Рішення № 137402890, 15.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4279/25

Провадження № 2/344/462/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 67427,60 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 22 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № С-106-021597-21-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки.

Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної Кредитної лінії по відкритому поточному рахунку. Процентна ставка за користування Кредитної лінії становить 24 % річних.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, проте відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за кредитним договором станом на 07 лютого 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 67247,60 гривень, що складається з простроченого боргу у розмірі 47952,70 гривень, прострочених процентів у розмірі 19474,90 гривень.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 04 грудня 2024 року. Згідно даної вимоги Акціонерне товариство «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги Банком будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 67247,60 гривень, а також понесені при зверненні до суду з позовом судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. (а.с. 1-2).

08 квітня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 надано до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Так, згідно позову, позивач та відповідач уклали Угоду № С-106-021597- 21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти, відповідно до умов якої Банк надав Клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 30000,00 гривень. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00 % річних. Також позивач зазначив, що підписанням відповідного кредитного договору позичальник приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (який розміщений за електронним посиланням https://ideabank.ua) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.

Проте, на думку відповідача, у позові позивачем помилково зазначено, що відповідач підписанням даної Угоди приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (розміщена за електронним посиланням https://ideabank.ua) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку. Проте згідно 4.2 Угоди йдеться виключно про акцепт Публічної пропозиції про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Публічної пропозиції щодо укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки АТ «Ідея Банк» (далі - Публічна пропозиція ). При цьому, сама копія Публічної пропозиції, надана позивачем, не містить жодних умови про конкретні розміри тарифів у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, розміри процентної ставки, штрафу, пені, а представляє з себе виключно документ інформаційно-довідкового характеру з різноманітними посиланнями.

Також позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб без дати та підпису відповідача. Тобто матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію та умови наданого Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Угоду № С-106-021597-21-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти.

Роздруковані із сайту позивача Публічна пропозиція щодо укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Акціонерного товариства «Ідея Банк» та Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також додані до позову паперова копія Публічної пропозиції та Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не завірена належним чином.

На підтвердження заявлених вимог позивач також зокрема, надав до суду паспорт споживчого кредиту від 22.12.2021. Паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору.

З наданої позивачем довідки розрахунку заборгованості від 07.02.2025 вбачається, що у позивача відсутні претензії щодо заборгованості за основним боргом та за строковими процентами за Угодою № С-106-021597-21-980. Проте вказується заборгованість за простроченим боргом у сумі 47952,7 гривень та простроченими процентами в розмірі 19474,9 гривень. Розрахунок заборгованості, який долучено позивачем, насправді не містить арифметичний розрахунок суми боргу а саме: розміру сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості; порядок розподілу позивачем коштів (скільки було направлено на погашення відсотків тіла/штрафів/ пені), сплачених відповідачем на виконання договору. а лише фіксує підсумкову суму заборгованості за простроченими боргом та відсотками. Неможливо визначити та є незрозумілим, з яких складових сформувалась сума заборгованості за простроченим боргом та відсотками, що нараховані позивачем, та чи були вони нарахована в межах користування кредитом у відповідності.

З виписки по рахунку клієнта-фізичної особи № 100000-2025/0209 в розділі «Фінансові трансакції за рахунком» у період з 22.12.2021 по 03.05.24 на картковий рахунок надходили грошові кошти на загальну суму 110202,13 гривень. У розділі «Внутрішньобанківські операції за рахунком» за цим рахунком проводилися в тому числі такі банківські операції як нарахування щомісячної плати за санкціоновану переплату природа та тарифікація якої незрозуміла, оскільки у наданих позивачем доказах відсутній як порядок, так і розмір та принцип нарахування даного платежу.

Окремої уваги заслуговують операції погашення комісії за кредит з СКР (спеціальний картковий рахунок) та перенесення комісії за кредит на прострочку. Так у даній виписці зазначаються наступні операції:

21.02.22 22:23 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1166,06 гривень.

20.04.22 17:56 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 2302,92 гривень.

21.02.22 22:23 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1166,06 гривень.

25.05.22 14:37 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 2302,18 гривень.

31.05.22 12:34 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 2266,81 гривень.

31.05.22 13:35 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1466,81 гривень.

