207/5010/15-ц (провадження № 61-9103св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 296/9078/15-ц (провадження № 61-38609св18).

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Цивільний кодекс України є кодифікованим актом, що регулює цивільні правовідносини між громадянами та юридичними особами. Він має вищу юридичну силу в межах цивільного права, ніж інші закони, що регулюють ці питання.

Це означає, що положення Цивільного кодексу є обов`язковими для застосування у цивільних справах, і інші закони не можуть суперечити йому в питаннях, врегульованих кодексом.

Зважаючи на те, що заборонена подвійна відповідальність за одне і те саме порушення та враховуючи, що позикодавцем без належних на те правових підстав нараховані штрафні санкції, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як зазначає позивач у даній справі, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує позивач, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які застосовує суд, вимога за позовом про стягнення неустойки, не підлягає задоволенню, оскільки відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за пенею не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Враховуючи відсутність доказів, які б спростовували факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користьАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»заборгованості за договором від 22.11.2021, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 50318,04 грн., що підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

За подання позовної заяви АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Оскільки позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»задоволено частково, а саме на 99 % то стягненню підлягає документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3294,72 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.11.2021 у розмірі 50318,04 грн., яка утворилася станом на 04.12.2025.

В задоволенні вимоги про стягнення пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23)судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3294,72 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення до Харківського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 15.06.2026.

Суддя: А. К. Сітало