31.05.22 13:45 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1449,05 гривень.

01.07.22 17:45 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1251,22 гривень.

18.08.22 09:16 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 928,00 гривень.

20.09.22 23:32 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1217,61 гривень.

20.09.22 23:34 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 935,22 гривень.

20.09.22 23:35 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 585,22 гривень.

21.10.22 23:31 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1204,32 гривень.

20.11.22 23:13 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1225,09 гривень.

22.03.23 00:59 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1228,86 гривень.

21.04.23 09:14 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1224,45 гривень.

21.05.23 13:08 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1211,08 гривень.

21.06.23 01:01 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1225,04 гривень.

03.05.24 08:13 Погашення комісії за кредитом з СКР на суму 1882,81 гривень.

На загальну суму 25072,75 гривень.

А також:

23.12.22 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1224,52 гривень.

21.01.23 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1228,30 гривень.

23.02.23 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1203,83 гривень.

23.07.23 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1313,04 гривень.

23.08.23 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1972,89 гривень.

23.09.23 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1957,67 гривень.

23.10.23 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1959,76 гривень.

23.11.23 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1959,35 гривень.

23.12.23 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1960,30 гривень.

23.01.24 00:10 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1962,11 гривень.

23.02.24 00:10 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1958,77 гривень.

23.03.24 00:10 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1960,80 гривень,

23.04.24 00:10 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1922,45 гривень.

23.06.24 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1834,01 гривень.

23.07.24 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1816,13 гривень.

23.08.24 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1801,38 гривень.

23.09.24 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1787,00 гривень.

23.10.24 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1775,42 гривень.

23.11.24 00:09 Перенесення комісії за кредит на прострочення на суму 1741,04 гривень.

На загальну суму 33338,77 гривень.

Відповідач вважає, що з наявної в матеріалах справи Угоди № С-106-021597-21-980, а також Публічної пропозиції з Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не вбачається як порядок, так і розмір та принцип нарахування даного платежу, оскільки, з огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови кредитного договору, в тому числі, яка встановлена у вигляді відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату кредиту, а саме: комісії за користування кредитними коштами.

Також позивачем у якості належного та допустимого доказу не надано суду Правила користування карткою, заборгованість за яку було нараховано. При цьому вказані Правила є невід`ємною частиною Договору комплексного обслуговування фізичних осіб.

Також відсутні докази того, що відповідача під розпис із такими правилами було ознайомлено.

У даному випадку умова договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо оплати послуг банку, які останній фактично визначає як комісію, є платою за послуги банку. Проте положення кредитного договору щодо оплати за обслуговування кредитної заборгованості згідно із частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини першої-другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними, тому стягнення комісії на загальну суму 25072,75 гривень і перенесення комісії на прострочення на загальну суму 33338,77 гривень з подальшим включенням її до заборгованості за позовом є необґрунтованими й не підлягають задоволенню.

Відповідачем відповідно виписки по рахунку клієнта-фізичної особи № 100000-2025/0209, наданої позивачем, у період з 22.12.2021 по 03.05.2024 на картковий рахунок внесено грошові кошти на загальну суму 108602,13 гривень.

За таких обставин позивач просить у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі, судові витрати залишити за позивачем (а.с. 48-78).

29 квітня 2025 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому заперечив доводи відповідача та зазначив, що, підписуючи 22.12.2021 кредитний договір, Позичальник приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, чинній на момент підписання кредитного договору та був належним чином ознайомлений з вказаним договором.

Також сплата 4 % від залишку заборгованості на кінець розрахункового періоду, згідно Тарифів, була і є обов`язковою у випадку наявності залишку заборгованості станом на останній банківський день місяця та залежала виключно від дій позичальника і стану заборгованості за кредитним договором, тобто використаних, але не повернутих коштів. Вказує, що у виписці по поточному рахунку відповідача така плата має назву щомісячна плата за санкціоновану перевитрату (нарахування щомісячної плати за санкціоновану перевитрату та перенесення комісій за кредит на прострочення). Нарахування щомісячної плати за санкціоновану перевитрату здійснювалось з дня наступного за днем виникнення у клієнта заборгованості за кредитом, у разі непогашення такої заборгованості, вона переноситься на прострочення, а тому відповідачем під час підрахунку сплаченої комісії помилково два рази пораховано одну і ту ж комісію. Відтак, враховуючи зазначене, відповідач зобов`язаний сплачувати згідно Тарифів 4% у випадку наявності залишку заборгованості станом на розрахункову дату. Додає, що у кредитних відносинах між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 не вбачається несправедливості та дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, зокрема, щодо сплати 4% згідно з п. 13 Тарифів, і сплата 4% від залишку неповернутого боргу (кредитного ліміту) в разі його неповернення у відповідні строки, залежала від дій відповідача та його часом користування кредитним лімітом, тому доводи відповідача спростовуються змістом кредитного договору, які позичальник схвалив, погодив, підписав, та певний час належним чином виконував.

Окрім того, Акціонерне товариство «Ідея Банк» вважав за необхідне додатково надати розрахунок (перерахунок) заборгованості за кредитним договором, який здійснено згідно із умовами договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, угоди №С-106-021597-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 22.12.2021 та Тарифів, які розміщені на сайті банку, але без плати в розмірі 4% від залишку заборгованості станом на останній банківський день місяця згідно із п. 13 Тарифів та із зарахуванням сплаченої такої плати в рахунок погашення іншої заборгованості по кредитному договору і відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 07.02.2025 (дата позову) становила би 4381,38 гривень. Просить врахувати цю відповідь на відзив та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с. 84-86).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.33-34).

Ухвалою суду від 13 березня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 35-36).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте у вимогах позовної заяви зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача, підтримує позовні вимоги у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 38).

У судове засідання відповідач не з`явився, проте 12 червня 2026 року відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду даної справи у зв`язку з проходженням військово-лікарської комісії (а.с. 133).

Вирішуючи заяву відповідача про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно частини першої статті 240 Цивільного процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з ряду підстав.

Частиною третьою статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідач, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, не надає жодних доказів про поважність причин неявки до суду.

При цьому відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи саме у зв`язку з проходженням військово-лікарської комісії були заявлені 30 червня 2025 року, 30 жовтня 2025 року, 03 грудня 2025 року, 16 квітня 2026 року, 01 травня 2026 року (а.с. 109, 114, 116, 124, 127).

Крім того, 16 квітня 2025 року, 28 травня 2025 року, 04 вересня 2025 року, 15 січня 2026 року, 12 березня 2026 року, 21 травня 2026 року відповідачем до суду були надані клопотання про відкладення розгляду справи з інших причин (а.с. 80, 107, 111, 117, 120, 130).

Враховуючи неодноразову неявку в судове засідання відповідача, якого належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд констатує, що відповідач мав можливість у межах строку розгляду справи по суті скористатись процесуальними правами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії; подавати докази в межах строку розгляду справи по суті; брати участь у судових засіданнях; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тощо.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для відкладення судового засідання, а тому приходить до переконання про розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

У силу приписів частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із основних принципів (засад) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, суд враховує, що частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що, в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань цивільного судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у даній цивільній справі.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 12 червня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

22 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк», Банком, та ОСОБА_1 , Клієнтом, було укладено угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування № С-106-021597-21-980 (а.с.4-18).

З виписки по рахунку та розрахунку заборгованості за кредитним договором №С-106-021597-21-980 від 22 грудня 2021 року вбачається, що станом на 07 лютого 2025 року заборгованість становить у загальному розмірі 67247,60 гривень, що складається з простроченого боргу у розмірі 47952,70 гривень, прострочених процентів у розмірі 19474,90 гривень (а.с. 19-23).

Акціонерним товариством «Ідея Банк» направлено ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 04 грудня 2024 року (а.с. 24).

Національним банком України 23 лютого 2024 року погоджено статут Акціонерного товариства «Ідея Банк» (а.с. 25-26).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «Ідея Банк» зареєстровано як юридична особа (а.с. 28)

Умови обслуговування поточних рахунків фізичних осіб в рамках тарифного плану «Кредитна картка «Card Blanche Blue» затверджені Протоколом засідання КУАПіТ №56.5 від 29.04.2021 (а.с. 87).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № С-106-021597-21-980 від 22 грудня 2021 року, станом на 07 лютого 2025 року заборгованість становить 4381,38 гривень, що складається з простроченого боргу у розмірі 4381,38 гривень (а.с. 88-102).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої-другої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Судоми встановлено, що 22 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк», Банком, та ОСОБА_1 , Клієнтом, було укладено угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування № С-106-021597-21-980, відповідно до якої позивач надав відповідачу кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії з максимальним розміром 200 000,00 гривень зі сплатою 24,00 % річних строком на 12 місяців.

Нанесенням власноручного підпису Позичальник погодився з тим, що отримав та погодився зі змістом ДКБОФО та чинними Тарифами Банку, що зазначено у пункті 4.4 Угоди.

Умовами обслуговування поточних рахунків фізичних осіб в рамках тарифного плану «Кредитна картка «Card Blanche Blue» передбачено щомісячну сплату разом з обов`язковим мінімальним платежем, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття рахунку 4 % за обслуговування кредитної заборгованості (від залишку заборгованості станом на останній банківський день місяця ) (пункт 13 Тарифів).

Банк виконав свої обов`язки за даною угодою належним чином, що підтверджується виписками з рахунку позичальника та розрахунками заборгованості.

Натомість, відповідачем умови угоди виконувались неналежним чином, внаслідок чого Акціонерне товариство «Ідея Банк» направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань, у якій вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме: достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Заборгованість відповідача за кредитним договором, станом на 07 лютого 2025 року становить у загальному розмірі 67247,60 гривень, що складається з простроченого боргу у розмірі 47952,70 гривень, прострочених процентів у розмірі 19474,90 гривень.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 07 лютого 2025 року заборгованість становить 4381,38 гривень, що складається з простроченого боргу у розмірі 4381,38 гривень.

За змістом укладеної 22.12.2021 року угоди № С-106-021597-21-980, сторони погодили плату позичальником коштів за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 4 % в місяць від залишку заборгованості станом на розрахункову дату.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Разом з тим, відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з Правилами про споживчий кредит, затвердженими постановою правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (чинними на час укладення угоди), банком передбачалось внесення плати за додаткові та супутні послуги, зокрема: за обслуговування кредитної заборгованості; розрахунково-касове обслуговування; комісія за надання кредиту; інші послуги банку. Під іншими послугами мала бути зазначена інформація за кожним видом платежу (тобто, у разі розширення переліку платежів перелік колонок має бути відповідно доповнений).

Аналіз чинних на той час норм та встановлених обставин дає підстави для висновку стверджувати, що станом на 22.12.2021 була передбачена плата за обслуговування кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12.09.2023 в цивільній справі №204/224/21, констатуючи відсутність виключної правової проблеми з приводу встановлених банками різного роду комісій у кредитних договорах, які є нікчемними, наголосила на тому, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає, передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема, справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією з яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема, надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Для кваліфікації умови кредитного договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (Закон №1734-VIII), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) зазначено, що якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається в резолютивній частині судового рішення.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Акціонерне товариство «Ідея Банк» скористався правом надати докази на підтвердження заборгованості відповідача перед банком, з урахуванням положень умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, угоди № С-106-021597-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 22.12.2021 та Тарифів, які розміщені на сайті банку.

Згідно проведеного перерахунку, заборгованість відповідача станом на 07.02.2025 становила 4381,38 гривень.

Будь-яких заперечень щодо наявної заборгованості від відповідача не надходило.

Отже, слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № С-106-021597-21-980 від 22 грудня 2021 року у розмірі 4381,38 гривень.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які були б підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до вимог частини першої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції №5983721 від 18 лютого 2025 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 3028,00 гривень (а.с. 3).

Позовні вимоги задоволені частково на 6,50 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 196,82 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 634, 636, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, заборгованість за кредитним договором № С-106-021597-21-980 від 22 грудня 2021 року у розмірі 4381,38 гривень (чотири тисячі триста вісімдесят одна гривень тридцять вісім копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, судовий збір у розмірі 196,82 гривень (сто дев`яносто шість гривень вісімдесят дві копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження: 79008 м. Львів, вул. Валова, буд. 11.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.